Постанова № 24175456, 16.05.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2012 р. Справа № 5008/1539/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМирошниченка С.В.,суддівБарицької Т.Л., Хрипуна О.О.,розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора Закарпатської областіна постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 15.02.2012та на рішеннягосподарського суду Закарпатської області від 22.12.2011у справі№5008/1539/2011 господарського суду Закарпатської областіза позовомПрокурора Виноградівського району в інтересах держави в особі Виноградівської районної радидоФізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення 23 843,60 грн. заборгованості по орендній платів судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача повідомлений, але не з'явився,

- відповідача повідомлений, але не з'явився,

- прокуратури Ступак Д.В.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 22.12.2011 (суддя Йосипчук О.С.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.02.2012 (судді: Мурська Х.В., Давид Л.Л., Кордюк Г.Т.), відмовлено у задоволенні позову Прокурора Виноградівського району в інтересах держави в особі Виноградівської районної ради (надалі позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (надалі відповідач) про стягнення 23 843,60 грн. заборгованості зі сплати орендної плати.

Заступник прокурора Закарпатської області, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, та прийняти нове рішенням, яким задовольнити позовні вимоги; підстави касаційної скарги обґрунтовуються порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Учасники судового процесу належним чином повідомлялися про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Інструкції з діловодства у Вищому господарському суді України, затвердженої наказом в.о. керівника апарату Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 56.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Предметом даного спору (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 21.12.2011) є вимога прокурора, заявлена в інтересах Виноградівської районної ради про стягнення з відповідача 23 843,60 грн. заборгованості зі сплати орендної плати за період з березня 2010 року по травень 2011 року.

Обґрунтована позовна вимога тим, що відповідач, в порушення умов договору оренди №43 від 01.06.2008, укладеного між позивачем та відповідачем, перестав сплачувати орендну плату, внаслідок чого утворилася заборгованість у заявленому до стягнення розмірі.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій, встановили, що 01.06.2008 між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди №43, за яким позивач передав в оренду відповідачу нежитлове приміщення (будівлю), а саме: комплекс будівель та споруд паливного складу №24, що знаходиться в смт. Вілок, вул. Польова, б/н, загальною площею 522,0 кв.м.

Факт передачі майна в оренду підтверджується актом приймання-передачі від 01.06.2008, відповідно до якого у сторін претензій щодо майна, яке передалось, не було.

Вимога позивача про стягнення заборгованості належним чином обґрунтована договором, актом приймання-передачі та розрахунком боргу.

Водночас, як зазначили суди, заявлені позовні вимоги не можуть бути задоволені, оскільки актом обстеження будівлі складу №24 від 02.09.2009 підтверджується, що переданий в оренду об'єкт був приведений у стан непридатний до експлуатації, що підтверджує факт загибелі орендованого майна. Відповідно до п. 10.8. договору оренди, чинність договору припиняється, зокрема, внаслідок загибелі орендованого приміщення, що також кореспондується із приписами ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а тому, правовідносини оренди між сторонами у справі припинилися з 02.09.2009 (дата складання акту обстеження будівлі складу №24).

Вищий господарський суд України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, та такими, що зроблені при неповному дослідженні як матеріалів справи, так і неправильному застосування норм матеріального права, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюється на основі договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; аналогічні приписи містяться в ч. 1 ст. 759 ЦК України.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється у зв'язку із загибеллю майна.

У пункті 10.8. договору оренди №43 також передбачено, що договір припиняється у разі загибелі об'єкту оренди; тобто, наслідком загибелі майна є припинення договору оренди.

Пунктом 2.3. договору оренди №43 сторони узгодили, що у разі припинення цього договору приміщення повертається орендарем орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі приміщення орендарю за цим договором.

Водночас, пов'язуючи факт припинення договірних відносин з датою складання комісією акту обстеження приміщення складу №24, судами попередніх інстанцій не було враховано, по-перше, мети та підстав складання вказаного акту, а саме: на підтвердження яких все-таки фактів його було складено /підтвердження факту непридатності використання майна чи факту його загибелі/. Так, судами попередніх інстанцій не звернуто увагу на те, що в мотивувальній частині акту обстеження приміщення складу №24 йдеться про аварійний стан будівлі, в той же час, як у висновках вказаного акту вже зазначено про заборону виконання робіт по влаштуванню даху у зв'язку із загибеллю цієї будівлі. Однак, наслідки загибелі майна і непридатності його використання є абсолютно різними; так, загибель будівлі означає припинення її існування (що спонукає внесення відповідних відомостей у державний реєстр прав власності на нерухоме майно), а аварійний стан будівлі -непридатність, неможливість її використання через відсутність потрібних особливостей, якостей. По-друге, суди попередніх інстанцій, приймаючи акт обстеження складу №24 як беззаперечний доказ загибелі орендованої відповідачем у позивача будівлі, не з'ясували ні повноважень осіб, які його склали та підписали, ні факту створення відповідної комісії, не зважаючи на те, що орендодавець за договором оренди -Виноградівська районна рада в особі голови ради, висловлював свою позицію щодо відсутності у орендодавця відомостей про наявність цього акту (зокрема, дані твердження містяться в апеляційній скарзі); однак, й дані твердження орендодавця залишилися неперевіреними судами попередніх інстанцій і, відповідно -неспростованими або підтвердженими. Отже, перш ніж робити висновок про загибель будівлі і про відповідні наслідки загибелі (відсутність обов'язку орендаря сплачувати орендну плату), судам слід було все-таки з'ясувати в установлений законом спосіб дійсний стан орендованої відповідачем у орендаря будівлі, а також фактичне використання відповідачем орендованої у позивача будівлі за період з березня 2010 року по травень 2011 року (період, за який стягується заборгованість), а не ґрунтувати свій висновок про загибель об'єкта оренди, виключно на акті обстеження складу №24, який, виходячи з наведеного вище, передчасно розцінений судами попередніх інстанцій як належний та стовідсотковий доказ загибелі майна.

Відповідно до приписів ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 3 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 43 господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За приписами процесуального законодавства, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та правильно витлумачив ці норми права.

В даному випадку, прийняті у даній справі судові рішення не відповідають вищенаведеним нормам, а оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у даній справі, підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду, під час якого необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити та з'ясувати стан спірного приміщення будівлі складу №24, яке є предметом договору оренди №43; факт використання/невикористання/ приміщення орендарем в період, за який стягується заборгованість у даній справі, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Закарпатської області задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.02.2012 та рішення господарського суду Закарпатської області від 22.12.2011 у справі №5008/1539/2011 скасувати і справу передати на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області.

Головуючий С.В. Мирошниченко

Судді: Т.Л. Барицька

О.О. Хрипун