Постанова № 24208395, 10.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 травня 2012 року 12:45 № 2а-4106/12/2670

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Побужський феронікелевий комбінат»

до Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.09.2011 року № 0000944010 та № 0000934010 в частині

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар судового засідання Юзина О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 (довіреність № 01-01/12 від 16.01.2012 р.)

від відповідача: ОСОБА_4 (довіреність № 392/9/10-229 від 28.02.2012 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 10.05.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Побужський феронікелевий комбінат»звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.09.2011 року № 0000944010 та № 0000934010 в частині.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.2012 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 2а-4106/12/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 10.05.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та в судових дебатах просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.09.2011 року № 0000944010 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Побужський феронікелевий комбінат»суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств створених за участю іноземних підприємств на суму 121 133,00 грн. та застосування щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Побужський феронікелевий комбінат»штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 30 283,00 грн., у частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Побужський феронікелевий комбінат»суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств створених за участю іноземних підприємств на суму 72 792,46 грн. та застосування щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Побужський феронікелевий комбінат» штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 18 198,12 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.09.2011 року № 0000934010 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Побужський феронікелевий комбінат» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 120 080,00 грн. та застосування щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Побужський феронікелевий комбінат»штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 7 946,00 грн., у частині зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Побужський феронікелевий комбінат»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 118 288,00 грн. та застосування щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Побужський феронікелевий комбінат» штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 7 498,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, щодо завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 120 080,00 грн., та абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, щодо зменшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних підприємств в розмірі 121 133,00 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються допустимими доказами у справі, оскільки позивачем, у повній відповідності до вимог чинного законодавства, було включено до складу податкового кредиту суми сплачених коштів (суми ПДВ) по правовідносинах із контрагентами ТОВ «Триоліт», ТОВ «Промзбут», ПП «Агромерк», ТОВ «СТРУМТЕХ-2008», ТОВ «Єврозв'язок», ТОВ «Мост-Інвест», що підтверджується відповідними первинними документами, наявними в матеріалах справи, а також податковими накладними, виписаними належним чином, оскільки на час здійснення таких правовідносин та складання відповідних первинних документів зазначені контрагенти позивача були у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи таких контрагентів не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначених контрагентів, правовідносини відбувалися на підставі договорів, специфікацій до договорів, виконання яких та сплата коштів за якими підтверджується відповідними податковими та видатковими накладними, актами здачі-приймання виконаних робіт, платіжними дорученнями з відміткою банку та виписками з банку, а також відповідачем не було надано суду доказів щодо невизначення контрагентами позивача сум податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем для сплати до Державного бюджету, а відповідно позивач не може нести відповідальність по податкових зобов'язаннях своїх контрагентів, що були визначенні останніми для сплати до Державного бюджету в податковій звітності, яка в свою чергу не була визнана (прийнята) податковим органом.

Представник відповідача позов не визнав, зазначивши, що позивачем було порушено вимоги п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 120 080,00 грн., та абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, внаслідок чого зменшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних підприємств в розмірі 121 133,00 грн.

В обґрунтування своєї позиції представник відповідача зазначив, що оскільки в момент вчинення правочинів між позивачем та контрагентами ТОВ «Триоліт», ТОВ «Промзбут», ПП «Агромерк», ТОВ «СТРУМТЕХ-2008», ТОВ «Єврозв'язок», ТОВ «Мост-Інвест», сторонами не було додержано вимог ч.1, 5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, ст.228, ст.234 Цивільного кодексу України, то такі правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже є недійсними, внаслідок чого не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат та податкового кредиту.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Спеціалізованою Державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Побужський феронікелевий комбінат»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 31.03.2011 р., валютного законодавства за період з 01.07.2009 р. по 31.03.2011 р.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено Акт № 728/40-10/31076956 від 06.09.2011 року, в якому встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, щодо завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 120 080,00 грн., та абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, щодо зменшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних підприємств в розмірі 121 133,00 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 30.09.2011 року № 0000944010 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств створених за участю іноземних підприємств на суму 121 133,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 30 283,00 грн., а також від 30.09.2011 року № 0000934010 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 120 080,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 7 946,00 грн.

Позивач не погодився з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та подав 10.10.2011 року до Державної податкової адміністрації у м. Києві відповідні первинні скарги.

За результатом розгляду скарги, ДПА у м. Києві прийнято рішення від 19.12.2011 року № 12205/10/25-114, згідно якого вищенаведені повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП були залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Не погодившись з рішенням про результати розгляду скарги Державної податкової адміністрації у м. Києві від 19.12.2011 року № 12205/10/25-114, позивач подав 29.12.2011 року повторну скаргу на податкові повідомлення-рішення до ДПС України.

01.03.2012 року ДПС України прийняла рішення про результати розгляду повторної скарги за № 3715/6/10-2115, згідно якого оскаржувані податкові повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 30.09.2011 року № 0000944010 та № 0000934010, а також рішення ДПА у м. Києві від 19.12.2011 року за № 12205/10/25-114 були залишені без змін, а скарга позивача від 29.12.2011 року - без задоволення.

Зважаючи на викладене, не погоджуючись із прийнятими Спеціалізованою Державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків податковими повідомленнями-рішеннями від 30.09.2011 року № 0000944010 та № 0000934010 в частині, позивач оскаржив їх в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Так, позивач не погоджується з податковим повідомленням рішенням від 30.09.2011 року № 0000944010 у частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств створених за участю іноземних підприємств по господарських відносинах з ТОВ «Триоліт».

Як видно з наявних матеріалів справи, податковим органом було зменшено валові витрати позивача на суму 30 216,85 грн. на підставі зроблених в Акті перевірки висновків щодо нікчемності угоди поставки між ТОВ ВКФ «Триоліт»та ТОВ «Трансмультиторг»(третій ланцюг господарських відносин).

З приводу зазначеного, суд не може взяти до уваги в якості обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 30.09.2011 року № 0000944010 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств створених за участю іноземних підприємств по господарських відносинах з ТОВ «Триоліт», посилання відповідача на нікчемність угод контрагента позивача ТОВ ВКФ «Триоліт»та ТОВ «Трансмультиторг».

Так, як вбачається з матеріалів справи, а також не заперечувалося представником відповідача, в позивача взагалі були відсутні правовідносини з ТОВ «Трансмультиторг», а висновки щодо порушення позивачем податкового законодавства в даному випадку були зроблені відповідачем виключно з аналізу правовідносин позивача саме з ТОВ ВКФ «Триоліт».

Як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, господарські операції позивача з ТОВ «Триоліт»у встановленому порядку були відображені в бухгалтерському обліку позивача - в реєстрі отриманих податкових накладних та податковій звітності з податку на прибуток відповідних звітних періодів, були підтверджені належними податковими накладними, розрахунковими та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Вище перелічені документи під час перевірки позивача були надані податковому органу та були досліджені та перевірені працівниками останнього.

Так, між позивачем (покупцем) та ТОВ «Триоліт»(продавцем) було укладено Договір від 16.03.2006 р. № 212/06, що був пролонгований додатковою угодою до Договору від 04.04.2011 р. до 31.12.2011 р., згідно специфікацій до якого продавець поставив покупцю товар (труби, відводи), на загальну суму, що визначена в податковій накладній № 45 від 09.09.2010 р., - 36 260,22 грн. (в т.ч. ПДВ -6 043,37 грн.).

Як підтверджується відповідними первинними та іншими документами, наявними в матеріалах справи, на час здійснення таких правовідносин та складання відповідних первинних документів (виписки податкової накладної), зазначений контрагент позивача ТОВ «Триоліт»був у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстрований платником податку на додану вартість, установчі документи контрагента не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначеного контрагента, правовідносини відбувалися на підставі договору, специфікацій до договору, виконання яких підтверджується відповідними податковими та видатковими накладними, актами здачі-приймання виконаних робіт. А належна сплата коштів по правовідносинах позивача із ТОВ «Триоліт»відповідачем в Акті перевірки та в судовому засіданні не заперечувалась.

Крім того, відповідачем не було надано суду доказів щодо невизначення контрагентом позивача ТОВ «Триоліт»сум податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем для сплати до Державного бюджету, відповідно до чого позивач не може нести відповідальності по податкових зобов'язаннях свого контрагента, в разі якщо такі зобов'язання були визначенні контрагентом для сплати до Державного бюджету в податковій звітності, яка в свою чергу не була визнана (прийнята) податковим органом.

Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно положень ст.ст.1, 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ, що діяв на час існування даних правовідносин, кожний платник податків несе самостійну відповідальність за порушення податкового законодавства, яка не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

За викладених обставин та згідно до вимог законодавства, суд вважає, що позивач не може нести відповідальність за порушення порядку ведення податкового обліку або несплату податків третіми особами (господарські відносини із якими мав саме ТОВ «Триоліт»), тобто про третьому ланцюгу правовідносин, фактично не маючи відносин із такими контрагентами (ТОВ «Трансмультиторг»).

