ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м.Вінниця
11 травня 2012 р. Справа № 2а/0270/1360/12
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,
за участю:
секретаря судового засідання: Павліченко Аліни Володимирівни,
представника позивача: Миколенка Р.Л.,
представника відповідача: Коломієць В.С.,
свідка - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуховецький каоліновий завод" (далі -ТОВ «Глуховецький каоліновий завод») до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області (далі -Козятинська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
в с т а н о в и в :
В березні 2012 року ТОВ «Глуховецький каоліновий завод»звернулось в суд з позовом до Козятинської ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000762301 від 27.12.2011 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведеної 24.10.2011 року документальної позапланової виїзної перевірки Козятинською ОДПІ складено акт № 107/23/30574526 та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000762301 від 27.12.2011 року Форми «В4», яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 134 539,00 грн. Висновки акта мотивовані тим, що товариством порушено п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України. Проте, такий висновок відповідача, на думку позивача, є необґрунтованим та безпідставним.
Не погоджуючись з вказаним висновком податкової інспекції, позивач вказує на те, що відповідачем зроблений безпідставний висновок щодо контрагента позивача -ТОВ «Газторг Україна», як «транзитера», створеного з метою формування сумнівного податкового кредиту, оскільки кількість працюючих на товаристві 6 осіб, разом із директором, відсутні основні засоби. Поставка газу позивачу від ТОВ «Газторг Україна»мала не товарний характер, оскільки поставка не супроводжена всіма необхідними документами відповідно до законодавства України, які б підтверджували її дійсність. Тобто, правочин не спрямований на реальне настання юридичних наслідків, що в свою чергу призвело до завищення дозволеної суми податкового кредиту, тобто порушено п.п. 20.1, 200.2 ст. 200 Податкового кредиту України. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 22.11.2011 № 0000632301 прийняте відповідачем є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки правочин укладений між позивачем та його контрагентом був реальний, підтверджується оригіналами первинних документів та відповідним чином відображених у облікових регістрах, а товар (газ) який був поставлений за укладеним правочином, використовувався позивачем при здійсненні основного виду діяльності.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та пояснення надані у судовому засіданні, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача позовні вимоги не визнала, надавши суду письмові заперечення (а.с.83-84), в яких вказала, що встановлені перевіркою порушення діючого законодавства в дійсності мали місце. Окремо, зазначила, що під час проведення перевірки товариством не було надано товарно-транспортні накладні. Враховуючи відсутність у ТОВ «Газторг Україна»основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для здійснення відповідного виду діяльності, це свідчить про те, що вказаний суб'єкт господарювання має всі ознаки «транзитера», створеного з метою формування «сумнівного»податкового кредиту, що негативно впливає на надходження податку на додану вартість до Бюджету. Також, відсутність документів, які б підтверджували фактичне отримання та використання у господарській діяльності позивача природного газу, підтверджує той факт, що угода між позивачем та ТОВ «Газторг Україна»укладалась без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування і несплати податків, а тому є нікчемною. Таким чином, Козятинська ОДПІ, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяла згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А тому, адміністративний позов не підлягає задоволенню.
В судовому засіданні в якості свідка допитана ОСОБА_3 -головний бухгалтер Козятинського управління газового господарства ПАТ «Вінницягаз», яка підтвердила, що дійсно 01.01.2011 року між ними та позивачем укладений договір на транспортування природного газу, а 01.07.2011 року додаткова угода на транспортування 1000 куб. м. природного газу по газових мережах ПАТ «Вінницягаз», за що здійснена оплата, що підтверджується банківськими виписками та рахунками фактури. Крім того вказувала, що інших договорів на транспортування природного газу між ПАТ "Вінницягаз" та ЗАТ "Глуховецький каоліновий завод" не укладалось.
Заслухавши пояснення осіб які беруть участь у справі, покази свідка, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що державним податковим інспектором Козятинської ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ЗАТ «Глуховецький каоліновий завод»(код ЄДРПОУ 30574526) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за липень-серпень 2011 року. За результатом проведеної перевірки складено акт № 107/23/30574526 від 24.10.2011 року (а.с.14-51).
Перевіркою встановлені наступні порушення:
1. на порушення п. 14.1.18 ст. 14, п. 200.1, п.200.3, п.200.4, п.200.17 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року ЗАТ «Глуховецький каоліновий завод»завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за липень-серпень 2011 року на 499 006,00 грн. в т.ч.:
- липень 2011 року -274 877,00 грн.,
- серпень 2011 року - 224 129,00 грн.;
2. на порушення п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, п.1, п.2 ст. 215, ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України, п.19, ст. 2, ч.2 ст.9 Бюджетного кодексу України ЗАТ «Глуховецький каоліновий завод»завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в сумі 306698,75 грн., в т.ч.:
- за липень 2011 року на суму ПДВ -172159,38 грн.;
- за серпень 2011 року на суму ПДВ -134539,37 грн.
