Ухвала суду № 24165341, 06.03.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2012 р.справа № 2а-2915/10

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Щербака А.А.

суддів: Малиш Н.І. Ясенової Т.І.

при секретарі судового засідання: Шкуропадська В.Н. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Триоліт»до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ виробничо-комерційна фірма «Триоліт» звернулось до адміністративного суду з позовною заявою до Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, в якій просить: визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ №0000202320/0/6623 від 19.02.2010р. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010р. позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області №0000202320/0/6623 від 19.02.2010 р.

Постанова суду обґрунтована тим, що віднесені ТОВ ВКФ «Триоліт»до складу валових витрат витрати за операціями з ПП «ДСН-Оптстрой»підтверджені відповідними розрахунковими (видатковими накладними) та платіжними документами (платіжними дорученнями), обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відсутність ТОВ ВКФ «Триоліт»на момент перевірки сертифікатів якості на трубну продукцію, комерційних актів, транспортних і супровідних документів (описи, пакувальні ярлики та ін.) відправника (виробника), перебування контрагента позивача в стані «10» - «Запит на встановлення місцезнаходження», відсутність у позивача основних фондів та додаткових трудових ресурсів не є підставами для невизнання витрат.

Нікопольською МДПІ не доведено належними доказами відсутність факту поставки трубної продукції від ПП «ДСН-Оптстрой» ТОВ ВКФ «Триоліт»та укладення угод, які не мали реального товарного характеру; вчинення правочинів, зміст яких суперечить інтересам держави, суспільства та порушує публічний порядок.

Відповідачем по справі подана апеляційна скарга на зазначену постанову, в якій він просить оскаржену постанову скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ТОВ ВКФ «Триоліт»відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ТОВ ВКФ «Триоліт»не надано документальних доказів факту поставки трубної продукції від ПП «ДСН-Оптстрой», а отже укладена угода не мала реального товарного характеру.

В судове засідання сторони не з'явились, про дату, час, місце судового розгляду повідомлялись належним чином.

Представником позивача подано заяву про розгляд справи за його відсутністю.

З огляду на приписи ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріли справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлені наступні фактичні обставини справи.

02.02.2009 р. між ПП «ДСН-Оптстрой» (постачальник) та ТОВ ВКФ «Триоліт» (покупець) укладено договір поставки № 02/02, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобовязується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію; найменування, марка кількість ціна та строки поставки погоджуються сторонами шляхом підписання специфікацій, які є невідємною частиною договору.

10.02.2009 р. між ПП «ДСН-Оптстрой» (постачальник) та ТОВ ВКФ «Триоліт» (покупець) укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № 02/02 від 02.02.2009 р., відповідно до п.1 якої розділ 4 договору поставки № 02/02 викладено в наступній редакції: приймання товару здійснюється представником ТОВ ВКФ «Триоліт» шляхом огляду товару та порівняння фактично отриманого товару з товаром, що зазначений у видатковій накладній. Підтвердженням приймання товару, в тому числі по якості та кількості є видаткова накладна, підписана представником ТОВ ВКФ «Триоліт».

До договору поставки № 02/02 від 02.02.2009 р. ПП «ДСН-Оптстрой» та ТОВ ВКФ «Триоліт» складено Специфікації №№ 1-7 про поставку труб.

16.03.2006 р. між ТОВ ВКФ «Триоліт»(продавець) та ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат»(покупець) укладено договір № 212/06, відповідно до п.1.1 якого продавець зобовязується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію; найменування, марка кількість ціна та строки поставки погоджуються сторонами шляхом підписання специфікацій, які є невідємною частиною договору.

До договору № 212/06 від 16.03.2006 р. ТОВ ВКФ «Триоліт» та ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат» складено Специфікації №№ 12-15 (на липень-вересень 2009 р.) про поставку труб.

На підставі акту перевірки від 03.02.2010р. №113/232/32289523 відповідачем по праві прийнято податкове повідомлення - рішення №0000202320/0/6623 від 19.02.2010р., яким ТОВ виробничо-комерційна фірма «Триоліт» визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем 251144,75грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 50228,95грн.

Зазначеним актом перевірки зокрема встановлення порушення позивачем: пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 3 квартали 2009 рік на суму 251144,75 грн.

ТОВ ВКФ «Триоліт»здійснювало операції з фінансово - грошовими потоками відповідно до правочинів, які укладені в порушення ч.1 ст.203 ЦК України, їх зміст суперечить зокрема, інтересам держави і суспільства, суперечить і моральним засадам суспільства. Зазначені правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України).

Відповідно до п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як зазначено в п.5.11 ст.5 зазначеного Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому законі, не дозволяється.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що з огляду на наявні в матеріалах справи докази ТОВ ВКФ «Триоліт»було посередником в торгівлі трубної продукції: отримувало право власності на продукцію від ПП «ДСН-Оптстрой»та продавало ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат», який власним транспортом здійснював вивіз продукції з м. Дніпропетровська, при цьому були оформлені первині документи на передачу права власності між ПП «ДСН-Оптстрой»і ТОВ ВКФ «Триоліт»видаткові накладні та між ТОВ ВКФ «Триоліт»і ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат»накладні та товарно-транспортні накладні.

Таким чином, віднесені ТОВ ВКФ «Триоліт» до складу валових витрат витрати за операціями з ПП «ДСН-Оптстрой» підтверджені відповідними розрахунковими (видатковими накладними) та платіжними документами (платіжними дорученнями), обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відсутність ТОВ ВКФ «Триоліт» на момент перевірки сертифікатів якості на трубну продукцію, комерційних актів, транспортних і супровідних документів (описи, пакувальні ярлики та ін.) відправника (виробника), перебування контрагента позивача в стані "10" «Запит на встановлення місцезнаходження», відсутність у позивача основних фондів та додаткових трудових ресурсів не є підставами для невизнання витрат.

Ч. 1 ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у звязку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Триоліт»до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 212 КАС України до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.А. Щербак

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: Т.І. Ясенова