Рішення № 24205527, 16.05.2012, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" травня 2012 р.Справа № 5013/311/12 Господарським судом Кіровоградської області в складі судді Макаренко Т.В., розглянувши матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбасзалізобетон", Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпровір", м. Кіровоград

про стягнення 17012,13 грн.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1 , довіреність № б/н від 21.06.10 ;

від відповідача - участі не брали;

Про час і місце проведення судового засідання відповідач належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення відповідачу поштового відправлення 28.04.2012 року № 3130972.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кривбасзалізобетон" звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпровір" суми основного боргу - 15000,00 грн, інфляційних втрат - 60,00 грн, пені - 1635,28 грн, трьох відсотків річних - 316,85, всього 17012,13 грн, відповідно до договору поставки № 16-07/11ДВ від 16.07.2011 року.

Позивач надав до суду заяву від 16.05.2012 р. про виправлення допущеної у прохальній частині помилки у визначенні загальної заборгованості Відповідача, відповідно до якої сума загальної заборгованості складає 16 807,51 (шістнадцять тисяч вісімсот сім гривень 51 коп., з них сума інфляції - 165,00 (сто шістдесят п'ять) гривень, пеня - 1321,96 (тисяча триста двадцять одна гривня 96 коп.), 3% річних - 320,55 (триста двадцять гривень 55 коп). Позивачем також надано розрахунок ціни позову з врахуваням вищевказаної заяви.

На підставі норм ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 Господарського процесуального Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Проте відповідної заяви про зменшення або збільшення позовних вимог в порядку ст.22 ГПК України Позивач господарському суду не подав.

Відповідач відзиву на позовну заяву та витребувані ухвалами суду документи не подав, позовні вимоги не заперечив.

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши усі обставини справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

16 липня між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кривбасзалізобетон" (надалі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Дніпровір" (надалі - Відповідач) було укладено Договір поставки товарного бетону (розчину) № 16-07/11 ДВ, надалі - Договір.

За умовами вказаного Договору Постачальник (ТОВ "Кривбасзалізобетон") зобов'язався забезпеити виробництво та поставку товарного бетону (розчину) Покупцю (ТОВ "ТД "Дніпровір") по заявкам Покупця у строки та на умовах, які встановлені Договором, а Покупець зобов'язався прийняти товарний бетон (розчин) в узгоджувальні строки та оплатити його.

Відповідно до п.5.1. Договору ціна товарного бетону, що поставляється визначена у Специфікації № 1 (Додаток 1 до Договору).

Згідно п. 5.2. Договору розрахунки здійснюються Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника у вигляді попередньої оплати.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до Додатку №1 до Договору - Специфікації № 1, ТОВ "Кривбасзалізобетон" поставило ТОВ "ТД "Дніпровір" товар на загальну суму 231002,40 (двісті тридцять одну тисячі дві гривні 40 копійок) грн. Також факт поставки товару підтверджується видатковою накладною № РН-0426 від 25 липня 2011 р.

За твердженням Позивача, Відповідачем було сплачено за поставлений бетон 216002,40 (двісті шістнадцять тисяч дві гривні 40 копійок) гривень.

Позивач свої зобов'язання відповідно до Розділу 4 Договору виконав у повному обсязі.

Відповідно до розрахунку поданого Позивачем, станом на 26 березня 2012 року заборгованість відповідача за Договором складає 15000,00 (п'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок) гривень.

Вказане слугувало причиною звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

Відповідно до Розділу 6 Договору усі спори, що виникають з цього Договору або пов'язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. У випадку, якщо спори не можуть бути вирішені шляхом переговорів, то вони належать вирішенню відповідно до діючого законодавства України.

Відповідно до п 9.1. Договору , даний Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2011 року. Строк дії Договору може бути продовжено за згодою сторін.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, відтак до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

У відповідності до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням вказаних обставин, а також тієї обставини, що відповідачем у справі позовні вимоги не заперечено, факти викладені в позовній заяві не спростовано, господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 15000,00 (п'ятнадцять тисяч гривень 00 коп.) грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стаття 217 Господарського кодексу України встановлює у сфері господарювання такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпровір" крім суми основного боргу - 15000,00 грн, також інфляційні втрати - 60,00 грн, пеню - 1635,28 грн, три відсотки річних - 316,85 грн.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що вимога кредитора про сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності, а також доказів задоволення вимог позивача.

Враховуючи вищенаведене господарський суд задовольняє вимоги позивача частково, в сумі 16 807,51 грн., з яких: основний борг в сумі 15 000,00 грн., втрати від інфляції в сумі 165,00 грн., 3% річних в сумі 320,55 грн., пеня в сумі 1 321,96 грн. (згідно поданого позивачем у судовому засіданні розрахунку).

В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 313,32 грн.відмовити, у зв'язку з безпідставністю їх заявлення позивачем.

Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судові витрати на судовий збір у повному обсязі, з огляду на неправильні дії відповідача, які привели до звернення позивача до суду за захистом порушених прав.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Дніпровір", 25031, м. Кіровоград, пр. Університетський, 25, код ОКПО 31400427 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбасзалізобетон", 50007, м. Кривий Ріг, пр. Дзержинського,36, код ЄДРПОУ 32974860 основний борг в сумі 15 000,00 грн., втрати від інфляції в сумі 165,00 грн., 3% річних в сумі 320,55 грн., пеня в сумі 1 321,96 грн., а всього 16 807,51 грн., а також судовий збір в сумі 1 609,50 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя Т.В. Макаренко

Повне рішення складено 21.05.2012 р.