Ухвала суду № 24157548, 19.04.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2012 р. справа № 2а/0470/16985/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря - Шкуропадської В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2011 року у справі №2а/0470/16985/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпробетон»до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпробетон»звернулося до суду з позовом в якому, з урахуванням уточнень, просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.09.2011 р. №0102212301, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3074051 грн. та №0102222301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 460217 грн.; від 28.11.2011 року № 0102892301, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3074051 грн., № 0102902301, яким збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 460217 грн. та № 0102912301, яким збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними санкціями 24245,75 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2011 року адміністративний позов задоволено. Постанова суду мотивована тим, що аналіз норм Закону України «Про податок на додану вартість»свідчить про те, що платником податків до складу податкового кредиту можуть бути включені суми сплаченого (нарахованого) податку, у зв'язку з придбанням ним товарів (послуг) за умови підтвердження таких сум, зокрема, податковими накладними, що мають бути заповнені в порядку, визначеному законодавством, а саме, містити усі обов'язкові реквізити, встановлені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону та положення Закону не містять заборони включення в подальшому до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, заповнених належним чином і отриманих в інших податкових періодах, ніж дата їх виписки.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекції м.Дніпропетровська подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга, фактично, обґрунтована тим, що з урахуванням положень ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість»за результатами звітного періоду платник податку зобов'язаний сформувати як суму податкових зобов'язань такого звітного періоду, так і суму дозволеного в цьому ж звітному періоді податкового кредиту. Таким чином, законом не передбачено можливості для платника податку приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на формування податкового кредиту після настання права на податковий кредит. Тобто, своєчасне включення податкових накладних до складу податкового кредиту, а також забезпечення ним контролю за своєчасним їх отриманням є обов'язком платника податку.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалам справи, що повноважними особами Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська в період з 18.08.2011 р. по 25.08.2011 р. проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «Дніпробетон»податкової звітності з податку на додану вартість, за результатами перевірки складено акт №3363/232/20239861 від 30.08.2011 р.

В акті перевірки вказано на порушення підприємством п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 460211 грн., у тому числі: лютий 2011 року -3927 грн., березень 2011 року -5977 грн., квітень 2011 року -83124 грн., травень 2011 року -84753 грн., червень 2011 року -185427 грн., липень 2011 року -97003 грн. та завищено суми від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 3074051 грн. за липень 2011 року.

За результатами перевірки прийняті повідомлення-рішення № від 09.09.2011 р. №0102212301, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3074051 грн. та №0102222301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 460217 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку, в результаті чого Державною податковою адміністрацією у Дніпропетровській області були скасовані податкові повідомлення-рішення від 09.09.2011 року №0102212301 в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 грн., в іншій частині залишено без змін, №0102222301 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 5 грн., в іншій частині рішення залишено без змін. На підставі викладено відповідачем 28.11.2011 року були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0102892301, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3074051 грн., № 0102902301, яким збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 460217 грн. та №0102912301, яким збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними санкціями 24245, 75 грн..

Висновків про допущенні підприємством порушення податковий орган дійшов з тих підстав, що ТОВ «Дніпробетон»включило до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, які було отримано несвоєчасно (після закінчення звітного періоду). Так, підприємством у 2011 році подано уточнюючи розрахунки, якими коригувались суми податкового кредиту за 2008 рік на підставі податкових накладних за лютий, квітень та вересень 2008 року.

З огляду на акт перевірки, такі висновки ґрунтуються на тому, що Законом України «Про податок на додану вартість»не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на податковий кредит. Тобто, якщо на дату виникнення права на податковий кредит (в тому числі і в частині окремих сум податку) платник таким правом не скористався, вважається, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку.

Крім цього, висновки перевіряючих осіб ДПІ обґрунтовані тим, що у зв'язку з набранням чинності Податкового кодексу України та відповідно до п.198.6 ст.198 не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, та у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкових накладних. Таким чином, дати виписки податкових накладних, на підставі яких проведені коригування сум податкового кредиту за лютий, квітень та вересень 2008 року перевищують зазначений в п.198.6 ст.198 ПК України термін.

Будь-яких інших висновків перевіряючих осіб щодо допущених підприємством порушень, акт перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, не містить.

Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що Закон України «Про податок на додану вартість» не обмежував право платника податку на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, оформлених належним чином і отриманих в інших податкових періодах, ніж дата їх виписки.

Відповідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», № 168/97-ВР, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З системного аналізу положень Закону № 168/97-ВР вбачається, що законодавцем передбачено лише один випадок невключення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Крім того, Закон № 168/97-ВР не встановлює обов'язку платника податку формувати податковий кредит за певний звітний період на підставі податкових накладних, складених виключно за такий звітний період. А тому, суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, що отримані із запізненням, включаються до податкового кредиту того звітного періоду, в якому вони фактично отримані.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими посилання ДПІ на пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР, яким визначено, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Вказаною нормою права визначено не обов'язок платника податку подавати скаргу, а його право і це право визначено з метою можливості включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, у період, в якому такі суми було фактично сплачено, без отримання податкової накладної.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на правомірність коригування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, які виписані у лютому, квітні та вересні 2008 року.

Обґрунтовано суд першої інстанції вказав і на те, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані вимоги Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р., оскільки податкові накладні були виписані в 2008 році та отримані позивачем у грудні 2010 року, а тому до спірних правовідносин застосовуються норми законодавства чинного на період їх виникнення. З цих підстав суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що коригування податкового кредиту здійснено позивачем у межах строків, які визначалися Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставним доводи ДПІ про те, що судом фактично не встановлено періоду, у який позивачем отримано податкові накладні, які стали підставою для коригування податкового кредиту, оскільки такі докази позивачем суду надавалися (а.с.15-16) і з цих супровідних листів вбачається, що податкові накладні передані позивачу у грудні 2010 року.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, суд-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного від 28 грудня 2011 року у справі №2а/0470/16985/11 -без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.

(Повний текст ухвали виготовлено 20.04.2012р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк