Ухвала суду № 24203271, 26.04.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ушенко С.В.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2012 року справа №2а/0570/14713/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сіваченка І.В.

суддів Дяченко С.П., Шишова О.О.

секретар судового засідання Сульженко А.В.

за участі представника відповідача Платонової Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прана плюс" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 січня 2012 року у справі № 2а/0570/14713/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прана плюс" до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Донецькій області про скасування рішення про застосування фінансових санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прана Плюс» (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Донецькій області (далі - Управління) про скасування рішення про застосування фінансових санкцій № 0517275327-32234 від 22.07.2011 р. на суму 5100 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 14.07.2011р. відповідачем була проведена перевірка Товариства щодо стану дотримання вимог законодавства під час провадження діяльності, пов'язаної з виробництвом та обігом сприту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, за результатами якої складено акт перевірки від 14.07.2011р. № 540/03/24802112. В ході перевірки встановлено порушення вимог ст.ст. 11, 15-2 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон № 481/95-ВР), а саме: реалізація тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка; нерозміщення наочної інформації. На підставі акту перевірки прийнято рішення про застосування фінансових санкцій № 0517275327-32234 від 22.07.2011р., яке вважає неправомірним та прийнятим з порушенням податкового законодавства, оскільки відповідно до п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу (далі - ПК) України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки. На думку позивача, копія наказу про проведення перевірки позивачеві не вручалася, перевірка проводилась без участі уповноваженого представника підприємства, чим було порушено вимоги п. 80.7 ст. 80 ПК України. Копія акту перевірки підприємству не направлялася, що позбавило надати зауваження до нього, які б мали значення для прийняття законного рішення. Вважає, що діями посадових осіб відповідача, які проводили перевірку, порушено вимоги ст.ст. 80, 81, 86 ПК України, що призвело до прийняття незаконного рішення про застосування фінансових санкцій № 0517275327-32234 від 22.07.2011р.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 січня 2012 року у справі № 2а/0570/14713/2011 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, що і в обґрунтування позовної заяви.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Представник позивача до апеляційного суду не прибув.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прана Плюс» (код ЄДРПОУ 24801112; 86200, Донецька область, м. Шахтарськ, вул. Суворова, 26) 19.03.1997 р. зареєстровано як юридична особа Шахтарською міською радою.

Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, відповідно до п.п. 1.1., 1.2. Положення про Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.02.2007р. № 71, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.02.2007р. за № 116/13383, функціонує як самостійний функціональний підрозділ з правами юридичної особи у складі Державної податкової адміністрації України.

Департамент є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Державного казначейства України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням та інші печатки і штампи, бланки. Департамент є розпорядником коштів нижчого рівня, має право у межах покладених на нього завдань укладати договори, набувати майнових та особистих немайнових прав, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у судах України.

До основних завдань Департаменту належить, зокрема, застосування у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб'єктів господарювання за порушення вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів (п.2.12. Положення).

14.07.2011 року робітниками Регіонального управління Департаменту САТ ДПА України у Донецькій області проведено фактичну перевірку магазину, який розташований за адресою: Донецька область, м. Шахтарськ, вул. Суворова, 7, (суб'єкт господарювання ТОВ «Прана плюс») з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої складено акт № 540/03/24802112.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято рішення про застосування до Товариства фінансових санкцій від 22.07.2011р. № 0517275327-32234, яким на підставі ст. 17 Закону № 481/95-ВР за порушення вимог ст. 11 наведеного Закону застосовано штрафну санкцію в сумі 1700 грн. - за реалізацію тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка та за порушення вимог ст. 15-2 цього ж Закону застосовано штрафну санкцію в сумі 3400 грн. - за нерозміщення наочної інформації, передбаченої ст. 15-2 Закону № 481/95-ВР.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначені Законом № 481/95-ВР.

Статтею 11 цього Закону передбачено, що алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 14.1.107. п. 14.1. ст. 14 ПК України визначено, що марка акцизного збору - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Тобто, марка акцизного збору є спеціальним знаком, яким підтверджується, в тому числі легальність реалізації на території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Згідно із п. 226.3. ст. 226 ПК України виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. № 1251, вважаються такими, що немарковані, зокрема, алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з порушенням вимог цього Положення, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції.

