Ухвала суду № 24125381, 01.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2012 року м. Київ К-36168/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Федорова М.О., Степашка О.І.

розглянула в порядку попереднього судового засідання касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року у справі за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "Механікі України" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкових повідомлень, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року, позовні вимоги задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одеса №0001931630/0 від 29 жовтня 2009 року; №0001921630/0 від 29 жовтня 2009 року; №0002381630/0 від 15 грудня 2009 року.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ПІІ «Міханікі Україна»поданої за серпень 2009 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем був складений акт №634/16-3/20999158/28 від 16 жовтня 2009 року, яким встановлено що в порушення п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем до складу податкового кредиту внесено суму 66667,22 грн. на підставі податкових накладних виписаних в попередніх періодах. У зв'язку з встановленими порушеннями, відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення: №0001931630/0 від 29 жовтня 2009 року яким ПІІ «Міханікі Україна»нарахована сума податкового зобов'язання у розмірі 43112,40 грн., з яких 35927 грн. за основним платежем та 7185,40 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0001921630/0 від 29 жовтня 2009 року, якими зменшено суми бюджетного відшкодування на 5913 грн.

Також, в період з 24 листопада 2009 року по 07 грудня 2009 року проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПІІ «Міханікі Україна»з питань правомірності включення податкових накладних виписаних у попередніх звітних періодах до складу податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2009 року. За результатами перевірки було складено акт №790/16-3/20999158/53 від 09 грудня 2009 року, яким встановлено, що в порушення пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»ПІІ «Міханікі Україна»до складу податкового кредиту внесено суму 73995 грн. на підставі податкових накладних виписаних в попередніх періодах. У зв'язку з встановленими порушеннями, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0002381630/0 від 15 грудня 2009 року яким ПІІ «Міханікі Україна»зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 73995 грн.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до п.п.7.5.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що отриманні позивачем податкові накладні оформлені згідно з вимогами п.п.7.2.1. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суми податку на додану вартість включені позивачем до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було би безпідставним та право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної - єдиного документа первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму податку на додану вартість, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 зазначеного закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Колегія суддів касаційної інстанції погоджує висновок судів попередніх інстанцій, що звернення до податкового органу із заявою-скаргою на постачальника являється правом, а не обов'язком покупця та якщо постачальник в наступних звітних періодах надасть оригінал податкової накладної, покупець, який не звернувся із заявою-скаргою може включити сплачений податок до складу податкового кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст.220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі відхилити, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович(підписи)О.І. Степашко М.О. Федоров

Суддя С.Е. Острович