Постанова № 24208087, 14.05.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2012 р. № 2а-1382/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Семеряк М.І.,

представника позивача -Васьківа І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод»до Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

Державне підприємство «Стрийський вагоноремонтний завод»звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області (далі -ДПІ у Стрийському районі) №0000122304 від 07.12.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підприємством при здійсненні та обліку господарських операцій з ПП «Баварія Ф»не допущено порушень норм законодавства наведених відповідачем у акті перевірки, за зроблені ним висновки не відповідають дійсності та документально спростовуються.

Ухвалою суду від 17.02.2012 року відкрито провадження у справі. Хід розгляду справи відображений в ухвалах суду. В судовому засіданні 14.05.2012 року відповідно до вимог ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позові, просив суд адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив. Позиція відповідача викладена у письмовому запереченні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДПІ у Стрийському районі проведено позапланову виїзну документальну перевірку ДП «Стрийський вагоноремонтний завод»з питань достовірності декларування податку на додану вартість за серпень 2011 року по взаєморозрахунках з ДП «Металінвест»ТзОВ «Донметалзбут», ЗАТ «Техінвестпостач»та ПП «Баварія -Ф», результати якої відображені в Акті № 3806/23-4/20770332 від 23.11.2011 року.

Податковим органом встановлено порушення ДП «Стрийський вагоноремонтний завод»п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 111 556 грн.

За наслідками проведеної перевірки ДПІ у Стрийському районі прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000122304 від 07.12.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 167 334 грн., з них за основним платежем -111 556 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -55 778 грн.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням підприємство оскаржило його в адміністративному порядку, а подальшому до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховував наступні обставини справи та норми діючого законодавства.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість регулюється Розділом V Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року (далі -ПК України).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При цьому, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит -це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з Розділом V цього кодексу.

Як вбачається з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6. ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

Судом встановлено, а також підтверджено матеріалами перевірки, проведеної податковим органом, що між ДП «Стрийський вагоноремонтний завод»та ПП «Баварія-Ф»укладені Договір поставки № СВРЗ-03-22-11-143/Ю від 19.08.2011 року та додаток №1 до Договору поставки № СВРЗ-03-22-11-143/Ю від 23.08.2011 року

Відповідно до умов Договору поставки (п.5.3 даного договору) ПП «Баварія-Ф»зобов'язане поставити товар на умовах DDP згідно з базисними умовами поставки Інкотермс 2000р. та передати у власність позивача продукцію (п.5.4 даного договору). Постачальник зобов'язується поставити товар-кільця підшипника в кількості 5 436 шт. Ціна договору становить 1 438 257,60 грн., в т.ч. ПДВ - 239 709,60 грн. Відповідно до п.1.5 даного договору виробником товару є ВАТ «Харківський підшипниковий завод».

Додаток № 1 до Договору № СВРЗ-03-22-11-143/Ю від 23.08.2011р. визначено вид товару, що поставляється, зокрема: кільце підшипника марки 30-232726Е2М-02 в кількості 2 418 шт., кільце підшипника марки 30-42726Е2М-02 в кількості 2 418 шт., кільце підшипника марка 30-232726Е2М-12 в кількості 600 шт. Всього на загальну суму 1 438 257,60 грн., в т.ч. ПДВ -239 709,60 грн.

Позивач доводить реальний характер господарських операцій щодо придбання товару у ПП «Баварія-Ф»наступними первинними бухгалтерськими документами:

1. Податковими накладними:

- від 23.08.2011р. №337 на суму 314 998,80 грн., в т.ч. ПДВ -52 499,80,00грн (номенклатура - кільце підшипника марка 30-232726Е2М-02 в кількості 500 шт., кільце підшипника марка 30-42726Е2М-02 в кількості 500 шт., кільце підшипника марка 30-232726Е2М-12 в кількості 300 шт.);

- від 23.08.2011р. №338 на суму 354334,80 грн., в т.ч. ПДВ -59 055,80грн (номенклатура - кільця підшипника марка 30-232726Е2М-02 в кількості 536 шт., кільце підшипника марка 30-42726Е2М-02 в кількості 600 шт., кільце підшипника марка 30-232726Е2М-12 в кількості 300 шт.).

2. Видатковими накладними:

- від 23.08.2011 р. № РН-2308-06 на суму 354 334,80 грн., в т.ч. ПДВ - 59055,80 грн. (номенклатура - кільце підшипника марка 30-232726Е2М-02 в кількості 500 шт., кільце підшипника марка 30-42726Е2М-02 в кількості 500 шт., кільце підшипника марка 30-232726Е2М-12 в кількості 300 шт.);

- від 23.08.2011р. №РН-2308-05 на суму 314998,80 грн., в т.ч. ПДВ -52499,80 грн. (номенклатура - кільця підшипника марка 30-232726Е2М-02 в кількості 536 шт., кільце підшипника марка 30-42726Е2М-02 в кількості 600 шт., кільце підшипника марка 30-232726Е2М-12 в кількості 300 шт.).

3. Прихідні ордера:

- від 23.08.2011р. № 744 склад №73 (назва ТМЦ кільце підшипника марка 30-232726Е2М-02 в кількості 536 шт. кільце підшипника марка 30-42726Е2М-02 в кількості 600 шт., кільце підшипника марка 30-232726Е2М-12 в кількості 300 шт.);

- від 23.08.2011р. №743 склад №73 (номенклатура - кільце підшипника марка 30-232726Е2М-02 в кількості 500шт., кільце підшипника марка 30-42726Е2М-02 в кількості 500шт., кільце підшипника марка 30-232726Е2М-12, 300 шт.).

4. Товарно-транспортними накладними (далі -ТТН):

- серія АСГ №335856 від 23.08.2011р.;

- серія АСГ №335855 від 23.08.2011р.

Перевезення товару здійснював ПП Парцванія.

5. Платіжними дорученнями:

- № 419 від 07.09.2011 року на суму 100 000 грн.;

- № 5345 від 30.09.2011 року на суму 14998,80 грн.;

- від 13.10.2011 року на суму 20 000 грн.;

- № 5933 від 24.10.2011 року на суму 30 000 грн.;

- № 5988 від 27.10.2011 року на суму 100 000 грн.;

- № 6197 від 02.11.2011 року на суму 30 000 грн.;

- № 6342 від 07.11.2011 року на суму 50 000 грн.;

- № 6520 від 17.11.2011 року на суму 50 000 грн.;

- № 6771 від 29.11.2011 року на суму 100 000 грн.;

- № 6772 від 29.11.2011 року на суму 174 334,80 грн.

Судом встановлено, що копії паспортів ВАТ «Харківський підшипниковий завод», виданих на кільця підшипників марки РК 232726Л4М.02 в кількості 8 штук та РК 42726Л4М.02 в кількості 4 штуки, та представлених позивачем до перевірки, не відповідають номеклатурі та кількості зазначеній у Договорі поставки, видаткових та податкових накладних, виписаних ПП «Баварія-Ф».

Позивач стверджує, що в процесі здійснення планового виду ремонту вантажного рухомого складу, підприємством здійснюється ремонт колісних пар РУ1Ш-957 з буксовим вузлом, до складу якого входить ремонт підшипника роликового та кілець підшипника. Згідно Інструкції з експлуатації та ремонту вагонних букс з роликовими підшипниками, затвердженої наказом Укрзалізниці № 524/ЦЗ від 14.11.2003року (ЦВ-ЦЛ-0058), для серійних підшипників (42726, 232726, 2726) умовне позначення характеризує тип, серію, конструкцію та інші особливості. Внутрішні кільця однотипних підшипників взаємозамінні, тому в підшипників на зовнішніх кільцях наносять позначення основного типу (2726) або на них можуть бути нанесені повні позначення (30-42726Л чи 30-232726Л1). Цифри та букви -30, 36 або 3Н, які стоять перед умовним позначенням підшипника, вказують номер ряду, який характеризує величину радіального зазору та клас точності. Відповідно до ТУ ВНИПП. 130.01 позначення «РК»(ремонтні кільця) свідчить про те, що дані кільця за величиною радіального зазору відносяться до 4-9 групи та використовуються для ремонту підшипників, а не для формування нового. Таким чином, розбіжності у номенклатурі за договором та паспортах якості на думку позивача немає.

Відповідно до ч.1 ст. 671 Цивільного Кодексу України якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

Згідно із ч.2 ст. 712 Цивільного Кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Оцінивши доводи та твердження представників позивача та відповідача, суд прийшов до наступних висновків. Сторони договору поставки домовились про поставку товару відповідно до специфікації, яка одночасно є Додатком № 1 до Договору (п. 2.1 Договору поставки №СВРЗ-03-22-11-143/Ю від 23.08.2011р.). У такому документі визначено, що ПП «Баварія-Ф»поставляється кільце підшипника марки 30-232726Е2М-02 в кількості 2 418 шт., кільце підшипника марки 30-42726Е2М-02 в кількості 2 418 шт., кільце підшипника марка 30-232726Е2М-12 в кількості 600 шт. Таким чином, сторони договору дійшли згоди про асортимент товару, що постачається. Асортимент товару зазначений у договорі поставки, видаткових та податкових накладних, виписаних ПП «Баварія-Ф», відрізняється від того, який зазначений у паспорті якості на товар, представлений позивачем під час перевірки. А відтак, паспорти якості на товар,представлені позивачем, не можуть братись до уваги. Таким чином, твердження податкового органу є підставними.

Встановлено, що сертифікат відповідності, представлений позивачем, виданий на підшипники виробництва ВАТ «Харківський підшипниковий завод», а не на кільця підшипників.

