Постанова № 24204706, 24.04.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2012 р. Справа № 33/44 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.суддів:Білошкап О.В., Заріцької А.О.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк"на рішеннягосподарського суду м. Києва від 04.07.2011 рокута постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.09.2011 рокуу справі № 33/44 господарського суду м. Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк"до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Юність", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "КАПІТАЛІСТ", 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербудбізнес",треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів1.Товариство з обмеженою відповідальністю "КУА АПФ"Ініціатива", 2.Товариство з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія" Ініціатива", 3.Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія" Поділля-Капітал", м. Вінницяпро визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №70-4/09Б від 29.04.2009 рокуза участю представників сторін: директора ТОВ "Інвестиційна компанія" Поділля-Капітал" Тимчука Л.П.; від ТОВ "Юність" -Ткачук О.В.; від ТОВ "Інтербудбізнес" -Поцелов А.О.

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2010 р. Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Юність" (відповідач-1), товариства з обмеженою відповідальністю "КАПІТАЛІСТ" (відповідач-2), товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербудбізнес" (відповідач-3), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів товариство з обмеженою відповідальністю "КУА АПФ "Ініціатива" (третя особа-1), товариство з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Ініціатива" (третя особа-2) про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № 70-4/09Б від 29.04.2009 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.05.2011 р. у справі № 33/44 залучено до участі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів товариство з обмеженою відповідальністю "Івестиційна компанія "Поділля- Капітал" (третя особа-3).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2011 р. у справі № 33/44 в позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2011 року у справі № 33/44 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" залишено без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2010 р. у справі № 33/44 залишено без змін.

Не погоджуючись із судовими актами першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, а саме, визнати договір купівлі-продажу цінних паперів № 70-4/09Б від 29.04.2009 року недійсним, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, положень, ч. 1 ст. 165 Господарського кодексу України, ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. ст. 101, 103, 104 Господарського процесуального кодексу України. Касаційна скарга мотивована тим, що , суди попередніх інстанцій не врахували той факт, що спірний договір суперечить вимогам ч. 1 ст. 165 Господарського кодексу України, якою встановлено, що суб'єкти господарювання можуть придбавати акції та інші цінні папери, зазначені у цьому Кодексі, за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та відсотків за банківський кредит.

Переглянувши в касаційному порядку винесені у даній справі процесуальні документи, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги, виходячи з наступного.

Господарським судом міста Києва у рішенні від 04.07.2011 року встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю "КАПІТАЛІСТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юність" було укладено договір № 70-3/09Б від 29.04.2009 р. доручення на купівлю цінних паперів.

На виконання умов договору № 70-3/09Б від 29.04.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтербудбізнес" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юність" (від імені та за рахунок якого діяв відповідач-2) був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів № 70-4/09Б від 29.04.2009 р.

Відповідно до п. 2.1. договору купівлі-продажу цінних паперів встановлено порядок розрахунку між відповідачем-3 та відповідачем-1. 28.04.2009 р. між відповідачем-1 та товариством з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Ініціатива" укладено договір № 4450-Д про відкриття та обслуговування рахунку в цінних паперах. 30.04.2009 року між відповідачем-1 (від імені та за рахунок якого діяв відповідач-2) та відповідачем-3 було укладено акт прийому-передачі до договору купівлі продажу цінних паперів № 70-4/09Б від 29.04.2009 року за умовами якого відповідач-3 передав, а відповідач - 1 прийняв цінні папери, загальною вартістю 45 000 438,90 грн. і сторони виконали свої обов'язки по договору.

Як встановив суд першої інстанції, позивач є кредитором відповідача-1 оскільки господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 5/145-09 про банкрутство відповідача-1, позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі продажу цінних паперів № 70-4/09Б від 29.04.2009 в зв'язку з тим, що в договорі купівлі продажу цінних паперів не вказано, що відповідач-3 є власником акцій.

Крім того, позивач вважав договір купівлі продажу цінних паперів фіктивним, посилаючись на те, що за умовами акту прийому-передачі від 30.04.2009 р. до договору купівлі продажу цінних паперів відповідач-3 передав відповідачеві-1 цінні папери, однак, не надав зберігачу розпорядження про переказ цінних паперів на рахунок відповідача-1.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом договору купівлі-продажу цінних паперів визначено, що відповідач-3 (Продавець) зобов'язується передати у власність відповідача-1 (Покупця), а відповідач-1 зобов'язується прийняти і оплатити наступні цінні папери: Вид - цінні папери, форма випуску - інвестиційні сертифікати, іменні; Форма існування - бездокументарна; Назва емітента - ТОВ "КУА АПФ "Ініціатива" (ПЗНВІФ "Венчурний Капітал"); Код ЄДРПОУ - 33097725; Код ISIN UA - 4000024376; Номінальна вартість 1 штуки - 1 000 (одна тисяча гривень); Вартість 1 штуки - 1 084,74 гривень; Кількість штук - 41 485 (сорок одна тисяча чотириста вісімдесят п'ять ) штук; Загальна номінальна вартість - 41 485 000 грн. (сорок один мільйон чотириста вісімдесят п'ять тисяч гривень); Загальна вартість - 45 000 438,90 грн. (сорок п'ять мільйонів чотириста тридцять вісім гривень 90 копійок).

Згідно з п. 1.2 Договору купівлі-продажу цінних паперів, загальна вартість є загальною сумою договору та складає 45 000 438,90 грн. (сорок п'ять мільйонів чотириста тридцять вісім гривень 90 копійок).

Пунктом 2.1 Договору купівлі-продажу цінних паперів визначено, що розрахунки за цим договором здійснюються між Покупцем та Продавцем, шляхом перерахування Покупцем на розрахунковий рахунок Продавця загальної суми договору до 30.04.2010 р. включно.

Графік платежів за договором є наступним:

до 01.08.2009 р. включно - 10 000 000 грн. (десять мільйонів гривень);

до 01.11.2009 р. включно - 10 000 000 грн. (десять мільйонів гривень);

до 01.02.2010 р. включно - 12 000 000 грн. (дванадцять мільйонів гривень);

до 30.04.2010 р. включно - 13 000 438,90 грн. (тринадцять мільйонів чотириста тридцять вісім гривень 90 копійок).

28.04.2009 р. між відповідачем-1 та товариством з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Ініціатива" укладено договір № 4450-Д про відкриття та обслуговування рахунку в цінних паперах.

30.04.2009 р. між відповідачем-1 (від імені та за рахунок якого діяв відповідач-2) та відповідачем-3 було укладено акт прийому-передачі до договору купівлі продажу цінних паперів № 70-4/09Б від 29.04.2009 р. за умовами якого відповідач-3 передав, а відповідач-1 прийняв цінні папери, загальною вартістю 45 000 438,90 грн., сторони виконали свої обов'язки по договору.

Як встановив суд першої інстанції, позивач є стороною у справі № 5/145- 09 про банкрутство ТОВ "Юність", оспорюваний договір купівлі-продажу цінних паперів № 70-4/09Б від 29.04.2009 р. на думку ПАТ " Кредитпромбанк", стосується його прав та інтересів, оскільки позивач вважає, що спірний договір став однією з підстав стійкої фінансової неспроможності відповідача-1 та підставою порушення господарським судом Вінницької області справи про банкрутство, саме тому позивач заперечував дійсність договору купівлі-продажу цінних паперів № 70-4/09Б від 29.04.2009 р. та просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів № 70-4/09Б від 29.04.2009р., оскільки останній суперечить вимогам статті 203 Цивільного кодексу України.

Позовна заява мотивована тим, що статтею 658 Цивільного кодексу України встановлено право продажу товару тільки його власником. Всупереч вимогам відповідної статті, ТОВ "Інтербудбізнес" продав майнові активи, не будучи їх власником, тому, що умовами оспорюваного договору не зазначено, що відповідач-3 є власником цінних паперів та з яких підстав. Крім того, за умовами акту прийому-передачі від 30.04.2009 р. до договору купівлі продажу цінних паперів № 70-4/09Б від 29.04.2009 р. відповідач-3 передав відповідачеві-1 цінні папери, однак, не надав зберігачу розпорядження про переказ цінних паперів на рахунок відповідача-1.

Позивач вважав оспорюваний договір фіктивним, укладеним без наміру створення наслідків, через продаж ТОВ "Інтербудбізнес" майнових активів, якими він не володів та отримання покупцем (відповідачем-1) за договором їх у власність без зарахування на свої відповідні рахунки.

Господарським судом міста Києва встановлено, що Пунктом 3.2. договору купівлі-продажу цінних паперів визначено обов'язок Продавця у строк до 30 квітня 2009 року включно надати розпорядження на переказ цінних паперів з рахунку № 004449, найменування Зберігача: ТОВ "ФК "Ініціатива" (рахунок Зберігача в депозитарії системи 1153) на рахунок у ЦП № 004450, найменування Зберігача: ТОВ "ФК "Ініціатива" (рахунок Зберігача в депозитарії системи 1153), який належить Покупцю.

Твердження позивача щодо відсутності розпорядження про переказ цінних паперів на рахунок відповідача-1, на думку суду першої інстанції, із якою погодився Київський апеляційний господарський суд у постанові від 22.09.2011 року, спростовується наявною в матеріалах справи випискою про операції з цінними паперами ТОВ "Інтербудбізнес" від 14.03.2011 р. за період з 02.03.2004 р. по 14.03.2011 р., відповідно до якої розпорядженням від 30.04.2009 р. виконано облікову операцію (переказ цінних паперів) у кількості 41 485 штук, та випискою про операції з цінними паперами ТОВ "Юність" від 14.03.2011 р. за період з 02.03.2004 р. по 14.03.2011 р., відповідно до якої 30.04.2009 р. поступили цінні папери у кількості 41 485 штук. Виписки видані Зберігачем: ТОВ "ФК "Ініціатива" (рахунок Зберігача в депозитарії системи 1153).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що здійснення зазначеного переказу цінних паперів повністю відповідає умовам Договору, а саме: умовам пункту 3.2., оскільки відповідно до п. 3.3. договору купівлі-продажу цінних паперів документом, що підтверджує факт здійснення переходу прав власності на цінні папери на ім'я Покупця є виписка з рахунку в цінних паперах, отже, на підставі викладеного право власності на цінні папери перейшло до покупця (відповідач-1).

Суд першої інстанції в рішенні від 04.07.2011 року на підставі ст.ст.203,215 ЦК України, дійшов висновку, а апеляційний господарський суд цей висновок підтримав, що не може бути підставою для визнання недійсним Договору посилання Позивача на те, що в Договорі не зазначено, що ТОВ "Інтербудбізнес" є власником цінних паперів та з яких підстав, оскільки перелік підстав для визнання договорів недійсними вичерпний; відсутність в Договорі посилання на підставу виникнення права власності у Продавця не може бути підставою для визнання укладеної угоди недійсною.

На підставі ч. 3 ст. 5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ "Інтербудбізнес" на момент продажу було власником цінних паперів, які за умовами купівлі-продажу цінних паперів № 70-4/09Б від 29.04.2009 р. продані відповідачеві-1, оскільки, відповідно до наявної в матеріалах справи виписки про операції з цінними паперами ТОВ "Інтербудбізнес" від 14.03.2011 р. за період з 02.03.2004 р. по 14.03.2011 р., 29.04.209 р. на рахунок зберігача здійснено переказ цінних паперів на рахунок ТОВ "Інтербудбізнес" у зберігача у кількості 41 485 штук.

Суди дійшли висновку, що сторонами укладено договір купівлі-продажу цінних паперів з метою набуття цивільних прав та обов'язків продавця та покупця цінних паперів, крім того, судом першої інстанції встановлено факт переходу права власності на цінні папери від продавця до покупця.

Рішення та постанова в цій частині мотивовані тим, що позивач на підставі ст.ст. 33,34 ГПК України не довів належними та допустимими доказами, що оспорюваний договір, виходячи з вимог ст. 234 ЦК України є фіктивним, а також, не надав доказів наявності правових підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № 70-4/09Б від 29.04. 2009 р.

Київським апеляційним господарським судом відхилено доводи позивача щодо порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення вимог ч. 1 ст. 165 Господарського кодексу України та встановлено, що правовою підставою для визнання спірного договору недійсним позивач при розгляді справи в суді першої інстанції визначив укладення договору без наміру створення наслідків, через продаж відповідачем-3 майнових активів, якими він не володів та отримання відповідачем-1 їх у власність без зарахування на свої відповідні рахунки.

Судом другої інстанції встановлено, що ПАТ " Кредитпромбанк" не подано суду першої інстанції відповідного клопотання про вихід за межі позовних вимог виходячи з вимог ч. 2 ст. 83 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що правові підстави для скасування судових актів попередніх інстанцій відсутні, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За вимогами ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, саме на момент вчинення правочину, зокрема, відповідність змісту угод вимогам матеріального законодавства, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою.

Підставою недійсності договору є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) істотних умов встановлених законом. Істотними вважаються насамперед ті умови, що визнані такими за законом та потрібні для договору відповідного виду, а отже, коло таких умов можна визначити, проаналізувавши норми діючих на момент укладення договору чи вчинення іншого правочину, нормативних актів.

Відповідно до вимог ч. 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього кодексу.

Стаття 203 ЦК України встановлює умови чинності правочинів, а саме: законність змісту правочину; наявність у сторін (сторони) необхідного обсягу цивільної дієздатності; наявність об'єктивного вираження волевиявлення учасника правочину та його адекватність внутрішній волі учасника правочину; відповідність форми правочину вимогам закону; спрямованість волі учасників правочину на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату; відсутність у сторін - батьків (усиновлювачів), які вчиняють правочин спрямованості на порушення прав та інтересів їх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. У разі недотримання перерахованих вимог правочин є недійсним.

У статті 203 ЦК України зазначається, що зміст правочину насамперед не повинен суперечити вимогам Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства. Отже, зміст правочинів, відповідно до частини 1 статті 203 цього кодексу, не повинен порушувати положень як законів, так і інших нормативно-правових актів, прийнятих на основі Конституції України.

Відповідно до статті 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів № 70-4/09Б від 29.04.2009р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтербудбізнес" та Товариством з обмеженою відповідальністю - фірмою "Юність", оскільки останній суперечить вимогам статті 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій у оскаржуваних процесуальних документах дійшли обґрунтованих висновків, що позивачем на підставі належних та допустимих доказів не доведено правомірності своїх позовних вимог щодо недійсності оспорюваного договору та щодо його фіктивності.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що факт невиконання сторонами умов правочину не робить правочин фіктивним. Невиконання або неналежне виконання угоди не може бути підставою для визнання її недійсною.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав вважати оспорюваний правочин фіктивним, оскільки при розгляді в судах було доведено, що сторонами укладено договір купівлі-продажу цінних паперів з метою набуття цивільних прав та обов'язків продавця та покупця цінних паперів та, крім того встановлено факт переходу права власності на цінні папери від продавця до покупця.

Поряд з наведеним, спростовуючи позовні вимоги, суди встановили вірно, що підставою для визнання недійсним оспорюваного позивачем Договору не може бути відсутність у Договорі посилання на те, що ТОВ "Інтербудбізнес" є власником цінних паперів, оскільки, перелік підстав для визнання договорів недійсними вичерпний, відсутність в Договорі посилання на підставу виникнення права власності у Продавця не може бути підставою для визнання укладеної угоди недійсною.

Згідно з частиною 3 статті 5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" право власності на цінні папери, випущені в бездокументарній формі, переходить до нового власника з моменту зарахування цінних паперів на рахунок власника у зберігача.

Отже, судами обгрунтовано встановлено , що ТОВ "Інтербудбізнес" на момент продажу було власником цінних паперів, які за умовами купівлі-продажу цінних паперів № 70-4/09Б від 29.04.2009 р. продані відповідачеві-1, оскільки, відповідно до наявної в матеріалах справи виписки про операції з цінними паперами ТОВ "Інтербудбізнес" від 14.03.2011 р. за період з 02.03.2004 р. по 14.03.2011 р., 29.04.209 р. на рахунок зберігача здійснено переказ цінних паперів на рахунок ТОВ "Інтербудбізнес" у зберігача у кількості 41 485 штук.

Посилання позивача, у якості визнання спірного договору недійсним на те, що спірний договір суперечить вимогам ч. 1 ст. 165 Господарського кодексу України, відхилено Київським апеляційним господарським судом правомірно, оскільки, підставою для визнання спірного договору недійсним позивач при розгляді справи в суді першої інстанції визначив укладення договору без наміру створення наслідків, через продаж відповідачем-3 майнових активів, якими він не володів та отримання відповідачем-1 їх у власність без зарахування на свої відповідні рахунки.

Відповідно до п. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексуУкраїни господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ПАТ "Кредитпромбанк" не подано господарському суду відповідного клопотання про вихід за межі позовних вимог в ході розгляду справи в суді першої інстанції.

Поряд з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що ч. 1 ст. 165 ГК України не встановлює заборони на укладення договору купівлі-продажу цінних паперів при здійсненні суб'єктом господарювання, що має заборгованість зі сплати процентів за банківський кредит, підприємницької діяльності, а регулює порядок та джерела здійснення розрахунків між суб'єктами господарювання за придбані цінні папери.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарський суд міста Києва у рішенні від 07.07.2011 року, яке підтримав у постанові від 22.09.2011 року у даній справі Київський апеляційний господарський суд, дійшов правильного висновку про відмову в позові повністю.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних процесуальних документів.

Керуючись статтями 1117, 1119 -11111, ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк", залишити без задоволення.

Рішення господарського суду м. Києва від 04.07.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2011 у справі № 33/44 залишити без змін.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді О.В. Білошкап

А.О. Заріцька