Ухвала суду № 24197662, 10.05.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2012 р. Справа № 35029/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Рибачука А.І., Яворського І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс-Пласт» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 03 червня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс-Пласт» до Державної податкової інспекції у місті Рівне про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

14.12.2009 року представник ТзОВ «Імпульс-Пласт» звернувся в суд з адміністративним позовом до ДПІ у м. Рівне про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення від 20.07.2009р. №0003172342/0.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі акта перевірки від 08.07.2009р. №880/23-100/13972710 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.07.2009р. №0003172342/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 29521,50грн., у т.ч. 19681грн. основного платежу та 9840,50грн. штрафних санкцій за порушення п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03 червня 2010 року у задоволенні позовних вимог ТзОВ «Імпульс - Пласт» відмовлено повністю.

Представник ТзОВ «Імпульс-Пласт» постанову суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає те, що в акті від 08.07.2009 року відповідач стверджує, що відображені в бухгалтерських документах ТзОВ «Імпульс-Пласт» операції з закупівлі за безготівковий розрахунок товарно-матеріальних цінностей у ТзОВ «Мастерхолд» та «Капітал-Інвестгруп» на загальну суму 95 444 грн., в тому числі 15907,34 грн. ПДВ в дійсності місця не мали. Відтак, на думку відповідача, зазначені витрати були безпідставно включені позивачем до складу валових витрат, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 19 884 гривні. Висновок про те, що всі операції із придбанням товарно-матеріальних цінностей у ТзОВ «Мастерхолд» та «Капітал-Інвестгруп» були безтоварними, товар не перевозився і не зберігався, відповідач обґрунтовує тим, що в провадженні органу досудового слідства перебуває кримінальна справа № 70/107-08 по обвинуваченню посадових осіб ТзОВ «Мастерхолд» та «Капітал-Інвестгруп» у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.205, ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України. Проте, у відповідності до ст.2 Кримінального кодексу України подібний висновок можливий лише за умови винесення судом обвинувального вироку по справі № 70/107-08. Однак будь-яки посилання на такий вирок в акті перевірки від 08.07.2009 року відсутні. Крім того, ст.204 Цивільного кодексу України встановлює презумпцію правомірності правочину, тобто правочин є правомірним якщо він не визнаний судом недійсним.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В оспорюваній постанові суд першої інстанції виходив з того, що з 01.07.2009р. по 07.07.2009р. ДПІ у м. Рівне проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Імпульс-Пласт» щодо обчислення достовірності задекларованих та повноти сплачених обов'язкових платежів з суб'єктами господарської діяльності, що мають ознаки фіктивності за період з 01.01.2005р. по 01.01.2009р. За наслідками перевірки складено акт від 08.07.2009р. №880/23-100/13972710, у якому зафіксовано порушення позивачем, серед іншого, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 19681грн., у т.ч. у І кв. 2007 року на суму 3750грн. та у II кв. 2007 року на суму 15931грн.

На підставі акта перевірки від 08.07.2009р. №880/23-100/13972710 ДПІ у м. Рівне прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.07.2009р. №0003172342/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 29521,5грн., у т.ч. 19681грн. основного платежу та 9840,5грн. штрафних санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, у період, що перевірявся, ТзОВ «Імпульс-Пласт» було укладено усні угоди з ТзОВ «Мастерхолд» та ТзОВ «Капітал-інвест груп» на поставку товарів. На виконання умов угоди ТзОВ «Мастерхолд» поставлено товари для ТзОВ «Імпульс-Пласт» та виписано видаткову та податкову накладні від 15.03.2007р. №1503, видаткову та податкову накладні від 18.04.2007р. №1804, видаткову та податкову накладні від 27.04.2007р. №2704, видаткову та податкову накладні від 10.05.2007р. №1005, видаткову та податкову накладні від 30.05.2007р. №3005. Розрахунки між ТзОВ «Імпульс-Пласт» та ТзОВ «Мастерхолд» за відвантажений товар проведені у безготівкові формі на суму 75008,00грн. згідно з платіжними дорученнями від 13.03.2008р. №70 на суму 18000грн., від 18.04.2007р. №90 на суму 13908грн., від 27.04.2007р. №20 на суму 7800грн., від 10.05.2007р. №32 на суму 28300грн., від 30.05.2007р. №42 на суму5000грн., від 31.05.2007р. №118 на суму 2000грн.

Суми, відображені у вищевказаних видаткових та податкових накладних, включені позивачем до валових витрат відповідного періоду.

На виконання умов угоди ТзОВ «Капітал-інвест груп» поставлено товари для ТзОВ «Імпульс-Пласт» та виписано видаткову та податкову накладні від 27.06.2007р. №2706. Отримання поставленого від ТзОВ «Капітал-інвест груп» товару позивачем було доручено ОСОБА_1Розрахунки між ТзОВ «Імпульс-Пласт» та ТзОВ «Капітал-інвест груп» за відвантажений товар проведені у безготівкові формі на суму 20436,00грн. згідно з платіжним дорученням від 30.08.2007р. №189.

Сума, відображена у вищевказаних видатковій та податковій накладних, включена позивачем до складу валових витрат відповідного періоду.

