Постанова № 24126461, 26.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" квітня 2012 р. м. Київ К-32482/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сесемко А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 26.04.2012 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову господарського суду Сумської області від 19.01.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2009

у справі № АС 4/448-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ліман" ЛТД

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Ліман" ЛТД звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми про визнати протиправними дії ДШ в м. Суми по проведенню документальної перевірки до тримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2004 по 31.03.2005, визнати нечинними податкові повідомлення - рішення: №0000042303/0/1398 від 16.01.2006, №0000052303/0/1399 від 16.01.2006, №0000042303/2/1398 від травня 2006, №0000042303/3/1398 від 07.06.2006, №0000052303/3/1399 від 07.06.2006.

Постановою господарського суду Сумської області від 19.01.2009 позовні вимоги задоволено у повному обсязі, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Суми по проведенню документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства товариства з обмеженою відповідальністю „Ліман" ЛТД за період з 01.01.2004 по 31.03.2005, визнано нечинними податкові повідомлення - рішення: №0000042303/0/1398 від 16.01.2006, №0000052303/0/1399 від 16.01.2006, №0000042303/2/1398 від травня 2006, №0000042303/3/1398 від 07.06.2006, №0000052303/3/1399 від 07.06.2006.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2009 постанову господарського суду Сумської області від 19.01.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2004 по 31.03.2005 та складено акт №2157/233/21122180/157 від 29.12.2005.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000042303/0/1398 від 16.01.2006 та №0000052303/0/1399 від 16.01.2006, якими донараховано 143686, 47 грн. зобов'язань зі сплати податку на прибуток: 96545,38 грн. основний платіж, 47141,09 грн. фінансові санкції, 1909,92 грн. штрафні санкції по податку на додану вартість.

В порядку адміністративного оскарження податковим органом було винесене податкове повідомлення-рішення №0000042303/2/1398 від травня 2006, яким збільшено позивачу суму зобов'язань, визначено 162545, 38 грн. податку на прибуток, 138425, 59 грн. штрафних (фінансових) санкцій, 1909, 92 грн. штрафних санкцій з податку на додану вартість.

В подальшому, після розгляду скарги позивача Державною податковою адміністрацією України йому направлено ще два повідомлення-рішення №0000042303/2/1398 від 07.07.2006 та №0000052303/3/1399 від 07.07.2006.

Перевіркою встановлено, що позивачем занижено валовий доход за 1 квартал 2004 року на суму 1072557, 50 грн., не включено до складу валового доходу суму поворотної фінансової позики, яка залишилася не повернутою станом на 1 січня 2004 року, отриманої від фізичних осіб, які не є платниками податку на прибуток, чим порушено пп. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Станом на 01.01.2004 в бухгалтерському обліку позивача заборгованість по позикам відсутня.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок, викладений у акті перевірки №2157/233/21122180/157 від 29.12.2005, про порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок заниження валового доходу по податку на прибуток за 1 квартал 2004 року на суму 1072557, 50 грн. в зв'язку з не включенням до складу валового доходу суму фінансової позики , яка залишилась не повернутою станом на 1 січня 2004 року, отриманої від фізичних і осіб, які не є платниками податку на прибуток.

Такий висновок пов'язаний з тим, що станом на 01.01.2004 року за позивачем рахувалась кредиторська заборгованість по договору безвідсоткової позики у сумі 36000 грн., яка була погашена у жовтні 2004 року шляхом поставки соняшника у кількості 46,75 т відповідно до накладної від 21.10.2004 року N 28. Залишок суми у розмірі 24000 грн. розцінений позивачем як прибуток, що підлягає оподаткуванню, зважаючи на що і визначено податкове зобов'язання у сумі 6000 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про невідповідність таких висновків Державної податкової інспекції дійсним обставинам справи, зважаючи на наступне.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

Зміст наведеної правової норми свідчить на користь висновку, що законодавець можливість збільшення валових доходів, на суму поворотної фінансової допомоги, пов'язує з фактом її неповернення на кінець звітного періоду її отримання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що отримання позивачем поворотної фінансової допомоги від фізичної особи у звітному періоді на момент отримання поворотної фінансової допомоги, та в наступних звітних періодах, не оподатковувалась і, станом на 31.03.2005 не повернута.