На підставі вказаного акту перевірки Козятинською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000762301 від 27.12.2011 року (Форми "В4"), яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 134 539,00 грн. (а.с.13).
З пояснень представника позивача вбачається, що не погоджуючись з такими висновками перевіряючого, скориставшись наданим законодавством правом, представниками товариств направлено 09.11.2011 року Козятинській ОДПІ письмові заперечення на акт. Однак, при розгляді заперечень товариства Козятинською ОДПІ не враховано наведені аргументи та винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Надалі товариством податкове повідомлення-рішення оскаржено товариством в адміністративному порядку, проте скарги залишені податковими органами без задоволення.
У зв'язку з цим, позивач вважає вищевказане податкове повідомлення-рішення від 27 грудня 2011 року № 0000762301 Форми "В4" таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.
Не погоджуючись з податковим повідомлення-рішенням прийнятим відповідачем, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи нормативно-правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Наведене свідчить, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.
Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Як вбачається із матеріалів справи, 26.08.2010 року між ТОВ «Газторг України»(Постачальник) та ЗАТ «Глуховецький каоліновий завод»(Споживач) укладено Договір на постачання природного газу № 07/10-23/03. Згідно п.1.1. «Предмету договору»- постачальник зобов'язується передати у власність споживачу в 2010 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору. Ціна за 1000,00 грн. кубічних метрів газу без врахування вартості транспортування газу на території України на 01.09.2010 року становить 2187,20 грн. (п.5.1. Договору). Даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє в частині поставки газу з 01.09.2010 року по 31.12.2010 року, за винятком обсягів, ціни газу, включаючи витрати пов'язані з його постачанням, які можуть змінюватись, а в частині проведення розрахунків за газ -до їх повного здійснення (п.11.1. Договору). Договір підписаний уповноваженими особами сторін та скріплений мокрими печатками (а.с.52-53).
01.01.2011 року між ПАТ по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз»та ЗАТ «Глуховецький каоліновий завод»укладено договір № К-11-168Тр на транспортування природного газу (а.с.78-82). Згідно п.1.1. Облгаз зобов'язується здійснити транспортування природного газу, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити послуги з транспортування на умовах цього договору. Обсяги газу для транспортування визначаються договором між споживачем та постачальником (п.1.2.). Пунктом 1.4. договору передбачено, що основою для транспортування газу споживачу є обсяги природного газу, підтверджені постачальником через ОДУ ДК «Укртрансгаз»та надіслані в ВАТ «Вінницягаз»(а.с.78-82).
Також, судом встановлено, що податковим органом 24.10.2011 року проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Газторг Україна»за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року (а.с.31 акту перевірки) (а.с.44). Перевіркою правильності визначення податкового кредиту за даний період встановлено, що позивач включив до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 134 539,37 грн. по ТОВ «Газторг Україна»на підставі договору від 26.08.2010 року (Рядок 65 Розділу ІІ Додатку 5 до податкової декларації з ПДВ «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)) (а.с.61-62).
Однак, як з'ясовано судом, посадовими особами Козятинської ОДПІ не взято до уваги при проведенні перевірки, що природній газ, який поставлявся ТОВ «Газторг Україна»фактично отриманий позивачем та безпосередньо використаний при здійсненні позивачем основного виду діяльності, а саме: при добуванні глини та каоліну. Факт отримання позивачем природного газу від контрагента та подальше його транспортування, підтверджується наступними документами, а саме:
- податковими накладними № 5 та № 6 від 31.08.2011 року, № 757 від 31.08.2011 року, № 719 від 29.07.2011 року (а.с.63,64,97,98);
- актом подачі-прийому та реалізації газу від 31.08.2011 року (а.с.54);
- платіжними дорученнями № 2216 від 09.08.2011 року (а.с.92), № 2355 від 18.08.2011 року (а.с.93), № 2391 та № 2393 від 26.08.2011 року (а.с.65);
- актів прийому-передачі вартісних показників природного газу за серпень 2011 року
№ 0000000532 та № 0000000533 від 31.08.2011 року (а.с.90,91);
- акту звірки розрахунків КЗ-00022 від 31.08.2011 року (а.с.94);
- рахунків-фактури № Коз-003186 від 29.07.2011 року та № Коз-003302 від 31.08.2011 року (а.с.95,96).
Всі вказані документи були предметом дослідження податковим органом під час перевірки, про що зазначено в акті перевірки, і що не спростовувалось представником відповідача в судовому засіданні.
Із вказаних податкових накладних, видаткових накладних та актів прийому-передачі вбачається, що позивач придбавав у ТОВ «Газторг Україна»природний газ та був використаний товариством при здійсненні власної господарської діяльності, основним видом якої є виробничий процес виготовлення каоліну, який забезпечується спеціальним обладнанням завдяки енергії спалювання газу. Питома вага газу у виробничій собівартості виготовлення продукції складає близько 22%, отже газ є основною і стратегічною складовою забезпечення виробничого процесу товариства.
