Постанова № 24208030, 15.05.2012, Луганський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2012 року Справа № 2а/1270/3398/2012

Луганський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гончарової І.А.

при секретарі Літвінової К.В.

за участю представників сторін від:

позивача: ОСОБА_3.(довіреність від 30.03.2012 №4211/08-52)

відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Алчевську Луганської області до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, -

ВСТАНОВИВ:

28 квітня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду звернулося управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16.01.2003 ОСОБА_2, згідно Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця №391178, зареєстрована Виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області як суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа. В УПФУ в м. Алчевську Луганської області відповідач зареєстрована як платник страхових внесків з 02.10.2003, що підтверджується заявою.

Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"від 09.07.2003 №1058 платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форми власності. СПД -фізична особа ОСОБА_2 у відповідності до ст. 14 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 1 ЗУ "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 №400/97 є страхувальником та платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. В порушення зазначених норм закону відповідач не в повному обсязі сплатила страхові внески нараховані за період з 01.04.2011 по 12.03.2012, що підтверджується карткою особового рахунку платника, наданим звітом страхувальника за 2010 рік щодо нарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в електронній формі. Згідно з приписами ст. 1 ЗУ №1058 мінімальний страховий внесок -сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати.

Статтею 4 ЗУ №400/97 встановлено ставку збору у розмірі 33,2%. Відповідно до ст.53 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2010 рік" встановлено розмір мінімальної заробітної плати на 2010 рік у місячному розмірі: з 1 липня - 888 грн., з 1 жовтня - 907 грн., з 1 грудня -922 грн., отже враховуючи розмір мінімальної заробітної плати, у 2010 році мінімальний страховий внесок для зазначених осіб становить 3 1 липня - 294,82 грн., з 1 жовтня 301,12 грн., з 1 грудня -306,10 грн. Відповідачем надано до УПФУ в м. Алчевську звіт з нарахуванням у встановленому розмірі страхових внесків на загальну суму 1846,80 грн. За період з 01.04.2011 року по 12.03.2012 року ОСОБА_2 сплатила страхові внески на суму 126,00 грн. Таким чином, загальна сума недоїмки по внескам за період з 01.04.2011 року по 12.03.2012 року складає 1720,80 грн. За несвоєчасну сплату внесків до ПФУ на підставі ч.3 ст.106 ЗУ №1058 відповідачу надіслано вимогу про сплату боргу №Ф-385 від 05.04.2011 року на суму 1720,80 грн. Однак, відповідач суму боргу у добровільному порядку не сплатила, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача на користь УПФУ в м. Алчевську Луганської області недоїмку внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1720,80 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, місце та час слухання справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не доповів.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Частиною першою статті 67 Конституції України закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 19 передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Судом встановлено, що відповідач 16.01.2003 ОСОБА_2, згідно Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця №НОМЕР_2, зареєстрована Виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області, а також зареєстрована в УПФУ в м. Алчевську Луганської області в якості платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (а.с.9,10).

З 01.01.2011 набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" відповідно до перехідних положень якого стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" спеціальним законом, який визначав принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом №400/97-ВР, а також регулював порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, був Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-IV (надалі за текстом -Закон №1058).

Відповідно до ч.1 ст.58 Закону № 1058 пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Частиною 1 статті 1 Закону №1058 визначено, що мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону №1058 загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 14 Закону №1058 страхувальниками є - фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру та згідно п.6 ч.2 ст. 17 вище зазначеного Закону страхувальник зобов'язаний - нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно з ч.1 ст.15 Закону №1058 платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Частиною 1 статті 19 Закону №1058 встановлено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються: для осіб, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - на суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

Пунктом шостим статті 20 Закону №1058 передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Для страхувальників, що мають найманих працівників, базовим звітним періодом є календарний місяць. Згідно частини 12 статті 20 вищезазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно п. 2 ч. 8 Прикінцевих положень Закону № 1058 суб'єкти підприємницької діяльності, які знаходяться на загальній системі оподаткування сплачують страхові внески, що перераховуються до солідарної системи на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених для платників збору (юридичних і фізичних осіб) Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", але не менше мінімального страхового внеску.

Відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663, затвердженої Постановою Правління Пенсійного Фонду України від 19.12.2003 №21-1 платниками страхових внесків є страхувальники, зокрема згідно п. 2.1.3. фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок).

Таким чином, відповідач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та у відповідності з вимогами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" повинен нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до п.п.5.3.2. п.5.3 Інструкції страхові внески платники, визначені підпунктом 2.1.3 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які обрали особливий спосіб оподаткування), сплачують за себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності (підпункт 2.1.4 пункту 2.1 цієї Інструкції), якщо податковими органами провадиться нарахування авансових сум податку, протягом року до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада авансові платежі в розмірі 25 відсотків річної суми страхового внеску, обчисленої від суми, визначеної податковими органами для сплати авансових сум податку на доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Суми страхових внесків, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним до 1 квітня року, наступного за звітним роком, на підставі даних річної податкової декларації. Розмір місячного страхового внеску повинен бути не менше мінімального розміру страхового внеску за кожний місяць, розрахованого шляхом множення розміру мінімальної заробітної плати за відповідний місяць, у якому платник мав чистий дохід, на розмір страхового внеску, зазначеного в абзаці шостому пункту 4.7 цієї Інструкції.

Згідно з абз. 6 п. 4.7 Інструкції розмір мінімального страхового внеску визначається шляхом множення мінімального розміру заробітної плати, установленої законом на той час, за який здійснюється розрахунок сум страхових внесків на 32 відсотки за період з 01.01.2004 до 30.03.2005, 32,3 відсотка за період з 31.03.2005 до 31.12.2005; 31,8 відсотка за 2006 рік, 33,2 відсотка з 01.01.2007 року по 31.12.2010 року включно.

Отже, мінімальний страховий внесок в 2010 році складає 33,2 відсотки від мінімальної заробітної плати на поточний місяць.

Статтею 53 Закону України "Про державний бюджет України на 2010 рік" встановлено мінімальну заробітну плату: з 1 січня -869 грн., з 1 квітня -884 грн., з 1 липня -888 грн., 1 жовтня -907 грн., 1 грудня -922 грн. Таким чином мінімальний страховий внесок складає з січня -288,51 грн., з квітня -293,49 грн., з липня -294,82 грн., з жовтня - 301,12 грн., за грудень -306,10 грн. Ці суми отримані шляхом множення мінімальної заробітної плати на 33,2 відсотки.

Таким чином, загальний розмір мінімальних внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування, що підлягали сплаті відповідачем за 2010 рік складає 1846,80 грн.

Відповідно до п.2.2 Розділу ІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 5 листопада 2009 р. №26-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2009 р. за №1136/17152, фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування, самі за себе і за членів сім'ї, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за звітним періодом. Базовим звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку.

Судом встановлено, що відповідачем був поданий до УПФУ в м. Алчевську Луганської області річний електронний звіт за формою встановленою додатком 5 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України. Відповідно до звіту за 2010 рік відповідачем були нараховані страхові внески у розмірі 1846,80 грн., з яких сплачені були страхові внески у сумі 126,00 грн.(а.с.12-13).

У зв'язку з несвоєчасною сплатою внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік за відповідачем утворилася заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 1720,80 грн.

Відповідно до ст. 106 Закону №1058 суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Позивачем було спрямовано на адресу відповідача поштовим відправленням з повідомленням вимогу про сплату боргу №Ф-385 від 05.04.2011 року, із визначенням суми заборгованості -1720,80 грн. (а.с.14)

Поштове відправлення повернулося на адресу позивача із зазначенням причини такого повернення -"за закінченням терміну зберігання". (а.с.11).

Оскільки поштове відправлення з вимогою повернулося на адресу позивача без вручення з незалежних від УПФУ причин, суд приходить до висновку, що вимогу про сплату боргу вручено відповідачу належним чином.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки відповідач суму недоїмки не сплатила, вимогу про сплату недоїмки з управлінням Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області не узгодила та у судовому порядку її не оскаржила.

Враховуючи те, що відповідач у добровільному порядку заборгованість із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не сплатила, позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розмір заборгованості відповідача по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування також підтверджується карткою особового рахунку та розрахунком заборгованості зі сплати страхових внесків. (а.с.7,8)

Виходячи з системного аналізу норм Законів України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"№1058-IV від 09.07.2003, "Про Державний бюджет України на 2010 рік", "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"№2464-VI від 08.07.2010, суд дійшов висновку про наявність обов'язку відповідача у період з 01.07.2010 по 31.12.2010 сплачувати внески до Пенсійного фонду України у розмірі не менше мінімального розміру страхового внеску обчисленого, шляхом множення мінімального розміру заробітної плати, установленої законом на той час, за який здійснюється розрахунок сум страхових внесків на 33,2 % та доведеність матеріалами справи наявності за відповідачем заборгованості зі сплати страхових внесків за 2010 рік у сумі 1720,80 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись статтями 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Управління пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про стягнення недоїмки по внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування - задовольнити повністю.

Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області (вул.Ленінградська, 43, м. Алчевськ, Луганська область, 94204, р/р 25605301727 в ЛОУ Ощадбанку України, МФО 304665, код 21792347) заборгованість по внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.04.2011 по 12.03.2012 у сумі 1720,80 грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 80 коп.).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 21 травня 2012 року.

Суддя І.А. Гончарова