Погашення позики відбулося не грошовими коштами, а цінними паперами.

Так, ОСОБА_5. актом приймання-передачі було видано, 18.12.2003 прості векселі №783372785450 (термін погашення до 18.12.2008, номінальною вартістю 382557, 50 грн., емітент ТОВ „Ліман" ЛТД.

01.09.2004 здійснено часткове погашення по векселю в сумі 150000 грн., остаточний платіж за виданим векселем не здійснено.

31.03.2005 згідно бухгалтерського обліку заборгованість значиться на балансовому рахунку 601 „Розрахунки з іншими кредиторами" становить 232557, 50 грн.

ОСОБА_5 видано 18.12.2003 простий вексель № 783372785046 (термін погашення до 18.12.2008, номінальною вартістю 250000 грн.

Станом на 01.09.2004 здійснено часткове погашення по векселю в сумі 114000 грн., у перевіряємому періоді остаточний платіж за виданим векселем не здійснено.

31.03.2005 згідно бухгалтерського обліку заборгованість значиться на балансовому рахунку 68.51 „Розрахунки з іншими кредиторами" становить грн.

ОСОБА_6 актом приймання-передачі від 18.12.2003 було видано простий вексель № 783372785047 термін погашення до 18.12.2008, номінальною вартістю 440000 грн. Відповідно до наданих документів у перевіряємому періоді остаточний платіж за виданим векселем не здійснено.

Станом на 31.03.2005 згідно бухгалтерського обліку заборгованість значиться на балансовому рахунку 68.51 „Розрахунки з іншими кредиторами" становить 440000 грн.).

З 01.09.2004 та на 31.03.2005 на балансовому рахунку заборгованість перед фізичними особами значилась як кредитове сальдо по рахунку 68.51 "Розрахунки з іншими кредиторами".

Таким чином, оскільки отримання позивачем поворотної фінансової допомоги та її повернення не відбулось у межах одного звітного періоду, висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" відповідає правильному застосуванню наведеної правової норми.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України „Про обіг векселів в Україні" видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Згідно ч. з ст. 4 цього Закону у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

У відповідності до ст. 6 Закону України „Про обіг векселів в Україні" платіж за векселем на території України здійснюється тільки в безготівковій формі.

Відповідності до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України „Про обіг векселів в Україні" прості векселі, які були передані в порядку розрахунку за надані позивачем послуги, видаються лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Тому, розраховуючись в інший, аніж це встановлено зазначеним Законом України, спосіб позивач не мав права, оскільки прості векселі видані в погашення кредиторської заборгованості.

Стосовно застосованих штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість в сумі 1909, 92 грн.

Позивачем при поданні декларації за липень 2004 року було зроблено помилку щодо не включення до обсягу продажу реалізацію основних засобів І групи в сумі 229189 грн. (не житлове приміщення) в тому числі податку на додану вартість 38198, 33 грн. по податкових накладних від 01.07.2004.

Позивачем уточнюючий розрахунок не подано, а було виправлено помилку при поданні податкової декларації за серпень 2004 року.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточненні показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який із наступних податкових періодів, протягом яких такі помилки були самостійно виявлені.

Відповідно до п. 17.2 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі 5% від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі 5% від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

При подачі декларації з податку на додану вартість за серпень 2004 року позивачем самостійно не нарахована штрафна санкція в розмірі 5% згідно з п. 17.2 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Позивач виявив помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, але не надав уточнюючого розрахунку, а виправив помилку.

Таким чином Державна податкова інспекція правомірно застосовувала до платника податків фінансові (штрафні) санкції у відповідності до п. 17.2 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в розмірі 5% в сумі 1909, 92 грн.

Відповідно до вимог ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлено повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Оскільки обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, то судові рішення підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми задовольнити, постанову господарського суду Сумської області від 19.01.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2009 у справі № АС 4/448-06 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми задовольнити.

Постанову господарського суду Сумської області від 19.01.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2009 у справі № АС 4/448-06 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю „Ліман" ЛТД про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень: №0000042303/0/1398 від 16.01.2006, №0000052303/0/1399 від 16.01.2006, №0000042303/2/1398 від травня 2006, №0000042303/3/1398 від 07.06.2006, №0000052303/3/1399 від 07.06.2006 - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко