Рішення № 24170571, 15.05.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.05.12р. Справа № 3/5005/1925/2012

За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", м.Дніпропетровськ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Кривий Ріг

про стягнення 11 300,73 грн. боргу за договором банківського рахунку

Суддя Юзіков С.Г.

Представники:

позивача - ОСОБА_3, юрисконсульт, дов. № 2834-О від 29.06.10р.

відповідача - ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Тернівським РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області; ОСОБА_4, представник, довіреність від 10.05.12р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 3 380,17 грн. - простроченого кредиту, 5 326,69 грн. - простроченого боргу зі сплати відсотків, 2 593,87 грн. -пені, а всього 11 300,73 грн. боргу за договором банківського рахунку.

Відповідач позов заперечує, оскільки овердрафтовий кредит був сплачений в розмірі 10 772,49 грн. -26.07.09р., тому Відповідач весь цей час вважав, що кредит сплачений у повному обсязі, про що отримав підтвердження працівника банку. Крім того, його було повідомлено, що письмове підтвердження можливо отримати після закриття банківського дня. Крім того, у розрахунку Позивача допущено низку порушень, оскільки банком самовільно збільшено відсоток як за користування кредитом, так і відсоток на прострочену заборгованість. Таким чином, протиправні дії Позивача призвели до незаконного списання коштів з особового рахунку та спричинили заборгованість по тілу кредиту в розмірі 3 380,17 грн., нарахуванні відсотків за користування, пені. Також Відповідач вважає, що банк зловживає своїм становищем, не звертаючись до суду із вимогою розірвати спірний договір, маючи змогу потім знову звернутися до суду з вимогами про стягнення заборгованості, що суперечить позиції Верховного Суду України, викладеній в Узагальнені Верховного Суду України судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин за 2009-2010 роки від 07.10.10р. Позивач навмисно очікував 37 місяців та не звертався до суду із захистом своїх прав для отримання найбільшої суми від Відповідача. Договір банківського рахунку мав припинити дію згідно з п. 6.5. Посилаючись на Закон України "Про захист прав споживачів", рішення Конституційного суду від 10.11.11р., Відповідача просить суд захистити його, як слабшу сторону у даних правовідносинах, яка не має особливих пізнань ні в економічних міркуваннях, ні в юридичних: просить застосувати у даній справі загальний строк позовної давності, з урахуванням положень ст. 223 ГК України.

Для надання сторонами додаткових доказів розгляд справи неодноразове відкладався.

У судовому засіданні, що відбулось 10.05.12р., оголошувалась перерва до 14.05.12р., зобов'язано представників сторін подати до судового засідання: позивачу - документи щодо повідомлення Відповідача про збільшення процентної ставки, пояснення з урахуванням заперечення Відповідача, пояснення на підставі яких пунктів Договору рознесено оплату в сумі 10 500, 00 грн.; відповідачу - контррозрахунок стягуваної суми.

На виконання вимог суду, Позивачем надані відповідні пояснення на відзив Відповідача, у яких Позивач, зокрема зазначає, що згідно з ч. 2, 3 ст. 205, ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо боржник сплачує відсотки за новою ставкою, то пропозицію банку слід вважати прийнятою. Крім того, оскільки кредитний договір укладений до 10 січня 2009 року і у ньому сторони досягли домовленості про те, що банк має право в односторонньому порядку змінити процентну ставку, то це вже є домовленістю сторін. Щодо вимоги про розірвання договору, банк зазначає, що банк на це згоди не давав і це є його правом а не обов'язком, закріпленим у ч. 1 ст. 651 ЦК України. Зазначає, що Відповідач вважає, що договір банківського рахунку мав припинити дію згідно з п. 6.5, через відсутність руху коштів, однак, по рахунках Відповідача був постійний рух коштів, у зв'язку із нарахуванням відсотків та пені на прострочену заборгованість. Стосовно рішення Конституційного суду України від 10.11.11р., то воно стосується лише фізичних осіб, а не юридичних. Крім того, воно не містить жодних обмежень щодо можливості збільшення строків позовної давності. Відповідач, посилаючись на Закон України "Про захист прав споживачів", не звернув уваги, на те що після укладання договору між сторонами виникли кредитні правовідносини, тому до даного спору потрібно застосовувати законодавство в системі кредитування. Щодо застосування у даній справі загального строку позовної давності, то договором він встановлений тривалістю у п'ять років, що не суперечить чинному законодавству.

