Рішення № 24170915, 17.05.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/33/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.12 Справа № 5009/916/12

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Херсонський електромеханічний завод" (73034, м. Херсон, вул. Паровозна, 12)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство № 129966" (69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, 81/5)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача : ОСОБА_1 -довіреність № 3225 від 16.09.2011 р.,

ОСОБА_2 -довіреність № 1265 від 16.05.2012 р.,

ОСОБА_3 -довіреність № 1267 від 16.05.2012 р.

від відповідача: ОСОБА_4 -довіреність б/н. від 17.04.2012 р.,

ОСОБА_5 -довіреність б/н від 10.05.2012 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Херсонський електромеханічний завод", м. Херсон звернулося в господарський суд Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство № 129966", м. Запоріжжя заборгованості за договором міни № 5 від 03.02.2011 р. в розмірі 137453,70 грн. та про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство № 129966" розпорядитися належним йому майном, що знаходиться на відповідальному зберіганні у Товариства з додатковою відповідальністю "Херсонський електромеханічний завод".

Обґрунтовуючи позов позивач посилається на те, що ним, на виконання умов укладеного між сторонами договору міни № 5 від 03.02.2011 р. було поставлено відповідачу насосне обладнання на загальну суму 137453,70 грн. Поставка здійснювалась партіями. Так, за наказом (накладною) № 1503 від 20.09.2011 року, по довіреності виданої відповідачем на ім'я ОСОБА_5 № 31/09 від 20.09.2011 року, відповідачу було відвантажено єлектронасосні агрегати типу ЕЦВ у кількості 5-ти штук, загальною вартістю 54120,00 грн. в т.ч. ПДВ. За наказом (накладною) № 1681 від 26.10.2011 року по довіреності виданої відповідачем на ім'я ОСОБА_5 № 38 від 26.10.2011 року, відповідачу було відвантажено єлектронасосні агрегати типу ЕЦВ у кількості 12-ти штук, загальною вартістю 83333,70 грн. в т.ч. ПДВ. Позивач вказує, що відповідач досить тривалий час, вже після отримання ним електронасосного обладнання, ухилявся від виконання покладеного на нього Договором зустрічного зобов'язання по передачі у власність позивача металорізального, вимірювального та слюсарного інструмента та верстатного оснащення згідно Специфікації до Договору (Додаток 1).

