Постанова № 24175464, 17.05.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2012 р. Справа № 5023/8672/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: прокуратури: Савицька О.В. -прокурор ГПУ, посв. 231, позивача: ОСОБА_5 -дов. від 04.01.12, відповідача: ОСОБА_6 -дов. від 20.01.12, касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Діара"на постановуХарківського апеляційного господарського судувід05.03.12у справі№5023/8672/11за позовомЗаступника прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Діара"простягнення 976462,50 грн.за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діара"доХарківської міської радипровизнання недійсним пункту 1 Графіку оплати пайового внеску та зобов'язання сторін викласти цей пункт в новій редакції

Заступник прокурора м. Харкова звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діара" 781170 грн. -25% розміру пайового внеску та 195292,50 грн. штрафу за договором №45-09 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Харкова від 24.11.09. Прокурор наголошував на несплаті відповідачем 25% розміру пайового внеску на соціально-економічний розвиток міста згідно з договором №45-09 від 24.11.09 та при цьому, посилався на приписи статей 525, 530 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діара" звернулося до Господарського суду Харківської області із зустрічним позовом до Харківської міської ради про визнання недійсним пункту 1 Графіку оплати пайового внеску при будівництві багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями на пр. 50-річчя ВЛКСМ, 65-В, як додатку № 2 до договору від 24.11.09 № 45-09 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Харкова з моменту укладення договору, та зобов'язати сторін викласти пункт 1 зазначеного Графіку в новій редакції. В обґрунтування зустрічного позову товариство посилалося на те, що оспорюваний пункт суперечить умовам договору та приписам Закону України "Про планування та забудову територій".

Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.11.11 (суддя Яризько В.О.) первісний позов задоволено. Стягнуто з відповідача 781170 грн. заборгованості зі сплати пайового внеску і 195292,50 грн. штрафу. Господарський суд виходив з факту несплати відповідачем в обумовлені договором строки 781170 грн. -25% розміру пайового внеску за договором №45-09 від 24.11.09. В зустрічному позові відмовлено. При цьому, суд дійшов висновку, що оспорюваний пункт не суперечить законодавству, а відтак відсутні підстави для визнання його недійсним. Суд керувався приписами статей 203, 215, 526, 530, 549, 610, 611, 626, 627, 628, 638, 649 Цивільного кодексу України, статей 188, 193, 230 Господарського кодексу України, статті 271 Закону України "Про планування та забудову територій".

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.03.12 (судді: Істоміна О.А., Афанасьєв В.В., Барабашова С.В.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Діара", яке просить судові акти у справі скасувати, як ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права, та задовольнити зустрічний позов. Скаржник наголошує на порушенні судами приписів статей 6, 173, 179, 180, 181, 193, 202, 613 Господарського кодексу України, статей 203, 215 Цивільного кодексу України, статті 271 Закону України "Про планування та забудову територій", частина 5 статті 30, стаття 40, пункт 7 Розділу V Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статей 42, 43, 22, 33, 41, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України. Товариство посилається на те, що оспорюваний пункт Графіку оплати ним не був погоджений, а сплата пайового внеску здійснюється після введення об'єкта в експлуатацію. Скаржник також вказує на немотивоване, на його думку, незадоволення клопотання відповідача за зустрічним позовом про призначення у справі судової експертизи.

Від позивача за первісним позовом судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін судові акти у справі, а касаційну скаргу -без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення учасників процесу, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

В ході розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій установлено, і це підтверджено матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Діара" згідно з рішенням XV сесії Харківської міської ради №186/07 від 03.10.07 є замовником будівництва багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщенням на пр. 50-річчя ВЛКСМ, 65-В, у м. Харкові. У відповідності до зазначеного рішення Харківської міської ради, а також Порядку пайової участі (внеску) замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова, затвердженого рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 15.04.09 №173 та згідно з вимогами Управління соціально-економічного розвитку, планування та обліку від 06.03.09 №137/0/124-09, між Харківською міською радою в особі Департаменту економіки та комунального майна та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діара" (замовником) 24.11.09 був укладений договір №45-09 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури. Загальна сума пайового внеску, що підлягає перерахуванню до міського бюджету, відповідно до пункту 2.1.1 договору та додатку №1 до договору складає 3124680 грн.; сплата пайового внеску здійснюються у строки, що не перевищують одного місяця після прийняття об'єкту містобудування в експлуатацію згідно із графіком оплати (додаток №2 до договору). За цим графіком відповідач за первісним позовом повинен сплатити 3124680 грн. у такій послідовності: 781170 грн. - 25% від загального розміру пайової участі в строк до 31.12.10, але не пізніше прийняття об'єкта в експлуатацію; 2343510 грн. в строк не пізніше одного місяця після прийняття об'єкта в експлуатацію. У випадку невиконання або неналежного виконання замовником обов'язків, передбачених пунктом 2.1.1, замовник сплачує до міського бюджету міста Харкова штраф у розмірі 25 % від суми неперерахованих коштів. Господарські суди в ході розгляду спору установили, з підтвердженням матеріалами справи, що відповідач за первісним позовом повинен був до 31.12.10 перерахувати до міського бюджету 781170 грн., що складає 25% від загальної суми пайового внеску. Проте, у визначений умовами договору строк ТОВ "Діара" не перерахувало зазначену частину пайового внеску до міського бюджету. Управління соціально-економічного розвитку, планування та обліку департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради направляло відповідачеві за первісним позовом відповідну вимогу, яка останнім залишена без задоволення. Як убачається з матеріалів справи, предметом первісного позову є вимога Заступника прокурора м. Харкова подана в інтересах держави в особі Харківської міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діара" 781170 грн. -25% розміру пайового внеску та 195292,50 грн. штрафу за договором №45-09 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Харкова від 24.11.09. Предметом зустрічного позову є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Діара" до Харківської міської ради про визнання недійсним пункту 1 Графіку оплати пайового внеску при будівництві багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями на пр. 50-річчя ВЛКСМ, 65-В, як додатку № 2 до договору від 24.11.09 та зобов'язати викласти спірний пункт в новій редакції. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову та необґрунтованість зустрічного позову. За приписами статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно з приписами статті 174 Господарського кодексу України є господарський договір. Приписами статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Як вже зазначалося, і це установлено судами та підтверджено матеріалами справи, строк сплати пайового внеску був погоджений сторонами при укладенні договору. При цьому, 25% пайового внеску сплачується замовником до 31.12.10. Установлено судами і те, що відповідач за первісним позовом у визначений спірним договором строк не перерахував до міського бюджету 25% пайового внеску, а відтак несплачена частина пайового внеску складає 781170 грн. За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України). Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено, зокрема, штраф (частина перша статті 230 названого Кодексу). Судами установлено, що пунктом 3.1 договору сторони узгодили нарахування 25% штрафу за невиконання замовником своїх договірних зобов'язань, передбачених пунктом 2.1.1 договору. З огляду на встановлений судами факт невиконання відповідачем за первісним позовом своїх договірних зобов'язань, колегія суддів погоджується з висновком судів про підставність стягнення з нього спірних коштів та задоволення вимог первісного позову. Водночас колегія суддів погоджується і з висновком господарських судів про відсутність підстав для задоволення вимог зустрічного позову. Як вже зазначалося предметом зустрічного позову є вимога про визнання недійсним пункту 1 Графіку оплати пайового внеску додатку № 2 до договору від 24.11.09 та викладення його в редакції позивача (за зустрічним позовом). Статтею 203 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно з приписами статті 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до статті 271 Закону України "Про планування і забудову територій", який був чинним на момент укладення договору (в редакції на час укладення договору), замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником після прийняття об'єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Частиною 3 статті 271 вказаного Закону унормовано, що пайовий внесок сплачується в повній сумі єдиним платежем або частинами за графіком, який визначається договором. Граничний термін сплати пайового внеску не повинен перевищувати одного місяця після прийняття об'єкта містобудування в експлуатацію. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що сторони при укладенні спірного договору погодили строк сплати пайового внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів за графіком. Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сторони в договорі, за приписами статті 6 Цивільного кодексу України, можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Господарські суди попередніх інстанцій в ході розгляду спору установили, що оспорюваний пункт (тобто сплата пайового внеску за графіком) не суперечить статті 271 Закону України "Про планування і забудову територій" (з чим погоджується касаційна інстанція), оскільки, як вже зазначалося, сторони вільні у виборі умов договору, а спірна стаття, встановлює граничний термін сплати пайового внеску, проте не містить заборони щодо сплати коштів на участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста у терміни передбачені графіком. Відтак, колегія суддів погоджується із висновком господарських судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання оспорюваного пункту договору недійсним. Довід скаржника про безпідставну, на його думку, відмову у призначенні у справі експертизи не може бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки він був предметом розгляду апеляційним господарським судом та відхилений ним як необґрунтований і недоведений. Інші доводи касаційної скарги також визнаються неспроможними та не спростовують установленого судами. Таким чином, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 108, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.12 у справі №5023/8672/11 залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діара" - без задоволення.

Головуючий, суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець