Постанова № 24204580, 21.05.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2012 р. Справа № 5015/1974/11

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Капацин Н.В. -головуючого, Бернацької Ж.О. -доповідача, Кривди Д.С.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехінжиніринг"на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2011у справі№ 5015/1974/11за позовомПриватного підприємства "Сімат"до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехінжиніринг" 2) Відкритого акціонерного товариства "Миколаївцемент"простягнення 270491,03 грн.,

за участю представників сторін: від позивача: не з'явились; від відповідача 1: ОСОБА_4 (дов. б/н від 17.05.2012), від відповідача 2: не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Сімат" у квітні 2011 року звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехінжиніринг" та до Відкритого акціонерного товариства "Миколаївцемент" про стягнення солідарно 270491,03 грн., з яких: 235645,52 грн. та 19535,01 грн. основного боргу, 9206,32 грн. пені, 1626,92 грн. 3% річних, 4477,26 грн. інфляційних втрат.

Позивач 10.05.2011 звернувся до господарського суду Львівської області із заявою про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехінжиніринг" та Відкритого акціонерного товариства "Миколаївцемент" 235645,52 грн. та 12088,57 грн. основного боргу, 11777,56 грн. пені, 2304,81 грн. 3% річних та 11363,86 грн. інфляційних втрат, всього 273180,32 грн.

Позивач 19.05.2012 звернувся до господарського суду Львівської області із заявою про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехінжиніринг" та Відкритого акціонерного товариства "Миколаївцемент" 235645,52 грн. та 12088,57 грн. основного боргу, 11908,17 грн. пені, 2304,81 грн. 3% річних, 11075,34 грн. інфляційних втрат, усього 273022,41 грн.

Позивач 24.05.2011 звернувся до господарського суду Львівської області із заявою про часткову відмову від позову в частині стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехінжиніринг" та Відкритого акціонерного товариства "Миколаївцемент" 12088,57 грн. основного боргу та припинення провадження у справі в частині стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехінжиніринг" та Відкритого акціонерного товариства "Миколаївцемент" 12088,57 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 24.05.2011 у справі № 5015/1974/11 (суддя Матвіїв Р.І.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2011 (колегія суддів у складі: Бонк Т.Б. (головуючий), Бойко С.М., Желік М.Б.) у справі № 5015/1974/11 позов задоволено частково, відмовлено у задоволенні позовних вимог до Відкритого акціонерного товариства "Миколаївцемент", стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехінжиніринг" на користь Приватного підприємства "Сімат" 235645,52 грн. основного боргу, 11908,17 грн. пені, 2304,81 грн. 3% річних, 11075,34 грн. інфляційних втрат, 2623,78 грн. витрат з оплати державного мита та 228,92 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; прийнято відмову від позовної вимоги про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехінжиніринг" та Відкритого акціонерного товариства "Миколаївцемент" 12088,57 грн. основного боргу, провадження в частині стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехінжиніринг" та Відкритого акціонерного товариства "Миколаївцемент" 12088,57 грн. основного боргу припинено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехінжиніринг" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 24.05.2011 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2011 у справі № 5015/1974/11, а справу передати до господарського суду першої інстанції на новий розгляд.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Бернацьку Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального права та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПП "Сімат" (підрядник) та ТОВ "Екотехінжиніринг" (замовник) 15.11.2010 укладений договір № 1511/10, відповідно до пункту 1.1 якого відповідач 1 доручив, а позивач зобов'язався виконати власними та залученими силами і засобами, з матеріалів позивача, комплексні роботи з впровадження "Автоматизованої системи збору та обробки даних" (АС ЗОД) для "Стаціонарної системи безперервного емісійного і технологічного моніторингу відхідних пилегазових потоків цементних печей №№ 2, 4, 5 ВАТ "Миколаївцемент".

Відповідно до пункту 1.3 договору, відповідач 1 зобов'язується прийняти поставлене обладнання, виконані роботи та оплатити їх.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що вартість договору згідно з узгодженою договірною ціною (протокол узгодження договірної ціни) становить 436380,60 грн., ПДВ (20%) -87276,12 грн., а загальна сума договору -523656,72 грн.

Відповідно до пунктів 4.1 -4.5 договору, оплата за договором здійснюється шляхом перерахування відповідачем 1 грошових коштів на рахунок позивача наступним чином:

попередню оплату в розмірі 35 % від загальної вартості договору, відповідач 1 перераховує на рахунок позивача протягом 2-ох банківських днів з моменту підписання сторонами договору;

наступний платіж 45 % від загальної вартості договору здійснюється відповідачем 1 протягом 14-ти календарних днів з дати поставки обладнання відповідачу 1;

наступний платіж складає 10% від загальної вартості робіт вказаної в специфікації до договору, здійснюється замовником протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт;

остаточний розрахунок, що складає 10% від загальної вартості робіт вказаної в специфікації договору, здійснюється замовником протягом 21-го банківського дня з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт.

На виконання умов договору відповідачем 1 16.11.2010 перераховано на рахунок позивача попередню оплату у розмірі 183279,85 грн.

На виконання пункту 5.1 договору 22.12.2010 позивачем поставлено відповідачу 1 обладнання на загальну суму 455703,48 грн. (в тому числі ПДВ 75950,58 грн.), що підтверджується видатковою накладною № PH-0000489 від 22.12.2010, підписаною та скріпленою печатками сторін.

Відповідно до пункту 4.3. договору, платіж, що становить 45 % від загальної вартості договору 235645,52 грн., проводиться відповідачем 1 до 06.12.2010 включно. Проте на час подання позову оплата не здійснена, доказів сплати боргу повністю чи частково відповідачі не надали.

Суди обох інстанцій встановили, що заборгованість відповідача 1 підтверджується наявним у матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків станом на 07.02.2011, підписаного та скріпленого печатками позивача та відповідача 1. Заборгованість відповідача 1 перед позивачем за договором № 1511/10 від 15.11.2010 становить 235645,52 грн.

Відповідно до пункту 8.1.3 договору, при порушенні з вини відповідача 1 термінів оплати за поставлене обладнання та виконані роботи, відповідач 1 сплачує позивачу пеню в розмірі 1 % ціни предмета договору, вказаного в пункті 2, за кожен день прострочення.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи наведене, а також встановлений судом факт порушення відповідачем 1 грошового зобов'язання перед позивачем у розмірі 235645,52 грн. та факт несплати боргу у вказаному розмірі станом на час розгляду справи, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про стягнення з відповідача 1 суми основного боргу у розмірі 235645,52 грн., та припинення провадження у частині стягнення солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 12088, 57 грн. основного боргу на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відмовою позивача від позову і прийняттям господарським судом відмови.

Відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або за неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі статтею 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошових зобов'язань не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність розрахунку пені, з урахуванням частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 11908,17 грн. пені за період з 07.01.2011 по 05.05.2011.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суди обох інстанцій, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних за період з 07.01.2011 по 05.05.2011, дійшли до правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 11075, 34 грн. інфляційних втрат та 2304,81 грн. 3 % річних.

Суд першої інстанції встановив, що факт поставки обладнання ВАТ "Миколаївцемент" і виконання комплексних робіт з впровадження "Автоматизованої системи збору та обробки даних"(АС ЗОД) для "Стаціонарної системи безперервного емісійного і технологічного моніторингу відхідних пилегазових потоків цементних печей № 2,4,5, не є підставою для стягнення заборгованості за договором солідарно. Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України, замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 235645,52 грн. основного боргу, 11908,17 грн. пені, 2304,81 грн. 3% річних та 11075,34 грн. інфляційних втрат солідарно з відповідача 2.

Принцип доступності правосуддя реалізується через приписи статті 1 Господарського процесуального кодексу України. Так, до господарського суду вправі звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. При цьому, має значення лише суб'єктивне уявлення такої особи про те, що її право чи інтерес потребує захисту. Лише в результаті розгляду спору виявляється чи доведене таке порушення і за відсутності порушення суд відмовляє у позові. Предметом судового розгляду у справі № 5015/1974/11 є вимога Приватного підприємства "Сімат" про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехінжиніринг" та Відкритого акціонерного товариства "Миколаївцемент" 273022,41 грн., з яких: 235645,52 грн. та 12088,57 грн. основного боргу, 11908,17 грн. пені, 2304,81 грн. 3% річних, 11075,34 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до приписів статті 13 Господарського процесуального кодексу України, місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам. При цьому, розмежування компетенції між господарськими судами щодо розгляду справ відбувається з урахуванням правил підсудності. Підсудність справ визначається за предметними і територіальними ознаками. Загальні правила територіальної підсудності справ визначено статтею 15 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частинами 1, 3 статті 15 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії. Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Згідно з частиною 3 статті 17 Господарського процесуального кодексу України, справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті, і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Виходячи з того, що Приватне підприємство "Сімат", звертаючись з даним позовом, визначило двох відповідачів, місцезнаходженням одного з яких, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є м. Миколаїв Львівської області (а.с. 80, т. 1), і просило стягнути спірні кошти з них солідарно, господарський суд Львівської області обґрунтовано прийняв справу до свого провадження.

Доводи касаційної скарги про порушення правил територіальної підсудності, у зв'язку з фактичною відсутністю порушень прав позивача відповідачем 2, є безпідставними, оскільки обставини щодо наявності або відсутності такого порушення могли стати відомі суду першої інстанції лише після встановлення їх в процесі розгляду спору по суті, а відтак спір у даній справі правомірно розглянутий господарським судом Львівської області, тобто тим судом, яким прийнятий позов до провадження.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам та їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального права та процесуального права, а тому відсутні підстави для зміні чи скасування оскаржуваної постанови.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехінжиніринг" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2011 у справі № 5015/1974/11 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2011 у справі № 5015/1974/11 залишити без змін.

Головуючий - суддяКапацин Н.В. СуддіБернацька Ж.О. Кривда Д.С.