Постанова № 24206946, 16.05.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2012 р. Справа № 10/5025/29/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Сініцина Л.М.

суддів Гудак А.В.

при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Комунальне підприємство "Міськтепловоденергія" на рішення господарського суду Хмельницької області від 15.03.12 р.

у справі № 10/5025/29/12 (суддя Виноградова В.В. )

позивач Комунальне підприємство "Міськтепловоденергія"

відповідач Публічне акціонерне товариство "Хмельницькобленерго" за дорученням якого діє Кам'янець-Подільський РЕМ

про визнання недійсною угоди №20 від 01.07.2010 року" Про реструктуризацію заборгованості за спожиту електричну енергію" в частині реструктуризації пені в розмірі 20 394,06 грн.; 3% річних в розмірі 2986,27 грн.; інфляційних нарахувань в розмірі 8 007,42 грн.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 14 травня 2012 року у зв"язку з неможливістю судді Огородніка К.М. прийняти участь в судовому засіданні через участь в судових засіданнях в складі колегій суддів по інших справах та відповідно до затверджених складів колегій визначено колегію у складі : головуюча суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Сініцина Л.М.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 15 березня 2012 року у справі № 10/5025/29/12 (суддя Виноградова В.В.) частково задоволено позов комунального підприємства "Міськтепловодоенергія" (м.Кам'янець-Подільський )до публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" (м.Хмельницький) та визнано недійсною угоду №20 від 01.07.2010р. "Про реструктуризацію заборгованості за спожиту електричну енергію" в частині реструктуризації транзиту в розмірі 872 840,78грн . В задоволенні позовних вимог про визнання недійсної угоди №20 від 01.07.2010р. "Про реструктуризацію заборгованості за спожиту електричну енергію" в частині реструктуризації пені в розмірі 20 394,06 грн.; 3% річних в розмірі 2986,27грн.; інфляційних нарахувань в розмірі 8 007,42 грн.; реактивної енергії в розмірі 95 802,83грн. відмовлено.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" на користь комунального підприємства "Міськтепловодоенергія" витрати по сплаті судового збору в розмірі 536, 50 грн.

Ухвалюючи рішення та застосовуючи норми ст.cт.11,202,203,215,546,548,549,611,626,628 Цивільного кодексу України, ст.179,180,275,276,277 Господарського кодексу України, ст. 26 Закону України „ Про електроенергетику", положення Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ 31.07.96р. N28 (у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005р. N 910, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 02.08.1996р. за N417/1442, Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17.01.2002 р. N 19, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.02.2002 р. за N 93/6381,Правил доставки (транзиту) електричної енергії , місцевий господарський суд дійшов висновку, що відсутність окремого письмового документу ( додатку до договору №20 від 16.02.2010р.) не свідчить про відсутність зобов'язальних відносин між сторонами, відсутність заборгованості та неможливість її реструктуризації,а тому відмовив в позові в частині визнання недійсною угоди №20 про реструктуризацію заборгованості за спожиту електричну енергію в частині реструктуризації плати за реактивну енергію в розмірі 95 802,83грн.

Оскільки п. 4.2 договору №20 про постачання електричної енергії передбачає,що за несвоєчасне внесення платежів за спожиту електроенергію нараховується пеня, інфляційні втрати та 3% річних,а матеріали справи свідчать про заборгованість позивача перед відповідачем по оплаті за спожиту електроенергію,у зв»язку з чим йому було нараховано пеню; 3% річних ; інфляційні втрати, суд не вбачав підстав для визнання недійсною угоди від 01.07.2010р. в частині реструктуризації пені; 3% річних ; інфляційних нарахувань.

Визнаючи недійсною угоду про реструктуризацію заборгованості за спожиту електричну енергію (в частині реструктуризації транзиту в розмірі 872 840,78 грн.),місцевий суд вказав, що між сторонами були укладені як договір №20 від 16.02.2010р. про постачання електричної енергії ,так і договір №04-04-23 на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами (транзит) від 30.03.2010р.

Всупереч визначеному п.1.1. предмету угоди ( реструктуризація заборгованості за спожиту електричну енергію згідно договору №20 від 01.07.2010р. до суми заборгованості за спожиту електроенергію по договору №20 від 16.02.2010р., яка реструктуризовувалась, було включено і заборгованість по транзиту, тобто здійснено реструктуризацію заборгованості за іншою угодою -№04-04-23 від 30.03.2010р.(по транзиту). При цьому, з вищенаведених положень вбачається , що транзит не є заборгованістю за спожиту електричну енергію. Відсутність зобов'язання позивача щодо „транзиту „по договору №20 від 16.02.2010р. призводить до відсутності можливості її реструктуризації за угодою №20 від 01.07.2010р.

Позивачем комунальним підприємством "Міськтепловодоенергія" подано апеляційну скаргу, якою вважає , що рішення суду в частині відмови в задоволенні позову підлягає скасуванню на підставі п.2, п.4 ч.І ст.104 ГПК, оскільки наявні недоведені обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи і при цьому є порушення норм матеріального і процесуального права.

Звертає увагу , що рапорти про спожиту електроенергію стосуються лише кількості електроенергії, а не її вартості, гарантійний лист №140 був наданий 17.02.2010 року, а Договір «Про реструктуризацію заборгованості за спожиту електричну енергію» від 1.07.2010 року укладений майже на 5 місяців пізніше, і не розповсюджує свою дію на відносини, що мали місце до укладання цього Договору. Також, договір №20 від 16.02.2010 року укладений лише на день раніше гарантійного листа, тому за один день не могла виникнути заборгованість в розмірі, зазначеному в гарантійному листі . Даний договір також не передбачає розрахунки по минулих боргах. Вважає, що не доведено, що Позивач не розрахувався повністю по гарантійному листу.

Щодо рахунків-фактур,які, на думу суду першої інстанції, є належними доказами по справі, апелянт звертає увагу на те, що рахункі-фактури виписуються відповідачем без погодження з Позивачем, а тому не ґрунтуються на договірних зобов'язаннях.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції: визнав встановленим факт заборгованості Позивача перед Відповідачем по реактивній електроенергії,в той час, заборгованості фактично не існувало та протилежне не доведене належними доказами . Також суд порушив норми ст.34 ГПК, п.2 ст.11, п.1 ст.13 ЦК, п.2 .ст.18 9 ГК, норму п.б ст.З ЦК, ч.5 ст.2 4 Закону «Про електроенергетику», не застосував п.3.1 Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, що затверджена Наказом №19 Міністерства палива та енергетики України 17 січня 2002 року, яка підлягає застосуванню.

Що стосується вартості активної електроенергії і заборгованості по ній, апелянт вказує, що угода №20 від 1.07.2010 року «Про реструктуризацію заборгованості за спожиту електричну енергію» суперечить п.1 ст.13 ЦК України. Зокрема, у відповідності із пунктом 2.3.3. Договору №20 Відповідач зобов'язався перед Позивачем сплачувати вартість електроенергії згідно з умовами додатку №10 «Порядок розрахунків». В абзаці 4 п.1 (з кінця пункту 1) Порядку розрахунків, що знаходиться в Додатку №10 до Договору №20 сторони домовились, що «остаточний розрахунок за спожиту електроенергію проводиться на підставі одержаного рахунку». Таким чином, на момент укладання Договору №20 Відповідач не був зобов'язаний вказувати Позивачу вартість спожитої останнім кіловат години електричної енергій по договору, а Позивач навпаки, - був зобов'язаний розрахуватись за правилами, які в односторонньому поряду встановить Відповідач в своїх рахунках-фактурах. Як наслідок, всі договірні зобов'язання щодо ціни договору зведені нанівець, а зазначений Договір передбачає що Позивач повинен оплачувати електроенергію на умовах не договірних, а на умовах лише постачальника електроенергії.,що суперечить положенням п.1 ст.632 ЦКУкраїни, де закріплено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Відповідно до п.2 ст.632 ЦК України, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Отже реструктуризація заборгованості по актиній електроенергії, що виникла не на договірних засадах , суперечить норми п.2 ст.11 ЦК України.

Вказує, що договірні зобов'язання за договором №20 від 16.02.2010 року по активній електроенергії у Позивача перед Відповідачем були виконані, отже боргу станом на 1.07.2010 року по активній електроенергії у Позивача перед Відповідачем за Договором №20 від 16.02.2010 року не могло бути.

Апелянт в апеляційний скарзі зазначає, що в розумінні норм статей 549 та 625 ЦК не може бути реструктуризації по пені та 3% річних, так як пеня і три проценти річних є наслідком порушення зобов'язань по сплаті за активну та реактивну електроенергію, проте матеріали справи не доводять факту заборгованості станом на 1.07.2010 року за активну та реактивну електроенергію.

Просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області по справі №І0\5025\29\12 частково, в частинні незадоволених позовних вимог; прийняти нове рішення ,яким задовольнити позовні вимоги позивача.

Письмовим відзивом на апеляційну скаргу ПАТ « Хмельницькобленерго» ,за дорученням якої дії Кам»янець-Подільський міський район електромереж наводить свої міркування на спростування доводів апелянта. Вважає, що дане рішення є повним, обгрунтованим та прийнятим у відповідності із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що у відповідності до п.1.1 спірної угоди сторони досягли згоди про реструкторизацію заборгованості за спожиту електроенергію, згідно договору №20 від 16.02.2010 року, що значилася станом на 01.06.2010 року у сумі 1376481,37 грн. Реструкторизована заборгованість, що включена у дану угоду складається із: 376450,01 грн-активна електроенергія,20394,06 грн-пеня, 2986,27 грн - 3% річних, 8007,42 грн - інфляційні,95802,83грн.-реактивна електроенергія,872840,78 грн.-транзит.

Заборгованість за активну електроенергію підтверджена двосторонніми актами звірки, рапортами та рахунками врученими споживачу до сплати,копії яких є у матеріалах справи. Вказаує, що посилання апелянта у апеляційній скарзі про позадоговірні нарахування не можуть братися до уваги, оскільки це є електроенергією, спожитою споживачем. Крім того, як видно із поданих розрахунків ,до угоди №20 про реструкторизацію заборгованості було включено заборгованість за активну електроенергію у сумі 376 450,01 грн, яка утворилась лише за один місяць за травень 2010 року. В дану Угоду не включалась заборгованість за лютий, серпень,вересень, жовтень, листопад 2010 року та липень 2011 року, про що зазначає скаржник. Дані суми не являються предметом спору у даній справі.

Щодо нарахування інфляційних, 3% річних вказує, що вони проводилось на підставі 4.2.1 Договору №20,з врахуванням вимог ст. 625 Цивільного кодексу України. Нарахування пені проводилось у відповідності до вимог п. 4.2.1. Договору № 20 , в якому зазначено, що за внесення платежів, передбачених п.п. 2.3.3-2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,5 % за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Крім того ,у відзиві відповідач вказує , що угоду №20 від 1.07.2012 року укладено у відповідності та з дотриманням вимог "Правил користування електричною енергією" та п.5 Додатку №10 Договору № 20 від 16.02.2010 року. Предметом спору по даній справі є визнання угоди реструктуризації недійсним, тобто основними питаннями, які підлягали з'ясуванню, це питання: чи повноважні представники сторін укладали та підписували дану угоду, чи не суперечить законодавству укладання сторонами укладення договорів реструкторизації, тощо. Під час розгляду справи було з'ясовано і встановлено, що чинним законодавством України сторони вправі укладати Угоди реструкторизації - угоди поступового погашення заборгованості, що виникає з інших договірних зобов'язань. Порушень не виявлено, позивач із правомірністю укладення даної угоди погодився.

Таким чином, вважає, що підстав, передбачених законом для визнання Угоди №20 від 01.07.2010 року про реструкторизацію заборгованості за спожиту електроенергію укладеної між ПАТ "Хмельницькобленерго" та КП "Міськтепловоденергія" недійсною, немає. Просить рішення Господарського суду Хмельницької області у справі № 10/5025/29/12 від 15.03.2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони не скористалися правом участі під час апеляційного розгляду справи та не забезпечили явку своїх представників у судове засідання апеляційного господарського суду , хоча про час та місце судового розгляду скарги повідомлені заздалегідь та належним чином , про що вказують повідомлення відділень поштового зв»язку про вручення ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 09.04.2012 року про прийняття скарги до розгляду та призначення судового засідання на 16 травня 2012 року ( т.2 а.с 20,21).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність не з»явившихся представників сторін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга КП « Міськтепловоденергія « не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи ,16 лютого 2010 року між ВАТ ЕК "Хмельницькобленерго'" в особі Кам'янець-Подільського міського району електромереж (постачальник) та Комунальним підприємством "Міськтепловоденергія" (споживач) було укладено договір № 20 про постачання електричної енергії.(т.1,а.с. 11-14)

Пунктом 1 Договору передбачено, що постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

За умовами розділу 2 договору постачальник зобов'язується виконувати умови цього договору та постачати споживачу електроенергію, як різновид товару, а споживач - оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків", "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" та здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

Згідно з п. 4.2. договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком. Споживач на вимогу постачальника відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України зобов'язується сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 5.2 договору, договірні величини споживання електричної енергії визначаються на рівнях заявлених споживачем згідно з пунктом 5.1 цього договору обсягів.

Пунктом 5.3. договору встановлено, що договірні величини споживання електричної потужності на розрахунковий період визначаються для споживача на години максимуму навантажень енергосистеми окремо для кожної площадки вимірювання з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50000 кВтгод і більше, виходячи із установленого енергосистемою завдання щодо граничного споживання електричної потужності, і доводяться до відома споживача окремим письмовим повідомленням не пізніше ніж за 10 днів до початку наступного розрахункового періоду. Це письмове повідомлення є невід'ємною частиною договору.

Для споживачів, які розраховуються за електричну енергію за періодами часу, та споживачі постачальників за нерегульованим тарифом, обладнані засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії , договірні величини споживання електричної потужності визначаються на рівнях заявлених споживачем згідно з п. 5.1 цього договору.

За умовами п.5.1 договору звернення споживача щодо коригування протягом поточного розрахункового періоду договірних величин розглядаються постачальником відповідно до передбаченої ПКЕЕ процедури.

Відповідно до п. 7.6 договору передбачено, що у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію , сторони за взаємною згодою та у порядку , передбаченому законодавством України, укладають договір щодо реструктуризації заборгованості. При цьому, оформляються графік погашення заборгованості, який є додатком до цього договору. У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу необхідної для цього періоду, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник електричної енергії має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення.

Згідно з п.9.4 договору цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2013р.

Відповідно до п.1 додатку №10 до договору № 20 від 16.02.2010р. "Порядок розрахунків" сторони передбачили, що розрахунковим періодом споживання та оплати за електроенергію визначається календарний місяць. Споживач самостійно здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії, згідно додатку №1 з врахуванням очікуваного споживання електроенергії за розрахунковий період у відповідності: до 10 числа розрахункового періоду - 25 % від договірної величини споживання електроенергії розрахункового періоду; до 20 числа розрахункового періоду - 25 % від договірної величини споживання електроенергії розрахункового періоду; до 25 числа розрахункового періоду - 50% від договірної величини споживання електроенергії розрахункового періоду.

Згідно з п. 5 додатку №10 у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію, сторони за взаємною згодою укладають угоду про реструктуризацію заборгованості. У разі відсутності угоди про реструктуризацію заборгованості всі кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, зараховуються у відповідності платіжного доручення, а при невизначені призначення платежу в платіжному документі, або переплаті в поточному місяці, постачальник електричної енергії має право перераховані кошти зарахувати в погашення існуючої заборгованості споживача за найдавнішим терміном її виникнення.

Як свідчать матеріали справи ,17.02.2010р. позивач звернувся до відповідача з листом (за вих. № 140) , у якому зазначив, що у зв'язку з організацією КП "Кам'янець-Подільськтеплокомуненерго" відповідно до п.п. 30, 31 статті 26, частини 3 статті 52 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рішення №53 позачергової сесії міської ради від 22.01.2010 року "Про прийняття та передачу майна цілісного майнового комплексу КП "Кам'янець-Подільськтеплокомуненерго", яке почало свою діяльність з 01.02.2010 року, просить продовжити відпуск електричної енергії згідно договору №37 від 21.09.2007р. з ЗАТ "Тепловоденергія", оплату та умови виконання цього договору гарантує до укладення нового договору на постачання електричної енергії між ВАТ ЕК "Хмельницькобленерго" та КП "Міськтепловоденергія".(т.1,а.с. 75)

30.03.2011р. сторони підписали додаток №4 до договору №20 від 16.02.2010р. "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії". (т.1,а.с.49-50)

Крім того,з матеріалів справи вбачається, що 30.03.2010р. між ВАТ ЕК "Хмельницькобленерго" (компанія) та КП "Міськтепловоденергія" (ПНТ) було укладено договір про передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами між ВАТ ЕК "Хмельницькобленерго" (компанія) та КП "Міськтепловоденергія" (ПНТ), відповідно до р.1 якого компанія зобов'язується передавати електричну енергію власне виробітку ПНТ, місцевими (локальними) електромережами до споживачів ПНТ (або ПНТ як Споживачу) та надавати інформаційні послуги відповідно до умов цього Договору, а ПНТ зобов'язується здійснювати оплату отриманих послуг відповідно до умов цього Договору.(т.1,а.с.51-54)

За умовами р.1 Договору ,сторони здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України, договору між членами Оптового ринку електричної енергії України, умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами, Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом, Правил користування електричною енергією .

Відповідно до п.п. 2.1,2.2,2.3,2.5 зазначеного договору вартість послуг компанії з передачі електроенергії ПНТ визначається на основі визначених у повідомленні на заявлений обсяг власного виробництва електричної енергії обсягів купівлі електричної енергії споживачами і затверджених Національною комісією регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ) для Компанії тарифів на передачу електроенергії на відвідних класах напруги з урахуванням постанови НКРЕ від 28.09.2000р. N 1038 "Щодо оплати транспортування електричної енергії власного виробництва".

ПНТ на розрахунковий рахунок компанії здійснює поетапну передоплату вартості послуг передачі електричної енергії та додаткових (інформаційних) послуг. Оплата послуг з передачі електроенергії та оплата додаткових ( інформаційних ) послуг здійснюється окремими платіжними дорученнями на підставі виставлених компанією рахунків.

За підсумками розрахункового періоду складаються та підписуються кожною стороною акти виконаних робіт з передачі електричної енергії та акт виконаних робіт з додаткових ( інформаційних послуг).

Як передбачено п.п. 2.6, 6.2 договору ПНТ здійснює остаточний розрахунок з компанією за попередній розрахунковий період протягом 5-ти банківських днів після отримання рахунку-фактури, у випадку порушення термінів остаточного розрахунку, Компанія має право нарахувати пеню у розмірі 0, 2 % від суми прострочення платежу ( але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення , пеня нараховується до повного виконання ПНТ свої зобов'язань.

Позивачем за квітень, травень 2010р. подано відповідачу рапорти про відпуск електроенергії(т.1,а.с.87-92), а відповідачем виставлено позивачу рахунки -фактури №20 від 30.04.2010р. , 30.05.2010р. на оплату спожитої активної електроенергії, за перетікання реактивної електроенергії та транзитної електроенергії та відповідні попередження -вимоги про сплату заборгованості по активній та реактивній електроенергії , транзиту , пені , інфляційних втратах, 3% річних , які отримані відповідачем. (т.1,а.с. 63-68)

Відповідно до підписаних сторонами 01.06.2010р. та скріплених печатками актів звірки розрахунків , станом на 01.06.2010р. за позивачем рахується перед відповідачем заборгованість за спожиту електроенергію в сумі 376450,01 грн. , транзитну енергію в сумі 872840, 78 грн. (т.1,а.с. 24,70)

01.07.2010р. сторони підписали угоду №20 про реструктуризацію заборгованості за спожиту електричну енергію. (т.1,а.с.11)

Відповідно до п.1.1. зазначеної угоди на основі спільної домовленості між Кредитором та Боржником , сторони досягли згоди про реструктуризацію заборгованості за спожиту електричну енергію згідно договору №20 від 16.02.2010р. , що значилася станом на 01.06.2010р. в сумі 137648137 грн.

За умовами р. 2 цієї угоди боржник зобов'язується, починаючи з 25.07.2010р., щомісячно протягом 7-ми місяців перераховувати на рахунок Кредитора платіж з реструктуризованої суми, за яким наступив строк оплати з обов'язковим перерахуванням коштів за поточне споживання електроенергії. Сторони визначили графік погашення заборгованості, а саме: не пізніше 25.07.2010р. 20394,06 грн. пені, 25.07.2010р. в сумі 2986,27 грн. 3% річних, 25.07.2010р. в сумі 8007,42 грн. інфляційних, 25.07.2010р. 95802,83 грн. витрат на реактивну енергію, не пізніше 25.08.2010р. - 20394,06 грн. витрат на транзит, 25.08.2010р. - 172840,78 грн. витрат на транзит, не пізніше 25.09.2010р. - 175000 грн. витрат на транзит, не пізніше 25.10.2010р. - 175000 грн. витрат на транзит, не пізніше 25.11.2010р. - 175000 грн. витрат на транзит, не пізніше 25.12.2010р. - 175000 грн. витрат на транзит, не пізніше 25.01.2011р. - 376 450,01грн. -активної енергії.

Згідно зі ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 626 Цивільного кодексу України, встановлює поняття договору, відповідно до якої, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороnу, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України господарсько-договірними зобов'язаннями є майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За загальним порядком укладення господарських договорів, визначеного ст. 181 ГК України господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками .

В силу ст. 628 ЦК України , ст. 180 ГК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір вважається укладеним , якщо між сторонами в належній формі та порядку досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору. Істотними є умови , визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду , а також умови , щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, за умовами яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За приписами пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Як правильно вказав місцевий суд , за умовами ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Статтею 275 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно із статтею 276 ГК України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

За приписами до ст. 277 ГК України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Як визначено в п.1.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ 31.07.96р. N28 (у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005р. N 910, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 02.08.1996р. за N417/1442 ( надалі Правила) договір про постачання електричної енергії - домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України.

Місцевим господарським судом , при вирішенні даного спору, правильно зазначено, що сторонами укладено договір № 20 про постачання електричної енергії від 16.02.2010р., за умовами якого постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до п. 2.1 договору під час виконання умов цього договору , вирішенні всіх питань , що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.

Положеннями п. 7.5 договору №20 від 16.02.2010р. сторони погодили, що у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію, сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством України укладають договір про реструктуризацію заборгованості. При цьому укладеться графік погашення заборгованості.

Дані положення договору кореспондуються з положеннями п. 6.5 Правил, відповідно до яких у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію, сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством України, укладають договір щодо реструктуризації заборгованості. При цьому оформлюється графік погашення заборгованості, який є додатком до цього договору.У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник електричної енергії має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення.

Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від оплати поточного споживання електричної енергії.

Як вже зазначалось вище, позивач просить визнати недійсною угоду № 20 від 01 липня 2010 року про реструктуризацію за спожиту електричну енергію по договору №20 від 16.02.2010р.( в частині реструктуризації пені в розмірі 20 394,06 грн.; 3% річних в розмірі 2986,27 грн.; інфляційних нарахувань в розмірі 8 007,42 грн.; транзиту в розмірі 872 840,78грн.; реактивної енергії в розмірі 95802,83грн.)

Як правильно вказав місцевий суд, реструктуризація заборгованості - це відстрочка сплати заборгованості , визначення нових строків її сплати.

В частині посилань позивача на невідповідність законодавству оспорюваного договору в частині реструктуризації заборгованості по сплаті коштів за перетоки реактивній електроенергії по договору №20 від 16.02.2010р., вказуючи на неукладеність додатку до даного договору про проведення розрахунків за реактивну електроенергію на момент укладення договору про реструктуризацію заборгованості, місцевий суд правомірно врахував наступні положення Правил користування електричною енергією.

Так, відповідно до п.1.2 Правил електрична енергія (активна) - енергоносій, який виступає на ринку як товар, що відрізняється від інших товарів особливими споживчими якостями та фізико-технічними характеристиками (одночасність виробництва та споживання, неможливість складування, повернення, переадресування), які визначають необхідність регулювання та регламентації використання цього товару; електрична енергія (реактивна) - технологічно шкідлива циркуляція електричної енергії між джерелами електропостачання та приймачами змінного електричного струму, викликана електромагнітною незбалансованістю електроустановок; компенсація перетікань реактивної електричної енергії - комплекс технологічних заходів, які виконуються споживачем та спрямовані на забезпечення електромагнітної збалансованості його електроустановок на межі балансової належності; перетікання реактивної електричної енергії на межі балансової належності електричних мереж (перетікання реактивної електричної енергії) - складова фізичних процесів передачі, розподілу та споживання активної електричної енергії, яка спричиняє додаткові технологічні втрати активної електричної енергії та впливає на показники якості активної електричної енергії; реактивна потужність - складова повної потужності, яка залежно від параметрів, схеми та режиму роботи електричної мережі спричиняє додаткові технологічні втрати активної електричної енергії та впливає на показники якості електричної енергії, вбачається, що при використанні споживачем активної електричної енергії здійснюється перетікання реактивної електроенергії з мереж електропередавальної організації в мережі споживача.

Згідно з п.п. 6.33., 6.34, 6.35 Правил величина плати за перетікання реактивної електроенергії на межі розділу електромереж визначається електропередавальною організацією відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17.01.2002 р. N 19, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.02.2002 р. за N 93/6381 (далі-Методика), та зазначається у відповідному договорі між електропередавальною організацією та споживачем, електроустановки якого приєднані до електричних мереж електропередавальної організації.

Споживачі, електроустановки яких приєднані до мереж, що належать електропередавальній організації, вносять плату за перетікання реактивної електроенергії на поточний рахунок електропередавальної організації відповідно до умов договору про технічне забезпечення електропостачання споживача або договору про постачання електричної енергії.

Плата за перетікання реактивної електричної енергії призначена для адресного економічного стимулювання ініціативи споживача до впровадження технологічних заходів на вирішення питань з компенсації перетікань реактивної електричної енергії.

Відповідно до п.3.1 Методики , розрахунки за перетікання реактивної електроенергії з мережі електропередавальної організації та за генерацію в її мережу згідно з відповідними додатками до договорів, передбаченими Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ України від 31.07.1996 року, здійснюється з усіма споживачами (крім населення), які мають сумарне середньомісячне споживання активної електроенергії за всіма точками обліку на одній площадці 5000кВт.год та більше.

Відповідно до положень п.4.1. Методики при відсутності у споживача приладів обліку реактивних перетікань Споживання реактивної електроенергії в точці, де відсутні прилади обліку, за розрахунковий період береться рівним споживанню активної електроенергії з урахуванням нормативного коефіцієнта потужності, який дорівнює.... для інших споживачів -0,8".При цьому пункт 4.1.2 передбачає, що розрахунки за формулами (4.1-4.3) виконує електропередавальна організація.

Крім того, згідно з п.5.10 Методики у випадках неподання даних про перетікання реактивної електроенергії в терміни, визначені в Договорі, електропередавальна організація здійснює розрахунок так само, як і за відсутності приладів обліку відповідно до п.-п. 4.1.1 і 4.1.2 цієї Методики.

Місцевим судом правильно визначено, що станом на 01.06.2010р. за позивачем згідно договору №20 від 16.02.2010р. рахувалась заборгованість за активну електроенергію. За квітень, травень 2010р. позивачем надавались відповідачу рапорти про спожиту електроенергії , на підставі яких відповідачем виставлено позивачу до оплати рахунки-фактури № 20 від 30.04.2010р., 30.05.2010р. та вимоги про оплату ,в т.ч, за перетікання реактивної електроенергії на суму 95802, 83 грн. Зазначені рахунки та вимоги отримані позивачем. При цьому, матеріали справи містять гарантійний лист №140 від 17.02.2010р. позивача, адресований відповідачу , в якому позивач просить продовжити відпуск електроенергії згідно договору №37 від 21.09.2007р. з ЗАТ „Тепорводенергія", оплату та умови виконання цього договору гарантує до укладення нового договору на постачання електроенергії з КП „Місьтеплокомуненргія" .

Підписуючи договір про реструктуризацію, сторони дійшли згоди про наявність заборгованості по оплаті за перетоки реактивної електроенергії.

Відповідно до ст.ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В свою чергу господарський суд, керуючись положеннями статті 43 Господарського процесуального кодексу України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, місцевий суд правомірно вказав , що відсутність окремого письмового документу ( додатку до договору №20 від 16.02.2010р.) не свідчить про відсутність зобов'язальних відносин між сторонами, відсутність заборгованості та неможливість її реструктуризації.

Таким чином, місцевий суд правомірно відмовив у задоволенні позову в частині визнання недійсною угоди №20 про реструктуризацію заборгованості за спожиту електричну енергію в частині реструктуризації реактивної енергії в розмірі 95 802,83грн.

Також , правильними є висновки суду про відмову у позові в частині визнання недійсною угоди від 01 липня 2010 року в частині реструктуризації пені; 3% річних ; інфляційних нарахувань.

Так, за приписами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі сплата неустойки.

Відповідно до ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України, ст.ст. 199, 230 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується засобами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, зокрема пенею. Тобто, у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, їх учасник зобов'язаний сплатити пеню.

Умовами п. 4.2 договору №20 про постачання електричної енергії сторони передбачили за несвоєчасне внесення платежів за спожиту електроенергію нарахування пені, інфляційних втрат, 3% річних.

Наявні в матеріалах справи рапорти , рахунки-фактури , вимоги, акти звірки розрахунків свідчать про заборгованість позивача перед відповідачем по оплаті за спожиту електроенергію,в зв'язку чим позивачу було нараховано пеню; 3% річних ; інфляційні втрати.

Разом з тим, правильними є висновки місцевого суду про задоволення позову в частині визнання недійсної угоди від 01 липня 2010 року (в частині реструктуризації транзиту в розмірі 872 840,78 грн. ) .

Так, відповідно до п.1.2 Правил доставка (транзит) електричної енергії - комплекс технічних заходів з утримання електричних мереж, що здійснюються їх власником (уповноваженою власником особою) або суб'єктом господарювання, в господарському віданні якого є ці електричні мережі, з метою передачі електричної енергії та забезпечення в певній точці електричної мережі отримання певного обсягу електричної енергії електроустановками відповідної величини потужності із дотриманням якості електричної енергії.

Згідно з п. 5.15. Правил відносини сторін у разі передачі (транзиту) електропередавальною організацією електричної енергії технологічними електричними мережами власника електричних мереж (споживача, основного споживача) регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, який електропередавальна організація зобов'язана укласти з відповідним власником технологічних електричних мереж.

Місцевим судом правильно визначено, що оплата за транзит електричної енергії виникає на підставі договору про спільне використання технологічних електричних мереж з передачі електричної енергії місцевими ( локальними ) мережами, а не договору про постачання електричної енергії.

Матеріали справи свідчать , що 30.03.2010р. сторони уклали між собою договір №04-04-23 на передачу електричної енергії місцевими ( локальними) електромережами, яким погодили умови транзиту електричної енергії, умови оплати , відповідальність за порушення його умов.

Тобто, сторони уклали як договір №20 від 16.02.2010р. про постачання електричної енергії, так і договір №04-04-23 на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами (транзит) від 30.03.2010р.

Разом з тим, всупереч визначеному п.1.1. предмету угоди ( реструктуризація заборгованості за спожиту електричну енергію згідно договору №20 від 16.02.2010р.) до суми заборгованості за спожиту електроенергію по договору №20 від 16.02.2010р., яка реструктуризовувалась, було включено і заборгованість по транзиту, тобто здійснено реструктуризацію заборгованості за іншою угодою -№04-04-23 від 30.03.2010р.(по транзиту).

При цьому, з вищенаведених положень вбачається , що транзит не є заборгованістю за спожиту електричну енергію. Оскільки зобов'язання позивача щодо „транзиту „по договору №20 від 16.02.2010р. відсутні , то відсутня можливість її реструктуризації за угодою №20 від 01.07.2010р.,а відтак, дану угоду в цій частині правомірно визнано недійсною.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують по суті правильного висновку суду, викладеного у рішенні.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

В силу ст.ст. 33, 38, 43,47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги КП « Міськтепловоденергія « та скасування чи зміни рішення господарського суду Хмельницької області від15 березня 2012 року у справі № 10/5025/29/12

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що при зверненні до суду з апеляційною скаргою КП « Міськтепловоденергія « сплатило судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а саме 600 грн. ,замість 536,5 грн. З огляду на викладене, враховуючи вимоги п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне повернути апелянту надлишково сплачену суму судового збору, що становить 63,5 грн.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Хмельницької області від 15 березня 2012 року у справі № 10/5025/29/12 залишити без змін,а апеляційну скаргу комунального підприємства " Міськтепловоденергія " залишити без задоволення.

Повернути Комунальному підприємству «Міськтепловоденергія «( м.Кам'янець-Подільський, вул. Тімірязєва , 123 ( код 36588183) судовий збір у розмірі 63,5 грн(шістдесят три грн.. 50 коп), як внесений у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Видачу наказу доручити господарському суду Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Сініцина Л.М.

Суддя Гудак А.В.