Постанова № 24208027, 21.05.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №12.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 травня 2012 року Справа № 2а/1270/2158/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Колегії суддів

головуючого Ковальової Т.І.

суддів Цицюри О. О.

Лагутіна А.А.

при секретарі Ворошило О.Є.

за участю :

позивача - ОСОБА_2

представника позивача - ОСОБА_3

представника відповідача

Державної інспекції з енергозбереження Шохи С.Є.

Представника відповідача

Державного агентства з енергоефективності

та енергозбереження України Шохи С.Є.

Представника третьої особи Вандишевої Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної інспекції з енергозбереження, Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання наказу від 20.12.2011 року № 321 - к про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку на час працевлаштування, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

15 березня 2012 року позивач звернулася до суду з позовною заявою до Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України про визнання незаконним та скасування наказу від 20.12.2011 року № 321 - к, зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2012 року провадження за вказаним адміністративним позовом було відкрито та залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області.

16 травня 2012 року позивачка надала уточнений адміністративний позов, в якому зазначила другим відповідачем Державну інспекцію з енергозбереження.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказала, що 14 квітня 2011 року, перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, вона була ознайомлена під розпис про те, що буде звільнена з посади 14 червня 2011 року у зв'язку з ліквідацією відповідача.

30 грудня 2011 року позивача було звільнено з посади наказом Державної інспекції з енергозбереження від 20 грудня 2011 року за № 321 - к у зв'язку з ліквідацією Державної інспекції з енергозбереження. При звільнення позивачу була виплачена вихідна допомога у розмірі посадового окладу і компенсація за 32 дні невикористаної щорічної відпустки. В протиріч ст. 49-3 та ст. 184 КЗпП України виплати при ліквідації середньої заробітної плати на період працевлаштування, але не більш трьох місяців, позивачу призведені не були. Цим вона вважає грубо порушені її трудові права, як державного службовця.

Відповідно до статті 184 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох (шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини - інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Згідно зі статтею 49-2 КЗпП України, одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із скороченням чисельності або штату адміністрація пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови робітника або службовця від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою в орган по працевлаштуванню або працевлаштовується самостійно.

З моменту повідомлення позивача про те, що вона буде звільнена, вона неодноразово зверталася до начальника відділу кадрів Державної інспекції з енергозбереження Петрик Ганни Григорівни та до начальника територіального управління Попова Бориса Борисовича з проханням майбутнього працевлаштування, але до цього часу жодних пропозицій щодо працевлаштування позивачу не надходило. Цим, вона вважає, грубо порушені її конституційні права та грубо порушено Кодекс законів про працю України.

Стаття 42-1 КЗпП України передбачає, що працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 цього Кодексу протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган провадить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.

На даний момент усі права Державної інспекції з енергозбереження згідно Указу Президента України за №462/2011 від 13 квітня 2011 року «Про Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України» (дод.8) належать Державному агентству з енергоефективності та енергозбереження України. Пункт 2 Указу Президента України за №462/2011 від 13 квітня 2011 року «Про Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України» становить : «2. Установити, що Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України є правонаступником Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів та Державної інспекції з енергозбереження - урядового органу державного управління, що діяв у системі Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів». З цього року відповідач працює і він здійснює набір працівників за конкурсом.

На усне звернення позивача в телефонному режимі до відділу кадрів Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України у місті Києві з проханням відновити її на роботі, як незаконно звільнену, позивача повідомили, що є наказ про її звільнення і вони не мають можливості його скасувати, а також що можуть відновити її на посаді тільки після рішення суду.

З квітня 2011 року по грудень 2011 року позивач просиділа вдома так і не дочекавшись пропозицій від відповідача. Фактично вона весь цей час і досі перебуваю у стані занепокоєння та невідомості за своє майбутнє та майбутнє моїх дітей. Тому що за законом позивач повинна їх утримувати та забезпечити їм нормальні умови для життя та розвитку. Для цього позивачу необхідна постійна робота. Чого на жаль вона лишилась. Усі вище наведені обставини дуже сильно змінили уклад усього життя позивача та її родини. Вона постійно занепокоєна тим, що залишилась з дітьми у такі тяжкі часи без заробітку і без радощі сучасного нормального існування. Позивач постійно перебуває в нервовому збудженні, перестала спати по ночам, що сказалося на моральному, психічному та фізичному стані. Позивач втратила молоко і її маленьке дитя лишилося грудного вигодовування ще в грудному віці. Підвищений нервовий стан відобразився і на дітях, позивач може зірватись на них в будь - який момент. Погіршилися відносини і з чоловіком. Позивач втратила віру в порядність людей, які знаходяться на державній службі, та в їх обіцянки. Заданий мені моральний збиток вона оцінює в 15000 гривень (п'ятнадцять тисяч гривень).

