Рішення № 24205421, 10.05.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.05.12 р. Справа № 5006/13/39/2012

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Донецька обл., м. Димитров

до відповідача: Дочірнього підприємства "Красноармійське АТП-11464" Відкритого акціонерного товариства "Донецькавтортранс", Донецька обл., м. Димитров

про: стягнення 14342грн.56коп.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, Донецька обл., м. Димитров (далі - позивач) звернувся до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Дочірнього підприємства "Красноармійське АТП-11464" Відкритого акціонерного товариства "Донецькавтортранс", Донецька обл., м. Димитров (далі - відповідач) про стягнення 14342грн.56коп., що складається з суми основного боргу в розмірі 13109грн.00коп., 3% річних у розмірі 519грн.66коп., інфляційних витрат у розмірі 713грн.00коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що здійснив за видатковими накладними поставку товару відповідачу, однак отримана продукція не була сплачена.

Супровідним листом б/н від 02.04.2012р. позивач надав через канцелярію суду пояснення до позовної заяви, якими повідомив суд, що довіреності № 90, № 83, якими відповідач уповноважував свого працівника на отримання матеріальних цінностей від позивача були втрачені; вважає, що строк виконання відповідачем грошового зобов'язання зі сплати товару наступив після його прийняття відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

Клопотанням б/н від 05.04.2012р. позивач надав для долучення до матеріалів справи оригінали документів, на які посилається в позовній заяві.

Справа слуханням відкладалась у зв'язку з неявкою відповідача та з метою надання йому права на захист.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань. В матеріалах справи міститься Витяг з ЄДР за електронним запитом № 13502734 станом на 04.04.2012р., з якого вбачається, що місцезнаходження Дочірнього підприємства "Красноармійське АТП -11464" Відкритого акціонерного товариства "Донецькавтортранс", Донецька обл., м. Димитров, ідентифікаційний код 03119948, значиться за адресою: 85322, Донецька обл., м. Димитров, вул. Артема, будинок 56. Достовірність відомостей з Єдиного державного реєстру встановлена ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців". Вся кореспонденція направлялася відповідачу за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, проте поштовий конверт повернувся на адресу суду органами поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».

У виконання ухвали суду від 24.04.2012р. Центр поштового зв'язку у м. Димитрові листом № 07/15-77 від 04.05.2012р. повідомив суд, що всі рекомендовані листи суду в день їх надходження до відділення пошти доставлялися на адресу відповідача, однак оскільки організація закрита, листи були повернуті на адресу суду за закінченням терміну зберігання.

З огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи, тому поштова кореспонденція з повідомленнями, повернута органами зв'язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", з урахуванням конкретних обставин справи вважається належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Під час судових засідань 05.04.2012р., 24.04.2012р. позивач підтримав позицію, викладену письмово.

У судове засідання 10.05.2012р. позивач не з'явився, належним чином був повідомлений про час розгляду справи. Явка позивача не була визнана судом обов'язковою.

Суд вважає за можливе розглянути спір, в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка відповідача істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів між позивачем, Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та відповідачем, Дочірнім підприємством «Красноармійське АТП - 11464» Відкритого акціонерного товариства «Донецькавтотранс» була досягнута домовленість, відповідно до якої позивач зобов'язався поставити відповідачеві Товар, а відповідач, у свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити вартість поставленого Товару.

Як зазначає позивач, ним на виконання умов досягнутої домовленості за видатковими накладними № 394 від 26.02.2010р., № 402 від 10.03.2010р., № 492 від 09.06.2010р., № 77 б/д, № 46 б/д було поставлено відповідачу товар загальною вартістю 13109грн.00коп., однак отримавши товар відповідач взагалі не оплатив його вартість.

Претензією № 1 від 24.11.2011р. позивач просив відповідача погасити суму боргу в розмірі 13183грн. 59коп. за товар, поставлений протягом 2010р. - 2011р.

Позивач в позовній заяві посилається на те, що станом на день звернення позивача до суду відповідач не надав жодної відповіді на претензію, не вчинив дій, спрямованих на добровільне врегулювання спору, сума заборгованості в розмірі 13109грн.00коп. не погашена, товар на зазначену суму не повернутий.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за усною домовленістю (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини (п. 1 ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла на підставі поставки продукції за видатковими накладними № 394 від 26.02.2010р., № 402 від 10.03.2010р., № 492 від 09.06.2010р., № 77 від б/д, № 46 від б/д.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 642 ч. 2 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Відповідно до ст. 644 ч. 1 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Згідно ст. 181 ч. 1 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Пропозиції позивача укласти договір викладені у формі видаткових накладних 394 від 26.02.2010р., № 402 від 10.03.2010р., № 492 від 09.06.2010р., № 77 від б/д, № 46 від б/д, адресованих відповідачу, в яких містяться всі істотні умови: предмет договору, ціна, кількість товару та його загальна вартість. Факт прийняття пропозиції відповідачем підтверджують дії, які засвідчують бажання укласти договір постачання на запропонованих умовах, а саме отримання товару шляхом підписання видаткових накладних.

