Ухвала суду № 24138063, 26.04.2012, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-1740/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Баранов В.І.

Суддя-доповідач: Мануйлов Ю.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2012 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Осоцького І.І.

Дашковської А.В.

суддів: Мануйлова Ю.С.

при секретарі: Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05 лютого 2010 року у справі за позовом Кредитної спілки «Капітал» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про дострокове розірвання кредитного договору та стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

Кредитна спілка «Капітал»(надалі -КС»Капітал»)звернулася до суду з позовом до відповідачів про розірвання кредитного договору № 494 від 04.06.2009 року, укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_4та стягнення з відповідачів в солідарному порядку суми заборгованості за вказаним кредитним договором в сумі 30 833 грн..34 коп. та сплачених судових витрат, пов'язаних.зі сплатою судового збору, в розмірі 308 грн.83 коп., а також витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, в розмірі 120 гри.

В обгрунтування позову вказувало,.що 04.06.2009 року між КС»Довіра»та відповідачкою ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 494.на отримання кредиту в розмірі 34 000 грн. терміном на 12 місяців. Виплата кредиту здійснювалась шляхом внесення грошових внесків щомісячно відповідно до графіку погашення кредиту. Лише 24.07.2009 р. ОСОБА_4 з затримкою на 20 днів сплатила за кредит згідно з графіком, а 28.08.2009 року - з затримкою на 24 дні сплатила борг за 04.08.2009 року. Оскільки вона порушила графік сплати більш як на три місяці, правлінням кредитної спілки «Капітал»було прийнято рішення про дострокове розірвання кредитного договору №494 від 04.06.2009 року згідно п.5.3 кредитного договору, про що було повідомлено відповідачів. На час розірвання кредитного договору 30.11.2009 р. ОСОБА_4 заборгувала 28 333 грн..34 коп. кредиту та 2 550 грн. відсотків за користування кредитом. Кредитним договором передбачено виконання грошових зобов'язань по поверненню кредиту крім відповідачки ОСОБА_4 ще й поручителем - відповідачем ОСОБА_3, з яким був укладений договір поруки, відповідно до п.3.2 якого відповідачі відповідають перед позивачем як солідарні боржники у повному обсязі, включаючи сплату кредиту, відсотків, додаткових відсотків та відшкодування збитків. Оскільки ОСОБА_4не змогла своєчасно виконати взяті на себе зобов'язання, КС»Довіра»направила їй та ОСОБА_3 попереджального листа про

необхідність сплати залишку за кредитами та відсотків, проте позитивного результату це

не дало, тому кредитна спілка змушена звернутись до суду з цим позовом. .

Від представника КС»Довіра»надійшла заява, в якій він просив розглядати справу за його відсутності, на позовних вимогах наполягав в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Заочним рішенням Млітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05 лютого 2010 року позов КС «Капітал» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про дострокове розірвання кредитного договору та стягнення грошових коштів задоволено повністю.

Розірвано кредитний договір № 494 від 04.06.2009 року, укладений між кредитною спілкою «Капітал»та ОСОБА_4

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь КС»Капітал»заборгованість за кредитним договором № 494 від 04.06.2009 року в розмірі 30 883 грн.34 коп.,а також судові втрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 308 гривень 83 коп., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, в розмірі 120 грн., а всього 31 312 грн. 17 коп., перерахувавши їх на п/р 2650511133494 у філії ВАТ «Укрексімбанк»в м.Запоріжжі, МФО 3 13979. ЄДРПОУ 26250467.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій пославшись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати і призначити справу до розгляду в загальному порядку.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши обставини справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Ст.308 ЦПК України передбачає, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом і таке вбачається з матеріалів справи, 04.06.2009 року між КС»Капітал»та відповідачкою ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 494 (а.с.5), відповідно до умов якого позивач надав їй кредит у сумі 34 000 грн.на строк 12 місяців.

Відповідно до п.1.4, п.1.5 вказаного кредитного договору на момент закінчення терміну кредиту, тоюто на 04.06.2010 року ОСОБА_4 зобов'язалась повністб повернути всю суму кредиту, відсотки за користування кредитом та виконати інші фінансові зобов'язання перед кредитною спілкою, передбачені цим договором, за користування кредитом, а такл ож сплатити 36 відсотків річних.

Згідно з п.4.1 кредитного договору, ОСОБА_4 зобов'язалась використати кредит на зазначені у договорі цілі (тобто на ремонт житла) та забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахувань по ньому. Пунктом 5.3 кредитного договору передбачено, що якщо ОСОБА_4 порушує графік сплати кредиту та нарахувань по ньому протягом трьох місяців, позивач залишає за собою право достроково розірвати кредитний договір.

Задовольнивши позов, суд виходив з наступного. Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного-кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. У відповідності зі ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог дійсного Кодексу. В забезпечення повернення ОСОБА_4 кредиту та відсотків по кредитному договору між КС»Довіра».і ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 494 від 04.06.2009 р. (а.с. 12), відповідно до умов якого останній брав на себе обов'язок відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_4, що випливають з кредитного договору №494 від 04.06.2009 року. Відповідальність ОСОБА_3 настає в тому разі, якщо ОСОБА_4 не виконує або неналежним способом виконує свої грошові зобов'язання за кредитним договором. Відповідачі несуть солідарну відповідальність перед позивачем. ОСОБА_3 відповідає за зобов'язаннями ОСОБА_4 в повному обсязі, тобто: за повернення кредиту, виплату відсотків за користування ним, сплату податкових відсотків, відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок невиконання або неналежного виконання з боку відповідача 1 умов кредитного договору,

Згідно з ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель ручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якую договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Свої зобов'язання за кредитним договором №494 від 04.06.2009 року ОСОБА_4 виконувала неналежним чином, внаслідок чого її заборгованість за вказаним договором становить 30 883 грн..34 коп., та складається з суми основного боргу за кредитним договором, в розмірі 28 333 грн. 34 коп. та суми процентів за вересень-листопад 2009 року в розмірі 2 550 гри., що підтверджується довідкою про розрахунок суми заборгованості, наданого позивачем (а.с..8)..

Таким чином, суд правильно вважав,, що позовні вимоги в частіші стягнення заборгованості за кредитним договором є обгрунтованими, підтверджуються також копією графіку погашення кредиту (а.с.6), копією наказу правління КС «Капітал»№25 від 30.11.2009 р. (а.с.7), копіями попереджальних, листі в на ім'я відповідачів (а.с.9-10), копією видаткового касового ордеру (а.с.13), іншими матеріалами справи, та підлягали задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені неіо і документально підтверджені судові витрати.

Позивачем при подачі позову були сплачена сума судового збору, в розмірі 308 грн. 83 коп. та витрати на інформаційно-технічне- забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гри., тому суд вважав за необхідне стягнути ці кошти з відповідачів солідарно па користь позивача.

Загальна сума, що підлягала стягненню з відповідачів на користь позивача складає 31 312 грн.17 коп. (30 883 грн. 34 коп. - сума заборгованості за кредитним договором + 308 грн. 83 коп. судового збору + 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи).

Згідно з ч.2 ст.651 ЦК України, договір може бути розірвано за рішенням сулу на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Порушення ОСОБА_4 умов кредитного договору значною мірою позбавило позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, тому суд прийшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для розірвання кредитного договору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на те, що про розгляд справи 05.02.2010 року йому не було відомо, жодної судової повістки він не отримував та не був зобов'язаний судом під підпис про явку до суду.

Колегія суддів при вирішенні цього питання виходить з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Порядок повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про дату судового засідання врегульовано ст. 74 ЦПК України.

Оскільки належне повідомлення осіб, які беруть участь у справі, є обов'язковим (ч.1 ст. 158 ЦПК України), участь у справі є процесуальним правом таких осіб (ст.27 ЦПК України), а згідно зі ст.129 Конституції України до основних засад судочинства належить змагальність сторін та доведення суду переконливості своїх доводів (повідомлення про судове засідання є елементом змагальності та обов'язком суду), то неповідомлення про дату судового засідання є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Отже, доводи про порушення таких прав особи не є формальними доводами, тому застосування ч. 2 ст. 308 ЦПК України неможливе.

Разом із тим, згідно із ч.3 ст.309 ЦПК України порушення норм процесуального права є підставою для скасування чи зміни рішення суду, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

У справі відсутні відомості про належне повідомлення відповідача ОСОБА_3 про судове засідання, яке відбулося 05 лютого 2010 року. .

Разом з тим, таке порушення (неповідомлення відповідача про дату судового засідання) не призвело до неправильного вирішення справи.