Згідно із п. 228.9. ст. 228 ПК України відповідальність за недодержання порядку маркування, продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів, несплату чи несвоєчасну сплату податку несуть виробники (замовники), імпортери, продавці таких товарів та їх посадові особи відповідно до закону.

Таким чином, продавці тютюнових виробів за недодержання порядку реалізації тютюнових виробів несуть відповідальність у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 17 Закону № 481/95-ВР за порушення вимог ст. 11 даного Закону до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів за зберігання, транспортування, реалізацію фальсифікованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку в розмірі 100 % вартості товару, але не менше 1700 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що для застосування до продавця алкогольних напоїв та тютюнових виробів відповідальності на підставі вищенаведеної норми Закону достатньо самого факту здійснення продавцем зберігання або/та реалізації тютюнових виробів без марок акцизного збору встановленого зразка.

Статтею 15-2 Закону № 481/95-ВР передбачено, що у місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: «Куріння заборонено!»

Відповідно до вимог ст. 15-2 Закону № 481/95-ВР забороняється куріння тютюнових виробів: 1) у ліфтах і таксофонах; 2) у закладах охорони здоров'я; 3) у навчальних та освітньо-виховних закладах; 4) на дитячих майданчиках; 5) на спортивних майданчиках; 6) у під'їздах жилих будинків; 7) у підземних переходах; 8) у громадському транспорті (включаючи транспорт міжнародного сполучення). Забороняється, крім спеціально відведених для цього місць, куріння тютюнових виробів: 1) у закладах громадського харчування; 2) у приміщеннях органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ; 3) у приміщеннях закладів культури; 4) у приміщеннях закритих спортивних споруд; 5) у приміщеннях підприємств, установ та організацій всіх форм власності.

Як вбачається з акту перевірки і у відповідності до вищезазначених приписів Закону в приміщенні магазину позивача курити заборонено, але про це не розміщено наочної інформації, яка складається з графічного знаку та тексту такого змісту: «Куріння заборонено!», чим порушено ст. 15-2 Закону № 481/95-ВР.

Позивачем в підтвердження наявності в приміщенні магазину графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: «Куріння заборонено!» надано до суду фотокартки із зображенням графічного знаку та відповідного тексту в приміщенні магазину, а саме на вхідній двері.

Фотознімки, на яких зображені вхідні двері магазину позивача, в якому проводилась перевірка, з відповідною табличкою із текстом змісту: «Куріння заборонено!» надані позивачем під час розгляду справи. З даних фотознімків неможливо встановити, коли саме вони були зроблені. Представник позивача в судовому засіданні з приводу зазначеної обставини надав пояснення про те, що фотознімки були виготовлені після відкриття провадження в даній адміністративній справі, у зв'язку з чим немає можливості зробити висновок чи дійсно була розміщена табличка на вході в приміщення на момент перевірки.

Частиною 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР визначено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі нерозміщення наочної інформації, передбаченої ст. 15-2 цього Закону у розмірі 3400 грн.

Відповідно до ч. 1. ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

З метою встановлення, повного, всебічного і обґрунтованого дослідження всіх обставин справи судом першої інстанції в якості свідків допитані державні податкові ревізори-інспектори ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які проводили перевірку, і продавець ОСОБА_6, яка була присутня при перевірці як представник позивача.

Допитані в ході судового розгляду справи в якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, надали суду пояснення про те, що процесуальні норми, які регулюють порядок проведення вищезазначеної перевірки, ними були дотримані. На вхідній двері в магазин позивача, в якому проводилась перевірка, табличка (наклейка) із встановленим законодавством текстом «Куріння заборонено!» була відсутня. Також вона була відсутня і в приміщенні магазину. На сигарах різних марок (опис наявний в акті перевірки), які знаходились на прилавку на реалізації поштучно в картонних коробках і на зазначених коробках були відсутні марки акцизного збору, передбачені законодавством для реалізації тютюнових виробів. Зазначені порушення були зафіксовані у відповідному акті перевірки, який без заперечень з поясненнями продавця про втрату як марок акцизного збору, так і таблички про заборону куріння був підписаний представником позивача ОСОБА_6

Допитана в ході судового розгляду справи в якості свідка ОСОБА_6 надала суду пояснення про те, що сигари для реалізації вона отримує поштучно зі складу, декілька сигар різних найменувань знаходились на вітрині в одній коробці, акцизних марок на коробках з-під сигар, які знаходились в реалізації, вона не бачила. Вивіска про заборону куріння була наклеєна на вхідній двері, але перевіряючі їй сказали, що вона не відповідає вимогам закону. Акт перевірки вона не читала, пояснення в ньому написала під диктовку податківців.

Аналізуючи зазначені вище пояснення свідків у справі, місцевий суд прийняв до уваги пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки вони відповідають обставинам справи, встановленим в ході судового розгляду, та акту перевірки. З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

Пояснення свідка ОСОБА_6 суд не приймає до уваги, оскільки вони суперечать обставинам, встановленим в ході судового розгляду справи. При цьому, суд також враховує власноручні пояснення ОСОБА_6, виконанні нею в акті перевірки, а саме: «Зауважень до акта перевірки немає, на сигари коробки з марками були втрачені, в приміщенні магазину відсутній напис «Куріння заборонено!» оскільки був втрачений. Претензій до перевіряючих немає». Суд критично відносить до пояснень даного свідка також в частині написання пояснень в акті перевірки під диктовку податківців, оскільки зазначений факт спростований поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, скарги на дії зазначених осіб (податківців), вчинені ними в ході перевірки, в тому числі і щодо примушування ОСОБА_6, до підписання акту перевірки без заперечень, позивачем до органу податкової служби не подавались.

Крім того, в обґрунтування позовних вимог стверджується про порушення встановленого ПК України порядку проведення фактичних перевірок, вказано на невручення уповноваженому представнику суб'єкта господарювання особами, які проводили перевірку, наказу про призначення перевірки та направлення на перевірку. Крім цього, зазначається, що в наказі про призначення перевірки податковим органом не вказані підстави для її проведення і акт перевірки не було направлено суб'єкту господарювання (позивачеві).

Суд не приймає зазначених доводів позивача до уваги, оскільки вони не відповідають обставинам, встановленим в ході судового розгляду, та матеріалам адміністративної справи.

Так, факт вручення уповноваженому представнику суб'єкта господарювання ОСОБА_6 особами, які проводили перевірку, наказу про призначення перевірки та направлення на перевірку підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою від 14.07.2011р. № 000485 (а.с.16). Акт перевірки податковим органом було направлено позивачеві, що підтверджено наданою копією акта (а.с.49-50). В наказі про проведення фактичної перевірки від 14.07.2011р. № 330 в якості підстави для проведення перевірки зазначена ст. 80 ПК України. Відповідно до п. 80.2. зазначеної статті, фактична перевірка може проводитись хоча б за наявності однієї з обставин, зокрема, у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Як вбачається з матеріалів справи, такою підставою стало письмове звернення до відповідача начальника відділу ГУМВС України в Донецькій області (а.с.40,47).

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2. ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено в судовому засіданні і підтверджено наданими відповідачем належними доказами, наявними в матеріалах справи, вимоги ст. 11 та ст. 15-2 Закону № 481/95-ВР позивачем на час проведення перевірки не були дотримані.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведений факт порушення позивачем вимог ст. 11 та ст. 15-2 Закону № 481/95-ВР щодо реалізації тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка та не розміщення наочної інформації про заборону куріння, за що відповідачем правомірно застосовані фінансові санкції в сумі 1700 грн. та 3400 грн. відповідно.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності - оскаржуване рішення прийнято законно, обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, постанова місцевого суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, зміні або скасуванню не підлягає, а апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення. ,

В повному обсязі ухвалу виготовлено 27 квітня 2012 року.

Керуючись ст.ст. 195-196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Прана плюс" - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 січня 2012 року у справі № 2а/0570/14713/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прана плюс" до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Донецькій області про скасування рішення про застосування фінансових санкцій - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: С.П.Дяченко

О.О.Шишов