Рішення № 24157143, 14.05.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2012 р. Справа № 5023/1567/12 (н.р. 5023/6458/11)

вх. номер 1567/12

Суддя Господарського суду Харківської області Яризько В.О.

при секретарі судового засідання Вишневському О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН", м. Миколаїв

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Надежда", с. Караван Нововодалазького району Харківської області

про стягнення 668453,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.10.2011 р. у справі № 5023/6458/11 за позовом ТОВ СГП "НІБУЛОН" до ТОВ "Надежда" про стягнення 668453,50 грн., позов задоволено частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 225862,42 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з квітня по червень 2011р., та 3% річних в сумі 67732,69 грн., нарахованих за період з 16.03.2011р. по 01.06.2011р. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2011 р. рішення скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові у повному обсязі з мотивів необґрунтованості позовних вимог.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.03.2012р. рішення господарського суду Харківської області від 03.10.2011 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2011 р. у справі №5023/6458/11 скасовано з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Після надходження справи на новий розгляд їй присвоєний номер 5023/1567/12, справу призначено до розгляду.

У судове засідання 17.04.2012 р., 14.05.2012 р. сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлювались ухвалою суду.

Позивач отримав ухвали суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Від позивача через канцелярію суду 13.04.2012р., 08.05.2012р. надійшли додаткові пояснення, в яких позивач підтримує заявлені позовні вимоги.

Ухвали суду, направлені на адресу відповідача, по якій він зареєстрований, повернуті поштою з довідкою про те, що за зазначеною адресою адресат не знаходиться.

Відповідно до положень ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам у справі за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Суд вважає, що належним чином повідомив відповідача про час та місце розгляду справи, однак той не скористався своїми процесуальними правами, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Суд також вважає, що нез'явлення позивача не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

01.12.2008р. між ТОВ СП "Нібулон" та ТОВ "Надежда" було укладено договір складського зберігання зерна №48.

Згідно з умовами договору складського зберігання зерна ТОВ "Надежда" прийняло на зберігання від ТОВ СП "Нібулон" зерно кукурудзи врожаю 2008р. у кількості 8258,854 тонни та зерно пшениці 6-го класу врожаю 2008р. у кількості 1806,368 тонни.

12.03.2009р. позивачем на адресу відповідача направлено вимогу №1809/1-4-7 про відвантаження в період з 23.03.2009р. по 12.04.2009р. 4258,85 тони зерна кукурудзи власності ТОВ СП "Нібулон".

Однак, в порушення вимог ст.35 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" ТОВ "Надежда" відвантажено позивачу лише частину зерна кукурудзи у кількості 1698,800 тон, що підтверджується накладними на маршрут або групу вагонів №44090662, №44090663, №44090664, №44090665, №44090666, №44090667, №44090668, №44090669.

23.04.2009р. позивачем направлено вимогу №3337/1-4-7 про відвантаження 1806,368 тон зерна пшениці 6-го класу власності ТОВ СП "Нібулон".

Проте, відповідачем відвантажено лише частину зерна пшениці 6-го класу у кількості 1358 тон, про що свідчать накладні на маршрут або групу вагонів №44090677, №44090678, №44090679, №44090680, №44090682.

З метою повернення зерна кукурудзи у кількості 6559,917 тонни та зерна пшениці 6-го класу у кількості 448,268 тонни, позивач звернувся до ТОВ "Надежда" з вимогою №407/02-34 від 14.01.2010 та вимогою №1200/03-25 від 04.02.2010 про відвантаження залишку зерна кукурудзи та залишку зерна пшениці 6-го класу, власності ТОВ "Нібулон".

Однак, ТОВ "Надежда" законні вимоги ТОВ СП "Нібулон" не виконало, чим порушило ст.35 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

04.10.2010р. актом позапланової виїзної ревізії з окремих питань фінансово-господарської діяльності ТОВ "Надежда" за період з 01.01.2008р. по 15.04.2010р. встановлено, що на зберіганні відповідача повинно знаходитися 448,268 тонни пшениці 6-го класу врожаю 2008р. та 6559,917 тонни зерна кукурудзи врожаю 2008р. власності ТОВ СП "Нібулон", і зафіксовано відсутність зазначеного зерна на зберіганні зернового складу відповідача.

З метою відшкодування завданих збитків, ТОВ СП "Нібулон" звернулось до суду з позовом до ТОВ "Надежда".

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.01.2011 у справі №45/334-10 повністю задоволено позовні вимоги ТОВ СП "Нібулон" до ТОВ "Надежда" про стягнення з відповідача 10702350,99 грн. збитків, завданих втратою кукурудзи та зерна пшениці 6-го класу.

