Постанова № 24173147, 12.02.2010, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-6730/09/0670

категорія 2.11.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2010 р. м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Капинос О.В.,

при секретарі - Новицькому Є.А., Господарчук І.В.,

за участю представника позивача, представника відповідача, прокурора,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Виробничо-торгівельного підприємства "Ренесанс" у формі товариства з обмеженою відповідальністю < Текст >

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області < Текст >

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення і стягнення коштів,-

встановив:

Виробничо-торгівельного підприємства "Ренесанс" у формі товариства з обмеженою відповідальністю(надалі - ТОВ) звернулось до суду із позовом (з урахуванням уточнення позовних вимог) до Державної податкової інспекції в м. Житомирі (надалі ДПІ) та Головного управління Державного казначейства України в Житомирській області (далі управління Держказначейства) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Житомир №0000742304/0 від 18.09.2009 року, якими зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2009 р. в сумі 1 318 404 грн. та за липень 2009 р. в сумі 1 350 000 грн.. Товариство не погоджується з зазначеним рішенням відповідача так як вважає, що його висновки суперечать вимогам чинного податкового законодавства. Крім того, позивач просить стягнути з Державного бюджету України на його користь заборгованість по бюджетному відшкодуванню ПДВ згідно декларацій за червень 2009 р. в сумі 1 318 404 грн. та за липень 2009 р. в сумі 1 350 000 грн..

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники ДПІ, управління Держказначейства та прокурор щодо задоволення позову заперечили з підстав викладених в письмових відзивах.

Суд, перевіривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

14.09.2009 року відповідачем - ДПІ на підставі ст.11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні проведено позапланову виїзну перевірку ВТП "Ренесанс" у формі ТОВ з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого на розрахунковий рахунок платника в червні та липні 2009 р., яка виникла за рахунок від"ємного значення з ПДВ, що декларувалась в період: лютий, травень, червень 2009 року. За результатами перевірки складено акт перевірки № 6283/23-2/13566695 від 14.09.2009 року (надалі- акт перевірки), згідно висновку якого позивачем порушено п.1.8 ст.1, пп.7.7.2 пп.7.7.7 п.7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість від 03.04.1997 року №168/97 ВР (далі - Закон про ПДВ).

На підставі акту перевірки ДПІ в м. Житомирі прийняте податкове повідомлення-рівшення № 0000742304/0 від 18.09.2009 р., яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за червень 2009 р. на суму 1 760 000 грн.та за липень 2009 р. 1 350 000 грн..

Відповідно до п.1.8 ст.1 вказаного Закону бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону передбачено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пп. 7.4.1 ст. 7 Закону ).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що між позивачем та іншими суб»єктами господарської діяльності- ПП "ВКФ Салара Юг", ПП "ПТФ Оліс", СГ ТОВ "Скад" були укладені договори, згідно з яких останні зобовязались в порядку та на умовах договорів поставляти позивачу продукцію. Передача товару була оформлена виписаними постачальниками податковими накладними, на підставі яких зазначені в них суми податку на додану вартість позивач відніс до податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені законом реквізити. Податкові накладні на підставі яких товариством сформовано податковий кредит не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає встановленому чинним законодавством, що підтверджується актом перевірки.

Розрахунки за одержану продукцію, позивачем проведено безготівковими операціями в повному обсязі згідно платіжних доручень, та в ціні придбаного товару сплачено податок на додану вартість повністю, що підтверджується виписками з банківських рахунків позивача.

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ , є наявність податкової накладної, виданої продавцем.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Закон України «Про податок на додану вартість», так само як і інші закони не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання який був постачальником товарів /послуг/, так і зокрема тим, який не був постачальником товарів /послуг/,(перевірка по ланцюгу) на вартість яких нарахований податок на додану вартість, включений платником податку до податкового кредиту.

Тобто, позивач правомірно на підставі п.7.5.1. п.7.5 Закону відніс до податкового кредиту відповідну суму коштів на підставі отриманих від його постачальників податкових накладних, що засвідчує факт придбання ним товарів. Згідно акту перевірки податковий кредит позивача за червень 2009 р. складає 2 595 699 грн. та за липень 2009 р. - 1 303 029 грн..

Постачальники підприємства внесені до Єдиного державного реєстру, мають свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість, що не заперечується представниками ДПІ.

Відповідно до пп. 7.7.1., абз. 1, 2 пп. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону про ПДВ суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобовязань, що виникли у звязку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду; у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має відємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації; підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Згідно абз. 1, 3 пп. 7.2.3., пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках; оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

З вказаного слідує, що в разі видачі контрагентами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість, покупцю податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, передбаченими Законом України Про податок на додану вартість , останній має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітний податковий період та в разі відємного значення між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту за такий період покупець має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Отже, сам факт, не визначення контрагентом своїх зобовязань та не сплата їх до бюджету, не спроможність податкового органу отримати відповіді по зустрічних перевірках або іх провести, не може бути підставою для висновку про неправомірність включення позивачем сум податку до податкового кредиту.

Що стосується пп. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», то наведена норма регулює порядок формування податкового кредиту платникам податку і визначає, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Крім того, суд вважає необґрунтованим твердження ДПІ, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача, оскільки така позиція не відповідає положенням пп.«а» пп.7.7.2 ст.7 Закону про ПДВ, так як цією нормою передбачено право на здійснення бюджетного відшкодування в тій його частині, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Щодо посилання відповідача на порушення позивачем пп.7.7.7 п.7.7 ст. 7 Закону про ПДВ, суд важає його безпідставним, оскільки дана норма визначає обов"язки органу державної податкової служби та не стосується обов"язків платника податку.

Щодо бюджетного відшкодування сум ПДВ.

Абзацом 1 пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Позивач надав ДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2009 року у строки, встановлені діючим законодавством та про залишок суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню в сумі 1 318 404 грн.. Аналогічно позивач надав податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2009 року та повідомив ДПІ про залишок податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню в сумі 1 350 000 грн. .

У відповідності до п.п.7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону про ПДВ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно із п.п.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи з аналізу підпунктів 7.7.5, 7.7.6 пункту 7 статті 7 Закону про ПДВ платник податку має право на одержання бюджетного відшкодування протягом 40 днів з дня отримання податковим органом податкової декларації.

Податкова декларація, з податку на додану вартість була подана до ДПІ : за червень 2009 р. 20.07.2009 р. та за липень 2009 р. 19.08.2009 р..

У відповідності до пункту 1.3 Порядку відшкодування податку на додану вартість затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України від 02.07.1997р. за N 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001 N 200/86) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 року за N 489/5680 суми, невідшкодовані платнику протягом визначених законодавством термінів відшкодування, вважаються бюджетною заборгованістю.

Таким чином, бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість підлягає, а саме: за червень 2009 р. 1 318 404 грн. та за липень 2009 року 1 350 000 грн.

Вказані суми бюджетного відшкодування, платнику на розрахунковий рахунок не перераховані в строки передбаченні чинним законодавством та складають бюджетну заборгованість.

Відповідно до приписів статті 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України у тому числі операцій з коштами державного бюджету та розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів.

Пунктом 7 Положення про Державне казначейство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.95 року N 590, встановлені функції відділення Державного казначейства, до яких віднесено, зокрема, розподілення між державним бюджетом та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя відрахування від загальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів за нормативами, затвердженими Верховною Радою України, а також перерахування місцевим бюджетам належних їм сум коштів від зазначених відрахувань, здійснення за поданням державних податкових інспекцій повернення за рахунок державного бюджету зайво сплачених або стягнених податків, зборів та обов'язкових платежів та інші.

Відповідно до п. 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 2 липня 1997 року N 209/72 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 року за N 489/5680, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства за висновками податкових органів або за рішенням суду шляхом перерахування відповідних грошових сум з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи у рішенні суду.

Згідно п. 4.3 зазначеного Порядку на підставі висновків про відшкодування податку на додану вартість органи Державного казначейства України протягом п'яти днів своїми платіжними дорученнями перераховують кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи рішенні суду.

З урахуванням вищевикладеного суд прийшов до висновку про протиправність рішення ДПІ, в зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, а заявлені в деклараціях суми бюджетного відшкодування стягненню з державного бюджету України на рахунки позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України стягненню з Державного бюджету на користь позивача підлягає 1703 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

Керуючись Законом України "Про податок на додану вартість", ст. 86. 94, 158-162 Кодексу адміністративного судоинства України, суд, -

постановив:

Позов задовільнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Житормирі № 0000742304/0 від 18.09.2009 р. в частині зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2009 р. в сумі 1 318 404 грн. та зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2009 р. в сумі 1 350 000 грн..

Стягнути з Державного бюджету України на користь Виробничо-торгівельного підприємства "Ренесанс" у формі товариства з обмеженою відповідальністю заборгованість по бюджетному відшкодуванню з податку на додану вартість згідно декларацій за червень 2009 р. в сумі 1 318 404 грн. та за липень 2009 р. в сумі 1 350 000 грн. на рахунок № 26008055992516, МФО 311744 ЖРУ "Приватбанк" м. Житомир.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Житомирській області на користь Виробничо-торгівельного підприємства "Ренесанс" у формі товариства з обмеженою відповідальністю 1703 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя: О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 17 лютого 2010 р.

присуджено до стягнення 2668404 грн.

матеріальну шкоду < сума > грн.

моральну шкоду < сума > грн.