Ухвала суду № 24163328, 16.05.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/14268/11

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Курка О. П. Залімського І. Г.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача: Бучківського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Приватного малого виробничо-комерційного підприємства "ЛАН" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

ПМВКП "ЛАН" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у м. Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Позовні вимоги мотивовано тим, що 05.09.2011 року податковий орган провів документальну позапланову перевірку ПМВКП "ЛАН" з питань дотримання вимог податкового законодавства. За наслідками перевірки було складено акт №6069\23-6\14148278 від 06.09.2011 року, на підставі якого в подальшому винесене податкове повідомлення-рішення № 0004852301/2524 від 16.09.2011 року. Вважаючи висновки податкового органу необґрунтованими, а рішення - неправомірним, просили визнати податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.12.2011 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.12.2011 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Представник відповідача (апелянта) в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно і належним чином. Про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не направляв.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав у повному обсязі, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, а також не заперечив проти розгляду апеляційної скарги по суті без участі представника відповідача.

Колегія суддів, заслухавши думку представника позивача, який не заперечив проти розгляду апеляційної скарги по суті без участі представника відповідача, а також враховуючи те, що його явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, а матеріалів справи достатньо для її вирішення в даному судовому засіданні, визнала за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами без участі представника відповідача згідно ч.4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 05.09.2011 року ДПІ у м.Хмельницькому проведено документальну позапланову перевірку ПМВКП "ЛАН" з питань дотримання вимог податкового законодавства. За наслідками перевірки було складено акт №6069\23-6\14148278 від 06.09.2011 року (а.с. 7-22), на підставі якого в подальшому винесене податкове повідомлення-рішення № 0004852301/2524 від 16.09.2011 року (а.с. 6).

Податковим повідомленням-рішенням № 0004852301/2524 від 16.09.2011 року на підставі акту перевірки встановлено, що згідно з п.п.54.3.3 п.54 ст.54 і п.121.1 ст. 121 ПК України, виявлено порушення п.44.1, п.44.3, п.44.5 ст.44 ПК України у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи на суму 510 гривень.

Висновком акту №6069\23-6\14148278 від 06.09.2011 року зафіксовано порушення п.44.1, п.44.3, п.44.5 ст.44 ПК України в частині порушення встановлених законодавством строків зберігання документів з питань обчислення і сплати податків та зборів за період з 22.01.2007 року по 30.06.2010 року; відповідно до п.44.5 ст.44 ПК України ПМВКП "Лан" надається термін 90 календарних днів для відновлення втрачених документів, а саме до 04.12.2011 року.

З акту від 15.10.2010 року вбачається, що він складений у зв'язку із аварійною ситуацією в результаті чого були пошкоджені папки з бухгалтерською документацією за 2007 - 2009 року та частини 2010 року, тому прийнято рішення про утилізацію цих документів (а.с.23).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проводились планові виїзні перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства позивачем за період 01.10.2007 року по 31.03.2009 року і з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року, про що свідчать копії відповідних, тобто відповідачем у періоді з 01.10.2007 року по 30.06.2010 року досліджувались бухгалтерські документи позивача.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що 01.01.2011 року набрав чинності ПК України, главою 11 розділу 2 якого регулюється відповідальність платників податків за порушення правил оподаткування.

Відповідно до п.121.1 ст.121 ПК України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

06.08.2011 року підрозділ 10 розділу ХІХ "Перехідні положення" ПК України доповнено п.11, згідно якого штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. При цьому слід враховувати, що згідно ч.2 цієї ж статті, ніхто не може відповідати за діяння, які на час вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

З наведеного випливає, що склад правопорушення та відповідальність за його вчинення визначаються за змістом тих законодавчих норм, які були чинними на час вчинення відповідного правопорушення та не можуть бути зміненими разом із зміною законодавчих норм. Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності ПК України, може бути застосовано відповідальність, передбачену ПК України, якщо їх склади є тотожним з урахуванням вимог п.11 підрозділу 10 розділу ХІХ "Перехідні положення" ПК України. Питання щодо підстав для застосування встановлених ПК України санкцій за правопорушення, які вчинені до набрання чинності цим Кодексом, зміни до перехідних положень ПК України не врегулювали, а також не врегулювали питання застосування санкцій за порушення за які до 01.01.2011 року податковим законодавством не було передбачено відповідальності, що є у цьому випадку, тому на думку суду, потрібно виходити з вимог ст.58 КАС України і п.п. 4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України.

Згідно п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на принципах, серед яких є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Колегія суддів вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року , -без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 21 травня 2012 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Залімський І. Г.

Курко О. П.