11.02.2011р. господарським судом Харківської області був виданий наказ на виконання рішення від 24.01.2011 по справі №45/334-10.

04.07.2011р. державною виконавчою службою відкрито виконавче провадження за наказом господарського суду Харківської області від 24.01.2011р.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

На теперішній час суду не надано доказів відшкодування позивачу завданих збитків.

Згідно з приписами ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникає з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної ) шкоди.

Крім того, частиною 5 вказаної статті визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Згідно зі ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, способи відшкодування шкоди обирає потерпілий.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Аналогічні приписи містить ст.34 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

Предметом позову у справі № 45/334-10 було стягнення з ТОВ "Надежда" на користь ТОВ СП "Нібулон" 10702350,99 грн. збитків у розмірі вартості переданого на зберігання та неповернутого майна (кукурудзи та зерна пшениці 6-го класу), завданих позивачу невиконанням виконанням зобов'язання, що випливає з договору складського зберігання зерна № 48 від 01.12.2008р.

Судом встановлено, що в даному випадку відшкодування позивачу збитків має здійснюватися в грошовому виразі, оскільки в межах розгляду справи № 45/334-10 позивач обрав саме грошовий спосіб відшкодування збитків.

При цьому, грошове зобов'язання у правовідносинах відшкодування збитків не є окремим видом зобов'язання, а є способом виконання зобов'язання по відшкодуванню збитків.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.01.2011 р. у справі № 45/334-10 встановлено обов'язок зберігача відшкодувати позивачу збитки у грошовому виразі, а не шляхом відшкодування шкоди в натурі (зобов'язання передати річ того ж роду і такої ж якості чи полагодити пошкоджену річ). Вказане рішення набрало законної сили, проте, відповідачем (ТОВ "Надежда") не виконано ані в добровільному, ані в примусовому порядку обов'язок зі сплати грошової суми, покладений на нього в судовому порядку.

В даному випадку відшкодування позивачу збитків у розмірі вартості втраченого майна має саме грошовий характер, оскільки судовим рішенням у справі № 45/334-10 встановлено обов'язок порушника умов договору зберігання сплатити на користь ТОВ СГП "Нібулон" грошові кошти у визначеній сумі.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки відповідач не здійснив оплату суми, що була стягнута за рішенням господарського суду Харківської області від 24.01.2011 р. у справі № 45/334-10, то зобов'язання відповідача по сплаті зазначеної суми не припинились.

Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.11.2008 року № 01-8/685 „Про практику застосування у вирішені спорів деяких норм чинного законодавства (з матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України) зазначено, що чинне законодавство не заперечує можливість звернення кредитора до господарського суду з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що положення ч.2 ст.625 ЦК України щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму збитків, підлягаючих до відшкодування позивачу на виконання судового рішення, застосовуються в разі порушення як договірних так і позадоговірних грошових зобов'язань, незалежно від підстав їх виникнення, визначених ст.11 ЦК України.

Суд зазначає, що в даному випадку зобов'язання щодо сплати грошових коштів у відповідача виникло саме з дати набрання законної сили рішенням господарського суду Харківської області від 24.01.2011 р. у справі № 45/334-10, а саме з 11 лютого 2011р., оскільки до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 45/334-10 у зберігача існувало лише майнове зобов'язання щодо повернення позивачу зерна, переданого на зберігання за договором складського зберігання зерна № 48 від 01.12.2008 р.

Позивачем зроблений розрахунок інфляційних витрат та 3% на суму збитків 10702350,99 грн.

Нарахування інфляційних витрат зроблено за період лютий - червень 2011р., сума яких складає 523312,03 грн., та 3% річних за період з 11.02.2011 р. (дати набрання законної сили рішенням господарського суду Харківської області від 24.01.2011 р. у справі № 45/334-10) по 25.07.2011 р. (дату позовної заяви), сума яких складає 145141,47 грн.

Таке нарахування відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним відносинам, що склалися між сторонами.

Арифметично нарахування зроблено вірно.

Враховуючи вищевикладене суд вважає позовні вимоги нормативно та документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 22, 32-35, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Надежда" (63240, Харківська область, Нововодолазький район, с. Караван, вул. Леніна, 40, код ЄДРПОУ 30773924) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" (юридична адреса : 54002, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1, поштова адреса : 54030, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, 9-Б, код ЄДРПОУ 14291113) інфляційні втрати за період лютий - червень 2011р. у сумі 523312,03 грн., 3% річних за період з 11.02.2011 р. по 25.07.2011 р. у сумі 145141,47 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 6684,60 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 17.05.2012 р.

Суддя Яризько В.О.