Рішення № 24176208, 17.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-3/4965-2012 17.05.12

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український

страховий стандарт»

До Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія

«Укоопгарант»

Про стягнення в порядку регресу 9 465,18 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача не з'явився

Від відповідачів ОСОБА_1 -по дов. № 59 від 16.05.2012

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт»про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Укоопгарант»9 465,18 грн. виплаченого страхового відшкодування за договором страхування транспортного засобу в порядку регресу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу № 0112-01.01.-000266 від 09.01.2009 внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди (надалі -ДТП) виплачено страхове відшкодування автомобіля марки Рено, державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки Опель Астра, державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, яким скоєно ДТП, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВА/4835292), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2012 порушено провадження у справі № 5011-3/4965-2012 та призначено її до розгляду на 26.04.2012.

Даною ухвалою в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України у Моторного (транспортного) страхового бюро України було витребувано наступну інформацію по полісу № ВА/4835292 : якою страховою компанією виданий даний поліс; строк його дії; тип полісу; який автомобіль застраховано; по відношенню до якої особи його укладено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-3/4965-2012 від 26.04.2012, в зв'язку з не з'явленням представника відповідача в засідання суду та невиконання сторонами та МТСБУ вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 19.04.2012, розгляд справи був відкладений на 17.05.2012.

Позивач в судове засідання 17.05.2012 не з'явився.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 17.05.2012 відзиві позовні вимоги визнав частково в розмірі 3 827,46 грн. з наступних підстав. Згідно умов договору страхування ПАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт»вигодонабувачем встановлено ТОВ «ФК «Єврокапітал»та відповідно листа № 926 від 13.09.2009 вигодонабувача - призначення платежу - є погашення кредиту, а не відновлювальний ремонт, тому виплата повинна відбутись без врахування ПДВ 20 % (1 734,28 грн.). Страхувальник - постраждала особа на момент ДТП була боржником ПАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт», не сплативши страхову премію по договору у сумі 3 820,44 грн. ПАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт»вирахувало 3 820,44 грн. із суми відновлювального ремонту на погашення боргу страхувальника, що не є страхове відшкодування. Відповідач вважає, що франшиза по КАСКА та франшиза по ОСЦПВВНЗ в розмірі 513,50 грн. та відповідно 510,00 грн. також не має входити до суми відшкодування. Отже за розрахунками відповідача відповідальність відповідача перед позивачем становить 3 827,46 грн. (10 405,68 грн. -1 734,28 грн. -3 820,44 грн. -513,50 грн. -510,00 грн.)

Позивачем 16.05.2012 до відділу діловодства суду подано клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку із відрядженням повноважного представника позивача.

Розглянувши подане клопотання про відкладення розгляду справи суд відзначає, що воно не підлягає задоволенню з огляду на наступне

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Доказів того, що керівництво відповідача, яке в силу ст. 28 Господарського процесуального кодексу України може бути представником юридичної особи, не в змозі 17.05.2012 прийняти участь в судовому засіданні не подано.

Перебування представника позивача у відряджені не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в даному випадку відповідач мав можливість скористатись правилами ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України.

Суд приходить до висновку що відсутні обставини, за яких не можливо вирішити спір в даному судовому засіданні.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 17.05.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

З довідки ВДАІ з обслуговування м. Олександрія та Олександрійського району при УМВС України в Кіровоградській області № 56-09 від 10.02.2009 та постанови Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03.02.2009 у справі № 3-200/09 вбачається, що 16.01.2009 о 17 год. 20 хв. в м. Олександрія по вул. Геоїв Сталінграду, гр. ОСОБА_3 керуючи автомобілем Опель державний номер НОМЕР_2, перед перестроюванням не переконався в безпечності маневру, внаслідок чого здійснив наїзд на автомобіль марки Рено державний номер НОМЕР_1. В результаті обидва автомобіля отримали незначні пошкодження.

Постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03.02.2009 у справі № 3-200/09 ОСОБА_3 визнано винним за вчинене правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено адміністративне стягнення в розмірі 340,00 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль марки Рено, державний номер НОМЕР_1.

Пошкоджений автомобіль був застрахований ОСОБА_4 у Акціонерного страхового товариства «АИС-поліс», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українсмький страховий стандарт», на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу № 0112-01.01.-000266 від 09.01.2009.

Відповідно до звіту № 830 від 24.02.2009, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Рено, державний номер НОМЕР_1 з урахуванням фізичного зносу, внаслідок його пошкодження при ДТП, складає 8 721,36 грн.

Стаття 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»визначає, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Суб'єктами оціночної діяльності є, зокрема суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Згідно ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності -суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ст. 18 Закону сертифікат суб'єкта оціночної діяльності -суб'єкта господарювання (далі - сертифікат) є документом, що засвідчує право суб'єкта оціночної діяльності на внесення його до Державного реєстру суб'єктів оціночної діяльності, які здійснюють оціночну діяльність у формі практичної діяльності з оцінки майна та які визнані суб'єктами оціночної діяльності за напрямами оцінки майна, що в ньому зазначені.

Рішення про видачу сертифіката приймається Фондом державного майна України (стаття 19 Закону).

Звіт № 830 від 24.02.2009 здійснений оцінщиками Приватного підприємства «Національний центр незалежних експертиз», яке у встановленому законодавством порядку має відповідний сертифікат (знаходиться в матеріалах справи).

На підставі договору страхування позивачем було складено страховий акт № 667-180/09 від 24.03.2009 та розраховано суму страхового відшкодування.

Так, страховим актом № 667-180/09 від 24.03.2009 позивачем визнано подію страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування в розмірі 9 975,18 грн.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України «Про страхування»договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно п. 3 статті 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Як вбачається з матеріалів справи 24.03.2009 між Акціонерним страховим товариством «АИС-поліс»та ОСОБА_4 складено протокол зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якого грошові зобов'язання страховика по сплаті страхового відшкодування в розмірі 9 975,18 грн. частково зменшено на величину грошового зобов'язання страхувальника по сплаті страхової премії у розмірі 3 820,44 грн. за договором добровільного страхування транспортного засобу № 0112-01.01.-000266 від 09.01.2009, в зв'язку з чим страховик є боржником перед страхувальником по виплаті страхового відшкодування у розмірі 6 154,74 грн.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно з ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Протокол від 24.03.2009 зарахування зустрічних однорідних вимог є двостороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язання однієї сторони.

Зважаючи на проведення зарахування між страховиком та страхувальником, зобов'язання позивача перед страхувальником щодо сплати страхового відшкодування у розмірі 3 820,44 грн. грн. є припиненим з 24.03.2009.

Кошти в розмірі 6 154,74 грн. позивачем були перераховані, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 2286 від 29.04.2009.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 9 975,18 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб Опель, державний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Рено, державний номер НОМЕР_1, знаходився під керуванням ОСОБА_3

Цивільна відповідальність транспортного засобу марки Опель, державний номер НОМЕР_2, застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Укоопгарант»згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/4835292 з терміном дії з 21.08.2008 до 20.08.2009 включно.

Вказаним договором передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 25 500,00 грн., розмір франшизи визначено в розмірі 510,00 грн.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Опель, державний номер НОМЕР_2, застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Укоопгарант»згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/4835292, то відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу покладається на відповідача.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем марки Опель, державний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже зазначені норми законодавства встановлюють, що відшкодуванню підлягає оцінена шкода, яка розрахована виходячи із розміру відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням зносу, який як вбачається зі звіту № 830 від 24.02.2009 складає 8 721,36 грн.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Оскільки, умовами полісу ВА/4835292 розмір франшизи встановлено, тому страхове відшкодування має бути зменшено на 510,00 грн.

Позивачем було надіслано відповідачу регресну вимогу № 3159 від 25.11.2011 на виплату страхового відшкодування в порядку регресу, в якій просив перерахувати на його рахунок відшкодування в розмірі 9 975,18 грн. Дана вимога отримана відповідачем 02.12.2011, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення відправлення.

Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідач у визначений строк з дня отримання вказаної вище регресної вимоги з доданими до неї документами суми страхового відшкодування не виплатив.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 62 від 15.05.2012, відповідачем було перераховане позивачу страхове відшкодування в розмірі 3 827,46 грн.

Стаття 80 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд припиняє провадження у справі.

Припинення провадження у справі -це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Надані відповідачем докази свідчать про відсутність предмету спору в частині стягнення суми в розмірі 3 827,46 грн., що у відповідності до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою припинення провадження у справі в цій частині.

Розглядаючи спір по суті, суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу Рено, державний номер НОМЕР_1 було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується виходячи із вартості матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу за вирахуванням суми франшизи, а також враховуючи здійснену відповідачем часткову сплату відшкодування, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають задоволенню в розмірі 4 383,90 грн. (8 721,36 грн. (вартість матеріального збитку відповідно до звіту № 830 від 24.02.2009) -510,00 грн.(франшиза) - 3 827,46 грн. (оплата)).

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 4 383,90 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт»обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. При розподілі судового збору приймає до уваги те, що відповідачем частково сплачено суму боргу після звернення позивача з позовом та порушення провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 49, 80, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Укоопгарант» (м. Київ, вул. Хрещатик, 7/11, код ЄДРПОУ 21618844) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт»(м. Київ, пров. Балтійський, 20, код ЄДРПОУ 22229921) суму страхового відшкодування в розмірі 4 383 (чотири тисячі триста вісімдесят три) грн. 90 коп., 1 396 (одну тисячу триста дев'яносто шість) грн. 29 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В позові в частині стягнення 1 253,82 грн. відмовити повністю.

4. Провадження у справі в частині стягнення 3 827,46 грн. припинити.

СуддяВ.В.Сівакова

Рішення підписано 18.05.2012.