Постанова № 24204712, 22.05.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2012 р. Справа № 5004/2458/11

Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк І.М. -головуючий, судді Львов Б.Ю. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Луцьк (далі -відділення АМК),

на рішення господарського суду Волинської області від 10.01.2012 та

постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.03.2012

зі справи № 5004/2458/11

за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м. Луцьк (далі -ФОП ОСОБА_2),

до відділення АМК

про визнання недійсним рішення.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ОСОБА_4

відділення АМКЗражевської Н.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Волинської області з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії відділення АМК від 25.10.2011 № 78 у справі № 62-11 про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу (далі - рішення № 78).

Рішенням господарського суду Волинської області від 10.01.2012 (суддя Слупко В.Л.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.03.2012 (колегія суддів у складі: суддя Бучинська Г.Б. -головуючий, судді Дужич С.П., Саврій В.А.), позов задоволено; рішення № 78 визнано недійсним з мотивів недоведення наявності в діях ФОП ОСОБА_2 ознак недобросовісної конкуренції.

Не погоджуючись з зазначеними рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, відділення АМК звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ці судові рішення скасувати у зв'язку з невірним застосуванням статті 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції". Скаржник зазначає, що фактичні обставини щодо дотримання ФОП ОСОБА_2 вимог законодавства з маркування продуктів не спростовують наявності в діях цього суб'єкта господарювання дій у конкуренції, кваліфікованих зазначеною нормою.

У відзиві на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_2 заперечує проти її доводів і просить оскаржувані судові рішення зі справи залишити без змін.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

У статті 3 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" зазначено, що відносини, пов'язані захистом від недобросовісної конкуренції, регулюються цим Законом, Законом України "Про захист економічної конкуренції", Законом України "Про Антимонопольний комітет України", Паризькою конвенцією про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, іншими актами законодавства, виданими на підставі законів чи постанов Верховної Ради України.

Відповідно до частини першої статті 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання.

Частиною другою цієї статті встановлено, що інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які:

містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, стандарти, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору;

містять неповні, неточні або неправдиві дані про фінансовий стан чи господарську діяльність суб'єкта господарювання;

приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають;

містять посилання на обсяги виробництва, придбання, продажу чи поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, яких фактично не було на день поширення інформації.

Згідно зі статтею 10bis Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20.03.1883 актом недобросовісної конкуренції вважається будь-який акт конкуренції, що суперечить чесним звичаям у промислових і торговельних справах, зокрема, підлягають забороні вказівки чи ствердження, використання яких при здійсненні комерційної діяльності може ввести громадськість в оману щодо характеру, способу виготовлення, властивостей, придатності до застосування чи кількості товарів.

Частиною першою статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що згідно з рішенням № 78 дії ФОП ОСОБА_2, які полягали в повідомленні протягом періоду часу з 2010 року до жовтня 2011 року невизначеному колу осіб на лицевій поверхні споживчих упаковок олії "Пан Сонях", "Масляна", "Сонцедар" неповних, з урахуванням способу їх викладення, відомостей про ємність товару, і могли вплинути на намір споживачів придбати товар даного виробника та надати неправомірні переваги в конкуренції, визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим статтею 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" у вигляді поширення інформації, що вводить в оману споживачів.

У прийнятті оскаржуваних судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що рішенням № 78 не доведено наявності в діях ФОП порушення конкурентного законодавства, визначеного статтею 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у зв'язку з відсутністю фактичних даних про повідомлення ним невизначеному колу осіб неповних, даних про кількість (ємність) товару, що реалізується цим суб'єктом господарювання.

Так, дослідивши мотивувальну частину рішення № 78, господарські суди з'ясували, що інформація про кількість (об'єм 0, 875 л. та масу нетто 800г) поставленої позивачем в торговельну мережу олії "Пан Сонях", "Масляна", "Сонцедар" розміщена на зворотному боці споживчої упаковки. При цьому в рішенні № 78 зазначено, що шрифт, яким подану цю інформацію, є дрібним.

Разом з тим, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що в рішенні № 78 не спростовано правомірності обраного позивачем способу подання інформації про кількість продукту (щодо розміщення на зворотному боці етикетки та обраного шрифту) відповідно до вимог чинного законодавства, та не доведено, що цей спосіб подачі інформації на етикетці продукту може ввести в оману споживачів з урахуванням наявності широкого кола виробників аналогічного продукту у схожих упаковках.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, покладених в основу оскаржуваних судових актів.

Згідно ж з частиною другою статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

З огляду на викладене підстави для скасування оскаржуваних судових актів відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Волинської області від 10.01.2012 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.03.2012 і справи № 5004/2458/11 залишити без змін, а касаційну скаргу Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України -без задоволення.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов

Суддя В. Харченко