Рішення № 24170979, 16.05.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/26/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.12 Справа № 5009/801/12

за позовом Прокурора Приморського району Запорізької області (72100, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Леніна, 25) в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції держави у спірних відносинах Приморська районна державна адміністрація (72100, Запорізька область, м.Приморськ, вул. Пролетарська, 110)

до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 )

Третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство «Приморське лісове господарство» (72100, Запорізька область, м.Приморськ, вул. Пролетарська, 9)

Третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Відділ Держкомзему у Приморському районі Запорізької області (72100, Запорізька область, м.Приморськ, вул. Пролетарська, 119)

про стягнення суми шкоди

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Левченко І.О.

Відомості про представників сторін та учасників судового процесу:

від прокуратури: Романов Р.О. -посвідчення № 83 від 06.08.2008 р.

від позивача : Козир Р.Р. -посвідчення № 102 від 11.11.2004р.

від відповідача: ОСОБА_1 (підприємець, паспорт НОМЕР_1 виданий 30.11.2011р.),

ОСОБА_6 дов. від 25.01.2012р.

третьої особи 1: не з'явився

третьої особи 2: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Приморського району Запорізької області звернувся в господарський суд Запорізької області із позовом в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції держави у спірних відносинах -Приморська районна державна адміністрація про стягнення з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 суми 38738,14 грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки із земель лісового фонду площею 1,6га.

Обґрунтовуючи позов прокурор посилався на те, що згідно ст ст 1, 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», п.12 «Перехідних положень» Земельного кодексу України, до повноважень місцевих державних адміністрацій належить розпорядження землями державної власності відповідно до закону. При цьому до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів -відповідні органи виконавчої влади.

В ході проведеної перевірки, було встановлено факт порушення відповідачем вимог ст. ст. 19, 20, 57 Земельного кодексу України, оскільки мало місце самовільне використання земельної ділянки (розпахано) площею 1,6га. в квадраті 28 виділу 2 лісового фонду Державного підприємства «Приморський лісгосп», про що свідчать наступні докази: Акт перевірки від 21.10.11р., Протокол про адміністративне правопорушення від 21.10.11р., Постанова про накладення адміністративного стягнення № 0054 від 21.10.11р. При цьому правовстановлюючі документи на право користування земельною ділянкою у відповідача відсутні. На підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покрову (затвердженої Постановою КМУ № 963 від 25.07.2007р.), проведено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, розмір якої склав суму 38738,14грн.

Посилаючись на приписи норм ст. ст. 157, 211 Земельного кодексу України, просить позов задовольнити.

Відповідач у справі у письмовому відзиві на позовну заяву заперечив проти наведених у ній доводів. Вказуючи на безпідставність та необґрунтованість заявленого позову, зазначає наступні обставини.

Відповідно до ст.22 ЦК України під збитками законодавець розуміє: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із вимогами ст.207 ЗК України відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві, внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом. Відшкодуванню підлягають також втрати, завдані обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі, орендарів, або погіршенням якості угідь внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування або держави, а також у зв'язку з виключенням сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників із господарського обігу внаслідок встановлення охоронних, санітарних та інших захисних зон.

Ст.22 ЦК України визначено загальну норму щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу цивільного правопорушення: порушення права чи інтересу; завдання збитків та зв'язок між порушенням права і збитками, а також вина особи, яка завдала збитків. У даному випадку відсутній ключовий елемент правопорушення - заподіяні збитки.

Аналогічні висновки можна зробити і виходячи зі змісту п.5 Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначення, зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затвердженого наказом Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 № 110.

Виходячи з наведеного, вимоги позивача в частині стягнення шкоди в розмірі 38 738,14 грн., заподіяної внаслідок самовільного зайняття та використання не за цільовим призначенням земельної ділянки площею 1,6 га. вважає безпідставними. Крім того, згідно з пунктом 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 року N 110 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року N 963»підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки.

Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок та їх нецільового використання, є вказані документи в їх сукупності, оскільки саме такі документи можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки та її нецільового використання, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

Саме така позиція викладена в пункті 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин». Необхідною умовою для стягнення шкоди, спричиненої самовільним зайняттям земельної ділянки, є наявність акта обстеження земельної ділянки, в якому мають бути викладені критерії для обчислення розміру шкоди (вид земель, цільове використання, форма власності тощо).

