Ухвала суду № 24142734, 08.05.2012, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1990/22-ц-564/12Головуючий у 1-й інстанції Вийванко О.М. Провадження № 22-ц/1990/564/12 Доповідач - Шевчук .М.Категорія - 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2012 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Шевчук Г.М.

суддів - Бершадської Г. В., Міщія О. Я.,

при секретарі - Мельничук С.П.

з участю сторін - cторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 21 червня 2011 року по справі за позовом акціонерного банку "Київська Русь" до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 21 червня 2012 року позов акціонерного банку «Київська Русь»до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь акціонерного банку «Київська Русь»(код ЄДРПОУ 24214088, МФО 319092), заборгованість за кредитним договором № 9130-59-08-2 від 12.03.2008 року, у розмірі 47666,68 грн. (сорок сім тисяч шістсот шістдесят шість гривень 68 копійок).

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь акціонерного банку «Київська Русь»(код ЄДРПОУ 24214088, МФО 319092), сплачений судовий збір у розмірі 467 (чотириста шістдесят сім) гривень 67 (шістдесят сім) копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судового процесу у розмірі 120 (сто двадцять) гривень.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог акціонерного банку «Київська Русь»щодо нього за безпідставністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обгрунтування вимог посилається на те, що суд не взяв до уваги тих обставин, що банк не мав права пред'являти вимогу щодо оплати заборгованості ОСОБА_2, оскільки не було пред'явлено до нього відповідної вимоги та розрахунку заборгованості відповідно до п.3.1 договору поруки.

У судовому засіданні апелянт апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на доводи, викладені в ній.

Представник акціонерного банку «Київська Русь» апеляційну скаргу заперечив, рішення суду вважає законним .

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду справи, колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 12.03.2008 року між АБ «Київська Русь»та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 9130-59-08-2.

Згідно умов кредитного договору, АБ «Київська Русь»надав відповідачу кредит у розмірі 25000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25 % річних з терміном повернення кредиту, відсотків і винагороди до 10.03.2011 року. Відповідач зобов'язалась повернути кредит частинами і сплатити відсотки та виконати інші зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі згідно до умов договору.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором, ОСОБА_2 станом на 27.04.2011 року має загальну заборгованість у розмірі 47 666,68 грн., з яких: 22 220,00 грн. основна заборгованість по кредитному договору; 15 913,34 грн. заборгованість за несплачені відсотки за період з 01.07.2008 року по 27.04.2011 року; 5 555,00 грн. штраф за прострочення погашення кредиту; 3 978,34 грн. штраф за прострочення погашення відсотків.

З метою забезпечення виконання кредитного договору 12.03.2008 року був укладений договір поруки № 9131-59-08-5 між позивачем та ОСОБА_1, відповідно до умов якого ОСОБА_1 зобов'язався відповідати перед кредитором за порушення зобов'язання боржника як солідарний боржник у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу кредитором, процентів, неустойки, комісійних винагород, відшкодування збитків ( п.2.3 договору ).

Задовольняючи позов та стягуючи солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що останні не виконали взятих зобов'язань за умовами кредитного договору, чим порушили права позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з позичальника та поручителя на користь позивача заборгованості по кредитному договору.

З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону.

Так, відповідно до вимог ст. ст. 526, ч.2 1050 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з ч. 2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язання боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Посилання апелянта на те, що банк не мав права пред'являти вимогу щодо оплати заборгованості ОСОБА_2 без пред'явлення до нього відповідної вимоги та розрахунку заборгованості відповідно до п.3.1 договору поруки не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до п.24 Постанови пленуму ВССУ №5 від 30.03.2012р. "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення йому вимоги про погашення боргу, так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутись до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

З договору № 9130-59-08-2 від 12.03.2008 року вбачається, що відповідачка ОСОБА_2 отримала строковий кредит у розмірі 25000,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом з терміном повернення кредиту, відсотків і винагороди до 10.03.2011 року. Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 в квітні 2011 року, в межах шестимісячного терміну, що до вимог до поручителя від дня настання строку виконання основного зобов'язання. Таким чином строки звернення до суду з вимогою до поручителя позивачем не пропущено.

Посилання апелянта на те, що шестимісячний строк звернення до суду з вимогою до поручителя про повернення кредитних коштів слід рахувати в даному випадку з 01.10.2010 року - з часу прострочення сплати платежів боржником, судова колегія не бере до уваги, оскільки строк обчислюється з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі згідно умов договору, а не з моменту несплати боржником чергового платежу .

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що постановлене рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, зібраним доказам, а тому підстав для скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачає.

Керуючись ст.ст 307, 308, 316; 317; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 21 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Г.М. Шевчук