Позивач стверджує, що кільця підшипника є складовою частиною продукції - підшипника, а тому окремо сертифікат відповідності на складові частини продукції, яка сертифікована, не видається.

Суд встановив, що предметом договору поставку №СВРЗ-03-22-11-143/Ю від 23.08.2011р. є кільця підшипника, а не підшипник. Відповідно сторони договору поставки домовились про те, що підтвердженням якості з боку постачальника є паспорт якості на кожну поставлену партію товару -кільця підшипника (п. 2.2 Договору поставки).

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки сторони договору поставки досягнули згоди про необхідність підтвердження якості з боку постачальника паспортом якості на кожну поставлену партію товару (кільця підшипника), то відповідно необхідно було виконувати належним чином цю умову договору або ж обумовити у договорі поставки необхідність надання постачальником паспорту якості не на товар, а на основний виріб, складовою частиною якого є товар, що поставляється.

Крім того, як встановлено податковим органом і не спростовано твердженнями та доказами позивача, згідно з п.5.3 Договору визначено, що Постачальник (ПП «Баварія-Ф») поставляє Покупцю (ДП «Стрийський ВРЗ») товар на умовах DDP згідно з базисними умовами поставки Інкотермс 2000р.

Термін DDP -«Поставка зі сплатою мита»означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, включаючи (у відповідних випадках) будь-які «мита»(під словом «мито»тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення.

Як вбачається з умов вище вказаного Договору поставки виробником товару є ВАТ «Харківський підшипниковий завод», а місцем поставки (передачі товару) є склад ДП «Стрийський ВРЗ», який знаходиться за адресою: м. Стрий, вул. Зубенка, 2.

При цьому, транспортування ТМЦ по маршруту Харків-Стрий не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, оскільки навантаження, виписка необхідних товаросупровідних документів, виїзд автомобіля з м. Харкова, час автомобіля в дорозі, відпочинок водія, прибуття в м. Стрий, та ін. відбулось протягом одного дня, при тому що відстань між м.Харків - пункт відправки та м.Стрий - пункт призначення становить понад 1тис.км.

Також, виявлено, що товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам щодо зазначення коду ЄДРПОУ перевізника та номеру маршрутного листа перевізника, що в свою чергу не дає змогу ідентифікувати перевізника та встановити фактичне здійснення перевезення ТМЦ зазначеним перевізником, а також вимогам щодо зазначення інформації про супровідні документи (дата, номер податкової накладної), номер доручення, дата, посада і прізвище особи позивача, що отримала вантаж. На зворотній стороні товарно-транспортної накладної:

- в розділі «Вантажно-розвантажувальні операції»відсутня інформація про час прибуття, вибуття , простою та відсутній підпис відповідальної особи;

- в розділі «Інші відомості»відсутня інформація про відстань перевезень в розрізі груп (категорій) доріг та таксування вартості здійснених транспортних та експедиційних перевезень та відсутній підпис таксувальника.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а по зазначених операціях придбання результатів робіт (послуг) повинні бути в наявності.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вказані первинні документи не можуть бути взяті до уваги і бути підставою для формування податкового кредиту, оскільки вони оформлені неналежним чином, складені без урахування можливості реального здійснення підприємствами своїх зобов'язань за договором поставки (щодо урахування часу, місця знаходження майна та місця поставки), а відтак вони не відображають змісту господарських операцій, що відбулись.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

У Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ) (п. 7 Постанови).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п. 18 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9).

Під час перевірки відповідачем використано дані АІС «Системи автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», згідно яких встановлено відхилення між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями ПП «Баварія-Ф»в сумі ПДВ 111 555,60 грн., а також використано висновки Акту виїзної документальної перевірки ПП «Баварія-Ф»№2070/23-306/31635757 від 26.10.2011року, проведеної ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова, відповідно до яких ПП «Баварія Ф»має наступні ознаки нереальності здійснення:

відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції;

відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій (основні фонди, транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів);

неможливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо;

платник не знаходиться за місцезнаходженням (фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку) при відсутності укладених договорів оренди інших приміщень;

платник був обізнаний щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (у відношенні платника раніш були складені акти (довідки) перевірок, в яких зазначалось про дефекти у статусі їх контрагентів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що твердження відповідача є підставними, оскільки господарські операції позивача з вищевказаними контрагентом не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Відповідачем доведено належними та допустимими доказами підставність висновків, викладених в Акті перевірки № 3806/23-4/20770332 від 23.11.2011 року. При цьому, такі доводи відповідача не спростовані позивачем, а відтак у суду відсутні правові підстави вважати оспорюване податкове повідомлення-рішення неправомірним.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати. Оскільки відповідачем не представлено суду документального підтвердження судових витрат, то такі не підлягають стягненню з позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 18 травня 2012 року.

Суддя Сакалош В.М.