Відповідачем надано контррозрахунок стягуваних сум.

Представник Позивача з розрахунком не згоден.

У судовому засіданні представник Відповідача заявила, що на підставі п. 6.5 додаткової угоди № КR 7010 до договору банківського рахунку "Про закриття недіючого (недіючих) рахунка (рахунків) від 28.02.2007р., спірний кредитний договір припинив дію оскільки з моменту сплати 10 500,00 грн. 26.06.2009р., тобто більше 1 року, не проводились операції за рахунком Відповідача.

Представник Позивача у поясненні та у судовому засіданні пояснив, що на рахунку Відповідача постійно відбувався рух коштів, у зв'язку з нарахуванням відсотків і пені на прострочений борг. Пункт 6.5 зазначеного додатку стосується руху коштів клієнта (Відповідача), а не нарахування процентів і пені на прострочений борг.

Справа, згідно зі ст. 75 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28.02.07р. сторонами укладено Договір № КR7010 банківського рахунку, за яким Банк відкриває клієнтові поточний (поточні) рахунок (рахунки) у національній та іноземній валюті (у тому числі картковий (карткові) та інші рахунки зі спеціальним режимом використання) та здійснює його (їх) розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України та умов Договору.

14.03.08р. укладено Додаток 7 до Договору № КR7010 банківського рахунку від 28.02.07р. "Регламент надання мінімального бланкового овердрафтового кредиту на картковий рахунок" (далі - Кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору Банк за наявності вільних грошових ресурсів зобов'язується здійснювати овердрафтове обслуговування Клієнта, що полягає в проведенні платежів понад залишок коштів на картковому рахунку Клієнта.

Згідно з п.1.3 Кредитного договору Відповідачеві надано кредитний ліміт у розмірі 10 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом. Проведення платежів Відповідача, в порядку, вставленому Кредитним договором, здійснюється Позивачем у термін до 13.03.09р.

Відповідно до п. 1.4 Кредитного договору овердрафтове кредитування Відповідача здійснюється Позивачем у межах ліміту і терміну, встановлених п. 1.3 Кредитного договору, з періодом безперервного користування кредитом не більше 30 днів. Періодом безперервного користування кредитом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на картковому рахунку.

Клієнт здійснює погашення кредиту, отриманого в межах установленого ліміту, не пізніше терміну закінчення періоду безперервного користування кредитом, установленого п.1.4 цього додатку до Договору (п.1.6 Кредитного договору).

Пунктом 1.12.1 Кредитного договору обумовлено право банку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі зміни кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміни курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, установленим НБУ на момент укладання цього додатка до Договору; зміни облікової ставки НБУ; зміни розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд чи зміни середньозваженої ставки за кредитами банків України у відповідній валюті (за статистикою НБУ). У цьому разі Банк направляє Клієнту письмове повідомлення про зміну процентної ставки за 20 днів до набуття чинності зміненою процентною ставкою. Збільшення процентної ставки Банком у вищезазначеному порядку можливе в межах кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка за кредитами або пропорційно збільшенню курсу долара США, за згодою Клієнта.

Згідно з п. 3.1. Кредитного договору за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на картковому рахунку Відповідача після закриття банківського дня Відповідач сплачує відсотки, виходячи з диференційованої процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом і встановлений у розділі 4 Кредитного договору.

Відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України у разі порушення Клієнтом будь -якого із зобов'язань з погашення кредиту, передбачених ним додатком до Договору, Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі подвійної ставки річних інтервалу "16-30 днів" від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.2 Кредитного договору).

Згідно з п. 3.10 Кредитного договору нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється щодня, починаючи з дати утворення на картковому рахунку дебетового сальдо на момент закриття банківського дня, за кількістю днів користування кредитними коштами, виходячи з фактичної кількості календарних днів у році. Нарахування відсотків здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал розрахунку відсотків не включається.

Відповідно до п. 4.1 Кредитного договору, для розрахунку відсотків за користування кредитом установлюється диференційована процентна ставка.

За п. 4.1.1 Кредитного договору, процентна ставка до розрахунку залежить від терміну існування непогашеного залишку за кредитом і визначається наступною таблицею:

Термін користування кредитомПроцентна ставкаПротягом 1-3 днів13,5Протягом 4-7 днів14,5Протягом 8-15 днів18,5Протягом 16 -30 днів20,5

Пунктом 4.2.5 Кредитного договору встановлено, що у випадку непогашення кредиту після закінчення 30 днів з дати початку періоду безперервного користування кредитом, починаючи з 31-го дня встановлюється подвоєна ставка, визначена в п. 3.2. цього додатка до Договору.

Згідно з п. 5.1 Кредитного договору у разі порушення клієнтом будь - якого із зобов'язань: зі сплати відсотків за користування кредитом, передбачених п. п. 1.5, 1.9, 1.12.1, 3.1, 3.2, 3.3 цього додатка до Договору; термінів повернення кредиту й інших витрат, передбачених п. п. 1.3, 1.4, 1.6, 1.7, 1.8, 1.9, 1.12.2, 1.12.4 цього додатка до Договору, винагороди, передбаченої п. п. 1.10, 3.4, 3.5, 3.6, цього додатка до Договору Клієнт сплачує Банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі 0, 2 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня.

Пунктом 5.3 Кредитного договору визначено, що нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. п. 5. 1, 5.2, здійснюється протягом 3 (трьох) років із дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане Клієнтом.

У позовній заяві Позивач зазначає, що Відповідач, обов'язок зі сплати коштів за Кредитним договором, у передбачений строк, відповідно до п. 1.3 Договору до 13.03.09р., не виконав, грошові кошти не повернув, у зв'язку з чим у нього, станом на 04.01.12р. утворився борг за Кредитним договором у сумі 11 300,73 грн., з яких: 3 380,17 грн. - борг з простроченого кредиту, 5 326,69 грн. - прострочений борг зі сплати відсотків, 2 593,87 грн. -пені, що і стало причиною звернення Позивачем з даним позовом до суду.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання (ст. 546 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Терміни давності позову за вимогою про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів за цим додатком до Договору установлюються сторонами тривалістю 5 років (п. 5.4 Кредитного договору).

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарським судом перевірено розрахунки Позивача та контррозрахунок Відповідача і встановлено, що розрахунки проведені невірно.

Суд приймає заперечення Відповідача у частині того, що Позивач в односторонньому порядку збільшив відсотки за користування кредитом і, відповідно, на прострочений борг, у зв'язку з чим і пеня розрахована невірно.

Позивач не надав суду доказів належного повідомлення Відповідача про зміну процентної ставки за 20 днів до набуття чинності зміненою процентною ставкою, як те передбачено пунктом 1.12.1 Кредитного договору й не одержав від Відповідача згоди на таку зміну.

Представник Позивача, наполягає, що зміна процентної ставки відбулась у результаті того, що боржник сплачував відсотки за новою ставкою, однак, Позивач не надав суду доказів того, що Відповідач особисто зазначав призначення платежів при погашенні кредиту, також не надано Позивачем самих ставок, погоджених сторонами. Відповідач же наполягає на тому, що погашав кредит і сплачував проценти й інші нарахування на умовах Кредитного договору, вважаючи, що сплачує за погодженими у договорі процентними ставками.

За таких обставин, суд не приймає позицію Позивача про погодження сторонами збільшення процентної ставки за користування кредитом.

При цьому, з урахуванням того, що Відповідач має статус фізичної особи-підприємця, суд не приймає заперечення Відповідача про необхідність застосовувати до правовідносин між сторонами положень Закону України "Про захист прав споживачів" й, відповідно застосування рішення Конституційного суду України від 10.11.11р. № 1-26/2011у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг).

Також суд не приймає позицію Відповідача про невідповідність чинному законодавству положень Кредитного договору щодо встановлення термінів нарахування пені (3 роки) й застосування строку давності (5 років), оскільки ці строки погоджені сторонами під час укладання Кредитного договору і збільшення, за договором сторін, встановлених Цивільним кодексом України строків допускається ст. 259, ЦК України, ст. 223, 232 ГК України.

Суд не погоджується і з позицією Відповідача про відсутність підстав для задоволенні позову у зв'язку з тим, що Кредитний договір не розірвано й Позивачем не ставилось таких вимог, однак п. 1.3, 1.4. 1.6 Кредитного договору передбачено строк користування овердрафтовим кредитом - кожні 30 днів, у строк до 13.03.2009р.