На підставі вищевикладеного позивач просить суд визнати наказ Державної інспекції з енергозбереження від 20 грудня 2011 року за №321- к частково незаконним у відношенні до звільнення ОСОБА_2 та скасувати його у цій частині. Поновити її на роботі на посаді головного спеціаліста сектору бухгалтерського обліку, звітності та діловодства територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Луганській області. Стягнути з відповідача 1 - Державної інспекції з енергозбереження на користь позивача середній заробіток за три місяці у сумі 7412,72 грн. згідно статті 184 КЗпП України. Стягнути з відповідача 1 - Державної інспекції з енергозбереження на користь позивача моральні збитки у сумі 7500 грн. (сім тисяч п'ятсот гривень). Стягнути з відповідача 2 - Державного агентства з енергоефективності таенергозбереження України на користь позивача моральні збитки у сумі 7500 грн. (сім тисяч п'ятсот гривень).

Позивач та представник позивача в судовому засіданні надали пояснення аналогічні викладеним у позові, підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача - Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити в їх задоволення із наступних підстав.

ОСОБА_2 працювала в територіальному управлінні Державної інспекції з енергозбереження по Луганській області на посаді головного спеціаліста сектору бухгалтерського обліку, звітності та діловодства територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Луганській області.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.2000 року № 1039 Державна інспекція з енергозбереження є юридичною особою, має самостійний баланс та печатку.

Територіальне управління Державної інспекції з енергозбереження по Луганській області є структурною одиницею урядового органу державного управління - Державної інспекції з енергозбереження.

Пунктом 7 Указу Президента України від 09.12.10 року № 1085 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» передбачено ліквідацію урядових органів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.11 № 346 «Про ліквідацію урядових органів», Державна інспекція з енергозбереження ліквідована.

Наказом Державної інспекції з енергозбереження від 12.04.2011 року № 64 утворено ліквідаційну комісію.

Відповідно до ст. 105 Цивільного кодексу України до ліквідаційної комісії з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії та її члени представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

В даний час ліквідаційна комісія Державної інспекції з енергозбереження проводить процедуру ліквідації у встановленому чинним законодавством порядку.

Наказом Державної Інспекції з енергозбереження від 20.12.11 №321-К ОСОБА_2 було звільнено з посади головного спеціаліста сектору бухгалтерського обліку, звітності та діловодства територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Луганській області 30.12.11 згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України.

До компетенції Держенергоефективності не входить звільнення працівників територіальних управлінь Державної інспекції з енергозбереження та позивача.

Держенергоефективності не звільняло позивача з посади головного спеціаліста сектору бухгалтерського обліку, звітності та діловодства територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Луганській області.

Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України заперечує проти заявленої позивачкою моральної шкоди, яку вона оцінює в розмірі 15 000,00 грн.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Стаття 1167 Цивільного кодексу України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода компенсується заподіювачем такої шкоди при наявності вини.

Держенергоефективності позивача з посади головного спеціаліста сектору бухгалтерського обліку, звітності та діловодства територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Луганській області не звільняло, а отже не вважає, що повинно відшкодовувати моральну шкоду позивачу.

Представник відповідача - Державної інспекції з енергозбереження в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила суд відмовити в їх задоволенні із наступних підстав.

Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_2, тривалий час працювала у територіальному управлінні Державної інспекції з енергозбереження по Луганські області і у правовідносинах, які виникли при завданні їй моральної шкоди, вищевказана установа дана установа виступала не як орган державної влади, а як роботодавець. З позовної заяви вбачається, що завдання позивачу моральної шкоди відбулося через порушення її трудових прав, а саме через незаконне, на її думку, звільнення. Отже, очевидно, що при вирішенні даного спору не можна ігнорувати норми трудового законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України, шкоду, завдану працівником при виконанні ним своїх службових обов'язків відшкодовує юридична особа, з якою працівник перебуває в трудових правовідносинах.

Щодо заявленої вимоги про відшкодування завданої ОСОБА_2 моральної шкоди, відповідно до ст.237-1 Кодексу законів про працю, у випадку коли порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втраті нормальних життєвих зв'язків та потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя, відшкодування моральної шкоди працівнику здійснюється роботодавцем.

Відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. З боку Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області права та законні інтереси позивача не порушувались.

Таким чином, аналіз норм діючого законодавства дозволяє зробити висновок, що завдана ОСОБА_2 моральна шкода, спричинена діями працівників відповідача, в разі визнання даних дій незаконними та підлягає відшкодуванню за рахунок коштів

відповідача, тобто позивач вірно визначив особу, яка повинна нести юридичну відповідальність.

Щодо факту спричинення моральної шкоди, відповідно до вимог цивільного законодавства, факт завдання моральної шкоди повинен бути доведеним, розмір заявленої до відшкодування моральної шкоди має бути обґрунтованим та відповідати вимогам справедливості та розумності. Всупереч правовим вимогам, позивачем не доведено факт завдання йому моральної шкоди, незрозуміло, з яких міркувань виходила ОСОБА_2 визначаючи матеріальний еквівалент завданих їй душевних страждань. Очевидно, що розмір моральної шкоди, заявленої до відшкодування, а саме - 15 000 грн. - позивачем встановлено самостійно, адже відсутні будь-які розрахунки цієї суми. Отже, вважаємо, що немає жодних підстав для відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди за рахунок коштів Державного бюджету.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідачів, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, згідно наказу Державної інспекції з енергозбереження від 16 листопада 2006 року за №317-к, була прийнята по конкурсу до Державної інспекції з енергозбереження на посаду провідного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку, звітності та діловодства територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Луганській області (а.с.14).

Наказом Державної інспекції з енергозбереження від 07 березня 2008 року за №59-к призначена на посаду головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку, звітності та діловодства територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Луганській області (а.с.14,14 на звороті).

Наказом Державної інспекції з енергозбереження від 31 грудня 2009 року за №291-к переведена у зв'язку зі зміною штатного розпису на посаду головного спеціаліста сектору бухгалтерського обліку, звітності та діловодства територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Луганській області, на якій позивач працювала до звільнення (а.с.14 на звороті).

Позивачка має двох дітей - ОСОБА_9, 1998 року народження та ОСОБА_10, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2. Згідно наказу Державної інспекції з енергозбереження від 23 липня 2010 року за №157-к позивачці була надана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 21 липня 2010 року (а.с.9-11).

Позивач отримує щомісячну допомогу на дитину в УПСЗН Ленінського району м. Луганська у розмірі 970 гривен, що не заперечують сторони по справі.

14 квітня 2011 року, перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, позивач була ознайомлена під розпис про те, що вона буде звільнена з посади 14 червня 2011 року у зв'язку з ліквідацією відповідача.

30 грудня 2011 року позивачку було звільнено з посади наказом Державної інспекції з енергозбереження від 20 грудня 2011 року за № 321-к у зв'язку з ліквідацією Державної інспекції з енергозбереження (а.с.6, 6 на звороті). При звільнення позивачці була виплачена вихідна допомога у розмірі посадового окладу і компенсація за 32 дні невикористаної щорічної відпустки.

На підстав спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Державна інспекція з енергозбереження (реєстраційний номер юридичної особи ЄДР 10000534232, і.к. 21655283) знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності (а.с.78-82).

Відповідно до супровідного листа від 30 грудня 2011 року, надісланого директору Луганського міського центру зайнятості Шуліці О.І. Територіальним управлінням Державної інспекції з енергозбереження надано звіт ф. № 4-ПН про фактичне вивільнення працівників станом на 30.12.2011 року, у зв'язку з повним вивільненням працівників та ліквідацією установи (а.с.88-91).

Законом, який регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, є Закон України «Про державну службу». Саме цим Законом визначено загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.

Публічна служба -це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Закріплений частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України принцип обґрунтованості прийнятого рішення, в тому числі і рішення про звільнення особи, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення, вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Крім того, при перевірці рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність його вимогам чинного законодавства України, суд застосовує вимоги, які випливають із принципу пропорційності , тобто дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Метою дотримання зазначеного принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямоване рішення суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи. Принцип пропорційності, зокрема, передбачає, що:

1) здійснення повноважень, як правило, не має спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, яких заплановано досягти;

2) якщо рішення може обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження мають бути виправдані необхідністю досягнення важливіших цілей;

3) несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення суб'єкта владних повноважень мають бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення;

4) для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш «шкідливі»засоби.

Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

Принцип розсудливості рішення означає, що суб'єкт владних повноважень, при прийнятті рішення, в тому числі рішення про припинення публічної служби особи, повинен керуватися виключно метою покладених на нього обов'язків, законами логіки та загальноприйнятими стандартами.

Суд застосовує норми Кодексу законів про працю, оскільки вони застосовуються до всіх працівників, що працюють за трудовим договором, незалежно від виду здійснюваної ними діяльності.

Згідно ст. 3 Кодексу законів про працю законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Особливості праці членів кооперативів та їх об'єднань, колективних сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, працівників підприємств з іноземними інвестиціями визначаються законодавством та їх статутами. При цьому гарантії щодо зайнятості, охорони праці, праці жінок, молоді, інвалідів надаються в порядку, передбаченому законодавством про працю.

На підставі ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до статті 184 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям - за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда.

При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник або уповноважений ним орган зобов'язані повідомляти їм причини відмови у письмовій формі. Відмову у прийнятті на роботу може бути оскаржено у судовому порядку.

Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Стаття 42-1 КЗпП України передбачає, що працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 цього Кодексу протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган провадить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.

З аналізу вищенаведених норм випливає, що відповідач звільнив позивачку без обов'язкового працевлаштуванням, що є неприпустимим.

Таким чином відповідач №1 не мав достатніх правових підстав для звільнення ОСОБА_2, а тому наказ Державної інспекції з енергозбереження від 20.12.2011 року за № 321-к в частині звільнення ОСОБА_2 є незаконним, а ОСОБА_2 повинна бути поновлена на посаді, яку вона займала до звільнення, тобто на посаді головного спеціаліста сектору бухгалтерського обліку, звітності та діловодства Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Луганській області.

В решті позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити, так як суд не знайшов підстав для стягнення з відповідача 1 - Державної інспекції з енергозбереження на користь позивача середнього заробітку за три місяці на період працевлаштування у сумі 7412,72 грн. згідно статті 184 КЗпП, оскільки позивачка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною віком до 3-х років та отримує допомогу на дитину у сумі 970 гривень. Заяву про дострокове припинення відпустки не подавала.

Не підлягає стягненню також суми моральних збитків з відповідачів - Державної інспекції з енергозбереження на користь позивача моральні збитки у сумі 7500 грн. (сім тисяч п'ятсот гривень), стягнення з відповідача 2 - Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України на користь позивача моральні збитки у сумі 7500 грн. (сім тисяч п'ятсот гривень) виходячи із наступного.

На підставі ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст. 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, шкоду, завдану працівником при виконанні ним своїх службових обов'язків відшкодовує юридична особа, з якою працівник перебуває в трудових правовідносинах.

Відповідно до вимог чинного законодавства, факт завдання моральної шкоди повинен бути доведеним, розмір заявленої до відшкодування моральної шкоди має бути обґрунтованим та відповідати вимогам справедливості та розумності. Позивачем не доведено факту завдання їй моральної шкоди, не наведено причинного зв'язку між скоєним та наслідками, також не надано письмових доказів про звернення до 2-го відповідача про її працевлаштування на вказане підприємство. Отже підстав відшкодування моральної шкоди суд не вбачає.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Питання по судовому збору судом не вирішується оскільки відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових спорів.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Державної інспекції з енергозбереження, Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання наказу від 20.12.2011 року № 321 - к про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку на час працевлаштування, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати наказ Державної інспекції з енергозбереження №321- к від 20 грудня 2011 року в частині звільнення ОСОБА_2 незаконним.

Поновити ОСОБА_2 на посаді головного спеціаліста сектору бухгалтерського обліку, звітності та діловодства територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Луганській області.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова підлягає негайному виконанню в частині поновлення на роботі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова в повному обсязі складена та підписана 21 травня 2012 року.

Головуючий суддя Т.І. Ковальовасуддя суддя О.О. Цицюра А.А. Лагутін