Рішення № 24157117, 17.05.2012, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2012 р. Справа № 11/5027/660/2011

За позовом військового прокурора Хмельницького гарнізону в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області

до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

про відшкодування 22 041,68 грн. збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Меджибіжзька селищна рада Летичівського району в Хмельницької області

суддя Байталюк В. Д.

представники сторін:

від позивача -не з'явився;

від відповідача -не з'явився;

від третьої особи -не з'явився.

За участю військового прокурора Попова Р. Ю.

СУТЬ СПОРУ: Військовий прокурор Хмельницького гарнізону звернувся з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, с. Берегомет Вижницького району Чернівецької області, про стягнення шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу в сумі 22041,68 грн.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що військовою прокуратурою із залученням спеціалістів державної екологічної інспекції в Хмельницькій області було проведено перевірку щодо дотримання службовими особами Кам'янець-Подільської військової дільниці Чернівецького військового лісгоспу вимог природоохоронного законодавства при веденні господарської діяльності. Перевіркою було встановлено, що згідно договору № 18 від 14.02.2011, укладеного між Чернівецьким військовим лісгоспом та відповідачем, останньому виділено лісову ділянку в кварталі АДРЕСА_1для використання -проведення на платній основі рубки головного користування деревної продукції загальним об'ємом 688 м3. Під час трелювання лісової продукції відповідачем було пошкоджено до ступеня неприпинення росту 20 дерев різних порід, що завдало шкоду навколишньому природному середовищу, згідно розрахунку в сумі 22 041,68 грн.

Відповідач позов не визнає, з підстав викладених в його письмовому відзиві. (а. с. 46-48).

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 25.08.2011 (а. с. 59-60) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.11.2011 судом з власної ініціативи залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Меджибіжзьку селищну раду Летичівського району Хмельницької області (а. с. 100).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2011 (а. с. 105) рішення господарського суду Чернівецької області від 25.08.2011 у справі 11/5027/660/2011 залишено без змін, а апеляційну скаргу заступника військового прокурора Хмельницького гарнізону -без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.02.2012 зазначені судові рішення у справі скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Чернівецької області (а. с. 123-126).

В згаданій постанові касаційної інстанції зазначено, що твердження судів попередніх інстанцій про те, що відповідач не є суб'єктом відповідальності за порушення лісового господарства за відсутності лісового квитка передчасним, та таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Розгляд справи доручено судді Байталюку В. Д.

Ухвалою від 05.04.2012 розгляд справи призначено на 03.05.2012 та зобов'язано військового прокурора та позивача надати ряд додаткових доказів.

Розгляд справи неодноразово відкладався. Востаннє ухвалою від 03.05.2012 розгляд справи відкладено на 17.05.2012.

На виконання вимог ухвал суду військовим прокурором та позивачем надано суду ряд додаткових доказів.

Сторони та третя особа, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, явку своїх представників у судове засідання жодного разу не забезпечили та про причини їх неявки суд не повідомили.

Вказані обставини не перешкоджають розглядові справи по суті.

Заслухавши пояснення військового прокурора, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Військовою прокуратурою із залученням спеціалістів позивача було проведено перевірку щодо дотримання службовими особами Кам'янець-Подільської військової дільниці Чернівецького військового лісгоспу вимог природоохоронного законодавства при веденні господарської діяльності. Під час перевірки було здійснено виїзд в урочище «Меджибіж»Кам'янець-Подільської військової дільниці Чернівецького військового лісгоспу де в кварталі АДРЕСА_1 та виявлено пошкодження до ступеня неприпинення росту 20 дерев. За результатами даної перевірки працівниками Державної екологічної інспекції було складено акт № 130511/07 від 13.05.2011.

В ході перевірки було встановлено, що на підставі договору № 18 від 14.02.2011 укладеного між начальником Чернівецького військового лісгоспу та відповідачем, останньому виділено лісову ділянку в кварталі АДРЕСА_1для використання -проведення на платній основі рубки головного користування деревної продукції загальним об'ємом 688 м3.

