Рішення № 24145264, 17.05.2012, Кам’янський районний суд Запорізької області (до 25.04.2025 - Куйбишевський районний суд Запорізької області)

Справа 0813/435/2012

Р І Ш Е Н НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2012 року смт Куйбишеве

Куйбишевський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого суддіСкляра С.Ю.,

при секретарі судового засіданняРоманько О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Куйбишевського районного суду Запорізької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И В :

10 квітня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 з вимогою про стягнення боргу в сумі 17100 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного Банку України (далі НБУ) станом на 05 квітня 2012 року (798,80 гривень 100 доларів США) становить 137586 грн. 60 коп.. Позивач послався на те, що 05 жовтня 2009 року він за письмовою розпискою передав у позику ОСОБА_2 грошові кошти в зазначеній сумі. Останній зобовязався повернути запозичені кошти у строк до 10 грудня 2009 року. До теперішнього часу відповідач грошові кошти не повернув, у звязку з чим ОСОБА_1 вимушений був звернутися до суду за захистом порушених майнових прав із відповідним позовом. Крім того, позивач прохав вирішити питання про розподіл понесених ним судових витрат.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не зявився, про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином (а.с.31), до суду подав заяву з проханням слухати справу без його участі (а.с.32). Крім того, позивач у заяві вказав про те, що він підтримує заявлені вимоги по тих підставах, які ним були викладені в позовній заяві.

Виходячи з наведеного, а також положень ч.2 ст.158 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні судового засідання за відсутності позивача ОСОБА_1.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча про час і місце його проведення повідомлявся належним чином (а.с.2,5,14,33-34), причини своєї неявки судові не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без його участі не заявив.

За письмової згоди позивача ОСОБА_1 суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Суд, зясувавши позицію позивача у справі, викладену ним у письмовій заяві, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, надавши їм оцінку, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до положень статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника (частина друга статті 1047 ЦК України).

У разі укладення договору позики, згідно частини першої статті 1049 ЦК України, на позичальника покладається обовязок повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Встановлено, що 05 жовтня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики у простій письмовій формі, що підтверджується розпискою позичальника (а.с.5).

За умовами договору позики ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 17100 доларів США зі строком повернення до 10 грудня 2009 року.

Зобовязання, як зазначено у статті 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак, відповідачем борг у визначений строк не повернуто.

Зазначені обставини відповідачем ОСОБА_3 не оспорювались, під час розгляду справи ним будь-яких заперечень проти позову не надано.

Таким чином, на підставі договору позики між сторонами виникли договірні зобовязання, за невиконання яких настає цивільно-правова відповідальність боржника, що відповідає вимогам статті 1049 ЦК України, а тому суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 17100 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 05 квітня 2012 року (798,80 гривень 100 доларів США) становить 137586 грн. 60 коп., у рахунок повернення суми боргу за договором позики.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, суд в порядку ст.88 ЦПК України має підстави для стягнення з відповідача на користь позивача понесених останнім судових витрат в сумі 1375 грн. 87 коп., а саме, в межах суми сплаченого судового збору при предявленні позову до суду (а.с.1).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вважає, що не ґрунтується на вимогах закону вимога позивача ОСОБА_1 про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 450 грн., як витрат, понесених на правову допомогу.

За змістом стст.79,84 ЦПК України до витрат, повязаних з розглядом судової справи, належать, в тому числі, витрати на правову допомогу.

Законом встановлюється граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу.

Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011 року №4191-VI визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

На даний час граничний розмір визначається на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави».

Склад та розмір витрат, повязаних із оплатою правової допомоги, належить до предмета доказування у справі. На підтвердження таких витрат сторона має надати суду належні докази у вигляді договору про надання правової допомоги або у вигляді інших документально зафіксованих формах участі в справі особи, яка надає правову допомогу, документи, що свідчать про оплату витрат, складених у встановленому законом порядку, зокрема, квитанцію до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення, касові чеки.

Позивач, всупереч вимогам стст.10,60 ЦПК України, не надав суду належних та переконливих доказів щодо вимог про стягнення на його користь витрат на правову допомогу, а надана ним квитанція про оплату правової допомоги адвоката в сумі 450 грн. (а.с.12) належним чином не підтверджує склад та розмір витрат, повязаних саме з участю в справі особи, яка надає правову допомогу.

Крім того, процесуальне становище особи, яка надає правову допомогу, її права і порядок вступу у процес визначені ст.56 ЦПК України. Зазначені особи відносяться до інших учасників процесу.

Судовий розгляд справи проведено за відсутності сторін. З матеріалів справи вбачається, що позивач не звертався до суду із заявою про допуск певної особи до участі у справі в якості особи, яка надає правову допомогу.

За таких обставин суд у відповідності до вимог стст.79,84,85 ЦПК України дійшов висновку про відсутність підстав для компенсації позивачу витрат на правову допомогу.

На підставі викладеного, керуючись стст.526, 1046, 1047, 1049 ЦК України, стст.10, 11, 60, 84, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_2) суму боргу за договором позики, що складає 137586 (сто тридцять сім тисяч пятсот вісімдесят шість) гривень 60 (шістдесят) копійок, а також суму понесених судових витрат в розмірі 1375 (однієї тисячі трьохсот сімдесяти пяти) гривень 87 (вісімдесяти семи) копійок, а всього грошових коштів в сумі 138962 (ста тридцяти восьми тисяч девятисот шістдесяти двох) гривень 47 (сорока семи) копійок.

В задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 понесених витрат на правову допомогу, - відмовити.

Рішення суду відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції Куйбишевський районний суд Запорізької області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-денного строку з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив Куйбишевським районним судом Запорізької області, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя:С.Ю.Скляр