Постанова № 24209012, 26.04.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2012 року Справа № 0870/3157/12

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Запорізький сталепрокатний завод»

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.11.2011 № 0002731502/1902,-

У складі головуючого судді Нечипуренко О.М.

при секретарі судового засідання Петрусь Д.К.

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (довіреність № 22 від 09.04.2012)

ОСОБА_2 (довіреність № 22 від 04.04.2012)

від відповідача - ОСОБА_3 (довіреність № 6840/10/10 від 09.12.2011)

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Запорізький сталепрокатний завод" звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.11.2011 № 0002731502/1902, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1465183,51 та штрафні санкції у сумі 366295,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що законодавцем чітко зазначено, що право платника податку на податковий кредит виникає в періоді, в якому відбулося придбання товарів (робіт, послуг) або зроблена попередня оплата, але це право повинне бути підтверджене належним чином оформленою податковою накладною. На дату складання декларації з податку на додану вартість за липень та серпень 2011 р. суми податку, підтверджені податковими накладними, які оформленні у відповідності до вимог статті 201 ПК України. То ж, твердження перевіряючих щодо неправомірності включення до податкового кредиту липня та серпня 2011, сум ПДВ по податковим накладним, які проведені, відповідно у серпні та вересні 2011, тобто в іншому звітному періоді, є безпідставним.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили його задовольнити. Надали пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов. Зокрема, пояснив, що позивачем до складу податкового кредиту липня та серпня 2011 року, в порушення приписів Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. N 1246, ст. 198, ст.201 Податкового кодексу України, віднесено суми ПДВ по податкових накладних, які проведені в єдиному реєстрі, відповідно в серпні 2011р. та вересні 2011р., тобто виписані в іншому звітному періоді.

Таким чином, висновки викладені у акті невиїзної документальної перевірки від 24.10.2011 року №1921/16-120/00191247 є правомірними, відповідають вимогам чинного податкового законодавства, та є підставою для винесення відповідного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 41 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

Відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення сторін, судом установлені наступні обставини.

Із матеріалів справи вбачається, що на підставі п.1 та п. 3 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні", пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 та п.79.1 ст.79, п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, далі ПКУ), ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя проведена невиїзна документальна перевірка з питання правомірності включення до складу податкового кредиту податкових накладних, несвоєчасно зареєстрованих у Єдиному державному реєстрі, а саме:

- перевіркою податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» встановлено факт включення до складу податкового кредиту податкових накладних оформлених з порушенням вимог п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. N 1246, а саме: у липні 2011 р. віднесло до податкового кредиту ПДВ по податкових накладних № 70303 від 28.07.2011 р. в сумі 222833,33 грн., та №41644/410 від 31.07.2011 р., в сумі 388962,94 грн., які проведені в єдиному реєстрі в серпні 2011 р.;

- перевіркою податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» встановлено факт завищення податкового кредиту внаслідок невірно визначеної дати виникнення права платника податку на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а саме: -у серпні 2011 р. віднесло до податкового кредиту ПДВ по податкових накладних № 75116 від 28.08.2011 р., в сумі 102992,94 грн., №4103 від 30.08.2011 р., в сумі 331012,00 грн. та № 87544/410 від 31.08.2011 р. в сумі 419382,30 грн., які проведені в єдиному реєстрі у вересні 2011 р. Тобто виписані в іншому звітному періоді.

За результатами розгляду матеріалів перевірки, ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя винесено податкове повідомлення-рішення від 04.11.2011 р. № 0002731502/1902, яким позивачу донараховано суму ПДВ - 1465183,51 грн. та застосовано штраф у розмірі 366295,88 грн.

Не погодившись із винесеним рішенням позивач оскаржив його до ДПА Запорізької області. Рішенням Державної податкової адміністрації у Запорізької області від 10.01.2012 р. № 78/10/25-020 (далі - Рішення) про результати розгляду скарги Товариства від 11.11.2011 р. № 14/2584 та рішенням Державної податкової Служби України від 22.03.2012 р. № 5185/6/10-2115 про результати розгляду повторної скарги Товариства від 18.01.2012 р. № 14/103, податкове повідомлення-рішення від 04.11.2011 р. № 0002731502/1902 залишене без змін, а скарга без задоволення.

Висновки Акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, обґрунтовані тим, що підприємство позивача віднесло до податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, які були зареєстровані в єдиному реєстрі в іншому податковому періоді. Право на податковий кредит, додатково до положень п.198.2 ПК України, на думку перевіряючих, виникає ще і за датою реєстрації податкової накладної в Єдиному державному реєстрі.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає висновки акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, необґрунтованим, у зв'язку з чим приходить до висновку про протиправність прийнятого повідомлення-рішення виходячи з наступного.

Відповідно до п. 14.1.181, п. 14.1.18 Податкового кодексу України (далі ПКУ) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 98 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами указаної статті встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Тобто, законодавцем чітко зазначено, що право платника податку на податковий кредит виникає в періоді, в якому відбулося придбання товарів (робіт, послуг) або зроблена попередня оплата, але це право повинне бути підтверджене належним чином оформленою податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4 ст.201 ПКУ встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст.201 ПКУ податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару; складається в момент виникнення податкових зобов'язань; підлягає реєстрації в єдиному реєстрі, але така реєстрація відбувається не обов'язково в момент виникнення податкових зобов'язань (тобто податкова накладна є дійсною); надається платнику податку після реєстрації та зареєстрована податкова накладна дає право на включення до податкового кредиту в періоді, в якому відбулося придбання товарів (робіт, послуг) або зроблена попередня оплата, а не по даті реєстрації та отримання податкової накладної. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Із матеріалів справи вбачається, що на дату складання декларації з податку на додану вартість за липень та серпень 2011 р. суми податку, підтверджені податковими накладними, які оформленні у відповідності до вимог статті 201 ПК України.

У відповідності до змін до ПК України, внесених Законом України № 3609 від 07.07.2011 р. (набули чинності з 06.08.2011 р.), реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки. Наведене обмеження стосується тільки самого факту реєстрації, для якої встановлено термін 20 календарних днів. Так, податкові накладні, виписані в останній день поточного місяця, повинні бути зареєстровані протягом 20 наступних днів, тобто в граничний термін надання в органи ДПІ декларації з податку на додану вартість. Саме до цього строку платник податку має право визначити склад податкового кредиту, який відображається в декларації попереднього періоду.

Так податкові накладні були зареєстровані: № 70303 від 28.07.2011 р. - 04.08.2011 р. ; №41644/410 від 31.07.2011 р. - 04.08.2011 р.; № 75116 від 28.08.2011 р. - 01.09.2011 р.; №4103 від 30.08.2011 р. - 01.09.2011 р.; № 87544/410 від 31.08.2010 - 06.09.2011 р .

За приписами абз.2 п. 198.6 ПК України відповідальність виникає тільки тоді, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими, не належним чином оформленими та зареєстрованим податковими накладними.

Натомість, будь-які порушення щодо оформлення та відсутності податкових накладних спростовується матеріалами перевірки.

З наведеного випливає, що висновки перевіряючих про момент виникнення права на податковий кредит за датою реєстрації податкової накладної в Державному реєстрі суперечать приписам п. 198.6 та ст.201 ПК України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ураховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст.11, 161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький сталепрокатний завод» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.11.2011 № 0002731502/1902 задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя від 04.11.2011 № 0002731502/1902, яким Публічному акціонерному товариству «Запорізький сталепрокатний завод» донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1465183,51 та штрафні санкції у сумі 366295,88 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 21.05.2012.

Суддя (підпис) О.М. Нечипуренко