Постанова № 24211187, 07.02.2012, Тернопільський окружний адміністративний суд

УКРАЇНА

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 2-а/1970/235/12

"07" лютого 2012 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Хрущ В. Л.,

за участю:

секретаря судового засідання Ліщинської М. М.,

представника позивача - ОСОБА_1 (дов. №3 від 04.01.2012 року),

представника відповідача -ОСОБА_2 (наказ №52 від 30.03.2011 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі справу за адміністративним позовом Тернопільського обласного центру зайнятості -робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного страхування України на випадок безробіття до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля»про стягнення штрафу за порушення вимог Закону України «Про зайнятість населення»у розмірі 14051,00 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Тернопільський обласний центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного страхування України на випадок безробіття (далі -позивач, Тернопільський ОЦЗ) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля»(далі -відповідач, СГ ТОВ «Поділля»про стягнення штрафу за порушення вимог Закону України «Про зайнятість населення»у розмірі 14051,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що відповідач, в порушення вимог Закону України «Про зайнятість населення»порушив строки подання звітів про заплановане та фактичне вивільнення одного працівника за формою № 4-ПН (факт, план), у зв'язку з чим за вказане порушення до нього застосовано штрафну санкцію в розмірі річної заробітної плати вивільненого за п.1 ст.40 КЗпП України працівника ОСОБА_3. Враховуючи те, що штрафні санкції відповідачем у визначений термін добровільно не сплачені, позивач, посилаючись на факти, викладені в позовній заяві, позивач просить стягнути вказані кошти з відповідача в судовому порядку.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні тим, які викладені в позовній заяві, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача, - директор СГ ТОВ «Поділля», в судовому засіданні позовні вимоги визнав, зазначивши, що підприємство не мало змоги сплатити вказані штрафні санкції у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, - суд встановив наступне.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Поділля»(ідент. код 30891374) зареєстроване як юридична особа Збаразькою районною державною адміністрацією Тернопільської області.

25 листопада 2011 року начальником інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Тернопільського обласного центру зайнятості, відповідно до Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 1991 року №47, проведено перевірку СГ ТОВ «Поділля», за результатами якої складено акт перевірки додержання вимог Закону України «Про зайнятість населення»та «Про загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття»№69 від 25.11.2011 року, який директором СГ ТОВ «Поділля»підписано без заперечень.

Як вбачається з вищезазначеного акту, - під час перевірки було встановлено, що на підставі наказу директора СГ ТОВ «Поділля»№117 від 08.09.2011 року начальника відділу бухгалтерського обліку і фінансів ОСОБА_3 було звільнено з роботи у зв'язку зі скороченням чисельності працівників за п.1 ст.40 КЗпП України. При цьому звіт про заплановане вивільнення ОСОБА_3 за формою №4-ПН (план) та звіт про фактичне вивільнення за формою №4-ПН (факт) до Тернопільського ОЦЗ відповідачем у встановленому законом порядку -не подавались.

Вказані обставини підтверджені наявними матеріалами справи та не заперечувались у судовому засіданні і самим відповідачем.

За вищезазначене порушення до СГ ТОВ «Поділля»на підставі акту перевірки додержання вимог Закону України «Про зайнятість населення»№69 від 25.11.2011 року застосовано штрафну санкцію в розмірі річної заробітної плати вивільненої за п.1 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_3 - 14051,00 грн.

Однак, станом на час звернення Тернопільського ОЦЗ із даним позовом до суду вказана сума штрафу відповідачем у добровільному порядку -не сплачена.

Перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені в позові, та надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, - з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 492 Кодексу законів про працю України (далі -КЗпП України) - власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості інформацію про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Під «вивільненням»працівника слід розуміти припинення трудового договору з ініціативи роботодавця на підставах, визначених п.1 ст. 40 КЗпП України , а саме: у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, у т. ч. ліквідацією, реорганізацією, банкрутством або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників.

На реалізацію норми ч. 3 ст. 492 КЗпП України - частиною 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991 року № 803-XII, зі змінами та доповненнями, регламентовано порядок та строки подання роботодавцями інформації державній службі зайнятості про заплановане та фактичне вивільнення працівників на підставі п. 1 ст.40 КЗпП України та передбачено відповідальність роботодавців за неподання або несвоєчасне подання цієї інформації.

Відповідно до абз.1 ч. 5 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення»- при вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та інвалідів) у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення- направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів.

Абзацом 2 ч. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення»встановлено, що у разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту вивільнюваних працівників.

Зазначена норма Закону України «Про зайнятість населення»- є обов'язковою в усіх випадках, коли звільнення працівників відбувається на підставах, передбачених п. 1 ст.40 КЗпП України. Винятків із цього правила законодавством не передбачено.

При цьому згідно з положеннями ч.6 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення»- порядок стягнення та розміри штрафів за невиконання вимог цієї статті з підприємств, установ і організацій встановлюються законодавством України.

Суд вважає за доцільне також зазначити, що наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року № 420 затверджено форми звітності N 4-ПН (план) «Звіт про заплановане вивільнення працівників»та № 4-ПН (факт) «Звіт про фактичне вивільнення працівників»та інструкції щодо їх заповнення.

Відповідно до п. 3 даного наказу Мінпраці від 19.12.2005 року № 420 - дані форми та інструкції вступили в дію з 04.01.2006 року.

Затверджена вищезазначеним наказом форма звітності № 4-ПН (план) «Звіт про заплановане вивільнення працівників»використовується для інформування підприємствами, установами, організаціями, їхніми структурними підрозділами та філіями, незалежно від форми власності та господарювання, а також фізичними особами - роботодавцями державної служби зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків щодо передбачуваного вивільнення працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, у т. ч. ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням, тобто на підставі п. 1 ст.і 40 КЗпП України. Дана форма звітності подається не пізніше ніж за два місяці до вивільнення працівників.

Форму звітності № 4-ПН (факт) «Звіт про фактичне вивільнення працівників»підприємства, установи, організації, їх структурні підрозділи та філії, незалежно від форм власності, подають до центрів зайнятості за місцем своєї реєстрації як платників страхових внесків з метою інформування про фактичне вивільнення працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, у т. ч. ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням (п. 1 ст. 40 КЗпП). Дана форма звітності подається у десятиденний термін після фактичного вивільнення працівників.

Частиною 3 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Водночас, згідно з положеннями частини 3 статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України - судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу. Тобто, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Як вже було зазначено вище, під час розгляду справи знайшли своє підтвердження твердження позивача про порушення СГ ТОВ «Поділля»,встановленого п.5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення»двомісячного строку подачі звіту за формою №4-ПН (план)про заплановане вивільнення та звіту за формою №4-ПН (факт) про заплановане вивільнення працівника на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.

Відтак, беручи до уваги усе вищевикладене, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази, які мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, в їх сукупності, а також враховуючи те, що покладений на відповідача обов'язок щодо сплати штрафу за порушення вимог Закону України «Про зайнятість населення» в належному розмірі - є визначальним для вирішення даного спору, і на час судового розгляду справи вказаний обов'язок відповідачем в добровільному порядку в повному обсязі - не виконаний, відповідні докази, які б підтверджували повне погашення боргу - відсутні, а також, - враховуючи визнання адміністративного позову відповідачем та його згоду із сумою заявленої у позові заборгованості (14051,00 грн.) - суд приходить до висновку, що позовні вимоги - є обґрунтованими, документально підтвердженими та відповідають чинному законодавству, і з урахуванням визнання їх відповідачем, - підлягають задоволенню.

Враховуючи вимоги статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України - судові витрати у цій справі з відповідача - не стягуються.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Позов Тернопільського обласного центру зайнятості -робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного страхування України на випадок безробіття -задовольнити.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля»(ідентифікаційний код 30891374) на користь Тернопільського обласного центру зайнятості -робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного страхування України на випадок безробіття штраф за порушення вимог Закону України «Про зайнятість населення»у розмірі 14051,00 грн. (чотирнадцять тисяч п'ятдесят одна гривня) -на розрахунковий рахунок Збаразького районного центру зайнятості №37177305900198, ід. код 21157757, МФО 838012, ГУДК у Тернопільській області.

Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

/Повний текст постанови виготовлений та підписаний 13 лютого 2012 року./

Головуючий суддя (підпис) Хрущ В. Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В. Л.