Постанова № 24209319, 01.03.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2012 року 2а-815/12/1070

Київський окружний адміністративний суд, у складі головуючого - судді Лисенко В.І.,

за участю секретаря судового засідання Совича О.І.,

представника позивача - Слюсаренка О.А.,

представника відповідача - Літвінова О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Пріма-Пак»доДержавної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської областіпровизнання протиправними дій,в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Пріма-Пак" (надалі - позивач або товариство) з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області (надалі -відповідач або податковий орган) про визнання протиправними дій відповідача щодо самостійного визнання угод (правочинів) недійсними (нікчемними), які укладені між ТОВ "Пріма-Пак" та його контрагентами, згідно з актом перевірки Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 27.12.2011 № 2998/23-1/36832995.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку позивача, відповідач протиправно зробив висновки про нікчемність правочинів, які укладені між ТОВ "Пріма-Пак" та його контрагентами, перевищивши при цьому свої повноваження. Позивач вважав, що податковий орган не наділений компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного та господарського законодавства, а тому ДПІ у Вишгородському районі Київської області діяла всупереч вимогам чинного законодавства.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, в задоволенні позову просив суд відмовити, оскільки висновки складено з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, пропорційно, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та законних інтересів позивача, про що свідчить відсутність прийняття податкового повідомлення-рішення. Тому дії відповідача щодо визнання правочинів, укладених між ТОВ "Пріма-Пак" та його контрагентами, такими, що мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону, були вчинені у межах та у спосіб, передбачені Податковим кодексом України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пріма-Пак" зареєстроване Вишгородською районною державною адміністрацією від 05.07.2010, на податковий облік взято органами державної податкової служби від 06.07.2010 за №1641-ТОВ. Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, яке видано 18.05.2011 №100335661, товариство є платником податку на додану вартість.

У грудні 2011 року разом з листом від 08.12.2011 №3220 до відповідача надійшла постанова ОВС СВ ПМ ДПА в Київській області від 08.12.2011.

У даному документі зазначено, що у провадженні СВ ПМ ДПА в Київській області перебуває кримінальна справа, яка порушена щодо невстановлених слідством осіб за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.

У ході слідства встановлено, що у листопаді 2009 року в м.Українка Київської області невстановлені особи без наміру здійснення статутної діяльності створили ТОВ «Провідні технології». З метою прикриття незаконної діяльності вони використовували печатки, установчі документи та реквізити ряду підприємств, задіяних у протиправній схемі конвертації грошових коштів у готівку та незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість шляхом використання низки підприємств з ознаками фіктивності, а саме: ТОВ «Акта БК», ТОВ «Інноваційні сучасні технології».

З матеріалів кримінальної справи вбачалось, що ТОВ «Пріма-Пак»знаходиться в ланцюгу підприємств, задіяних в протиправній схемі, спрямованій на прикриття незаконної діяльності та протягом 2010 -2011 років мало фінансово-господарські відносини з підприємствами з ознаками фіктивності, а саме: ТОВ «Акта БК», ТОВ «Інноваційні сучасні технології».

У ході розслідування кримінальної справи встановлено, що ТОВ «Пріма-Пак»незаконно сформувало податковий кредит та валові витрати на підставі підроблених первинних документів щодо реалізації товарів ТОВ «Акта БК» та ТОВ «Інноваційні сучасні технології».

14 грудня 2011 року начальником Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області прийнято рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Акта БК» та ТОВ «Інноваційні сучасні технології» за період з 01.08.2010 по 31.03.2011, яке оформлено відповідним наказом №744.

Про проведення вказаної перевірки відповідачем складено повідомлення від 14.12.2011 №83/23-1, яке із наказом №744 направлено позивачу рекомендованим листом.

З 14.12.2011 по 20.12.2011 відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Акта БК» та ТОВ «Інноваційні сучасні технології» за період з 01.08.2010 по 31.03.2011, результати якої оформлено актом від 27.12.2011 № 2998/23-1/36832995 (далі -Акт).

У розділі 4 Акту "Висновок" відповідачем, зокрема, зазначено, що згідно з частиною першою статті 203, частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, має ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону правочини, укладені між ТОВ «Пріма-Пак»та ТОВ «Інноваційні сучасні технології»в період за листопад 2010 року, грудень 2010 року, січень 2011 року, лютий 2011 року, березень 2011 року на загальну суму 3759280,56 грн. у тому числі ПДВ 626 546,76 грн. та ТОВ «Акта БК»у період за серпень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2010 року на загальну суму 3 378 643, 56 грн. у тому числі ПДВ 563 107,26 грн. та відповідно правочини, укладені між ТОВ «Пріма-Пак» та контрагентами -покупцями в період за серпень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2010 року, січень 2011 року, лютий 2011 року, березень 2011 року.

Вважаючи дії відповідача щодо складання висновку про нікчемність договорів протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Частина друга статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи Державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з пунктом 78.5 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Пункт 79.1 статті 79 Податкового кодексу України визначає, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

В той же час, пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова (пункт 79.3 статті 79 Кодексу).

Відповідно до пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).

Судом встановлено, що жодних заперечень щодо висновків, викладених в Акті, позивачем до Податкового органу не подавалось.

Згідно з підпунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Суд звертає увагу на те, що, визнання дій відповідача щодо визнання та визначення в Акті нікчемними правочинів протиправними, означає встановити протиправність складання розділу 4 "Висновку" та Акту загалом, яка в результаті призведе до скасування документа (Акта) в цілому.

Враховуючи положення законодавства, під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень Кодексу адміністративного судочинства України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Нормативно-правові акти - рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб.

Правові акти індивідуальної дії - рішення, які є актом одноразового застосування норм права, і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Усі рішення суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений законом.

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 №984 акт перевірки - джерело інформації для прийняття рішення податковим органом за результатами проведеної ним перевірки.

Отже, вказаний Акт загалом і його висновки не породжують жодних правових наслідків для позивача, не тягне за собою санкцій у разі їх невиконання, в зв'язку з чим права позивача не порушуються.

Оскільки Акт не можна визначити як документ, який містить норми права загальної або індивідуальної дії, він не може створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне законодавство, отже Акт не набуває статусу рішення в розумінні пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого не може бути оскаржений в адміністративному суді в порядку адміністративного судочинства, а оскарження дії щодо його складання чи висновків у ньому є неналежним способом захисту порушених, на думку позивача, прав.

У судовому засіданні судом встановлено та не заперечується позивачем, що за результатами проведеної перевірки і на підставі Акту жодних рішень податковим органом щодо визначення грошового зобов'язання товариству не приймалось, тобто його права жодним чином не порушені.

Враховуючи викладене та положення частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що визнання дій відповідача щодо визнання та визначення в Акті нікчемними правочинів протиправними не є належним способом захисту прав та законних інтересів товариства, оскільки вони жодним чином не порушені, а Акт і його висновки є лише службовим документом податкового органу, носієм інформації, який не породжує цивільних прав та обов'язків для позивача. Отже вказана позовна вимога позивача задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, вимога про визнання дій податкового органу щодо визначення нікчемності правочинів не є належним способом захисту прав, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене не на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, то суд не присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 11, 14, 69-72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки встановленими статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 06 березня 2012 р.