Крім того, Відповідач не надав суду доказів на підтвердження відсутності боргу перед Позивачем після сплати 26.06.2009р. 10 500,00 грн., про що ним заявлено у відзиві на позов, що ніби то оператор банку (Позивача) повідомила, що зі сплатою зазначеної суми Відповідач повністю розрахувався з Позивачем за Кредитним договором.

Також суд не приймає заперечення Відповідача, що на підставі п. 6.5 додаткової угоди № КR 7010 до договору банківського рахунку "Про закриття недіючого (недіючих) рахунку (рахунків) від 28.02.2007р., спірний кредитний договір припинив дію, оскільки з моменту сплати 10 500,00 грн. 26.06.2009р., тобто більше 1 року, не проводились операції за рахунком Відповідача, так як зі змісту даного пункту вбачається, що такий порядок припинення дії договору передбачено саме за відсутністю руху коштів клієнта (Відповідача), а не нарахування процентів і пені на прострочений борг.

Суд, при перерахунку стягуваної суми, застосовує процентну ставку, обумовлену спірним договором, у тому числі з урахуванням п. 4.2.5 Кредитного договору (подвоєної процентної ставки), розрахованої в порядку п. 3.2 Кредитного договору.

З урахуванням сплати Відповідачем 10 500,00 грн. 26.06.2009р. та наявного на той час боргу, положень Кредитного договору (п.3.8), за якими спочатку гасяться проценти за користування кредитом, пеня, сума кредиту, судом встановлено, що на 26.06.2009р. у Відповідача залишився лише основний борг за кредитом (сума кредиту) у розмірі 2 420,84 грн.

Більше Позивачеві від Відповідача оплат за Кредитним договором не надходило.

За розрахунком суду:

- у період з 26.06.09р. по 12.08.09р. сума основного боргу (тіло кредиту) становила 2 420,84 грн., період прострочення склав 47 днів, відсотки за користування кредитом - 127,81 грн., пеня на тіло кредиту - 54,09 грн.;

- з 12.08.09р. по 08.06.10р. - 2 420,84 грн., період прострочення - 300 днів, відсотки - 815,79 грн., пеня на тіло кредиту - 407,80 грн., пеня на відсотки - 21,53 грн.;

- з 08.06.10р. по 08.07.10р. - 2 420,84 грн., період прострочення - 30 днів, відсотки - 81,58 грн., пеня на тіло кредиту - 37,67 грн., пеня на відсотки - 12,70 грн.;

- з 08.07.10р. по 10.08.10р. - 2 420,84 грн., період прострочення - 33 дні, відсотки - 89,74 грн., пеня на тіло кредиту - 37,11 грн., пеня на відсотки - 1,25 грн.;

- з 10.08.10р. по 13.01.11р. - 2 420,84 грн., період прострочення - 156 днів, відсотки - 424,21, пеня на тіло кредиту - 160,37 грн., пеня на відсотки - 89,74 грн.;

- з 13.01.11р. по 26.12.11р. - 2 420,84 грн., період прострочення - 347 днів, відсотки - 943,60 грн., пеня на тіло кредиту - 356,73 грн., пеня на відсотки - 62,51 грн.

- з 26.12.11 по 04.01.12р. - 2 420,84 грн., період прострочення - 9 днів, пеня на тіло кредиту - 9,24 грн.

Таким чином, за перерахунком суду основний борг склав 2 420,84 грн., відсотки за користування кредитом - 2 482,73 грн., пеня - 1 254,34 грн.

Відповідач доказів погашення зазначеного боргу господарському суду на час розгляду справи не надав.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, у розмірі 2 420,84 грн. - боргу із простроченого кредиту (основний борг), 2 482,73 грн. - простроченого боргу зі сплати відсотків, 1 254,34 грн. - пені, решта вимог задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 49 ГПК України, господарські витрати слід покласти на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 33, 34, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1; місце проживання: АДРЕСА_2 (ідн. № НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", 49094, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50 (код ЄДРПОУ 14360570) 2 420,84 грн. - простроченого кредиту (основного боргу), 2 482,73 грн. - простроченого боргу зі сплати відсотків, 1 254,34 грн. -пені, 877,04 грн. -господарських витрат.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту.

Суддя С.Г. Юзіков

Рішення підписане _______