Відповідно до п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті Закону.

При цьому згідно з вимогами пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього ж Закону не дозволяється включення до валових витрат будь-яких витрат, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено у ході судового розгляду, податковий орган, поряд з іншим, взяв до уваги матеріали кримінальної справи №70/107-08 про обвинувачення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.28 ч.2, 205 ч.2, 27 ч.5, 212 ч.3 КК України. У період 2004-2008 років вказані особи за попередньою змовою між собою, діючи умисно, перебуваючи на території міста Києва, переслідуючи мету, направлену на скоєння тяжких та особливо тяжких злочинів з подальшим незаконним збагаченням, організували схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, в розкраданні державних коштів шляхом незаконного відшкодування податку на додану вартість шляхом документального оформлення фіктивних фінансово-господарських операцій між суб'єктами господарювання. Так, у порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності було створено ряд суб'єктів підприємницької діяльності, зареєстрованих на «підставних» осіб, у т.ч. ТзОВ «Мастерхолд» та ТзОВ «Капітал-інвест груп». У зв'язку з цим податковий орган прийшов до висновку, що всі операції з придбання та реалізації товарів вказаними суб'єктами господарювання мали нереальний характер, товар не перевозився і не зберігався.

Перевіркою встановлено відсутність документального підтвердження обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг, здійснення ведення даних фінансового (грошового) обліку для цілей оподаткування тільки тих операцій, які безпосередньо пов'язані з виконанням податкової вигоди третіх осіб. ТзОВ «Мастерхолд» та ТзОВ «Капітал-інвест груп» здійснювали супроводження грошових потоків з імовірним товаром, що не вироблявся і не міг бути вироблений в обсязі вартості та обсягах кількості. Перевіркою встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, економічної діяльності, в тому числі відсутність управлінського та технічного персоналу.

Суд першої інстанції прийняв до уваги посилання позивача на те, що сам факт існування кримінальної справи, в якій фігурують ТзОВ "Мастерхолд" та ТзОВ «Капітал-інвест груп», не є достатнім і незаперечним доказом фіктивності здійснених вказаними суб'єктом господарювання господарських операцій і, відповідно, недійсності фінансово-господарських документів, якими вони оформлені. Проте, заперечувані позивачем обставини підтверджується іншими доказами.

Згідно з інформацією ДПІ у Печерському районі м. Києва від 03.04.2009р. №8081/7/23- 1210 ТОВ «Капітал-інвест груп» рішенням господарського від 05.06.2008р. у справі №43/459 визнано банкрутом, засновником, директором та головним бухгалтером підприємства є одна особа - ОСОБА_16, дані про органи управління товариства відсутні, чисельність працюючих згідно зі звітом форми №1ДФ - 0 осіб. ТзОВ «Капітал-інвест груп» не подано декларацію з податку на прибуток підприємств за II кв. 2007 року, що свідчить про відсутність даних щодо документального підтвердження обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, їх реалізації, виконання робіт або надання послуг.

Згідно з інформацією ДПІ у Печерському районі м. Києва від 03.04.2009р. №8079/7/23- 1210 щодо ТзОВ "Мастерхолд" засновником, директором та головним бухгалтером підприємства є одна особа - ОСОБА_17, дані про органи управління відсутні, чисельність працюючих згідно зі звітом форми №1ДФ - 0 осіб. ТзОВ "Мастерхолд" не подано декларацію з податку на прибуток підприємств за І кв. 2007 року, II кв. 2007 року, що свідчить про відсутність даних щодо документального підтвердження обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, їх реалізації, виконання робіт або надання послуг.

Під час судового розгляду позивачем не надано суду жодних інших доказів, які б, поряд з видатковими, податковими накладними та платіжними дорученнями, підтверджували реальний характер господарських операцій із вказаними контрагентами. У порушення вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568, у сторін відсутні документи , що підтверджують факт отримання та перевезення вантажів, а саме: товарно-транспортні накладні, дорожні листи та документи на зберігання товару. Не надано суду також специфікацій, паспортів якості щодо отриманих товарів.

ТзОВ «Імпульс-Пласт» не надано суду жодного первинного чи зведеного облікового документа, які б підтверджували надходження отриманих від ТзОВ "Мастерхолд" та ТзОВ «Капітал-інвест груп» товарів до позивача, їх оприбуткування та наступне використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст.203 Цивільний кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За таких обставин, правочини, вчинені між ТзОВ «Імпульс-Пласт» і ТзОВ «Мастерхолд», а також між ТзОВ «Імпульс-Пласт» і ТзОВ «Капітал-інвест груп» є такими, що вчинені з порушенням ст.203 Цивільного кодексу України, спрямовані на штучне формування позивачем валових витрат та податкового кредиту та в силу ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищенаведеного суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що відповідач при прийнятті спірного рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, виніс постанову у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст.160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс-Пласт» залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 03 червня 2010 року у справі № 2а-7706/09/1770 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс-Пласт» до Державної податкової інспекції у місті Рівне про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили законної сили через п"ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

ГОЛОВУЮЧИЙ В.П. ДЯКОВИЧ

СУДДІ І.О. ЯВОРСЬКИЙ

А.І. РИБАЧУК