Отже, як вбачається із вище зазначеного, природний газ позивачу від контрагента був транспортований, оплачений та використаний у основній діяльності позивача, при виробництві коаліну.
Застосування наслідків статті 208 Господарського кодексу та статті 228 Цивільного кодексу України можливе за умови встановлення достовірного предмета та істотних умов договору, які суд може дослідити, відповідно, на відсутність ознак суперечності інтересам держави і суспільства чи відсутність порушення публічного порядку.
Оскільки, відповідач не довів суду що правочин укладений між позивачем та ТОВ «Газторг Україна»є таким, що порушує публічний порядок, спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суд прийшов до висновку що податкове повідомлення-рішення від 27.12.2011 № 0000762301 прийняте Козятинською ОДПІ підлягає скасуванню.
При вирішенні питання правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Виходячи із аналізу положень статті 198 Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так і з дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку надає покупцю підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:
- порядковий номер податкової накладної;
- дата виписування податкової накладної;
- повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;
- податковий номер платника податку (продавця та покупця);
- місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;
- повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;
- опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
- ціна постачання без урахування податку;
- ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;
- загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
- вид цивільно-правового договору;
- код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Судом встановлено, що витрати на придбання природного газу та подальша його реалізація в господарській діяльності ЗАТ «Глуховецький каоліновий завод», включені позивачем до складу податкового зобов'язання і податкового кредиту, повністю підтверджено первинними, податковими та іншими документами, зокрема, і податковими накладними зміст яких відповідає вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.
Окрім того, в судовому засіданні не встановлено обставин, які б свідчили про безтоварність відносин між позивачем та ТОВ «Газторг Україна». Навпаки, виконання умов договору підтверджується використанням позивачем закупленого природного газу при здійсненні основного виду діяльності, а саме: витрати пов'язані із придбанням газу і сума ПДВ, що була оплачена у ціні газу обґрунтовано відображені товариством у податковому обліку, проведено розрахунок за придбаний газ в повному обсязі.
Суд не бере до уваги висновки ДПІ у Печерському районі м. Києва (а.с.31 акту перевірки), оскільки вони не стосуються господарських взаємовідносин ТОВ «Газторг Україна»з позивачем.
Відповідач же, самостійно не вчиняв перевірку цих правовідносин, а лише прийняв рішення на підставі своїх припущень про нікчемність зазначених правовідносин посилаючись на висновки акта перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва, фактично як на «аналогію».
Податковим органом не спростовано інформацію, що під час здійснення операцій з постачання товару (природного газу) та складення первинних документів, контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа, платником податку на додану вартість і, як наслідок, мав право здійснювати господарську діяльність.
Також, в судому засіданні допитаний свідок -головний бухгалтер ПАТ «Вінницягаз»Козятинське управління газового господарства, яка пояснила, що природний газ, який транспортувався споживачу -ЗАТ «Глуховецький каоліновий завод»транспортувався в період з 04.01.2011 року по 31.12.2011 року згідно договору № К-11-168ТР від 01.01.2011 року через мережі ПАТ «Вінницягаз», що підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Інших договір на транспортування природного газу ЗАТ «Глуховецький каоліновий завод»не укладались.
Враховуючи викладене суд прийшов до висновку про правомірність включення позивачем сум податку на додану вартість в загальному розмірі 134 539,00 грн. до складу податкового кредиту. Таким чином, висновки акту перевірки є не обґрунтованими, суперечать законодавству з питань оподаткування та фактичним обставинам справи, а тому податкове повідомлення-рішення № 0000632301 від 22.11.2011 року прийняте на його основі є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно із пунктом 1 частини другої статті 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що відповідачем у ході розгляду справи не були наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, і які б свідчили про обґрунтованість прийнятих рішень.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності свого рішення, інших доказів та заперечень, ніж ті, що наведені в акті перевірки, відповідач не надав.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Окрім того, у відповідності до п.п.3 п.9 розділу 5 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання. Водночас п.19. Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та /або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюється органами Казначейства з відповідного рахунку, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
На підставі вище зазначених норм та з урахуванням положень частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню 1345,39 грн. судового збору, сплаченого за подання адміністративного позову до суду згідно з платіжним дорученням № 961 від 22.03.2012 року.
Керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
п о с т а н о в и в :
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції від 22.11.2011 року № 0000632301.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуховецький каоліновий завод" судовий збір в розмірі 1345,39 грн., шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя: Дончик Віталій Володимирович
Судове рішення № 24207508, Вінницький окружний адміністративний суд було прийнято 11.05.2012. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 2а/0270/1360/12. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: