Постанова № 24204664, 22.05.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2012 р. Справа № 5015/5067/11

Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк І.М. -головуючий, судді Львов Б.Ю. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест", м. Трускавець Львівської області (далі -ТОВ "Трускавецьінвест"),

на рішення господарського суду Львівської області від 23.11.2011 та

постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.02.2012

зі справи № 5015/5067/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІ", м. Львів (далі -ТОВ "ЗІ"),

до ТОВ "Трускавецьінвест"

про стягнення 122 730,34 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ЗІ" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення з ТОВ "Трускавецьінвест" 133 695, 53 основного боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, три проценти річних у сумі 8 264, 63 грн., та 10 343, 87 грн. пені, посилаючись на прострочення відповідачем грошового зобов'язання за укладеним сторонами договором поставки стоматологічного обладнання від 18.12.2007 № 12/03 (далі -Договір).

Рішенням господарського суду Львівської області від 23.11.2011 (суддя Левицька Н.Г.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.02.2012 (колегія суддів у складі: суддя Михалюк О.В. -головуючий, судді Новосад Д.Ф., Мельник Г.І.), позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 9 004 євро (103 721 грн.) та три проценти річних в сумі 799, 45 євро (9 208, 53 грн.); в решті позову відмовлено. Судові рішення мотивовано обов'язком відповідача станом на 01.09.2011 оплати поставлений йому товар за ціною, установленою Договором, та три проценти річних від простроченої суми.

У касаційній скарзі ТОВ "Трускавецьінвест" просить Вищий господарський суд України рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що заяви позивача від 25.10.2011 про збільшення позовних вимог незаконно подано після початку розгляду справи, а вартість поставленого позивачем товару за офіційним курсом євро менша від ціни Договору.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги. Представники сторін в судове засідання не з'явилися.

Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для зміни оскаржуваних судових рішень з огляду на таке.

Господарськими судами у справі встановлено, що:

- за умовами Договору його ціна складає 182 274, 20 грн., тобто 25 077, 40 євро на момент підписання Договору (18.12.2007);

- вартість обладнання -стоматологічної установки Сірона Ц8+ у комплекті зазначено в специфікації (додаток №1 до Договору, що є його невід'ємною частиною); при цьому ціна Договору змінюється відповідно до встановленого Національним банком України курсом євро (пункти 2.2, 2.3, Договору);

- покупець здійснює оплату товару в гривнях з урахуванням установленого Національним банком України курсом євро на день оплати (пункт 4.2 Договору);

- на виконання Договору ТОВ "ЗІ" поставило ТОВ "Трускавецьінвест" накладними від 17.04.2008 №№ 11, 12 стоматологічне обладнання; накладні підписані сторонами Договору та скріплені їх печатками;

- Договором установлено кінцевий термін оплати товару -30.10.2008; цей же термін оплати визначено в підписаних сторонами Договору накладних від 17.04.2008 №№ 11, 12;

- ТОВ "Трускавецьінвест" сплатило за Договором суму основного боргу еквівалентну 16 072, 83 євро, тому відповідно до умов Договору з відповідача підлягає стягненню сума еквівалентна 9 004, 57 євро;

- відповідно до перевіреного господарськими судами розрахунку станом на 01.09.2011 сума основного боргу складає 103 721 грн.; крім того, підлягають стягненню три проценти річних в сумі 9 208, 53 грн.

У статті 257 ЦК України зазначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України, далі -ЦК України).

У статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частин першої та другої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Частиною 2 статті 632 ЦК України допускається можливість зміни ціни після укладення договору у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, тобто, сторони мають право узгодити в договорі як розмір ціни (плати, винагороди тощо), так і спосіб її визначення чи подальшої зміни.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (пункт 2 Методологічних положень щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджених наказом Державного комітету статистики України від 14.11.2006 № 519).

Показником, який характеризує рівень інфляції, є індекс споживчих цін.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" офіційний індекс споживчих цін обчислюється Державним комітетом статистики України і визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні (а не іноземної валюти).

Отже, попередні судові інстанції встановили, що ТОВ "ЗІ" виконало визначене Договором зобов'язання з поставки стоматологічного обладнання, а ТОВ "Трускавецьінвест" лише частково оплатило поставлений йому товар, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі, еквівалентній 9 004, 57 євро, - тому задовольнили вимоги позивача про стягнення суми основного боргу та трьох проценти річних від простроченої суми відповідно до статті 625 ЦК України.

Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що за умовами Договору відповідач зобов'язаний станом на 01.09.2011 сплати суму боргу, еквівалент якої визначено в євро, відтак спірне грошове зобов'язання підлягає сплаті в гривнях саме з зазначеної дати, і підстави для сплати цієї суми з урахування установленого індексу інфляції відсутні.

Розглянувши заяву відповідача про застосування позовної давності до вимог позивача, господарські суди дійшли вірного висновку про те, що на час звернення позивача до суду у вересні 2009 року перебіг позовної давності до його вимог про стягнення основного зобов'язання не закінчився, але до вимог про стягнення пені має бути застосована скорочена позовна давність в один рік.

Вищий господарський суд України з наведеною юридичною оцінкою обставин справи погоджується.

Доводи касаційної скарги не можуть бути взяті до уваги, оскільки: заяву позивача від 25.10.2011 про збільшення позовних вимог подано суду до початку розгляду справи, так як ухвалою місцевого господарського суду від 25.10.2011 розгляд справи було відкладено до 07.11.2011; фактичні дані щодо недопоставки обладнання, зазначеного в додатку № 1 до Договору, відсутні.

Разом з тим, всупереч дослідженим умовам Договору, якими передбачено обов'язок здійснити розрахунки в гривнях з урахуванням установленого Національним банком України курсом євро на день оплати та вимогам позивача стягнути еквівалент заборгованої суми у гривні, в резолютивній частині оскаржуваного рішення місцевого господарського суду суми, що підлягають стягненню з відповідача визначені в євро, а у гривнях їх еквівалент за офіційним курсом. Апеляційний господарський суд цю помилку не виправив. Отже, оскаржувані судові рішення необхідно відповідним чином змінити.

Керуючись статтями 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 23.11.2011 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.02.2012 зі справи № 5015/5067/11 змінити, виклавши пункт 2 резолютивної частини зазначеного рішення в такій редакції:

"Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІ" 103 721, 99 грн. основного боргу, три проценти річних у сумі 9 208, 53 грн., судовий збір в сумі 1 129, 30 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу".

2. У решті рішення господарського суду Львівської області від 23.11.2011 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.02.2012 зі справи № 5015/5067/11 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест" -без задоволення.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов

Суддя В. Харченко