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що збільшення відповідачем суми грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток підприємств створених за участю іноземних підприємств на суму 7 554,21 грн. на підставі правовідносин позивача з ТОВ «Триоліт»є неправомірним, а відповідно податкове повідомлення-рішення відповідача за № 0000944010 від 30.09.2011 року в цій частині підлягає скасуванню.

Також, в позовній заяві позивач не погоджується з податковим повідомленням рішенням від 30.09.2011 року № 0000944010 у частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств створених за участю іноземних підприємств по господарських відносинах з ТОВ «Промзбут».

Як видно з наявних матеріалів справи, податковим органом було зменшено валові витрати позивача в сумі 260 953,00 грн. на підставі висновку контролюючого (податкового) органу, що угоди поставки між ТОВ «Промзбут»та ТОВ «Метал Торг Трейд-П»(третій ланцюг господарських відносин) є нікчемними та не підтверджені первинними документами.

З приводу зазначеного, суд також не може взяти до уваги посилання відповідача на нікчемність угод контрагента позивача ТОВ «Промзбут»та ТОВ «Метал Торг Трейд-П», як на підставу обґрунтування правомірності прийняття ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 30.09.2011 року № 0000944010 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств створених за участю іноземних підприємств по господарських відносинах з ТОВ «Промзбут».

Так, як вбачається з матеріалів справи, а також не заперечувалося представником відповідача, в позивача взагалі були відсутні правовідносини з ТОВ «Метал Торг Трейд-П», а висновки щодо порушення позивачем податкового законодавства в даному випадку були зроблені відповідачем виключно з аналізу правовідносин позивача саме з ТОВ «Промзбут».

Також, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, господарські операції позивача з ТОВ «Промзбут»у встановленому порядку були відображені в бухгалтерському обліку позивача - в реєстрі отриманих податкових накладних та податковій звітності з податку на прибуток відповідних звітних періодів, були підтверджені належними податковими накладними, розрахунковими та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Вище перелічені документи під час перевірки позивача були надані податковому органу та були досліджені та перевірені працівниками останнього.

Податок на додану вартість по вищезазначених відносинах із позивачем, був включений ТОВ «Промзбут»до складу податкових зобов'язань в декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 р. - ПДВ в розмірі 52 190,60 грн.

Згідно ст.ст.626, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.655 ЦКУ, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар, послуги) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно, товар, послуги) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар (послуги), який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.656 ЦК України).

За ст.662 ЦКУ, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст.664 ЦК України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно п.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як видно з наявних матеріалів справи, між позивачем (покупцем) та ТОВ «Промзбут»(продавцем) був укладений Договір № 825/06-р від 29.12.2006 року, умовами якого передбачено наступне.

Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити Продукцію (Руда залізна кускова).

Термін поставки: товар повинен поставлятися відповідними партіями щомісячно на протязі 7 діб після заявки Покупця. Датою поставки вважати дату оформлення товарно-транспортних документів. Умови поставки: ж/д транспортом.

Кожне відвантаження Товару повинне супроводжуватися комплектом відвантажувальних документів: накладна на відвантаження, ж/д накладна, сертифікат якості, рахунок, податкова накладна.

Умови оплати вартості поставленої Продавцем партії Товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Даний Договір вступає в силу з дня його підписання і діє до 31 грудня 2007 року. Лист від 01.12.2009 року № 305 на пролонгацію договору № 825/06-р від 29.12.2006 року до 31.12.2010 року.

На виконання умов даного договору ТОВ «ПФК»(позивач) придбало у грудні 2010 р. товар у ТОВ «Промзбут» руду кускову на загальну суму 313 143,60 грн., в т.ч. ПДВ 52 190,60 грн., згідно наступних документів, а саме:

- податкова накладна № 93 від 15.12.2010 р., руда кускова - 280,00 тон., транспортні витрати, на загальну суму 157 605,60 грн., в т.ч. ПДВ 26 267,60 грн.;

- видаткова накладна № 101 від 11.12.2010 р., руда кускова - 280,00 тон, залізничний тариф, на загальну суму 157 605,60 грн., в т.ч. ПДВ 26 267,60 грн.;

- залізнична накладна на маршрут або групу вагонів від 11.12.2010 р. № 46597511, руда кускова 280,00 тон - 4 вагони, провізна плата 10 728,00 грн. без ПДВ;

- податкова накладна № 96 від 20.12.2010 р., руда кускова - 276,00 тон, на загальну суму 155 538,0 грн., в т.ч. ПДВ 25 923,0 грн.;

- видаткова накладна № 104 від 20.12.2010 р., руда кускова - 276,00 тон, залізничний тариф, на загальну суму 155 538,00 грн., в т.ч. ПДВ 25 923,00 грн.;

- корінець дорожньої відомості на маршрут або групу вагонів від 20.12.2010 р. № 46597520, руда кускова 276,00 тон - 4 вагони, провізна плата 10 728,00 грн. без ПДВ.

