Ухвала суду № 24125626, 03.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2012 року м. Київ К-41567/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Костенко М.І., Маринчак Н.Є.

розглянула в порядку попереднього судового засідання касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Торезі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2010 року у справі за позовом Шостого воєнізованого гірничорятувального загіну до Державної податкової інспекції у м. Торезі Донецької області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2010 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000412310/0, прийняте Державною податковою інспекцією у м. Торезі 19.08.2010 р., про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 39106,2 грн., в тому числі за основним платежем -27933 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -11173,2 грн. Визнано протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000402310/0, прийняте Державною податковою інспекцією у м. Торезі 19.08.2010 р., про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 33520,5 грн., в тому числі за основним платежем -22347 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -11173,5 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у м. Торезі була проведена виїзна позапланова перевірка Шостого воєнізованого гірничорятувального загону з питань підтвердження відомостей, отриманих від ТОВ «Донміськзбут»за період з 01.02.2009 р. по 31.08.2009 р., за результатами якої був складений акт № 518/23-2/00159479 від 06.08.2010 року, в якому податковим органом зроблений висновок про порушення позивачем вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижений податок на прибуток за 3 квартал 2009 р. на суму 27933 грн.; пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість за серпень 2009 р. на 22346,50 грн.

На підставі даного акту 19.08.2010 р. ДПІ у м. Торезі були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000412310/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 39106,2 грн., в тому числі за основним платежем -27933 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -11173,2 грн., № 0000402310/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 33520,5 грн., в тому числі за основним платежем -22347 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -11173,5 грн.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Частиною четвертою пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Вимоги до первинного документа встановлені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що у позивача наявні усі документи, передбачені правилами ведення податкового обліку, які підтверджують виконання договору з ТОВ «Донміськзбут», що свідчить про помилковість висновку податкового органу про нікчемність угоди та про те, що операції з придбання та реалізації товару мали безтоварний характер.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідності до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлює, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про безпідставність визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст.220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Торезі Донецької області відхилити, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович М.І. Костенко Н.Є. Маринчак

Суддя С.Е. Острович