Постанова № 24208403, 19.04.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 квітня 2012 року 14:21 № 2а-227/12/2670

За позовомПублічного акціонерного товариства «Київський експериментальний машинобудівний завод «Стенд»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києвапро визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень. Суддя Смолій І.В.,

Секретар судового засідання Колесник І.Ю.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 -довіреність № б/н від 14.12.2011рВід відповідачаОСОБА_2 -довіреність №202/9/10-009 від 16.03.2012р.На підставі ч. 3 ст. 160 КАСУ в судовому засіданні 19.04.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.09.2011р. за №0001481750.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.01.12р. відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду по суті на 07.02.12р.

В судових засіданнях неодноразово оголошувалось перерви з метою отримання усіх необхідних доказів для повного та всебічного з'ясування фактичних обставин справи.

Крім того 17.02.12р. позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог відповідно до якої позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення винесені Державною податкової інспекцією у Голосіївському районі м. Києва від 23.09.2011р. за №0001481750 та від 02.12.2011р. за № 0002051750.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зіслався на обставини викладені у позовні заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на обставини викладені в запереченні на позовну заяву, вважає що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва проведено фактичну перевірку дотримання ПАТ КЕМЗ «Стенд»законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками. За результатами перевірки складено акт від 20.09.11р. за № 13/17-517/05763435 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень пп. 14.1.54, пп. 14.1.56, п. 14.1 ст. 14, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп.164.1.2 п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст.167. п. 171.1 ст. 171, п. 176.2(а) ст. 176 Податкового кодексу України , а саме не утримано в повному обсязі податок на доходи фізичних осіб з сум доходу фактично виплачених фізичним особам -працівникам підприємства.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених вище порушень Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 23.09.11р. за № 0001481750 яким за позивачем визначено суму зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 3 863,30грн. в тому числі за основним платежем в сумі 3 090,64грн. та 772,66грн. -штрафні (фінансові) санкції.

В результаті адміністративного оскарження Державною податковою адміністрацією у м. Києві вказане податкове повідомлення-рішення було змінено в частині донарахування зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 869,46грн. в тому числі 695,57грн. за основним платежем та 173,89грн. -штрафних санкцій, в решті спірне податкове повідомлення-рішення було залишено в силі, та в подальшому за результатами розгляду повторної скарги позивача до Держаної податкової служби України відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 0002051750 від 02.12.11р. яким за позивачем визначено суму зобов'язання з податку з доходу фізичних осіб в сумі 2 993,84грн. в тому числі за основним платежем 2 395,07грн. та штрафні санкції в розмірі 598,77грн.

Позивач не погоджується з такими рішеннями податкового органу, вважає їх безпідставними та надуманими, у зв'язку з чим звернувся до суду щодо їх скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання щодо про підставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

З наявних матеріалів справи, зокрема копії акту перевірки, судом встановлено, що в результаті проведеного під час перевірки опитування працівників позивача, та співставлення таких з бухгалтерською документацією податковим органом встановлено розбіжності у розмірі фактично виплаченої позивачем заробітної плати своїм працівникам у період з 01.01.11р. по 01.09.11р. та відображеної у документації.

Так зокрема податковим органом в акті перевірки викладено міркування щодо виплати позивачем у вказаний період ОСОБА_3 заробітної плати у розмірі 7 920,00грн. хоча відповідно до розрахункових відомостей така склала 3 800,00грн., ОСОБА_4 виплачено 9 600,00грн. хоча відповідно до розрахункових відомостей така склала 4 359,73грн., ОСОБА_5 виплачено 1 460,00грн. хоча відповідно до розрахункових відомостей така склала 734,17грн., ОСОБА_6 виплата заробітної плати склала 7 920,00грн. хоча відповідно до розрахункових відомостей така склала 3 895,84грн. та ОСОБА_7 виплата заробітної плати була здійснена в розмір 7 920,00грн. хоча згідно відомостей така складала 3 898,61грн.