Розрахунки за отриманий товар проведено у безготівковій формі за наступними платіжними документами:

- № 216 від 06.12.2010 р., на загальну суму 156 054,90 грн., в т.ч. ПДВ 26 009,15 грн., № 3487 від 15.12.2010 р., на загальну суму 156 054,90 грн., в т.ч. ПДВ 26 009,15 грн.

Отже, як видно з матеріалів справи, товарність (фактичність здійснення) зазначених операцій позивача з ТОВ «Промзбут», підтверджується не виключно видатковими та податковими накладними, проте також залізничними накладними на маршрут або групу вагонів з оплатою залізничного тарифу.

З приводу зазначеного, та наявних у справі доказів, суд не може взяти до уваги посилання відповідача в Акті перевірки на нікчемність угод позивача із ТОВ «Промзбут»(внаслідок їх безтоварності), виключно з підстав встановлення порушення вимог цивільного законодавства щодо чинності правочинів іншою особою - ТОВ «Метал Торг Трейд-П»(третій ланцюг взаємовідносин), оскільки позивач правових відносин із вказаним контрагентом не мав, а відповідно не може нести відповідальності за діяльність третіх осіб.

Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно положень ст.ст.1, 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ, що діяв на час існування даних правовідносин, кожний платник податків несе самостійну відповідальність за порушення податкового законодавства, яка не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

За викладених обставин та згідно до вимог законодавства, суд вважає, що позивач не може нести відповідальність за порушення порядку ведення податкового обліку або несплату податків третіми особами (господарські відносини із якими мав саме ТОВ «Промзбут»), тобто про третьому ланцюгу правовідносин, фактично не маючи відносин із такими контрагентами (ТОВ «Метал Торг Трейд-П»).

Отже, як підтверджується відповідними первинними та іншими документами, наявними в матеріалах справи, на час здійснення таких правовідносин та складання відповідних первинних документів (виписки податкових накладних), зазначений контрагент позивача ТОВ «Промзбут»був у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстрований платником податку на додану вартість, установчі документи контрагента не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначеного контрагента, правовідносини відбувалися на підставі договору, специфікацій до договору, виконання яких підтверджується відповідними податковими та видатковими накладними, актами здачі-приймання виконаних робіт. А належна сплата коштів по правовідносинах позивача із ТОВ «Промзбут»відповідачем в Акті перевірки та в судовому засіданні не заперечувалась.

Крім того, відповідачем не було надано суду доказів завдання шкоди Державному бюджету внаслідок правовідносин позивача ТОВ «Промзбут», оскільки, як було зазначено вище, податок на додану вартість по вищезазначених відносинах із позивачем, був включений ТОВ «Промзбут»до складу податкових зобов'язань в декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 р. - ПДВ в розмірі 52 190,60 грн.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що збільшення відповідачем суми грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток підприємств створених за участю іноземних підприємств на суму 65 238,25 грн. на підставі правовідносин позивача з ТОВ «Промзбут»є неправомірним, а відповідно податкове повідомлення-рішення відповідача за № 0000944010 від 30.09.2011 року в цій частині також підлягає скасуванню.

Також, як вбачається з наявних матеріалів справи, у частині збільшення відповідачем суми грошового зобов'язання ТОВ «ПФК»з податку на прибуток підприємств створених за участю іноземних підприємств по господарських відносинах з підприємствами, які надають послуги проживання на суму 48 341,25 грн. та застосування щодо позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 12 085,31 грн., - позивач не оспорює в цій частині податкове повідомлення рішення від 30.09.2011 року № 0000944010, так як зазначені суми сплачено позивачем та відносно них спору немає.

Крім того, в позовній заяві позивач не погоджується з податковим повідомленням рішенням від 30.09.2011 року № 0000934010 у частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, заявленою Позивачем до відшкодування, що випливає з господарських правовідносин позивача з ПП «Агромерк».

