Рішення № 24171306, 25.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/502-48/318 25.04.12

За позовомзаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном та Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод"доПалацу культури і техніки "Дніпро"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на сторонівідповідача:Головного управління комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністраціїпровизнання недійсним договору та зобов'язання звільнити нерухоме майноСуддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача 1:Кропот О.О.від позивача 2:не з'явивсявід відповідача:Столяренко С.М., Марущенко А.С., Пархоменко А.О.від третьої особи:не з'явивсявід прокуратури:Ткаченко Т.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України (надалі -"Міністерство") та Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" (надалі -"Підприємство") звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Палацу культури і техніки "Дніпро" (надалі -"Палац") про визнання недійсним договору та зобов'язання звільнити нерухоме майно.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.01.2011 р. у справі №50/502 позов задоволено частково, визнано недійсним договір №901 від 15.01.1993 р., що укладений між Державним підприємством "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" та Палацом культури і техніки "Дніпро" щодо безоплатного користування нерухомим майном, в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2011 р. у справі №50/502 рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2011 р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача звільнити нежитлову будівлю скасовано, прийнято в цій частині нове рішення, яким зобов'язано Палац культури і техніки "Дніпро" звільнити нежитлову будівлю, за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 10, займану на підставі договору №901 безоплатного користування нерухомим майном, укладеного 15.01.1993 р. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2011 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.07.2011 р. у справі №50/502 рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2011 р. скасовано, а справу №50/502 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Згідно автоматизованої системи документообігу господарського суду міста Києва справу №50/502 передано на розгляд судді Бойко Р.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.07.2011 р. прийнято до провадження справу №50/502, присвоєно їй новий №50/502-48/318 та призначено до розгляду на 22.08.2012 р.

11.08.2011 р. через канцелярію суду прокурором подано клопотання про відновлення строків позовної давності у зв'язку із обізнаністю про порушення інтересів держави лише 13.07.2010 р. із скарги Міністерства №1/136-А від 12.07.2010 р.

Представником відповідача в судовому засіданні подано заперечення на позовну заяву за змістом якого в задоволенні позову просив відмовити повністю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.08.2011 р. у зв'язку із невиконанням сторонами вимог ухвал суду розгляд справи відкладено до 07.09.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.09.2011 р. у зв'язку із клопотаннями прокурора та Підприємства, невиконанням сторонами вимог ухвал суду розгляд справи відкладено до 26.09.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.09.2011 р. у зв'язку із клопотанням представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвал суду розгляд справи відкладено до 10.10.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2011 р. зупинено провадження у справі №50/502-48/318 до вирішення пов'язаної із нею справи №4/440 за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України та Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту до Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод", що розглядається господарським судом міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києві від 02.04.2012 р. задоволено клопотання заступника прокурора міста Києва, поновлено провадження у справі №50/502-48/318 та призначено її до розгляду на 25.04.2012 р.

Прокурор та представник позивача 1 в судове засідання з'явилися, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити їх повністю. Представник позивача 1 повідомив, що Міністерство припинено, а його правонаступником є Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном.

Відповідно до п. 2 Указу Президента України від 13.04.2011 р. №451/2011 "Про Положення про Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном" установити, що Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном є правонаступником Міністерства промислової політики України у частині реалізації державної політики щодо управління об'єктами державної власності.

За змістом ст. 25 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Таким чином, позивач 1 у справі -Міністерство промислової політики України має бути замінений правонаступником -Державним агентством України з управління державними корпоративними правами та майном (надалі -"Агентство").

Представники відповідача в судове засідання з'явилися, проти позову заперечують, в його задоволенні просять відмовити повністю.

Позивач 2 та третя особа, повідомлені про час і місце судового засідання належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду та рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №19771389 та №19771400 від 09.04.2012 р., своїх повноважних представників в судове засідання не направили, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Місцезнаходження наведених учасників судового процесу за адресами на які було відправлено ухвали суду, підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач 2 та третя особа повідомлені про час і місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час і місце судового засідання позивач 2 та третя особа були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фіксація судового процесу у судових засіданнях здійснювалася за допомогою технічних засобів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.01.1993 р. між Підприємством (орендодавець) та Палацом (орендар) було укладено договір № 901 (надалі - "Договір") відповідно до якого позивач 2 передав, а відповідач прийняв в користування будівлю Палацу культури і техніки "Дніпро", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 10, для організації культурно-масової роботи з робітниками Підприємства та членами їх сімей, а також громадянами заводського мікрорайону.

Спір у справі стосується дійсності Договору.

За змістом п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009 р. відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Суд відзначає, що Договір було укладено в 1993 році, а тому з огляду на природу спірних правовідносин та положення п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до таких відносин підлягають застосуванню в т.ч. положення Цивільного кодексу УРСР та Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій".

Частиною 1 статті 48 Цивільного кодексу УРСР встановлено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу УРСР за договором майнового найму наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату.

Статтею 2 Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій" (в редакції, чинній на момент укладення Договору) оренда є засноване на договорі строкове платне володіння і користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

За змістом ст. 21 Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій" (в редакції, чинній на момент укладення Договору) орендна плата є фіксованим платежем, який вносить орендар орендодавцеві незалежно від наслідків господарської діяльності і який визначається як частина розрахункового доходу від господарського використання орендованого майна. Методика розрахунку, граничні розміри та порядок використання орендної плати визначаються Кабінетом Міністрів України і Фондом державного майна України.

Законом України "Про тимчасове зупинення повноважень Верховної Ради України, передбачених пунктом 13 статті 97 Конституції України, і повноважень Президента України, передбачених пунктом 7-4 статті 114-5 Конституції України" від 18.11.1992 р. №2796-ХІІ зупинено тимчасово, строком на шість місяців, дію пункту 13 статті 97 Конституції України в частині здійснення законодавчого регулювання відносин власності, підприємницької діяльності, соціального і культурного розвитку, державної митної, науково-технічної політики, кредитно-фінансової системи, оподаткування, державної політики оплати праці і ціноутворення, а також дію пункту 7-4 статті 114-5 Конституції України. Здійснення цих повноважень покласти на Кабінет Міністрів України.

У відповідності до п. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 р. №8-92 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" заборонено підприємствам, що є у загальнодержавній власності, передавати безоплатно закріплене за ними майно іншим підприємствам, організаціям і установам, а також громадянам.

З огляду на викладені норми вбачається, що чинне на момент укладення Договору законодавство встановлювало заборону підприємствам, що є у загальнодержавній власності, на безоплатне передання закріпленого за ними майна іншим особам.

Із змісту п. 4.2 ст. 4 Статуту Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод", зареєстрованого виконавчим комітетом Дарницької районної ради народних депутатів м. Києва за реєстраційним №0092-ІІ-П від 30.12.1991 р., вбачається, що майно Підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання.

Отже, на момент укладення Договору Підприємство не мало права передавати закріплене за ним державне майно (в т.ч. будівлю Палацу культури і техніки "Дніпро") безоплатно іншим особам (в т.ч. відповідачу).

В той же час, умови Договору не містять положень щодо визначення розміру орендної плати за користування спірним майном, а із змісту п. 3.2 Договору вбачається, що таке майно передано в безоплатне користування.

Таким чином, Договір укладено з порушенням положень чинного на момент його укладення законодавства України (ст. 256 Цивільного кодексу УРСР, ст. 21 Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій", Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 р. №8-92 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності"), а тому згідно ч. 1 ст. 48 Цивільного кодексу УРСР такий договір підлягає визнанню недійсним.

Оскільки судом встановлено, що Договір є недійсним, а будь-яких інших доказів щодо підтвердження права користування спірним майном відповідач не надав, то вимога прокурора про звільнення спірного майна є правомірною та обґрунтованою.

Наявним в матеріалах справи рішенням господарського суду міста Києва від 06.12.2011 р. у справі №4/440 за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України та Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту до Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" про визнання права власності та витребування майна та за зустрічним позовом Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" про визнання права повного господарського відання, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2012 р., було задоволено первісний позов та визнано право власності держави в особі Міністерства на спірне майно, в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

При цьому, при відмові в задоволенні зустрічного позову Підприємства про визнання права повного господарського віддання на спірне майно суд виходив з встановлених судовими рішеннями (рішенням господарського суду міста Києва від 12.02.2007 р. у справі №13/468 та постановою Вищого господарського суду України від 16.06.2005 р. справі №30/438-2/344) обставин вибуття спірного майна із повного господарського віддання Підприємства ще в 1996-1997 роках.

За змістом ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Отже, наведеними судовими рішеннями встановлено право власності держави на спірне майно, особою уповноваженою розпоряджатися яким є Міністерство (після правонаступництва -Агентство) та відсутність будь-якого права володіння/користування таким майном у Підприємства.

Таким чином, з огляду на положення ст.ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України суд не вбачає наявності порушених прав чи інтересів Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод", що підлягають захисту в суді.

Відповідно до ст. 71 Цивільного кодексу УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Згідно із ст. 76 Цивільного кодексу УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Статтею 80 Цивільного кодексу УРСР визначено, що закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Аналогічні норми містяться в ст.ст. 256, 257, 267 Цивільного кодексу України.

Заступник прокурора міста Києва посилається на те, що про існування спірних правовідносин йому стало відомо 13.07.2012 р. із скарги ліквідатора Підприємства від 12.07.2010 р. №1/136-А.

Заступник прокурора міста Києва не був учасником спірних правовідносин, а доказів обізнаності його з наявністю порушень інтересів держави щодо володіння спірним майном, матеріали справи не містять, а тому наведені обставини визнаються судом поважною причиною пропуску строку позовної давності, що зумовлює висновок про наявність підстав для захисту порушеного права держави.

Крім того, суд відзначає, що звернення в 2005 році заступника прокурора міста Києві в інтересах держави в особі Київської міської ради до суду з позовом до Виробничого об'єднання "Київський радіозавод" про виключення із ліквідаційної маси ВО "Київський радіозавод" в т.ч. спірного майна (будинку культури "Дніпро") свідчить про обізнаність його з наявністю спірного майна, що не може бути підставою для відмови у відновлені пропущеного строку на звернення з даним позовом, оскільки такий позов обумовлений наявністю Договору, доказів про обізнаність існування якого прокурором в 2005 році матеріали справи не містять.

Частиною 7 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо у справі беруть участь кілька позивачів або відповідачів, у рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

За таких обставин, позов заступника прокурора міста Києва в частині, поданій в інтересах держави в особі Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном, є обґрунтованим та правомірним, що у сукупності із поважністю причин пропуску строку позовної давності та його відновлення судом, свідчить про наявність підстав для його задоволення, а в частині, поданій в інтересах держави в особі Підприємства, необхідно відмовити, оскільки судом встановлено відсутність порушених прав чи інтересів Підприємства.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 25, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Замінити позивача 1 -Міністерство промислової політики України правонаступником -Державним агентством України з управління державними корпоративними правами та майном.

2. Позовні вимоги заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном задовольнити повністю.

3. Визнати недійсним договір №901, укладений 15.01.1993 р. між Державним підприємством "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" та Палацом культури і техніки "Дніпро".

4. Зобов'язати Палац культури і техніки "Дніпро" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 10; ідентифікаційний код 02597137) звільнити нежитлову будівлю, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 10, займану на підставі договору №901, укладеного 15.01.1993 р. між Державним підприємством "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" та Палацом культури і техніки "Дніпро". Видати наказ.

5. Стягнути з Палацу культури і техніки "Дніпро" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 10; ідентифікаційний код 02597137) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 00 коп. Видати наказ.

6. В задоволенні позову заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення -10.05.2012 р.