23.12.2011 року відповідач повідомив позивача про направлення ним на адресу позивача очікуваного товару, котрий позивачу необхідно отримати у транспортному агентстві "Делівері" м. Херсон. При зверненні позивачем до агентства з'ясувалось, що відповідач зазначив у декларації на вантаж вантажоодержувачем самого себе, що унеможливлювало отримання позивачем вантажу. 30.12.201І року вже після повідомлення відповідачем транспортного агентства "Делівері" про належного вантажоодержувача, позивачу за Актом отримання вантажу вантажоодержувачем № А-ХС-45978 від 30.12.2011 року вдалося отримати вантаж. При одержанні вантажу з'ясувалось, що пакування не відповідало вимогам, що звичайно ставляться до тари необхідної для перевезення та зберігання направленого товару (товар був упакований у коробки з фірмовим знаком "Оріфлейм"); до товару не було надано жодного товаросупровідного документа; на товарі було відсутнє будь-яке маркування котре б дозволило його ідентифікувати. У зв'язку з неможливістю ідентифікації вантажу, позивачем було призупинено приймання товару і негайно, 29.12.2011 року, було направлено телеграму на адресу відповідача з вимогою направити офіційного представника для прийому-передачі відвантаженої відповідачем продукції. При направленні телеграми позивач керувався положеннями п. 17 Інструкції про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення та народного споживання по кількості П-6, затвердженої Держарбітражем при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. У свою чергу, відповідач у відповідності до того ж п. 17 вищезазначеної Інструкції зобов'язаний був протягом 24 годин телеграмою або телефонограмою повідомити, чи буде він направляти свого представника. Телеграма про виклик представника була проігнорована відповідачем. 03.01.2012 року позивач вдруге направив телеграму на адресу відповідача про виклик офіційного представника для складання акту прийому-передачі відвантаженої за договором № 5 від 03.02.2011 року продукції. 03.01.2012 року позивачу після декількох спроб вдалося зателефонувати до представника відповідача - ОСОБА_5, саме через якого відповідач отримував продукцію від позивача. ОСОБА_5 повідомив, що офіційного представника вони направляти не будуть через Різдвяні канікули на їх підприємстві. Сама ж, телеграма залишилась без відповіді. Враховуючи, що відповідачем ігнорувалися виклики офіційного представника для складання Акту, а представником відповідача повідомлено, що взагалі представник не прибуде для участі у прийманні-передачі продукції, позивач розпочав прийом продукції одноособово, для чого призначив комісію, до складу якої увійшли представник від профспілкового комітету та представник від трудового колективу підприємства. При розпакуванні вантажу з'ясувалось, що відповідачем поставлено продукцію, котра не відповідає Специфікації до Договору (Додатку 1). Позивач вказує, що відповідачем було дійсно поставлено металорізальний, вимірювальний та слюсарний інструменти та верстатне оснащення, але неналежної номенклатури, отже поставлена продукція не відповідала умовам Договору. Факти невідповідності пакування, відсутності товаросупровідних документів та неналежності номенклатури товару були зафіксовані у акті приймання продукції (товарів) за якістю та кількістю від 03.01.2012 року. Про вищевикладені факти порушення відповідачем умов Договору міни № 5 від 03.02.2011 року позивачем відповідачу було направлено претензію вих. № 14 від 05.01.2012 року, а неналежний товар було прийнято на відповідальне зберігання. Натомість, відповідачем за збігом усіх можливих строків встановлених чинним законодавством, з нехтуванням звичаїв ділового обороту, 10.01.2012 року (з моменту першого виклику представника відповідача (29.12.2011 року) минуло майже 13 діб) направив на адресу позивача телеграму у якій повідомив про направлення свого представника для складання акту прийму-передачі. 11.01.2012 року за адресою позивача прибув офіційний представник відповідача, котрий підписав вже складений позивачем акт зі своїми зауваженнями. 27.01.2012 року відповідач направив на адресу позивача відповідь на претензію вих. № 1/2012, якою фактично відмовився розглядати претензію позивача. Посилаючись на вищевикладене, а також на приписи статей 526, 671, 672, 686, 678, 690, 715, 716 Цивільного кодексу України; 193, 266, 293 Господарського кодексу України; Інструкцію про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення та народного споживання по кількості П-6 та умови договору міни № 5 від 03.02.2011 р., позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.03.2012 р. порушено провадження у справі № 5009/916/12, розгляд якої призначено на 17.04.2012 р.

Ухвалою суд від 17.04.2012 р., за клопотанням позивача, в порядку ст. 69 ГПК України, строк розгляду справи було продовжено на 15-ть днів до 22.05.2012 р., розгляд справи відкладено на 17.05.2012 р.

За клопотанням присутніх в судовому засіданні представників сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Відповідач - ТОВ «АТП № 129966»- у письмовому відзиві на позовну заяву проти позову заперечив. Зокрема, зазначає, що після укладення договору міни відносини сторін розвивалися таким чином:

29.04.2011 р. позивач відповідно до накладної № 596 передав відповідачеві через служ бу доставки (ТОВ «Делівері») продукцію загальною вартістю 9384,00 грн. з ПДВ.

27.05.2011 р. відповідач згідно з накладною № РН-0000038 передав позивачеві через службу доставки (ТОВ «ТК «САТ») продукцію загальною вартістю 9384,00 грн. з ПДВ.

20.09.2011 р. позивач відповідно до накладної № 1503 передав відповідачеві через слу жбу доставки (ТОВ «Делівері») продукцію загальною вартістю 54120,00 грн. з ПДВ.

26.10.2011 р. позивач відповідно до накладної № 1681 передав відповідачеві через слу жбу доставки (ТОВ «Делівері») продукцію загальною вартістю 83333,70 грн. з ПДВ.

21.12.2011 р. відповідач через службу доставки (ТОВ «Делівері») передав на адресу по зивача продукцію загальною вартістю 158335,40 грн. з ПДВ, з додатком товарних накладних № РН-0000073 від 02.12.2011 р. (на суму 128140,64 грн.) та № РН-0000074 від 02.12.2011 р. (на суму 30194,76 грн.), що підтверджується квитанцією про прийом вантажу ЗП2-3-137, ви даною ТОВ «Делівері».

Гарантійним листом № 5245 від 27.12.2011 р., переданим по факсу, позивач повідомив відповідача, що гарантує відправку насосів у кількості 3 шт. після отримання інструменту в службі доставки «Делівері».

29.12.2011 р. позивач надіслав на адресу відповідача телеграму з проханням відрядити представника до позивача в м. Херсон для прийому-передачі продукції згідно з договором № 5 від 03.02.2011 р., що відповідає п. 4 Договору.

29.12.2011 р., після отримання телеграми, з урахуванням практики ділового обороту, що склалася між сторонами, - відправки продукції через службу доставки, - відповідач засо бами телефонного зв'язку повідомив позивача, що потреби у відрядженні представника відповідача немає, і запропонував здійснити зустрічну відправку насосів також через службу доставки.

30.12.2011 р. о 09 год. 47 хв. представник позивача ОСОБА_3 отримала продукцію, відправлену відповідачем 21.12.2011 р., що підтверджується актом отримання багажу вантажоодержувачем № А-ХС-45978 від 30.12.2011 р. Таким чином, станом на 21.12.2011 р. відповідач поставив на адресу позивача продукції на загальну суму 167719,40грн., а позивач на адресу відповідача - на загальну суму 146837,70 грн. Проте, до закінчення строку дії договору міни позивач так і не здійснив відправки про дукції, згаданої у гарантійному листі, на різницю між сумою, передбаченою п. 1 договору міни, і сумою, на яку було фактично поставлено продукцію станом на 21.12.2011 р.

03.01.2012 р. позивач надіслав на адресу відповідача телеграму, в якій було вказано: «Вдруге просимо направити вашого представника для складання акта прийому-передачі за договором № 5 від 03.02.2011 р. у зв'язку з невідповідністю кількості поставленого вами товару на адресу Херсон Паровозна 12».

У відповідь на телеграму від 03.01.2012 р. позивач був повідомлений телефоном, що працівники відповідача не перебуватимуть на роботі з 01 по 09 січня 2012 р. включно, у зв'я зку з чим була досягнута усна домовленість про направлення представника відповідача від разу після закінчення новорічно-різдвяних канікул.

10.01.2012 р. на адресу позивача була надіслана телеграма про те, що представник від повідача для участі в прийманні продукції за кількістю прибуде в м. Херсон до позивача 11.01.2012 р.

Представник відповідача ОСОБА_5, відряджений для участі в прийманні, відбув 10.01.2012 р. з м. Запоріжжя до м. Херсона, і прибув на ТДВ «ХЕЗ» 11.01.2012 р. о 08 год. 00 хв., що підтверджується посвідченням про відрядження. При собі ОСОБА_5 мав належ но оформлені повноваження на участь у перевірці (посвідчення № 1 від 10.01.2012р.).

10.01.2012 р. відповідач отримав рекомендоване поштове відправлення з повідомлен ням про вручення, відправлене позивачем 05.01.2012 р., що містило претензію № 14 від 05.01.2012 р. без яких-небудь додатків, у якій позивач повідомляв про виявлення невідповід ності товару номенклатурі, заявленій у специфікації, про відсутність товаросупровідних до кументів на вантаж. Зокрема, в претензії, датованій 05.01.2012 р., було прямо зазначено, що через не відрядження у відповідь на телеграму від 03.01.2012 р. представника відповідача для складання акта прийому-передачі, згаданий акт було складено із залученням незалежного представника від профспілкової організації.

Після прибуття ОСОБА_5 за місцезнаходженням позивача з'ясувалося, що станом на 11.01.2012 р. жодного акта приймання продукції за кількістю, складеного позивачем, не має, тому приймання продукції за кількістю фактично розпочалося з його прибуттям. При цьому працівники позивача почали складати акт приймання продукції (товару) за якістю і кількістю.

На початку прийомки (11.01.2012 р.) ОСОБА_5 було виявлено, що упаковка на всіх товарних місцях розкрита. Представлена для огляду продукція не повною мірою відповідала за асортиментом накладній. Переліки продукції як тієї, що відповідала накладній, що так і тієї, що не відповідала їй, були вказані в тексті акта.

У зв'язку з цими фактами за результатами прийомки на зворотному боці останньої сто рінки акта ОСОБА_5 зробив застереження про незгоду до акта прийомки.

27.01.2012 р. відповідач надіслав відповідь на претензію позивача від 05.01.2012 р.

Відповідач наголошує, що до 31.12.2011 р. (дати закінчення строку дії Договору), він не міг ухи лятися від виконання обов'язку щодо передання продукції, оскільки граничний термін для виконання цього обов'язку ще не настав.

Звертає увагу, що саме відповідач, на відміну від позивача, у строк до 31.12.2011 р. виконав передбачену п. 1 Договору умову щодо вартості поставленої продукції (160000,00грн.), тоді як позивач поставив продукції лише на суму 146837,70 грн.

З приводу доводів позивача щодо не передавання товаросупровідних документів відповідач вказує, що видаткові та податкові накладні від 02.12.2011 р. у 2-х примірниках були вкладені до упаковки товару. Раніше, 02.12.2011 р. вони були надісла ні позивачеві факсом. На підставі вкладених до упаковки накладних служба доставки ТОВ «Делівері» у квитанції про приймання вантажу ЗП2-3-1373 від 21.12.2011 р. вказала цінність вантажу - 158335,40 грн. Листом від 27.12.2011 р. № 5246, переданим по факсу, позивач підт вердив вартість вантажу - 158335,40 грн., що свідчить, що вже 27.12.2011 р. позивач мав видаткові і податкові накладні на всю вартість надісланого товару. У відповідь на дзвінок ОСОБА_3 з проханням надіслати товаросупровідні документи їхні дублікати були надіслані на адресу позивача поштою 30.12.2011 р., а 19.01.2012 р. - факсом. Дублікати видаткових на кладних також були передані позивачеві разом із ОСОБА_5, відрядженим для участі в прийманні продукції за кількістю, однак працівники позивача ОСОБА_7 та ОСОБА_3 відмовились їх отримати. Крім цього, в акті приймання продукції за кількістю на с. 1 зазначено, що відсутні деякі товаросупровідні документи (при цьому не зазначено, які са ме). Також, відповідач зазначає, що твердження про відсутність маркування на товарі, котре б дозволило його ідентифікувати, повністю спростовано змістом акта приймання продукції за кількістю: в акті на с. с. 2, 3 увесь товар, що перевірявся, навіть той, що не був вказаний у специфікації до договору, ідентифіковано. Крім того, відповідач наголошує, що телеграма про виклик представника іногороднього відправника від 03.01.2012 р. не є повідомленням в розумінні пунктів 17, 17а Інструкції П-6. Крім того, відповідач звертає увагу на те, що при прийнятті продукції позивачем було порушено п. 11 Інструкції п-6, згідно з яким приймання про дукції проводиться особами, уповноваженими на те керівником або заступником керівника підприємства-одержувача. Ці особи несуть відповідальність за суворе дотримання правил приймання продукції. Проте, як вказує відповідач, у осіб, які брали учать у прийманні продукції відповідних посвідчень не було.

Посилаючись на вищевикладене відповідач просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні представники сторін (включаючи ОСОБА_3, ОСОБА_2) підтримали доводи викладені, відповідно, у позовній заяві і у відзиві на неї, а також відповіли на питання суду.

В судовому засіданні 17.05.2012 р. прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 03.02.2011 р. між Товариством з додатковою відповідальністю «Херсонський електромеханічний завод»(Стороною-2, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство № 129966»(Стороною-1, відповідачем у справі) було укладено договір № 5 міни (далі -Договір), за умовами якого між СТОРОНАМИ здійснюється обмін наступною продукцією:

металорізальний, вимірювальний та слюсарний інструменти та верстатне оснащення згідно Специфікації до Договору (Додаток 1) на загальну суму з ПДВ 160000,00 грн., власником яких є СТОРОНА-1;

на насосне обладнання згідно Специфікацій до Договору (Додатки) на загальну суму з ПДВ 160000,00 грн., власником якого є СТОРО НА-2.

В пункті 3 Договору визначено, що предмети обміну знаходяться у справному стані, придатному до експлуатації. Якість предметів обміну визначено за попереднім оглядом. СТОРОНИ взаємно гарантують таку якість предметів обміну, яка була засвідчена та схвалена кожною СТОРОНОЮ, що ви ступає як покупець і підтверджена відповідними сертифікатами якості виробників.

Відповідно до п. 4 Договору предмети обміну передаються один одному за місцем знаходження майна СТОРОНИ-2, протягом терміну дії Договору. Право власності на предмети обміну виникає у СТОРІН, які виступають як покупці, з моменту приймання вищевказаного майна, що оформлюється актами здачі-приймання, підписаними повноважними представниками СТОРІН. При передачі продукції СТОРОНА, що виступає як продавець, зобов'язана передати іншій СТОРОНІ, що виступає як покупець, усі документи на предмети обміну, про що робить ся відповідна позначка та перелік у акті здачі-приймання.

Згідно із п. 6.2 Договору кожна із СТОРІН, що виступає в якості продавця, зобов'язана: забезпечити за власний рахунок пакування товару (якщо воно передбачене),

необхідне для того, щоб СТОРОНА, яка виступає як покупець, мала можливість прийняти предмет обміну.

Строк дії договору визначено до 31 грудня 2011 р. (п. 8.8. Договору).

Як встановлено судом, зокрема, протягом вересня-жовтня 2011 р. позивач передав відповідачу за накладною № 1503 від 20.09.2011 року, насосні агрегати типу ЕЦВ у кількості 5-ти штук, загальною вартістю 54120,00 грн. (в т.ч. ПДВ.). Товар отримано представником відповідача ОСОБА_5 за довіреністю № 31/09 від 20.09.2011 р. За накладною № 1681 від 26.10.2011 року позивачем відповідачем було передано насоси та насосні агрегати у кількості 12 штук загальною вартістю 83333,70 грн. (в т.ч. ПДВ). Товар отримано представником відповідача ОСОБА_5 за довіреністю № 38 від 26.10.2011 року. Всього передано товар на суму 137453,70 грн.

Згідно квитанції про прийом вантажу ЗП2-З-137 від 21.12.2011 р. виданої ТОВ «Делівері»позивачу, відповідач передав продукцію, як зазначено в квитанції, загальною вартістю 158335,40 грн. (в т.ч. ПДВ).

29.12.2011 р. позивач надіслав на адресу відповідача телеграму з проханням відрядити представника до позивача в м. Херсон для прийому-передачі продукції згідно з договором № 5 від 03.02.2011 р.,

30.12.2011 р. за Актом отримання вантажу вантажоодержувачем № А-ХС-45978 від 30.12.2011 р. відправлена відповідачем продукція була отримана повноважним представником позивача.

03.01.2012 р. позивач надіслав на адресу відповідача телеграму, в якій було вказано: «Вдруге просимо направити вашого представника для складання акта прийому-передачі за договором № 5 від 03.02.2011 р. у зв'язку з невідповідністю кількості поставленого вами товару на адресу Херсон Паровозна 12».

Сторонами підтверджено, що в телефонному режимі позивача було повідомлено відповідачем, що через різдвяні канікули, підприємство з 01.01.2012 р. по 09.01.2012 р. включно не працює, тому забезпечити явку представника для приймання продукції у вказаний період не уявляється можливим.

10.01.2012 р. на адресу позивача була надіслана телеграма про те, що представник від повідача для участі в прийманні продукції за кількістю прибуде в м. Херсон до позивача 11.01.2012 р.

Матеріалами справи підтверджується, що представник відповідача ОСОБА_5, відряджений для участі в прийманні, відбув 10.01.2012 р. з м. Запоріжжя до м. Херсона, і прибув на ТОВ «ХЕЗ»11.01.2012 р. о 08 год. 00 хв. (посвідчення про відрядження від 10.01.2012 р., наказ № 3/2012 від 10.01.2012 р.)

В матеріалах справи міститься Акт приймання продукції (товарів) за якістю та кількістю від 03.01.2012 р., складений ТДВ «Херсонський електромеханічний завод»у складі комісії: технічний директор -ОСОБА_7, представник ТДВ «ХЕМЗ»завідуючий ЦІС -ОСОБА_8, представник ТДВ «ХЕМЗ»начальник БІГ -ОСОБА_3, незалежний представник голова профкому -ОСОБА_10, представник громадськості -представник трудового колективу ОСОБА_11

За змістом вказаного Акту стан тари задовільний, зовнішнє маркування тари -відсутнє, продукція у тарі відправника (картонні коробки з написом «Oriflame»щодо маркірування, тари, упаковки, а також кількість продукції, якої стосується кожен із виявлених недоліків -маркування тари та упаковки -відсутнє, тара не відповідає стандартам, виявлені незаявлені інструменти зі слабою маркіровкою, або зовсім відсутній, відсутні деякі супровідні документи. Пломби відсутні. Також в Акті міститься перелік перевіреної продукції та продукції, яка не відповідає номенклатурі, зазначеної в документі, що посвідчує номенклатуру. Висновки комісії - відправлена продукція (інструмент) постачальника ТОВ «АТП № 129966»м. Запоріжжя, не відповідає договірним зобов'язанням. При цьому, Акт приймання продукції (товарів) за якістю та кількістю підписано представником відповідача ОСОБА_5 з застереженням про не згоду. На зворотному боці Акту ОСОБА_5 було зазначено, що представлений до огляду товар дійсно не повною мірою відповідає переліку, вказаному в накладній, проте з урахуванням стану тари і упаковки на момент його прибуття для участі в прийомці, немає можливості зробити висновок про те, чи є причиною нестачі порушення комплектації товарних місць при відвантаженні, чи зміна асортименту товару сталася вже на складі одержувача.

05.01.2012 р. позивачем на адресу відповідача була направлена Претензія (вих. № 14 від 05.01.2012 р.), яка містила альтернативні вимоги: надати всі необхідні товаросупровідні документи на відвантажений товар; здійснити відвантаження товару належної номенклатури, або погасити заборгованість перед товариством, шляхом перерахування грошових коштів в сумі 154953,70 грн. на поточний рахунок за наступними банківськими реквізитами: п/р 26004005610301 в ХФ АБ «Брокбізнесбанк», м. Херсон, МФО 352372, код ЗКПО 00901631; власним коштом утримувати товар, що не відповідає номенклатурі заявленій у Специфікації до Договору (Додатку № 1), тобто направити представників для його отримання. При цьому, позивачем було запропоновано відповідачу реституцію (повернення сторін у первісний стан в якому вони були до укладання Договору). Згідно долученого до матеріалів справи Повідомлення про вручення поштового відправлення, вказана Претензія була отримана представником відповідача ОСОБА_12 - 10.01.2012 р.

У відповідь на Претензію, листом від 27.01.2012 р. за вих. № 1/2012 відповідач вказав, що розглянути її по суті неможливо у зв'язку з тим, що Претензія була складена 05.01.2012 р., а приймання товару за кількістю за участю представника ТОВ «АТП № 129966» відбулося 11.01.2012 р., про що того ж дня було складено відповідний акт. Претензія складена до приймання товарів за кількістю, а, отже, без урахування результатів приймання, яке було проведено пізніше. З приводу товаросупровідних документів відповідач повідомив, що товаросу провідні документи - податкові накладні та видаткові накладні від 02.12.2011 р. у 2-х примірниках. - було вкладено до пакування товару. У відповідь на телефонний дзвінок ОСОБА_3 з про ханням надіслати товаросупровідні документи, дублікати зазначених накладних у 2-х примірниках були надіслані ТДВ «ХЕМЗ»поштою 30.12.2011 р., а 19.01.2012 р. - факсом. Також, вказані документи у 2-х примірниках були передані разом з учасником приймання товарів за кількістю - ОСОБА_5. Однак працівники ТДВ «ХЕМЗ»ОСОБА_7 і Климак 1.1. відмовились її от римати.

Позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство № 129966", м. Запоріжжя заборгованості за договором міни № 5 від 03.02.2011 р. в розмірі 137453,70 грн. та про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство № 129966" розпорядитися належним йому майном, що знаходиться на відповідальному зберіганні у Товариства з додатковою відповідальністю "Херсонський електромеханічний завод" стали предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема, з договорів та інших правочинів. (Аналогічні норми містяться в статтях 173 -175 Господарського кодексу України).

Як вже зазначалось, спірні правовідносини сторін ґрунтуються на договорі міни.

Відповідно до ст. 715 Цивільного кодексу України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги).

Згідно положень ст. 716 ЦК України до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом.

За умовами Договору Сторони зобов'язались здійснити обмін продукції на загальну суму 160000,00 грн. в строк до 31.12.2011 р.

Грошових зобов'язань за Договором, виходячи з його умов, у відповідача перед позивачем не існує.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язком для неї.

З матеріалів справи не вбачається та позивачем не доведено наявності правових підстав покладення на відповідача обов'язку сплатити кошти.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Загальні умови виконання зобов'язання закріплені в ст. 526 ЦК України: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Частина 1 статті 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 3 ст. 612 ЦК України встановлює право кредитора відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків, якщо виконання зобов'язання втратило для нього інтерес внаслідок прострочення боржника.

За правилами ст. 672 ЦК України, якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Якщо продавець передав покупцеві частину товару, асортимент якого відповідає умовам договору купівлі-продажу, і частину товару з порушенням асортименту, покупець має право на свій вибір: 1) прийняти частину товару, що відповідає умовам договору, і відмовитися від решти товару; 2) відмовитися від усього товару; 3) вимагати заміни частини товару, що не відповідає асортименту, товаром в асортименті, який встановлено договором; 4) прийняти весь товар.

У разі відмови від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, або пред'явлення вимоги про заміну цього товару покупець має право відмовитися від оплати цього товару, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

В даному випадку, на виконання своїх договірних зобов'язань, відповідач в обмін на поставлену позивачем продукцію на суму 137453,70 грн. передав позивачу товар на суму 158335,40 грн.

Відповідно до приписів ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений ... кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Згідно зі ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об'єктивної істини.

Однак, в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України належних і допустимих доказів відмови від отриманого від відповідача за Договором товару (у повному обсязі або частини) та звернення до відповідача з вимогою про сплату коштів позивачем до суду не надано.

Долучена до матеріалів справи Претензія позивача (вих. № 14 від 05.01.2012 р.) не є таким доказом, оскільки свідчить лише про вимогу надіслати товаросупровідні документи на відвантажений відповідачем товар, та додатково містить альтернативні вимоги про здійснення відвантаження товару належної номенклатури або перерахувати грошові кошти в сумі 154953,70 грн.

Умову, передбачену статтею 672 ЦК України, а саме -відмовитись від товару із наступною беззаперечною вимогою повернути сплачені грошові кошти, позивач не виконав, внаслідок чого у відповідача не настало грошове зобов'язання повернути грошові кошти.

Крім того, спростовуючи доводи позивача, суд додатково вважає за необхідне зазначити наступне:

Відповідно до ч. 2 ст. 685 ЦК України товар повинен бути переданий у тарі та (або) упакований звичайним для нього способом в упаковку, а за їх відсутності - способом, який забезпечує схоронність товару цього роду за звичайних умов зберігання і транспорту вання, якщо договором купівлі-продажу не встановлено вимог щодо тари та (або) упаковки.

Вимоги щодо тари та (або) упаковки передбачені пунктом 6.2 Договору, за змістом якого, кожна зі сторін зобов'язана забезпечити за власний рахунок пакування товару (якщо воно передбачене), не обхідне для того, щоб сторона, яка виступає як покупець, мала можливість прийняти предмет обміну.

В даному випадку, про наявність будь-яких утруднень у прийнятті предмета обміну, позивачем ані в Претензії, ані в позовній заяві не вказувалось. Наведене свідчить, що вимоги п. 6.2 Договору щодо тари та упаковки не були порушені відповідачем при відвантаженні продукції 21.12.2011 р.

Щодо неотримання товаросупровідних документів, слід вказати, що за вимогами п. 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 р. № П-6, приймання продукції по кількості проводиться по транспортним та супровідним документам відправника, і в разі відсутності товаросупровідних документів складається акт, в якому вказується які документи відсутні. Таким чином, не складення позивачем за відповідними поставками згідно вимог Інструкції П-6 Акту про відсутність товаросупровідних документів не свідчить про ненадання таких документів відповідачем.

До того ж, як зазначалось представником відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позов, на прохання представника позивача ОСОБА_3 дублікати товаросупровідних документів були надіслані на адресу позивача поштою 30.12.2011 р., а 19.01.2012 р. - факсом. Дублікати видаткових на кладних також були передані позивачу разом із ОСОБА_5, відрядженим для участі в прийманні продукції за кількістю, однак працівники позивача ОСОБА_7 та ОСОБА_3 відмовились їх отримати.

При цьому, судом враховується, що в Акті приймання продукції (товарів) за якістю та кількістю від 03.01.2012 р., зазначено, що відсутні деякі товаросупровідні документи, проте, не зазначено які саме.

Твердження щодо відсутності маркування на товарі, котре б дозволило його ідентифікувати, спростовується змістом Акта приймання продукції (товарів) за якістю та кількістю від 03.01.2012 р., згідно якого весь товар, що перевірявся, навіть той, що не був вказаний у специфікації до Договору, ідентифіковано.

