Постанова № 24209299, 16.05.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2012 р. Справа № 2a-1015/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Матуляка Я.П.

при секретарі Андрейчук Л.М.

за участю:

представника позивача - Павельчака В.С.

представника відповідача - Кудли О.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія"

до відповідача: Долинської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000200152 від 28.03.2012 р.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Галицька торгова компанія» звернулося до суду з адміністративним позовом до Долинської об'єднаної Державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення за №0000200152 від 28.03.2012 року.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте за наслідками камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за січень 2012 року, під час якої виявлено формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість на підставі накладних отриманих більше, як за 365 днів з дати виписки. Як наслідок, податковим органом збільшено суму, що підлягає сплаті до бюджету на 2963,95 грн. З посиланням на положення Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», вказує, що строк давності встановлено в 1095 днів. Крім того, вказує, що у відповідності до статті 50 Податкового кодексу України, внесення змін до податкової звітності проводиться із застосуванням статті 102 Податкового кодексу України, в якій передбачено строк 1095 днів.

Вказує, що накладні, за якими було включено до податкового кредиту з податку на додану вартість кошти в розмірі 2963,95 грн., вже оглядались податковим органом при проведенні планової перевірки в грудні 2011 року, та під час якої податковим органом зроблено висновок про їх невідповідність вимогам статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме відсутність печатки. Саме, внаслідок вищевказаного висновку, ТзОВ «Галицька торгова компанія» усунула недоліки та включила до податкової декларації з податку на прибуток за січень 2012 року суми за вказаними накладними.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів викладених в позовній заяві. Просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача подала письмове заперечення на вказаний адміністративний позов. В судовому засіданні просила суд в задоволенні позову відмовити з мотивів викладених в письмовому запереченні.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши зібрані в справі докази та надавши їм належної правової оцінки, суд встановив наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

На підставі пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України 27.03.2012 року Долинською оДПІ проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2012 року подану ТзОВ «Галицька торгова компанія» про що складено акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за №665/152/34535868 від 27.03.2012 року (а.с.17,18).

Перевіркою встановлено, що ТзОВ «Галицька торгова компанія» включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2012 року 2963,95 грн. податку на додану вартість на підставі податкових накладних від 12.04.2010 року № 268 в сумі 713 грн., від 20.04.2010 року № 355 в сумі 1265,95 грн.(загальна сума податкової накладної 1340,3 грн., однак згідно РК № 0104118 до податкової накладної на 74,35 грн., було повернуто товару покупцями), від 27.04.2010 року № 985 грн. (а.с. 19-21).

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно абзацу 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як встановлено перевіркою та підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами (копіями податкових накладних, реєстром податкових накладних), податкові накладні виписані Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Спритний кухар» - в квітні 2010 року, а до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість позивачем включені в декларації за січень 2012 року.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що податковим органом оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, правомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2964 грн., ТзОВ «Галицька торгова компанія».

Слід також зазначити, що згідно пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З урахуванням вимог вищенаведеної норми, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням до позивача було застосовано штрафні санкції в розмірі 741 грн.

Посилання позивача на положення статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки вказаною статтею передбачено граничні терміни визначення сум податкових зобов'язань, стягнення податкового боргу та подання заяв на повернення надміру сплачених або невідшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів), а також продовження граничних строків для подання податкової декларації.

Що стосується посилань позивача на положення ст.50 Податкового кодексу України, то слід зазначити наступне.

Пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Суд зазначає, що вказаною нормою визначено порядок та умови подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації за відповідний податковий період, а не включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту звітного податкового періоду по податкових накладних, не включених у попередніх податкових періодах.

Як встановлено судом та не заперечується позивачем, ТзОВ «Галицька торгова компанія» помилок у поданій податковій декларації за квітень 2010 року самостійно не виявило. Зазначені порушення виявлені Долинською оДПІ під час проведення виїзної планової перевірки ТзОВ «Галицька торгова компанія» за період з 01.04.2010 року по 30.09.2011 року та відображені у Акті за №2707/231/34535868 від 28.12.2011 року (а.с. 42-61).

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що податковим органом доведено суду достатні підстави, що свідчать про правомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення, та як наслідок, приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: (підпис) Матуляк Я.П.

Постанова складена в повному обсязі 21.05.2012 року.