Рішення № 24171365, 26.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-30/2948-2012 26.04.12

За позовом Фонду державного майна України

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Альпсервісбуд»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 195 Центральна база Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0710) Міністерства транспорту та зв'язку України.

Про стягнення 189 526,75 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 -представник за довіреністю № 388

від 09.11.11.

Від відповідача: не з'явився

Від 3-ої особи: ОСОБА_2 -представник за довіреністю № 24 від 11.01.10.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фонду державного майна України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альпсервісбуд»про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за Договором нерухомого майна, що належить до державної власності № 463 від 30.10.06. в розмірі 189 526,75 грн., а саме:

- сума основного боргу -141 787,27 грн.;

- пеня -47 739,48 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання по сплаті орендної плати за користування нежилим приміщенням, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпсервісбуд" виникла заборгованість перед Фондом державного майна України

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.12. порушено провадження у справі № 5011-30/2948-2012, на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - 195 Центральну базу Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0710) Міністерства транспорту та зв'язку України.; розгляд справи призначено на 05.04.11. о 09-50.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.12. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 26.04.12. о 10-50.

17.04.12. представником позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої заявник просить суд стягнути з відповідача 141787,27 грн. - заборгованість з орендної плати та 53867,89 грн. -пені.

Представник третьої особи в судовому засіданні 26.04.12 подав письмові пояснення по справі.

Представник позивача в судовому засіданні 26.04.12 підтримав свої уточненні позовні вимоги, та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник третьої особи підтримав позовні вимоги позивача.

Представник відповідача в призначене судове засідання 26.04.12. не з'явився, відзив на позов не надав та не надіслав, доказів на спростування повідомленого позивачем не надав та не направив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 5011-30/2948-2012.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.10.06. між Фондом державного майна України (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альпсервісбуд»(Орендар) укладено Договір оренди № 463 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлову будівлю під літерою «Р», загальною площею 1874,9 кв. м, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 5.

Згідно п. 1.2 Договору визначено, що нежитлова будівля під літерою «Р», яка передається в оренду, належить державі Україна та знаходиться на балансі 195 центральної бази Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0710) Міністерства транспорту та зв'язку України (далі - Балансоутримувач) на праві державної власності, на підставі Свідоцтва про право власності від 26.12.02. серії МК № 010006395 та додатку до свідоцтва від 26.12.02. № 010006395 про перелік об'єктів нерухомого майна, виданого Головним управлінням комунальної власності міста Києва (Київської міської державної адміністрації) на підставі наказу Головного управління комунальної власності міста Києва від 25.12.02., № 1108 В та зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 02.01.03. в реєстровій книзі № 15з-61 за реєстровим № 867-з.

Відповідно до п. 2.1 Договору передбачено, що Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору і ата приймання-передачі майна, які підписуються одночасно, та державної реєстрації цього Договору.

З матеріалів справи вбачається, що 30.10.06. між Фондом державного майна України, Товариством з обмеженою відповідальністю «Альпсервісбуд»та 195 Центральною базою Державної спеціальної служби транспорту (Військова частина Т 0710) було підписано акт приймання-передачі в оренду державного нерухомого майна, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 5.

У відповідності до п. 3.1 Договору передбачено, що розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95. № 786 (зі змінами та доповненнями), і становить без податку на додану вартість за базовий місяць оренди (вересень 2006 року) 30 809,53 грн.

20.02.07. позивач та відповідач внесли зміни до Договору, уклавши договір № 1/12-О, в якому передбачили, що ставка орендної плати за використання нерухомого державного майна встановлюється на рівні 12% (під складські приміщення) та 15% (під виробничу ділянку металевих виробів) від вартості об'єкту оренди згідно з його незалежною оцінкою і застосовується з 01.01.07.

Згідно п. 3.2 Договору погоджено, що нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.3 Договору встановлено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.4 Договору, сторонами погоджено, що перерахування здійснюються Орендарем самостійно до 12 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50 % орендної плати перераховується Орендарем до державного бюджету; 50 % орендної плати перераховуються Орендарем на розрахунковий рахунок Балансоутримувача (р/р 35220001003041 в УДК міста Києва, МФО 820019 , код ЄДРПОУ 33 148732).

Згідно п. 5.2 Договору, Орендар зобов'язався своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що всупереч умовам зазначеного вище Договору оренди та законодавства України, відповідачем не було в повному обсязі та вчасно проведено розрахунки перед позивачем за надані послуги оренди, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 195655,16 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Пунктом 10.1 Договору передбачено строк дії даного Договору -10 років.

Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Договір оренди є одним з видів зобов'язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов'язального права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов'язків наймача, належне виконання якого вимагається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по сплаті орендної плати за користування спірним приміщенням за період лютий 2011 р. по травень 2011р. не виконав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача було надіслано лист-претензію № 10-25-14654 від 27.10.11., відповідно до якого позивач просив погасити існуючу на той час заборгованість за Договором.

Але матеріали справи не містять доказів відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю «Альпсервісбуд» на зазначений вище лист-претензію позивача, а також в матеріалах справи відсутні докази погашення заборгованості відповідачем.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по сплаті орендної плати на користь позивача за користування спірним майном в сумі 141 787,27 грн. не виконав, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу -141 787,27 грн.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 3.6 Договору просить суд стягнути з відповідача 53 867,89 грн. пені.

У відповідності до п. 3.6 Договору, сторонами погоджено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п. 3.4 Договору співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно ч. 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання

За розрахунком суду, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 11 139,04 грн.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Враховуючи вищевказане, позовні вимоги Фонду державного майна України є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню .

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Фонду державного майна Україна задовольнити частково

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альпсервісбуд»(01032, м. Київ, Старовокзальна, 13, код ЄДРПОУ 33241147) на користь Державного бюджету України 141 787 (сто сорок одну тисячу сімсот вісімдесят сім) грн. 27 коп. -основного боргу, 11 139 (одинадцять тисяч сто тридцять дев'ять) грн. 04 коп. -пені, 3058 (три тисячі п'ятдесят вісім) грн. 53 коп. -судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 07.05.12.