Однак, акт обстеження земельної ділянки позивачем до матеріалів позову не доданий, що свідчить про відсутність повного комплекту документів, необхідних для обчислення шкоди. Позивач не довів віднесення земельної ділянки до земель лісового фонду.

Відповідно до пункту 7 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. N 963, розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться інспекціями Мінприроди або Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, територіальними підрозділами Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Держкомзему на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000 р. N 1619.

Однак, поняття «шкода, спричинена самовільним зайняттям земельних ділянок»та «збитки і втрати, заподіяні в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища»не є тотожними поняттями, а законодавчо чітко визначений орган, до компетенції якого належить здійснення контролю за використанням та охороною земель, зокрема, в частині дотримання порядку набуття прав на землю та вжиття відповідних заходів у разі допущення порушень (відшкодування збитків за самовільне зайняття земельних ділянок).

Просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.03.2012р. порушено провадження у справі № 5009/801/12, розгляд якої призначено на 03.04.2012 р. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.04.2012р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 23.04.2012р.

Ухвалою господарського суду від 23.04.2012р. на підставі ст 69 ГПК України строк розгляду справи продовжено на п'ятнадцять днів (до 16.05.2012р.), розгляд справи відкладено на 10.05.2012р. Ухвалою господарського суду від 10.05.2012р. розгляд справи відкладено на 16.05.2012р.

В судовому засіданні 16.05.2012р. представники сторін, прокуратури підтримали власні доводи.

За клопотанням представника відповідача розгляд справи здійснювався із застосуванням технічного засобу фіксації судового процесу.

До судового засідання 16.05.2012р. представники третіх осіб не з'явилися.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Станом на дату прийняття рішення по даній справі, ухвали господарського суду Запорізької області від 10.05.2012р. про відкладення розгляду справи на 16.05.12р. до суду не поверталась.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки про час та місце судового розгляду справи треті особи повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників.

В судовому засіданні 16.05.2012 р. прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та сторін, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Конституцією України закріплено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси є об'єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування, (ст. 13 Конституції України)

Як свідчить ст.121 Конституції України, одним із завдань прокуратури є представництво інтересів держави у суді у випадках визначених законом. Підставами представництва інтересів держави відповідно до положень ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Статтею 2 ГПК України передбачено право прокурора подавати до господарського суду позовні заяви в інтересах держави, зазначивши орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Відповідно до ст. 37 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», нагляд за додержанням законодавства про охорону довкілля здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори. При здійсненні нагляду органи прокуратури застосовують надані їм законодавством права, включаючи звернення до суду з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Згідно до ст. 21 вказаного Закону, до повноважень місцевих державних адміністрацій в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності відповідно до закону.

Пунктом 12 «Перехідних положень»Земельного кодексу України встановлено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів -відповідні органи виконавчої влади.

Таким чином, оскільки шкода заявлена до стягнення за самовільне використання земельної ділянки площею 1,6га., розташованої поза межами населеного пункту, тому Приморська районна державна адміністрація є належним позивачем по даній справі.

Матеріали справи свідчать, що у ході проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства старшим державним інспектором з контролю за використанням і охороною земель Відділу держкомзему у Приморському районі Запорізької області Лісницькою Л.В. установлено, що СПД ОСОБА_1 в порушення вимог ст. ст. 19, 20, 57, 125, 126 Земельного кодексу України самовільно використовувалась земельна ділянка державної власності площею 1,6га. в кв. 28 відділ 2 лісового фонду (категорія земель, угіддя -нелісовкриті землі) Державного підприємства «Приморський лісгосп»на території Зеленівської сільради для вирощування с/г культур. Вказані обставини визначені у Акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 21.10.2011р. та Акті обстеження земельної ділянки від 21.10.2011р.

За наслідками перевірки, старшим державним інспектором з контролю за використанням і охороною земель Відділу держкомзему у Приморському районі Лісницькою Л.В. відносно ОСОБА_1 складено протокол № 0055 від 21.10.2011 про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 53, 53-1 КУпАП.

З вказаного протоколу випливає, що правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 38738,14грн.

Постановою № 0054 від 21.10.2011р. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 850 грн. З Постанови вбачається, що відповідач самовільно використовує земельну ділянку орієнтовною площею 1,6га. в кв. 28 виділ 2 лісового фонду (нелісовкриті землі) ДП «Приморський лісгосп»для вирощування с/г культур. Постанова підтверджує, що ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 ст 53-1 КУпАП.

Сума штрафу була сплачена відповідачем, що ним не оспорюється.

Як підтверджено представниками прокурора та позивача, Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності № 0054 від 21.10.2011р. не скасована (не визнана нечинною, недійсною), а тому породжує правові наслідки, на які вона спрямована та є у сукупності з Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 21.10.2011р. та Актом обстеження земельної ділянки від 21.10.2011р., в розумінні ст ст 33, 34 ГПК України належними доказами факту самовільного зайняття відповідачем (без належних правових підстав) земельної ділянки.

Відділом держкомзему у Приморському районі Запорізької області внесено Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 Припис від 21.10.2011р. на підставі ст ст 6, 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»в місячний термін припинити користування та повернути земельну ділянку власнику.

Статтею 19 Земельного кодексу України визначені категорії земель, до яких пунктом

е) віднесені землі лісогосподарського призначення.

Стаття 20 ЗК України визначає поняття встановлення та зміни цільового призначення земель. Так, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх

Повноважень (ч.1).

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти

землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення (ч.2).

Згідно п. г) ст. 21 Земельного кодексу України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Частиною 1статті 57 ЗК України визначено, що земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Згідно статті 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Стаття 211 Земельного кодексу України передбачає, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення: б) самовільне зайняття земельних ділянок.

Будь-яких правовстановлюючих документів, які б свідчили про наявність права користування земельною ділянкою площею 1,6га. відповідачем до перевірки та до господарського суду не надано.

Статтею 157 Земельного кодексу України передбачено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами (ч.1).

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч.2 ст 157).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. № 963 затверджена МЕТОДИКА визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

Згідно до п. 1 ця Методика спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі - розмір шкоди).

Згідно до п. 2 розмір шкоди визначається окремо по кожному із зазначених правопорушень.

Пунктом 4 Методики передбачений порядок визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, а саме: для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови) за такою формулою:

Шс = Пс x Нп x Кф x Кі (1),

де Шс - розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривень;

Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів;

Нп - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1, з урахуванням переліків, наведених у додатках 2 і 3;

Кф - коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4;

Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки, що визначаються відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель,

затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня

2000 р. N 783.

Внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 1,6 га. державі заподіяно шкоду в розмірі 38738,14грн., розрахованої з використанням зазначеного порядку, визначеного Методикою.

Таким чином позов є законним, обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву та пояснення представників в судових засіданнях, спростовуються вищевикладеними обставинами.

Крім того, суд зауважує наступне. Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на ст.. 22, ЦК України та ст.. 207 Земельного кодексу України (щодо можливості відшкодування завданих збитків у вигляді втрат сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників як засобів виробництва або погіршенням якості угідь) є безпідставним, оскільки стаття 207 Земельного кодексу України не входить до правової підстави заявленого у цій справі позову, а тому не повинна бути предметом судового дослідження. В позові заявлена до стягнення шкода саме за інше правопорушення -самовільне зайняття земельної ділянки.

Також безпідставними є посилання відповідача на відсутність усіх належних доказів, необхідних для визначення розміру шкоди, оскільки у відповідності до вимог п.3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 року N 110 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року N 963», прокурором та позивачем наданий увесь необхідний перелік доказів, які є підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, а саме: Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 21.10.2011р., Акт обстеження земельної ділянки від 21.10.2011р., протокол про адміністративне правопорушення № 0055 від 21.10.2011р., Припис з вимогою про усунення порушення від 21.10.2011р. Крім того, Наказ від 12.09.2007р. № 110 має рекомендаційний характер і не містить імперативної норми права, що лише за наявності усіх з перелічених доказів є можливим визначення розміру шкоди.

На підставі ст. 49 ГПК України судовий збір у сумі 1609,50грн. підлягає стягненню з відповідача до державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІДН НОМЕР_2 ) у дохід держави шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки із лісового фонду площею 1,6га. у розмірі 38738 (тридцять вісім тисяч сімсот тридцять вісім) грн. 14 коп. на р/рахунок Зеленівської сільської ради 33111331700284, МФО 813015, банк ГУДКУ у Запорізькій області, ЄДРПОУ 37917236, код платежу 24062100. Видати наказ.

Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІДН НОМЕР_2 ) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області; МФО 813015; ЄДРПОУ 38025409; р/р № 31215206783007; код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності банку -206, з використанням параметру RR-83) суму 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України - 18.05. 2012 р.

Суддя М.В. Мірошниченко