З даного приводу суд погоджується із посиланням позивача, що податковий орган при встановлені факту нікчемності правочинів із контрагентом ПП «Агромерк», не може посилатися виключно на наслідки правовідносин такого контрагента з іншими суб'єктами господарювання: ПП «Аткор»та ПП «Фартекс Плюс»(третій ланцюг правовідносин), що не підтвердили свої зобов'язання по ПДВ, зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, а також не заперечувалося представником відповідача, в позивача взагалі були відсутні правовідносини з ПП «Аткор»та ПП «Фартекс Плюс», а висновки щодо порушення позивачем податкового законодавства в даному випадку були зроблені відповідачем виключно з аналізу правовідносин позивача саме з ПП «Агромерк».

Таким чином, згідно наведених вище норм законодавства, суд вважає, що позивач не може нести відповідальність за порушення порядку ведення податкового обліку або несплату податків третіми особами (господарські відносини із якими мав саме ПП «Агромерк»), тобто про третьому ланцюгу правовідносин, фактично не маючи відносин із такими контрагентами (ПП «Аткор»та ПП «Фартекс Плюс»).

З огляду на вказане, суд зазначає, що Акт перевірки являється документом, який фіксує законність здійснення господарських операцій суб'єктами господарювання, однак не є нормативно-правовим документом і не несе юридичних наслідків.

Відповідачем не надано доказів, що факти порушення норм законодавства суб'єктом господарювання, які встановлені в Акті перевірки, визнані в судовому порядку, а тому такі висновки відповідача не можуть слугувати, на думку суду, підставою для визнання угоди між позивачем та зазначеним контрагентом з ознаками нікчемності.

Отже, виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що зменшення відповідачем податкового кредиту позивача на суму 39 326,44 грн., на підставі правовідносин позивача з ПП «Агромерк»є неправомірним, а відповідно податкове повідомлення-рішення від 30.09.2011 р. № 0000934010, в цій частині підлягає скасуванню.

В позовній заяві позивач також не погоджується з податковим повідомленням- рішенням від 30.09.2011 р. № 0000934010 у частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, заявленою позивачем до відшкодування що випливає з господарських правовідносин позивача з ТОВ «СТРУМТЕХ-2008».

Так, в Акті перевірки відповідачем зазначено, що за результатами проведеного аналізу ТОВ «СТРУМТЕХ-2008» встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2010 року щодо придбання у ТОВ «СТРУМТЕХ-2008»товарів (робіт, послуг) вищенаведеними СГД на загальну суму 13 314 701 грн. не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. Таким чином, з боку вищенаведених в Акті перевірки СГД вбачається незаконне формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «СТРУМТЕХ-2008»за 2009-2010 рік, та вбачається незаконне формування податкового зобов'язання суб'єктами господарської діяльності з ТОВ «СТРУМТЕХ-2008»у 2009-2010 році на загальну суму 9 799 717,51 грн., в тому числі ТОВ «ПФК» на суму 33 288,19 грн.

Як видно з матеріалів справи, висновки відповідача про нікчемність зазначених операцій зроблені на підставі проведених перевірок ТОВ «СТРУМТЕХ-2008», та базуються на тому, що у контрагента відсутні трудові ресурси, виробничі потужності, основні фонди та інші активи. Тому усі операції купівлі-продажу ТОВ «СТРУМТЕХ-2008»податковий орган вважає такими, що не підтверджені первинними документами та не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

З даного приводу, суд погоджується із посилання позивача, що відсутність трудових ресурсів, певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування тощо не можуть бути єдиним доказом неспроможності контрагента платника ПДВ виконати операції із надання поставок, з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних засобів, транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових, а не цивільно-правових договорів. Крім того, такі обставини не можуть бути єдиною підставою для висновків про порушення вимог податкового законодавства суб'єкта господарювання - платника ПДВ, оскільки такі обставини при належному оформлені господарських відносин та їх повному виконанні та оплаті -не залежать від волі замовника (покупця), а виконуються виконавцем (продавцем) на власний ризик із можливістю застосування субпідрядних договорів та найманої праці, устаткування.

По-перше, суд вважає що твердження відповідача про відсутність в контрагента позивача ТОВ «СТРУМТЕХ-2008»працівників є необґрунтованим, оскільки, як видно з наявних матеріалів справи, зазначене підприємство подавало фінансову та податкову звітність за підписом відповідальних осіб, та по-друге, висновки відповідача про нікчемність угод позивача із ТОВ «СТРУМТЕХ-2008»не можуть ґрунтуватися виключно на висновках про порушення вимог цивільного законодавства в момент укладення правочинів іншими суб'єктами господарювання (контрагентами ТОВ «СТРУМТЕХ-2008»), з якими позивач особисто жодних правовідносин не мав.

Крім того, як видно з матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, господарські операції позивача з ТОВ «СТРУМТЕХ-2008»у встановленому порядку були відображені в бухгалтерському обліку позивача - в реєстрі отриманих податкових накладних та податковій звітності з податку на прибуток відповідних звітних періодів, були підтверджені належними податковими накладними, розрахунковими та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Вище перелічені документи під час перевірки позивача були надані податковому органу та були досліджені та перевірені працівниками останнього.

Також, що підтверджується відповідними первинними та іншими документами, наявними в матеріалах справи, на час здійснення таких правовідносин та складання відповідних первинних документів (виписки податкових накладних), зазначений контрагент позивача ТОВ «СТРУМТЕХ-2008»був у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстрований платником податку на додану вартість, установчі документи контрагента не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначеного контрагента, правовідносини відбувалися на підставі договору, специфікацій до договору, виконання яких підтверджується відповідними податковими та видатковими накладними, актами здачі-приймання виконаних робіт. А належна сплата коштів по правовідносинах позивача із ТОВ «СТРУМТЕХ-2008»відповідачем в Акті перевірки та в судовому засіданні не заперечувалась.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд погоджується із посиланням позивача, що зменшення відповідачем податкового кредиту на суму 33 288,19 грн., на підставі правовідносин позивача з ТОВ «СТРУМТЕХ-2008»є неправомірним, а відповідно податкове повідомлення-рішення № 0000934010 від 30.09.2011 року в цій частині підлягає скасуванню.

Також, в позовній заяві позивач не погоджується з податковим повідомленням рішенням № 0000934010 від 30.09.2011 р. у частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, заявленою позивачем до відшкодування що випливає з господарських правовідносин позивача з ТОВ «Єврозв'язок»та ТОВ «Мост-Інвест».

Так, з Акта перевірки вбачається, що відповідачем було зменшено податковий кредит позивача на суму 3 100,00 грн. по правовідносинах із ТОВ «Єврозв'язок», оскільки придбання товару, який в подальшому було реалізовано позивачу, було здійснено ТОВ «Єврозв'язок»у ТОВ «Поллукс плюс», яке не надало підтвердження про здійснення цієї операції, а також відповідачем було зменшено податковий кредит позивача на суму 8 563,36 грн. по правовідносинах із ТОВ «Мост-Інвест», на підставі того, що декларація з ПДВ ТОВ «Мост-Інвест»за березень 2010 р. (вх.№ 25185 від 19.04.2010 р.) прийнята податковим органом до уваги - та числиться у внутрішній системі обліковування податкового органу як «не прийнята, як податкова звітність», у зв'язку з чим при звірці з програмою АРМ «Контрагенти»ТОВ «Мост-Інвест»знаходиться в розділі «податкова яма»за березень 2010 року.

Суд не може погодитися із таким висновком відповідача, зважаючи зокрема на наступне.

Як видно з наявних матеріалів справи, зазначені господарські операції (із контрагентами ТОВ «Єврозв'язок» та ТОВ «Мост-Інвест) у встановленому порядку були відображені в бухгалтерському обліку позивача - в реєстрі отриманих податкових накладних та податковій звітності з ПДВ та податку на прибуток відповідних звітних періодів, були підтверджені належними податковими накладними, розрахунковими та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, що було перевірено за наслідком проведення перевірки Позивача згідно акту перевірки.

Крім того, що підтверджується відповідними первинними та іншими документами, наявними в матеріалах справи, на час здійснення таких правовідносин та складання відповідних первинних документів (виписки податкових накладних), зазначені контрагенти позивача ТОВ «Єврозв'язок»та ТОВ «Мост-Інвест були у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи таких контрагентів не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначених контрагентів, правовідносини відбувалися на підставі договорів, специфікацій до договорів, виконання яких підтверджується відповідними податковими та видатковими накладними, актами здачі-приймання виконаних робіт. А належна сплата коштів по правовідносинах позивача із ТОВ «Єврозв'язок»та ТОВ «Мост-Інвест»відповідачем в Акті перевірки та в судовому засіданні не заперечувалась.

Також, як зазначалося судом вище, позивач не може нести відповідальність за порушення порядку ведення податкового обліку або несплату податків третіми особами.

Як видно з матеріалів справи, та не було заперечено відповідачем, позивач в перевіряємому періоді не мав жодних відносин із ТОВ «Поллукс плюс», а відповідно нести відповідальність по третьому ланцюгу правовідносин із даною особою позивач не може.

Суд також наголошує, що відповідачем не було надано до матеріалів справи доказів щодо невизначення контрагентом позивача ТОВ «Мост-Інвест»сум податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем для сплати до Державного бюджету, а відповідно позивач не може нести відповідальність по податкових зобов'язаннях свого контрагента, що були визначенні останнім для сплати до Державного бюджету в податковій звітності, яка в свою чергу не була визнана (прийнята) податковим органом.

З приводу дотримання позивачем вимог чинного законодавства при здійсненні господарських відносин із контрагентом ТОВ «Триоліт», судом було зазначено вище.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд вважає що зменшення відповідачем податкового кредиту позивача на суму 17 706,73 грн., на підставі правовідносин позивача з ТОВ «Єврозв'язок», ТОВ «Мост-Інвест»та ТОВ «Триоліт»є неправомірним, а відповідно податкове повідомлення-рішення № 0000934010 від 30.09.2011 року в цій частині підлягає скасуванню.

Також оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000934010 від 30.09.2011 р. підлягає скасуванню в частині зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ, заявленої до відшкодування, внаслідок господарських правовідносин позивача з ТОВ «Промзбут».

Так, згідно Акта перевірки, відповідачем зменшено податковий кредит позивача на суму 52 190,60 грн. та валові витрати на суму 260 953,00 грн. на підставі висновку податкового органу про нікчемність угод поставки між ТОВ «Промзбут»та ТОВ «Метал Торг Трейд-П».

З приводу наведеного, судом було встановлено вище, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Промзбут»мали реальний (товарний) характер, що підтверджується наявними у справі доказами, а висновок відповідача щодо нікчемності таких угод позивача із ТОВ «Промзбут»не підтверджений допустимими доказами та ґрунтується виключно на міркуваннях з цього приводу податкового органу.

В силу п. 1.3 ст. 1 Закон України «Про податок на додану вартість»- платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. А відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. При цьому згідно п. 9.3 ст. 9 зазначеного Закону визначено, що особи, які підпадають під визначення п. 2.3 ст. 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

У відповідності до п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно з абз. 1 п. 5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996 від 16.07.1999 р. первинний документ - документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення, а згідно із ст.9 цього ж Закону забороняється приймати до виконання первинні документи по господарським операціям, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, а також повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону). А податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. ст.7 Закону складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до вимог ст. 203 Цивільного Кодексу України (Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину):

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як було встановлено судом та не заперечувалось представником відповідача, на момент здійснення господарських операцій позивача із зазначеними контрагентами ТОВ «Триоліт», ТОВ «Промзбут», ПП «Агромерк», ТОВ «СТРУМТЕХ-2008», ТОВ «Єврозв'язок», ТОВ «Мост-Інвест», останні не були визнані банкрутом, знаходилися в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та були зареєстровані платниками податку на додану вартість, а також декларували податкові зобов'язання в розрізі правовідносин із позивачем для сплати до Державного бюджету.

Також, податковим органом не було надано суду доказів того, що на момент укладення зазначених договорів, установчі документи ТОВ «Триоліт», ТОВ «Промзбут», ПП «Агромерк», ТОВ «СТРУМТЕХ-2008», ТОВ «Єврозв'язок», ТОВ «Мост-Інвест»були визнані недійсними, чи було анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, та не заперечувалось представником відповідача, на момент здійснення правовідносин між позивачем та ТОВ «Триоліт», ТОВ «Промзбут», ПП «Агромерк», ТОВ «СТРУМТЕХ-2008», ТОВ «Єврозв'язок», ТОВ «Мост-Інвест»не було вироку суду щодо посадових осіб зазначених контрагентів, та такого вироку суду не має на час розгляду даної адміністративної справи.

В силу положень ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Також, відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: «…при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі».

Однак, як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідачем не було надано суду доказів наявності вироку суду відносно посадових осіб ТОВ «Триоліт», ТОВ «Промзбут», ПП «Агромерк», ТОВ «СТРУМТЕХ-2008», ТОВ «Єврозв'язок», ТОВ «Мост-Інвест», а також не було надано доказів порушення кримінальної справи відносно посадових зазначених контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).

Отже, суд вважає безпідставним посилання податкового органу на порушення позивачем вимог ч.1, 5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, ст.228, ст.234 Цивільного кодексу України щодо нікчемності правочинів із ТОВ «Триоліт», ТОВ «Промзбут», ПП «Агромерк», ТОВ «СТРУМТЕХ-2008», ТОВ «Єврозв'язок», ТОВ «Мост-Інвест», оскільки жодних належних доказів, які б підтверджували відсутність настання реальних наслідків за такими правочинами, укладення первинних документів (податкових накладних) не вповноваженими особами, не зареєстрування контрагентів платниками ПДВ, відсутності їх в ЄДР, чи наявності вироку відносно посадових осіб контрагентів -відповідачем до справи надано не було.

Так само відповідачем не було надано суду доказів наявності вини позивача у завданні збитків Державному бюджету внаслідок правовідносин із вказаними контрагентами, оскільки, як зазначалося вище, та не заперечувалося представником податкового органу, - вказаними контрагентами позивача суми податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем, визначалися (декларувалися) в податковій звітності для сплати до Державного бюджету.

Так, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Таким чином, позивачем було доведено суду реальність здійснення господарських операцій із контрагентами ТОВ «Триоліт», ТОВ «Промзбут», ПП «Агромерк», ТОВ «СТРУМТЕХ-2008», ТОВ «Єврозв'язок», ТОВ «Мост-Інвест», що в подальшому були використані позивачем у своїй господарській діяльності, та рух активів у процесі здійснення зазначених господарських операцій підтверджується наявними матеріалами справи.

Зважаючи на викладене, податковим повідомленням-рішенням № 0000934010 від 30.09.2011 р. було також безпідставно визначено ТОВ «ПФК»фінансові (штрафні) санкції у розмірі 7 498,00 грн., оскільки, як було встановлено вище, в матеріалах справи відсутні допустимі докази щодо підтвердження висновків відповідача про порушення позивачем наведених норм податкового законодавства.

Також, як вбачається з позовної заяви, у частині зменшення відповідачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 1 792,00 грн. та застосування щодо ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат»штрафних (фінансових) санкцій у сумі 448,00 грн., по господарських відносинах позивача з ТОВ «Спецком», позивач не оспорює вказане податкове повідомлення рішення №. 0000934010 від 30.09.2011 р., оскільки дану суму позивач помилково декларував двічі, а тому відносно зменшення відповідачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 1 792,00 грн., та застосування відповідних штрафних санкцій, позивач не заперечує та не оскаржує.

Зважаючи на викладене вище, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства щодо товарності господарських операцій позивача із ТОВ «Триоліт», ТОВ «Промзбут», ПП «Агромерк», ТОВ «СТРУМТЕХ-2008», ТОВ «Єврозв'язок», ТОВ «Мост-Інвест», в суду є підстави вважати, що відповідачем було протиправно винесено податкове повідомлення-рішення від 30.09.2011 року № 0000944010 у частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств створених за участю іноземних підприємств на суму 72 792,46 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 18 198,12 грн., а також протиправно винесено податкове повідомлення-рішення від 30.09.2011 року № 0000934010 у частині зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 118 288,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 7 498,00 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 30.09.2011 року № 0000944010 та № 0000934010 в частині, що оскаржуються позивачем в даній адміністративній справі, - є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 30.09.2011 року № 0000944010 та № 0000934010 в частині, що оскаржуються позивачем.

Натомість представник позивача надав суду обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень від 30.09.2011 року № 0000944010 у частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств створених за участю іноземних підприємств на суму 72 792,46 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 18 198,12 грн., та № 0000934010 у частині зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 118 288,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 7 498,00 грн.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В судових дебатах позивач не наголошував на вимозі щодо відшкодування йому судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 30.09.2011 року № 0000944010 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Побужський феронікелевий комбінат»суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств створених за участю іноземних підприємств на суму 121 133,00 грн. та застосування щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Побужський феронікелевий комбінат»штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 30 283,00 грн., у частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Побужський феронікелевий комбінат»суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств створених за участю іноземних підприємств на суму 72 792,46 грн. та застосування щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Побужський феронікелевий комбінат»штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 18 198,12 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 30.09.2011 року № 0000934010 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Побужський феронікелевий комбінат»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 120 080,00 грн. та застосування щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Побужський феронікелевий комбінат»штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 7 946,00 грн., у частині зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Побужський феронікелевий комбінат»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 118 288,00 грн. та застосування щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Побужський феронікелевий комбінат»штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 7 498,00 грн.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 14.05.2012 р.