В першій декаді травня 2011 року відповідач здійснив роботи по договору. Разом з тим під час виконання робіт ним було пошкоджено 20 дерев та не повідомлено про це керівництво військового лісгоспу. Викладене підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення № 010118 від 10.06.2011, постановою про накладення адміністративного стягнення № 010118 від 10.06.2011 та поясненнями відповідача.

Вказаними діями відповідача порушено вимоги пункту 1 частини другої статті 21 Лісового кодексу України яким встановлено, що тимчасові лісокористувачі на умовах короткострокового користування зобов'язані здійснювати використання лісових ресурсів за встановленими правилами і нормами.

Внаслідок вказаної діяльності відповідача розмір шкоди, завданої пошкодженням дерев до ступеня неприпинення росту становить 22041,68 грн., що розрахована військовим прокурором та позивачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», зокрема, додатку № 2 «Такса для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами пошкодженням дерев і чагарників до ступеня неприпинення росту». Викладене підтверджується наданими 03.05.2012 розрахунками суми збитків.

Заперечення відповідача щодо того, що він не є лісокористувачем у розумінні чинного законодавства України, отже на нього не може бути покладено відповідальність за порушення правил розробки лісосіки судом до уваги не приймається з наступних підстав.

Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовані Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», відповідно до статті 2 якого відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також розроблюваними відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Статтею 68 цього Закону передбачено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів (стаття 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Суб'єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України (частина 3 статті 2 Кодексу).

Відповідно до статті 105 Кодексу порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників (пункт 1 частини 2 статті 105 Кодексу).

Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (стаття 107 Кодексу).

З огляду на викладене, суд вважає, що саме відповідач є суб'єктом відповідальності за порушення норм лісового законодавства незалежно від наявності в нього лісового квитка.

Відтак, судом уставлено наявність всіх складових для застосування до відповідача матеріальної відповідальності за заподіяні лісовим ресурсам збитки.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, яким у відповідності до Указу Президента України «Про Положення про Державну екологічну інспекцію України»від 13.04.2011 № 454/2011 є позивач, і його органів на місцях належить подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У відповідності до абзацу 4 частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до пункту 7 частини другої статті 69 Бюджетного кодексу України, пункту 28 статті 4 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік»грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, підлягають зарахуванню до спеціальних фондів Державного (30 %) та місцевих (сільського, селищного, міського) (70 %) бюджетів.

У судовому засіданні встановлено, що позивач, в особі якого військовим прокурором пред'явлено позов в інтересах держави, має право звертатися до господарського суду за судовим захистом порушеного права держави у спірних правовідносинах. Вина і протиправні дії відповідача, які призвели до заподіяння збитків у сумі 22041,68 грн. доведено матеріалами справи, відтак, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку із задоволенням позову судовий збір належить стягнути з відповідача до Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1):

· на користь Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області (м. Хмельницький, вул. І. Франка, 2/2, ідентифікаційний код 34971547) збитки в сумі 22 041,68 грн., що підлягають зарахуванню до місцевого бюджету Меджибіжзької селищної ради (р/р 31515921700319, МФО 815013, код класифікації 24062100, код одержувача коштів 23565124, банк одержувача УДК у Летичівському районі) та розподіляються між Державним та місцевим бюджетами;

· до Державного бюджету України 1609,50 грн. судового збору для зарахування на рахунок 31210206783002, УДКСУ у м. Чернівцях, 22030001, код 37978173 ГУДКСУ у Чернівецькій області, МФО 856135, код 03500074, судовий збір, пункт 2.1 (стягувач -державна податкова інспекція у Вижницькому районі Чернівецької області, м. Вижниця, вул. Буковинська, 14).

Суддя В. Байталюк

У судовому засіданні 17.05.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 18.05.2012.