При цьому, слід зауважити, що доводи позивача про порушення відповідачем умов маркування та пакування товару, умов передачі повного обсягу товаросупровідних документів не мають істотного значення для вирішення спору у цій справі внаслідок відсутності у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем, яке б виникло на підставі дії норми ст. 672 ЦК України.

Суд звертає увагу позивача на допущені порушення вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 р. № П-6 (надалі -Інструкція) при складанні Акту приймання продукції (товарів) за якістю та кількістю.

Так, відповідно до п. 16 Інструкції, якщо при прийманні продукції буде виявлена недо стача, то одержувач зобов'язаний зупинити подальше приймання, забезпечити збереження продукції, а також вжити заходи до запобігання її зміщенню з іншою однорідною продукці єю.

Якщо при правильності ваги брутто, недостача продукції установлюється при перевірці ваги нетто чи кількості товарних одиниць в окремих місцях, то одержувач повинен зупинити приймання решти місць, зберегти та пред'явити представникові, викликаному для участі в подальшому прийманні (пункти 17 і 18 Інструкції), тару і упаковку розкритих місць і продукцію, що знаходиться всередині цих міць.

Згідно із п. 17 Інструкції представник іногороднього відправника зобов'язаний явитися не пізніше ніж в 3-денний термін після отримання виклику, не враховуючи часу, необ хідного для проїзду, якщо інший термін не передбачений в Основних і Особливих умовах постачання, інших обов'язкових правилах або в договорі.

Відповідно до п. 17-а Інструкції у повідомленні (про виклик представника іногородньо го представника) має бути вказано: найменування продукції, дата і номер рахунку-фактури або номер транспортного документу, якщо до моменту виклику рахунок не отриманий; кількість недостатньої продукції і характер недостачі (кількість окремих місць, внутрішньотарна недостача, недостача в пошкодженій тарі тощо); стан пломб; вартість недостатньої продукції; час, на який призначено приймання продукції за кількістю.

Аналізуючи текст телеграм позивача, суд відзначає, що передбачені Інструкцією вимоги, які нормативно ставляться до повідомлення про виклик представника іногороднього відправника позивачем належним чином виконано не було, тому телеграма від 03.01.2012 р. не є повідомленням в розумінні пунктів 17 та 17-а Інструкції.

Пунктом 18 Інструкції встановлено, що у випадку нез'явлення представника відправника на виклик отримувача, а також у випадках, якщо виклик іногороднього відправника не є обов'язковим, приймання продукції по кількості та складання акту про недостачу здійснюється: а) за участю представника іншого підприємства, або за участю представника громадськості підприємства-отримувача, назначеного керівником або його заступником із числа осіб, затверджених рішенням заводського, фабричного комітету або профспілкою цього підприємства, або одноособово підприємством-отримувачем, якщо відправник надав згоду на одноособове приймання продукції.

Відповідно до п. 20 Інструкції як представники для участі в прийманні продукції по винні виділятися особи, компетентні в питаннях визначення кількості належному прийман ню продукції.

Згідно із п. 21 Інструкції представникові, виділеному для участі в прийманні про дукції за кількістю, видається належно оформлене і завірене печаткою підприємства, разове посвідчення за підписом керівника підприємства (організації) або його заступника. А згідно із п. 25 Інструкції в акті про недостачу продукції має бути вказано, зокрема, прізвище, ім'я та по батькові осіб, що брали участь у прийманні продукції за кількістю й у складанні акта, міс це їх роботи, займані ними посади, дата і номер документу про повноваження представника на участь в прийманні продукції, а також вказівку про те, що ці особи ознайомлені з прави лами приймання продукції по кількості.

Крім того, відповідно до п. 11 Інструкції приймання про дукції проводиться особами, уповноваженими на те керівником або заступником керівника підприємства-одержувача. Ці особи несуть відповідальність за суворе дотримання правил приймання продукції.

Проте, дані вимоги позивачем виконані не були. Доказів уповноваження керівником ТДВ «ХЕМЗ»або його заступником на приймання продукції ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, позивачем надано не було. Докази видачі вказаним особам відповідних посвідчень, як передбачено пунктом 21 Інструкції, в матеріалах справи відсутні. В тексті Ату від 03.01.2012 р. про наявність посвідчень та їх реквізити не вказувалось, хоча вищевказані представники своїм підписом підтвердили, що вони ознайомле ні зі змістом Інструкції.

З урахуванням вищевикладеного суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 21.05.2012 р.

Суддя М.В. Мірошниченко