Крім того, апелянт посилається на те, що його відсутність в судовому засіданні,яке відбулося 05 лютого 2010 року, позбавила його можливості заявити клопотання про призначення почеркознавчої експертизи для встановлення належності підпису у документах по кредитному договору.

Колегія суддів не приймає до уваги вказані посилання апелянта,з огляду на наступне.

Кредитний договір укладався між КС»Довіра»та ОСОБА_4, остання питання щодо недійсності зазначеного правочину не ставила, ОСОБА_3 його стороною не був, а виступав лише поручителем та підписував договір поруки.

Крім того, слід взяти до уваги те, що ОСОБА_3 протягом усього часу, що минув після вступу у справу його представника ОСОБА_5 і ознайомлення останньої з матеріалами справи (08 листопада 2011 року) (а.с.37-38), з позовною заявою про визнання недійсним договору поруки №494 від 04 червня 2009 року до суду не звертався і питання про призначення судової почеркознавчої експертизи в межах тієї справи не ставив.

Крім того, факт, що договір поруки підписував сам апелянт не викликає сумніву, з огляду на те, що ним особисто, заздалегідь до укладення договору поруки були подані до КС «Капітал»необхідні документи, а саме: копія паспорту, копія ідентифікаційного номеру, копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, копія свідоцтва про сплату єдиного податку, копія звіту суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку за четвертий квартал 2008 року та перший квартал 2009 року, копії яких додані до заперечень КС»Довіра»на його апеляційну скаргу.

Подання вказаних документів є обов'язковою умовою для укладення договору поруки, оскільки вони свідчать про платоспроможність поручителя. Без надання вказаних документів ОСОБА_3 не зміг би укласти договір поруки.

З матеріалів справи вбачається, що 04.06.2009 року, в день укладення кредитного договору і договору поруки, ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 особисто з'явились до кредитної спілки, ознайомились з умовами договорів та повністю погодившись з ними, підписали їх, поставивши свої особисті підписи.

Тим самим, ОСОБА_3 прийняв на себе відповідні зобов'язання, передбачені договором поруки, а отже знав та погодився з тим, що у разі невиконання або неналежного виконання ОСОБА_4 своїх зобов'язань за кредитним договором, він буде нести солідарну відповідальність перед КС «Капітал»та виступати солідарним боржником у разі виникнення заборгованості за кредитним договором та пред'явлення позову про її стягнення.

ОСОБА_3, посилаючись в апеляційній скарзі на відсутність згоди своєї дружини ОСОБА_6 на підписання ним договору поруки, намагається поставити під сумнів законність укладеного ним договору поруки.

Разом з тим, це твердження апелянта не може бути прийнято до уваги з огляду на те, що нормами сімейного законодавства передбачено право мати особисту приватну власність чоловіка та дружини у шлюбі (ст.57), а також те, що за зобов'язаннями одного з подружжя стягнення накладається лише на його особисте майно і на частку у праві спільно їх сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі

(ст. 73).

При цьому правова природа договорів поруки полягає в тому, що ці правочини є видами забезпечення виконання зобов'язань та не є правочинами щодо розпорядження майном, оскільки за такими договорами не відбувається перехід права власності на майно.

Отже, укладаючи договір поруки, ОСОБА_3 не вчинював дії по розпорядженню спільним сумісним майном подружжя. Його дії по забезпеченню виконання зобов'язання не є укладенням ним правочину, який би мав істотні умови певного виду цивільного договору про відчуження спільного сумісного майна подружжя на користь іншої особи.

Таким чином, укладення одним із подружжя договору поруки не є розпорядженням їхнім спільним сумісним майном, а тому при його укладенні не потрібно згоди іншого із подружжя.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування оскарженого заочного рішення суду першої інстанції від 05.02.2010 року та призначення справи до розгляду в загальному порядку.

Ця вимога не відповідає положенням ст.307 ЦПК України, з огляду на те, що таких повноважень у суду апеляційної інстанції немає.

Інших доводів на спростування правильності висновків суду, викладених у оскаржуваному рішення суду першої інстанції, апелянтом не наведено.

За таких обставин, колегія суддів приходить висновку, що судом першої інстанції з'ясовані всі обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, дана належна оцінка письмовим доказам у сукупності з доводами сторін, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Керуючись ст.ст. 307,308,314,317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05 лютого 2010 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий :

судді: