Ухвала суду № 24199267, 18.01.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ірметова О.В.

Суддя-доповідач - Шальєва В. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2012 року справа №2а-5860/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Компанієць І.Д., Горбенко К.П.

секретар Куліш А.М.

за участі представників позивача Швець Н.О., Стародубцевої О.О.

представника відповідача Басакіна В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, апеляційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09.11.2011 р. в справі № 2а-5860/11/1270 за позовом Приватного підприємства „Ново-Ком" до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними дій,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09.11.2011 р. задоволений позов Приватного підприємства „Ново-Ком" до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними дій, визнані протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки позивача з питань правильності визначення та повноти нарахування, своєчасності сплати податку на додану вартість за період вересень-листопад 2010 р. та січень 2011 р. по взаємовідносинам з ТОВ „Корн" та дії щодо складання акту перевірки від 14.06.2011 р. № 1085/36917481.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ПП „Ново-Ком". Апеляційна скарга вмотивована тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права. Порушення, на думку апелянта, полягають у тому, що не можуть оскаржуватися у суді дії податкового органу з проведення перевірок та акт перевірки, оскільки юридичне значення для суб'єкта господарювання мають не дії податкового органу, а рішення, прийнятті за наслідками перевірочних дій. Крім того, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що позапланова перевірка позивача була проведена у відповідності до ст. 78 Податкового кодексу України. Факт відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ „Корн" підтверджений актом перевірки цього підприємства, складеного ДПІ у м. Херсоні.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представники позивача в судовому засіданні просили в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 09.06.2011 р. Алчевською ОДПІ на підставі пп. 78.1.11 ст. 78 Податкового кодексу України був виданий наказ № 427 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питання правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за вересень-листопад 2010 р. та січень 2011 р. по взаємовідносинам з ТОВ „Корн" (а.с. 61 т.1). На підставі цього наказу відповідачем було виписане повідомлення № 17965/231 від 09.06.2011 р. про проведення позапланової перевірки, яке отримане керівником позивача 09.06.2011 р. (а.с. 62 т.1).

Виданню наказу передували запити податкового органу від 11.05.2011 р. на адресу позивача про надання інформації та її документального підтвердження щодо господарських відносин за вересень-листопад 2010 р. з ТОВ „Корн" (а.с. 58-60 т.1).

Як вбачається з листа від 17.05.2011 р., позивачем була надана відповідачу відповідь щодо неможливості надання оригіналів документів, позивачем також зазначено, що в запитах на зазначені підстави витребування документів та не зазначені норми законодавства, порушені позивачем (а.с. 64 т.1).

Відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питання правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за вересень-листопад 2010 р. та січень 2011 р. по взаємовідносинам з ТОВ „Корн", висновки якої викладені в акті № 1085/36917481 від 14.06.2011 р. (а.с. 9-34 т.1). Так, перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в частині завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 3353605 грн., в тому числі за вересень 2010 р. на суму 107960 грн., за жовтень 2010 р. - на 1269265 грн., за листопад 2010 р. - на 8479 грн., за січень 2011 р. - на 1967911 грн., як наслідок цього занижено суму податку на додану вартість, яка підлягала сплаті до бюджету на загальну суму 3353605 грн.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього кодексу документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Статтею 79 кодексу визначені особливості проведення документальної невиїзної перевірки. Так, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

В наказі № 427 від 09.06.2011 р. про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача орган державної податкової служби посилається на пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до якої документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності такої підстави: отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Проте, в наказі про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки № 427 немає жодних посилань на підставу проведення такої перевірки, що є прямим порушенням вимог ст. 79 Податкового кодексу України.

Дійсно, в матеріалах справи наявна постанова слідчого слідчої групи - заступника начальника відділення розслідування кримінальних справи СП ПМ ДПА В Луганській області від 09.06.2011 р. про призначення позапланової документальної перевірки ПП „Ново-Ком" з питання правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період вересень-листопад 2010 р., січень 2011 р. по взаємовідносинам з ТОВ „Корн" (а.с. 63 т.1), але в наказі про проведення перевірки немає жодних посилань на наявність такої постанови як на підставу проведення перевірки.

Пунктом 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

З акту перевірки вбачається, що при проведенні перевірки відповідачем були використані постанова слідчого, статутні та реєстраційні документи позивача, податкові декларації, уточнюючі розрахунки, копії документів з кримінальної справи № 330101, порушеної у відношенні ОСОБА_7 ДПА у Херсонській області, інформаційні бази даних податкової служби, зокрема, Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (п. 2.11 акту).

Отже, при проведенні перевірки податковим органом не використовувались первинні документи податкового та бухгалтерського обліку позивача стосовно предмету перевірки (операції з ТОВ „Корн").

Як встановлено п. 78.7 ст. 78 Податкового кодексу України, перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 83 Податкового кодексу України, до матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, відносяться документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

З урахуванням положень ст. 85 кодексу щодо обов'язку платника податків надавати податковому органу при проведені перевірки у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним, приймаючи до уваги, що податковим органом не витребувались у позивача зазначені документи, суд вважає проведення перевірки відповідачем виключно за матеріалами кримінальної справи та даними, що містяться у інформаційних базах даних, неправомірним.

При цьому колегія суддів зазначає, що висновок щодо не витребування у позивача первинних документів ґрунтується на наступному.

Як зазначалось вище, відповідачем листами від 11.05.2011 р. витребувались у позивача пояснення та їх документальні підтвердження по взаємовідносинам з ТОВ „Корн", які не були надані позивачем.

Відтак, у відповідача, за умови виконання вимог Податкового кодексу України щодо правомірності витребування документів, могло виникнути право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача у відповідності до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, тоді як перевірка була проведена у відповідності до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 цього кодексу.

Отже, відповідачем були порушені вимоги ст. 83 Податкового кодексу України, а тому колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо відсутності у відповідача підстав для початку проведення позапланової невиїзної документальної перевірки позивача.

Що стосується визнання протиправними дій відповідача, які полягають у викладенні в акті перевірки протиправних висновків завищення декларування податкового кредиту, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Здійснені позивачем господарські операції у вересні-листопаді 2010 р. та січні 2011 р. з ТОВ „Корн" підтверджені первинним документами бухгалтерського обліку, а саме, видатковими накладними, податковими накладними, розрахунковими документами.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", який був чинним на час здійснення спірних господарських операцій, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" встановлює, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У відповідності до пп. „а" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Як встановлено п. 187.1 ст. 187 цього кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 188.1 ст. 188 кодексу в редакції, яка діяла на час здійснення спірних господарських операцій, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Пунктами 198.1 та 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Враховуючи зазначені вище вимоги Закону України „Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України, витрати позивача з придбання товарів у ТОВ „Корн" є такими, що придбані з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отримавши податкову накладну, покупець товару набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

В даному випадку суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) підтверджені податковими накладними, а тому такі сума підлягають включенню до складу податкового кредиту.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що в даному випадку господарські операції з придбання товарів позивачем були вчинені реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивач безперечно має право на податковий кредит.

Відтак, колегія суддів вважає, що висновки податкового органу, викладені в спірному акту перевірки, про нікчемність угод є безпідставними та такими, що суперечать діючому законодавству.

Що стосується права позивача оскаржувати дії по проведенню перевірки та дії по викладенню в акті перевірки висновків про нікчемність угод, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Податковим кодексом України в пп. 14.1.7 п. 14.1 ст. 14 визначено, що оскарження рішень контролюючих органів - це оскарження платником податку податкового повідомлення - рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.

Отже, платник податку до суду може оскаржити будь-яке рішення контролюючого органу, яке порушує його права.

Акт державного органу - це офіційний письмовий документ, який породжує для суб'єкту контролю певні правові наслідки, направлений на регулювання певних відносин та такий, який має обов'язків характер для суб'єктів цих відносин, тобто, є юридичною формою рішення суб'єкта владних повноважень.

З урахуванням того, документальна невиїзна позапланова перевірка позивача була проведена відповідачем за постановою слідчого, винесеною в рамках кримінальної справи, а висновки акту перевірки можуть бути використані як доказ у такій справі, з урахуванням встановлених судом порушень діючого законодавства при прийнятті наказу про призначення перевірки та власне при проведенні перевірки, суд приходить до висновку, що висновки акту перевірки мають для позивача негативні наслідки самі по собі, а тому такі висновки можуть бути предметом розгляду в рамках адміністративної справи.

При цьому суд апеляційної інстанції бере до уваги той факт, що діючим законодавством не встановлений інший порядок судового оскарження висновків перевірок контролюючих органів.

Колегію суддів встановлено, що за наслідками проведеної перевірки органом державної податкової служби не приймались податкові повідомлення-рішення.

Приймаючи до уваги викладені вище обставини, а саме, що перевірка позивача була проведена відповідачем на підставі наказу, прийнятого з порушенням вимог Податкового кодексу України, а також те, що при проведені перевірки органом державної податкової служби були допущені чисельні порушення діючого законодавства, перевірка була проведена без дослідження первинних документів, за наслідками перевірки не приймались податкові повідомлення-рішення, колегія суддів вважає, що висновки акту прийняті необґрунтовано, упереджено, без врахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення, а тому вважає обґрунтованим постанову суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09.11.2011 р. в справі № 2а-5860/11/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09.11.2010 р. у справі № 2а-5860/11/1270 за позовом Приватного підприємства „Ново-Ком" до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними дій залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлений 23.01.2012 р.

Головуючий: Шальєва В.А.

Судді: Компанієць І.Д.

Горбенко К.П.