Постанова № 24211174, 06.02.2012, Тернопільський окружний адміністративний суд

УКРАЇНА

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 2-а/1970/255/12

"06" лютого 2012 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Хрущ В. Л.,

за участю:

секретаря судового засідання Хоростківського О.Я.,

представника позивача - Камінської І. Л.,

за відсутності відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Збаразькому районі Тернопільської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків, -

ВСТАНОВИВ :

Управління Пенсійного фонду України в Збаразькому районі Тернопільської області звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків у сумі 1266,68 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем, в порушення вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», не здійснено сплати у належному розмірі внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік. У зв'язку з цим на даний час за відповідачем рахується заборгованість перед Пенсійним фондом України зі сплати страхових внесків на суму 1266,68 грн., яку позивач, звернувшись до суду із даним позовом, і просить стягнути з відповідача як фізичної особи -підприємця, яка обрала особливий спосіб оподаткування шляхом придбання торгового патенту та сплати фіксованого податку, - в судовому порядку.

На адресу відповідача ухвала про відкриття провадження була надіслана рекомендованим листом за місцем реєстрації, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та щодо якої не вносились зміни на час надходження зазначеного позову до суду.

Проте, відповідач заперечень на позов, заяви про розгляд справи без його участі - не подавав, в судове засідання -не з'явився та явку представника - не забезпечив.

З огляду на вжиття судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення належним чином відповідача про наявність судової справи за їх участю та можливість реалізації ним права захисту у судовому порядку його прав та інтересів,- суд, у відповідності до статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, за наявними в ній доказами.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити позовні вимоги з мотивів викладених в позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Відповідач, ОСОБА_2, зареєстрована як фізична особа -підприємець (ідентифікаційний номер ДРФО - НОМЕР_1), про що включені відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

При цьому, відповідачем обрано особливий спосіб оподаткування шляхом сплати фіксованого податку.

Крім того, відповідач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Збаразькому районі Тернопільської області та є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Як вбачається з матеріалів справи, у самостійно поданому звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України за 2010 рік, - відповідачем задекларовано розмір страхових внесків у сумі 1501,68 грн.

У 2010 році від відповідача до Пенсійного фонду України надійшли кошти у сумі 35,00 грн., а в січні 2012 року -200,00 грн.

Разом з тим, зміни, що відбулися у законодавстві з питань обчислення страхових внесків для фізичних осіб- підприємців відповідачем враховані не були, і доплати до мінімального страхового внеску, з урахуванням 33,2% від розміру мінімальної заробітної плати у відповідний період, до Пенсійного фонду України відповідачем - не здійснено, у зв'язку з чим станом на час звернення позивача до суду із даним позовом у неї виникла заборгованість (недоїмка) перед управлінням Пенсійного фонду України у розмірі 1266,68 грн.

Станом на час розгляду справи вказана заборгованість відповідачем в добровільному порядку -не сплачена, що підтверджується наявними матеріалами справи.

Перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені в позові, та надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належним чином та підлягають задоволенню, - з огляду на наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010 року № 2464-VI, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Проте, з огляду на виникнення у відповідача вищезазначеної заборгованості до 01 січня 2011 року, а також враховуючи норми пункту 7 розділу VIII вищезазначеного Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»- суд вважає за необхідне застосувати до даних правовідносин норми законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості та визначало на у той період порядок сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, - тобто, норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№1058-ІV від 09.07.2003 року, Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№13-92 від 26.12.1992 року та Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663, відповідно до яких на відповідача покладено обов'язки по нарахуванню, обчисленню і сплаті в установлені строки та в повному обсязі внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№1058-ІV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з положеннями п.1 ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№13-92 від 26.12.1992 року - громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку (далі - фіксований податок) шляхом придбання патенту.

Фіксований податок сплачується громадянином - платником податку до відповідного місцевого бюджету за місцем його проживання.

Розміри фіксованого податку встановлюються відповідною місцевою радою залежно від територіального розташування місця торгівлі і не можуть бути менше, ніж 20 гривень та більше ніж 100 гривень за календарний місяць для громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність самостійно.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№129/98-ВР від 13.02.1998 року - до внесення відповідних змін до порядку здійснення відрахувань на державне пенсійне страхування громадянами-підприємцями, що сплачують фіксований податок, 10% від сум цього податку, що надійшли до відповідного місцевого бюджету, перераховуються до Пенсійного фонду України, а 90% від сум фіксованого податку, що надійшли до місцевого бюджету, спрямовуються на потреби територіальної громади за визначеними нею напрямами.

Як вже було зазначено вище, відповідачем обрано особливий спосіб оподаткування шляхом сплати фіксованого податку. Крім того, відповідач одночасно є також страхувальником і платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, на якого, у відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», покладено обов'язок самостійно нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до ч.6 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№1058-ІV - страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Для відповідача базовим звітним періодом - є квартал.

Згідно з вимогами Закону України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»№2461-VI від 08.07.2010 року та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№1058-ІV -фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний страховий внесок -сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Згідно з положеннями ст.2 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», який спрямований на встановлення розміру прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати, що забезпечить належний соціальний захист кожного громадянина України у період фінансово-економічної кризи, а також ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»№ 2154-VI від 27.04.2010 року - мінімальний розмір заробітної плати становить

з 01 липня 2010 року -888,00 грн., з 01 жовтня 2010 року -907,00 грн., з 01 грудня 2010 року -922,00 грн.

У відповідності до абз.6 п.4.7 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України»№21-1, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, - розмір мінімального страхового внеску визначається шляхом множення мінімального розміру заробітної плати, установленої законом на той час, за який здійснюється розрахунок сум страхових внесків: для застрахованих осіб, визначених підпунктами 2.2.3 -2.2.5 пункту 2.2 цієї Інструкції, -

33,2% з 01.01.2007 року по 31.12.2010 року включно.

Як було зазначено вище, у самостійно поданому звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України за 2010 рік, - відповідачем самостійно було задекларовано розмір страхових внесків у сумі 1501,68 грн.

Від відповідача до Пенсійного фонду України надійшли кошти на загальну суму 235,00 грн.: з них - у 2010 році -35,00 грн., в січні 2012 року -200,00 грн.

Таким чином, загальна сума недоїмки, яку відповідач має доплатити до мінімального страхового внеску, на даний час складає 1266,68 грн. (1501,68 грн. -235,00 грн.).

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно зі ст.12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»- страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 1 статті 69 та частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України - доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними - є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази, які мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, в їх сукупності, а також враховуючи те, що покладений відповідача законом обов'язок щодо сплати страхових внесків - є визначальним для вирішення даного спору, і на час судового розгляду справи вказаний обов'язок відповідачем в добровільному порядку та в повному обсязі - не виконаний, борг зі сплати страхових внесків відповідачем - не сплачений, відповідні докази, які б підтверджували погашення такого боргу та спростовували б доводи позивача, - відповідачем не надані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги - є обґрунтованими, документально підтвердженими, визнаними відповідачем та відповідають чинному законодавству.

Таким чином, - позов підлягає задоволенню в повному обсязі шляхом стягнення з відповідача на користь Управління Пенсійного фонду України в Збаразькому районі Тернопільської області заборгованості зі сплати страхових внесків у заявленому в позові розмірі - 1266,68 грн.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України - судові витрати у цій справі з відповідача - не стягуються.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 12, 41, 69-71, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Збаразькому районі Тернопільської області - задовольнити.

Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер ДРФО - НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Збаразькому районі Тернопільської області заборгованість зі сплати страхових внесків у сумі 1266,68 грн. (одна тисяча двісті шістдесят шість гривень 68 копійок), шляхом перерахування вказаних коштів на р/р №25600326101384 в філії -Тернопільське обласне управління ВАТ «Ощадбанк», МФО 338545, код 21156321.

Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

/Повний текст постанови виготовлений та підписаний 10 лютого 2012 року./

Головуючий суддя (підпис) Хрущ В. Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В. Л.