Ухвала суду № 24126515, 05.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2012 року м. Київ К-42529/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Федорова М.О., Маринчак Н.Є

розглянула в порядку попереднього судового засідання касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Науково-виробнича приватна фірма «Аналітика»до Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Відкрите акціонерне товариство «Науково-виробнича приватна фірма «Аналітика»звернулося з позовом до Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000191820/0 від 14.04.2010р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року позовні вимоги залишено без задоволення.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року задоволено апеляційну скаргу позивача та задоволено позовні вимоги в повному обсязі.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Державна податкова інспекція в Червонозаводському районі м. Харкова подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками відповідача проведено документальну невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків - ТОВ «НПО «Промтехнополіс - С», за період з 18.06.2008р. по 30.09.2009р.

За результатами перевірки складено акт від 04.12.2009р. №5531/182/35971307, згідно якого випливає, що угоди, укладені позивачем та його контрагентом порушують публічний порядок та є нікчемними, в результаті чого позивач в період з 18.06.2008р. по 30.09.2009р. безпідставно, в порушення вимог пп. 7.4.1. пп 7.4.4., п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»включив до складу податкового кредиту суму 52454,72 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на зазначену суму.

На підставі акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення податкове повідомлення рішення № 0000191820/0 від 14.04.2010р. про нарахування позивачу податку на додану вартість суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 52455,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 26227,50 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи наявні докази того, що правочин, укладений між позивачем та ТОВ „НПО „Промтехнополіс-С" є нікчемний.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, мотивував рішення тим, що у суду першої інстанції не було підстав стверджувати, що господарське зобов'язання вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки в матеріалах справи відсутні належні документи, які б підтвердили наявність протиправної мети учасників правочинів на час їх укладання.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, зважаючи на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та контрагентом ТОВ „НПО „Промтехнополіс-С" вчинені правочини, що підтверджуються по рахунках - фактурам № 22/6 від 22.06.2009р, № 8-4 від 08.04.2009 року, №2512 від 12.03.2009 року., згідно яких на адресу позивача відвантажено товарно-матеріальні цінності від постачальника - ТОВ „НПО „Промтехнополіс-С".

Так, відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 1.7. Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Податкова накладна є підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Закон України «Про податок на додану вартість»передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Надані позивачем податкові накладні №164 від 24.10.2008 року, №201 від 03.11.2008 року, №489 від 25.12.2008 року, №238 від 17.02.2009 року, №337 від 12.03.2009 року, №394 від 08.04.2009 року, №537 від 25.05.2009 року, №672 від 22.06.2009 року містять повну назву проданих товарно-матеріальних цінностей, як предмету правочину, одиницю виміру, об'єм, обсяги та ціну продажу за одиницю продукції без ПДВ, адресу постачальника, тобто, всі необхідні реквізити.

Порушення контрагентом позивача вимог законодавства про оподаткування не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Тобто, доводи відповідача не є підставою для позбавлення покупця права на відшкодування ПДВ, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Крім того, згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «Булвес»АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Таким чином, судом апеляційної інстанції правомірно вказано про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст.220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі м. Харкова відхилити, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович Н.Є. Маринчак М.О. Федоров