Ухвала суду № 24196601, 15.05.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2012 р. Справа № 743/11

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Каралюса В.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства "АРБОЛІТ" на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 02.12.2010 року у справі за позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства "АРБОЛІТ" до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановила:

У жовтні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Рівне про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003502342/0 від 06.10.2010 року, визнання протиправними дій державної податкової інспекції у м. Рівне по формування та направленню першої податкової інспекції у м. Рівне по формуванню та направленню першої податкової вимоги №1/197 від 19.10.2010 року, скасування першої податкової вимоги від 19.10.2010 року №1/197.

Позовні вимоги мотивовані тим, що перевірка як така не проводилась, первинні та бухгалтерські документи перевіряючою особою не витребовувались та не розглядались, з актом перевірки керівник підприємства не ознайомлений, пояснення не відбирались, висновок в акті перевірки про порушення пп. 7.4.1 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не аргументований та не підкріплений посиланнями на конкретні бухгалтерські документи. Позивач просив позов задоволити.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 02.12.2010 року в задоволенні позову відмовити повністю.

Постанову суду першої інстанції оскаржило Приватне виробничо-комерційне підприємство "АРБОЛІТ". Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову постанову, якою позов задоволити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін,якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції вірно встановлено, посадовими особами ДПІ у м. Рівне була проведена документальна невиїзна перевірка податкових декларацій з податку на додану вартість ПВКП "Арболіт" за березень 2008 року, про що складено акт від 23.09.2010 року № 1451/23-100/13981241.

Перевіркою встановлено порушення:

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а зокрема включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, що нараховані з господарських операцій позивача з контрагентом ПОГ "Інвабуд", що призвело до завищення податкового кредиту на суму 3552,00 грн., у тому числі за березень 2008 року - на суму 3552,00 грн.

За результатами перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.10.2010 року №0003502342/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 5328,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 3552,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1776,00 грн.

Підставою для винесення спірних рішень, стали висновки ревізорів, викладені в названому акті перевірки, щодо: нікчемності правочинів позивача з ПОГ "Інвабуд", безтоварності та фіктивності господарських операцій відображених позивачем з ПОГ "Інвабуд", відсутності трудових ресурсів та виробничих потужностей у ПОГ "Інвабуд" на виконання господарських зобов'язань.

На підтвердження обставин щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по операціях з ПОГ "Інвабуд" до позовної заяви позивачем надано:

- договір № 29/02 від 29 лютого 2008 року, специфікацію, видаткову накладну № 172 від 20.03.2008 року, податкову накладну від 20.03.2008 року № 172, платіжне доручення №197 від 02.04.2008 року.

Позивачем до складу податкового кредиту в повному обсязі віднесено суми ПДВ, сплачені в ціні придбаного товару у ПОГ "Інвабуд" на загальну суму 3552,00 грн. (відповідно до податкової накладної від 20.03.2008 року № 172).

Колегія суддів звертає увагу на те, що апелянтом не доведено обставин, на які він покликався щодо реальної фактичної поставки йому ПОГ "Інвабуд" матеріалів згідно специфікації на загальну суму 21314,40 грн.

Разом з тим, вироком Рівненського міського суду від 25.05.2010 року у кримінальній справі №1-386/10 встановлено, що діяльність ПОГ "Інвабуд" носила фіктивний характер.

З матеріалів вбачається, що видаткові та податкові накладні виписані від імені ПОГ "Інвабуд" невідомою особою, не уповноваженою від імені вказаного товариства на складання первинних документів та набуття від імені названого товариства цивільних прав та обов'язків.

А відтак, податкова накладна складена особою, яка не наділена правом на нарахування податку на додану вартість та складання податкових і видаткових накладних від імені ПОГ "Інвабуд".

Таким чином, відповідно до ст. ст. 215, 228 ЦК України правочин позивача з ПОГ "Інвабуд" купівлі-продажу матеріалів є нікчемним, оскільки є направленим на порушення публічного порядку та на незаконне заволодіння майном держави шляхом безпідставного зменшення податкових платежів до державного бюджету.

Відповідно до п.п. 7.2.4. п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Щодо прийняття першої податкової вимоги, то відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (надалі по тексту постанови - Закон № 2181), податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про безпідставність позовних вимог.

Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства "АРБОЛІТ" залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 02.12.2010 року у справі №2а-5141/10/1770- без змін.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: Р. Гулид

В. Каралюс