Сторонами по справі був вчинений правочин, який за своєю суттю є договором поставки, укладений у спрощений спосіб.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Отримання товару відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи довіреностями № 82 від 20.01.2010р., № 14 від 01.03.2011р., якими відповідач уповноважував свого працівника ОСОБА_3 на отримання матеріальних цінностей від позивача.

На підставі довіреності № 14 від 01.03.2011р. уповноважений працівник відповідача отримав товар за накладними № 77 від б/д, № 46 від б/д, про що значиться безпосередньо в накладних.

Письмовими поясненнями, наданими через канцелярію суду 02.04.2012р. позивач пояснив, що довіреність № 90, на підставі якої був отриманий товар за накладною № 492 від 09.06.2010р., довіреність № 83, за якою був отриманий товар за накладною № 394 від 26.02.2010р., не збереглися, але це не доводить неотримання товару відповідачем.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач відповідно до письмових поясненнях б/н від 02.04.2012р. вважає, що строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару встановлюється ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, отже відповідач повинен був здійснити оплату товару після його прийняття.

Посилання позивача на ч.1 ст. 692 ЦК України як на норму закону, яка прямо встановлює строк оплати за товар, суд до уваги не приймає, оскільки вказана стаття пов'язує строк оплати з певною подією - отриманням товару або товаросупровідних документів. Проте, початок строку оплати у період після вказаної події починається з наступного дня від цієї події, а визначити закінчення строку оплати без окремої домовленості сторін з цього питання фактично неможливо.

Отже, встановлення терміну виконання відповідачем грошового обов'язку на користь позивача у справі оплатити товар, з огляду на характер правовідносин, що склалися між сторонами за означеними видатковими накладними не уявляється можливим, враховуючи позадоговірний характер виниклих правовідносин між сторонами та відсутність в видаткових накладних терміну виконання відповідачем грошового зобов'язання.

За таких обставин, момент виникнення у позивача права вимоги оплатити вартості поставленого товару та відповідно кореспондуючого з ним обов'язку відповідача з приводу його оплати, виходячи з положень ч. 2 ст. 530 ЦК України, визначаються моментом пред'явлення вимоги.

Позивачем 28.11.2011р. на адресу відповідача було направлено претензію № 1 від 24.11.2011р. У якості доказів направлення в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення з відміткою представника відповідача про отримання зазначеної претензії 30.11.2011р.

Моментом пред'явлення вимоги вважається дата отримання відповідачем претензій.

На підставі викладеного суд доходить висновку, що право вимоги оплати вартості поставленого Товару виникла у позивача зі спливом 7-денного строку визначеного ст. 530 ЦК України, тобто 08.12.2011р. строк оплати для відповідача наступив та почалося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст.625 ЦК України).

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заявлена сума боргу підтверджується в тому числі наявною в матеріалах справи довідкою від 02.04.2012р. за підписом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

Доказів сплати суми заборгованості суду в розмірі 13109грн.00коп. не представлені, отже, позовні вимоги вважаються обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню у розмірі.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд також стягнути з відповідача 3% річних у сумі 519грн.66коп. та індекс інфляції у розмірі 713грн.90коп., нараховані на суму боргу по кожній накладній окремо, починаючи від дня поставки та отримання товару відповідачем.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошей, строк оплати яких наступив, але не сплачених.

Однак, суд не погоджується з обраним позивачем періодом нарахування річних та інфляціних, оскільки як вже встановлено судом, з огляду на виниклі між сторонами правовідносини, грошове зобов'язання сплатити кошти виникло у відповідача 08.12.2011р., тобто зі спливом 7-денного строку після надсилання претензії з вимогою оплатити борг.

Суд зробивши власний арифметичний розрахунок 3% річних та індексу інфляції за період з 08.12.2011р. по 03.03.2012р. (в межах заявленого позивачем), за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство", з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" Лист ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р, встановив, що обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є сума 3% річних у розмірі 93грн.55коп., індексу інфляції - 78грн.81коп. Отже, суд відмовляє в задоволенні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 426грн.11коп., інфляційних нарахувань - 635грн.09коп.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 32-34, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Донецька обл., м. Димитров до Дочірнього підприємства "Красноармійське АТП -11464"Відкритого акціонерного товариства "Донецькавтортранс", Донецька обл., м. Димитров про стягнення суми основного боргу в розмірі 13109грн.00коп., 3% річних у розмірі 519грн.66коп., інфляційних витрат у розмірі 713грн.00коп. задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Красноармійське АТП -11464 "Відкритого акціонерного товариства "Донецькавтортранс" (юридична адреса: 85322, Донецька обл., м. Димитров, вул. Артема, будинок 56, код ЄДРПОУ 03119948) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: 85327, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) основний борг у сумі 13109грн.00коп., 3% річних у сумі 93грн.55коп., індекс інфляції у сумі 78грн.81коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 1490грн.41коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 10.05.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 15.05.2012р.

Суддя Макарова Ю.В.