Ухвала суду № 24163337, 16.05.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/15152/11

Головуючий у 1-й інстанції: Михайлов О.О.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Курка О. П. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дунаєвецькому районі Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Тепло сервіс плюс" до Державної податкової інспекції у Дунаєвецькому районі Хмельницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

ПП "Тепло сервіс плюс" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Дунаєвецькому районі про скасування податкового повідомлення-рішення. Позовні вимоги мотивовано тим, що працівниками ДПІ в Дунаєвецькому районі проведено невиїзну документальну перевірку податкової звітності по єдиному податку з юридичних осіб за І квартал 2011 року ПП "Тепло сервіс плюс", за результатами якої податковим органом складено акт №790/1540/37062146 від 25.07.2011 року. На підставі висновків акту ДПІ в Дунаєвецькому районі прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0002591540/0 від 04.08.2011 року, яким визначено підприємству податкове зобов'язання з єдиного податку на суму 4011,00 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних санкцій. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірним, просили визнати податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.01.2012 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.01.2012 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судове засідання представники сторін не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ДПІ в Дунаєвецькому районі було проведено невиїзну документальну перевірку податкової звітності по єдиному податку з юридичних осіб за І квартал 2011 року ПП "Тепло сервіс плюс", за результатами якої податковим органом складено акт №790/1540/37062146 від 25.07.2011 року (а.с. 6-7). В ході перевірки було виявлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 внесли на розрахунковий рахунок позивача поворотну фінансову допомогу в загальній сумі 40114,32 грн., яка, на думку податкового органу, всупереч Указу Президента України від 03.07.1998 року "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" не була врахована позивачем при сплаті єдиного податку за І квартал 2011 року. На підставі висновків акту ДПІ в Дунаєвецькому районі прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0002591540/0 від 04.08.2011 року (а.с. 5), яким визначено підприємству податкове зобов'язання з єдиного податку на суму 4011,00 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних санкцій.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що у відповідності до п.п.14.1.257 ст. 14 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення. З матеріалів справи вбачається, що протягом періоду, що перевірявся, на розрахунковий рахунок позивача як поворотна фінансова допомога надійшла сума коштів - 40114,32 грн. згідно договорів №1 та №2 від 17.01.2011 року з терміном повернення - 365 днів (а.с. 8-15).

Згідно вимог ч.1, 2 та 3 ст.3 Указу Президента України від 03.07.1998 року "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", який діяв на час виникнення спірних правовідносин, суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку: 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України "Про податок на додану вартість"; 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Так, згідно з ст.1 Указу, виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Згідно зі статтею 3 Указу оподаткуванню підлягає виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Тобто об'єктом оподаткування є сума виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Поворотна фінансова допомога за своєю цивільно-правовою природою є позикою. Оскільки така фінансова допомога отримана не внаслідок здійснення операцій з продажу продукції, то виручкою вона не може вважатися і, відповідно, не впливає на об'єкт оподаткування.

Крім того, до Розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва юридичною особою включаються лише дані за рядком 2 «Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору» та рядком 3 «Виручка від реалізації основних фондів». Включення будь-яких інших сум виручки формою Розрахунку не передбачене.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що отримана позивачем поворотна фінансова допомога не може розглядатись як виручка, отримана за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) в розумінні Указу Президента України від 03.07.1998 року. Зважаючи на викладене, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дунаєвецькому районі Хмельницької області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2012 року, -без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Головуючий Білоус О.В.

Судді Курко О. П.

Залімський І. Г.