Як встановлено судом з пояснень представника відповідача та безпосередньо з акту перевірки, розмір заробітної плати працівників податковим органом встановлювався з пояснень самих працівників позивача які були опитані під час проведення перевірки, копії таких письмових пояснень наявні в матеріалах справи.

Суд не може погодитись з наведеними податковим органом доводами виходячи з наступного.

Як встановлено судом в ході судового розгляду позивачем не заперечується його обов'язок щодо утримання з працівників податку з доходів фізичних осіб, однак в повній мірі не погоджується з висновками відповідача щодо розмірів виплачених заробітних плат.

З наявних матеріалів судом встановлено, що позивачем по підприємству 02.01.2009р. було винесено наказ № 1-к «про неповний робочий день»(а.с.18-22), в якому відповідно зазначено і працівників ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7

При цьому наявні матеріали справи свідчать, що працівниця ОСОБА_3 у вказаному вище наказі зазначена під номером 7 як ОСОБА_8, оскільки вже піяли винесення такого наказу змінила прізвище, дана обставина підтверджується наявною в матеріалах справи копією трудової книжки вказаної працівниці. Інші ж працівники також вказані у Наказі, зокрема ОСОБА_7 під номером 5, та ОСОБА_6 під номером 18, при цьому слід зауважити, що відповідачем при складанні акту перевірки допущено описку та хибно вказано ініціали останнього працівника як ОСОБА_6 замість вірного ОСОБА_6

З приводу працівників позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_4 слід зазначити що такі дійсно відсутні у наказі позивача про неповний робочий день, однак як встановлено судом з наявних матеріалів справи, включити їх до вказаного наказу не було можливим оскільки зазначені працівники були працевлаштовані у позивача значно пізніше.

Так зокрема ОСОБА_4 був прийнятий на роботу до Позивача у червні 2010 року , під час працевлаштування ОСОБА_4 звернувся з проханням про встановлення йому неповного робочого дня, що і було враховано в наказі про прийняття на роботу.

ОСОБА_5 була прийнята на роботу до Позивача у серпні 2011 року, під час працевлаштування також звернулася з проханням про встановлення їй неповного робочого дня, що і було враховано в наказі про прийняття на роботу.

Копії заяв вказаних працівників та відповідно наказів про прийняття їх на роботу із встановленням неповного робочого дня наявні в матеріалах справи та в повній мірі досліджені в судових засіданнях.

Крім того судом встановлено, що наказами по підприємству №№ 21-к, 22-к та 23- к від 01.09.2011року для усіх перелічених вище працівників позивачем було встановлено повний робочий день, що відповідно вплину і на розмір заробітної плати.

З приводу посилань податкового органу на письмові пояснення працівників позивача що були відібрані під час проведення перевірки, слід зауважити, що такі не містять інформації щодо фактичного розміру заробітної прати кожного з них на протязі усього періоду, а лише на момент проведеного опитування, крім того усі пояснення містять інформацію, що такі працівники працюють повний робочий день з 01.09.2011року та отримують заробітну плату в бухгалтерії про що розписуються у розрахункових відомостях (а.с. 73-77, 150-158).

Слід зауважити що в казані обставини підтверджуються також дослідженими під час судового розгляду копіями відомостей на виплату грошей за період з 01.01.2011р. по 01.09.2011р. (а.с. 95-145), такі є належним чином оформлені, містять підписи працівників про отримання заробітної плати та в повній мірі підтверджують пояснення позивача.

Враховуючи всі фактичні обставини справи суд приходить до переконання, що податковим органом не доведено виплату позивачем найманим працівникам заробітної плати у розмірі більшому ніж це визначено у розрахункових відомостях, а тому відповідно податковим органом хибно встановлено заниження позивачем у період з 01.01.2011р. по 01.09.2011р. податку на доходи фізичних осіб, за таких обставин спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При розгляді справи, суд перевіряє відповідність оскаржуваного рішення принципам, визначеним ч.3 ст.2 КАС України

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення винесені Державною податкової інспекцією у Голосіївському районі м. Києва від 23.09.2011р. за №0001481750 та від 02.12.2011р. за № 0002051750.

Постанова набуває законної сили в порядку статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В.Смолій