Постанова № 24175236, 17.05.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2012 р. Справа № 5024/2011/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовк І.В. (головуючий),

Кондратова І.Д.,

Харченко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 року у справі № 5024/2011/2011 за позовом Одеської залізниці до міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" про спонукання укласти договір,

У С Т А Н О В И В :

У жовтні 2011 року позивач звернувся до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до відповідача про зобов'язання укласти договір на експлуатацію каналізаційних та водопровідних мереж з 01.11.2011 року у зв'язку з обов'язковістю укладення такого договору відповідно до вимог закону.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 13.12.2011 року (суддя Людоговська В.В.) позов задоволено та зобов'язано міське комунальне підприємство "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" укласти з Одеською залізницею договір на експлуатацію каналізаційних та водопровідних мереж з 01.11.2011 року.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 року (судді Михайлов М.В., Ярош А.І., Журавльов О.О.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати та в позові відмовити.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що за договором від 15.11.1999 року № 1221/НГС Одеська залізниця безоплатно передала із свого балансу у комунальну власність Херсонському міському житловому Управлінню (Управлінню житлового господарства) об'єкти житлового фонду: житлові будинки по вул. Паровозній, № 121-А, 123, 123-А, 15, 45, 49, 51, 53, 55, 57, 59, 61, 77, 87, 87-А, 91, 97, 101, 103, 105, 107, 109, 111, 113, 115, 117, 119, 131, по проспекту Ушакова № 68, 89, 91, по вул. Привокзальній № 1-А, 5, 16, 12, 20, 22, 26, по вул. Залізничній № 11, 11-А, 13, 15, 19, 21. Крім того, пунктом 2.2 договору встановлено, що жодна із сторін не має права виставляти додаткові вимоги крім тих, що передбачені договором.

Додатково питання здійснення передачі інженерних мереж до комунальної власності було погоджено рішенням IX-ої сесії Херсонської міської ради № 153 від 17.12.1999 року, пунктом 1 якого передбачається надання згоди на прийняття відомчого житлового фонду Одеської залізниці з інженерними мережами.

18.01.2000 року рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради № 30 були затверджені акти приймання-передачі зазначеного житлового фонду та встановлені терміни передачі на баланс інженерних мереж. За даним рішенням відповідач повинен був прийняти на свій баланс спірні мережі в термін до 01.05.2000 року.

Згідно з рішенням Херсонської міської ради від 29.03.2007 року № 357 Херсонська міська рада надала згоду на прийняття до комунальної власності територіальної громади міста мереж водопостачання та каналізації, що знаходяться на балансі Херсонського будівельно-монтажного управління № 4 Одеської залізниці. Станом на день розгляду справи фактичної передачі зазначених мереж до комунальної власності не відбулося.

Листом від 24.07.2000 року № 01-18/606 відповідач висунув вимоги про передачу матеріалів, обладнання та механізмів необхідних для здійснення експлуатації спірних комунікацій.

Листом від 09.01.2003 року № 01-4-2/33 відповідач додатково вимагав виконання технічних умов з будівництва окремих житлових будинків, введених в експлуатацію за радянських часів, які були прийняті в комунальну власність на початку 2000 року.

Листом від 27.10.2004 № 01-2-2/1244 відповідач вимагав обладнання залізницею житлового фонду, переданого в комунальну власність на початку 2000 року, приладами обліку водоспоживання.

Листом від 23.08.2011 року № 01-09-08/1830 відповідач повідомив позивача про відмову укласти договір на експлуатацію каналізаційних та водопровідних мереж.

Предметом даного судового розгляду є вимоги про зобов'язання відповідача укласти договір на експлуатацію каналізаційних та водопровідних мереж з позивачем у зв'язку з обов'язковістю укладення такого договору за вимогами закону.

Висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову про зобов'язання МКП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" укласти з Одеською залізницею договір на експлуатацію каналізаційних та водопровідних мереж мотивовано обов'язковістю укладення такого договору згідно з прямою вказівкою закону, оскільки позивач є виробником житлово-комунальних послуг, а відповідач -виконавцем.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Виробник послуг може бути їх виконавцем.

Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

За п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виробник зобов'язаний укласти договір з виконавцем (споживачем) про умови надання житлово-комунальних послуг.

Проте, дійшовши висновку про виникнення у відповідача обов'язку укласти поданий позивачем проект договору, виходячи з вимог статей 1, 19, 22 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", суди обох інстанцій не звернули уваги на те, що предметом спірного договору є надання позивачем в експлуатацію відповідачу каналізаційних і водопровідних мереж та не з'ясували змісту і умов договору, прав та обов'язків сторін за ним, і його справжньої правової природи, не встановивши, які ж житлово-комунальні послуги є предметом такого договору.

До того ж, визначивши позивача виробником житлово-комунальних послуг, суди обох інстанцій не з'ясували, які ж житлово-комунальні послуги виробляє позивач, що надаються за спірним договором.

Отже, в залежності від встановленої правової природи спірного договору судам слід було застосувати правові підстави для обов'язковості укладення такого договору.

Водночас, відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

У той же час, суди обох інстанцій не звернули увагу на те, що поданий позивачем на розгляд суду проект договору не містить його підпису й печатки.

Разом з цим, зобов'язавши відповідача укласти з позивачем договір на експлуатацію водопровідних і каналізаційних мереж з 01.11.2011 року, суди не врахували вимог ч. 3 ст. 84 ГПК України, за якими, зокрема, у спорі про спонукання укласти договір в резолютивній частині рішення вказуються умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Таким чином, висновок судів обох інстанцій про задоволення позову про спонукання укласти договір у зв'язку з обов'язковістю його укладення відповідно до вимог закону зроблений без дослідження та правової оцінки умов договору та без врахування норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, і з порушенням вимог норм процесуального законодавства.

За таких обставин, оскаржені судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 року та рішення господарського суду Херсонської області від 13.12.2011 року скасувати, і справу № 5024/2011/2011 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді І.Кондратова

В.Харченко