Постанова № 24124506, 14.05.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2012 року 2а-1237/12/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,

при секретарі судового засідання Злобіній Е.Г.,

за участю:

представника позивача - Собко А.В.,

представника відповідача - Шепіла І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства "Ейвон Косметікс Юкрейн"

до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Дочірнє підприємство "Ейвон Косметікс Юкрейн" з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.12.2011 № 0033792320, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)" на загальну суму 4330,10 грн., з яких: 4329,10 грн. - за основним платежем; 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач також просив суд визнати протиправними дії відповідача, вчинені у зв'язку із складанням акта документальної невиїзної позапланової перевірки від 12.12.2011 № 834/23-2/24924140.

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеним повідомленням-рішенням податковим органом покладено висновки про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту - Товариству з обмеженою відповідальністю "Лоу Консалт" у складі ціни за надані послуги. На думку посадових осіб податкового органу, послуги контрагентом фактично не надавались, а договір укладено з метою мінімізації податкових зобов'язань. Таким чином, вказаний договір є нікчемним як такий, що порушує інтереси держави та суспільства, податковий кредит з податку на додану вартість сформовано позивачем незаконно, що призвело до заниження податкових зобов'язань.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки укладений договір мав реальний характер - послуги надано контрагентом в повному обсязі та оплачено позивачем, ці факти підтверджується документально, господарська операція належним чином відображена у бухгалтерському та податковому обліку та в податковій звітності. Позивач стверджував, що він правильно визначив податкові зобов'язання з податку на додану вартість, тому просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним та скасувати, а дії посадових осіб податкового органу, що виявились у викладенні в акті перевірки хибних висновків, - визнати протиправними.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає податкове повідомлення-рішення правомірним, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Дочірнє підприємство "Ейвон Косметікс Юкрейн" є юридичною особою, що зареєстрована 17.05.1997 Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією, як платник податків перебуває на обліку в Бориспільській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області з 27.05.1997 за № 2516-04, зареєстроване як платник податку на додану вартість (свідоцтво від 21.01.2005 № 13585516).

Основними видами діяльності позивача є оптова торгівля парфумерними та косметичними товарами, консультування з питань комерційної діяльності та управління.

У грудні 2011 року посадовими особами Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності визначення показників податку на додану вартість по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Лоу Консалт" за січень 2011 року (акт перевірки від 12.12.2011 № 834/23-2/24924140).

Внаслідок перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем:

частини п'ятої статті 203, частини першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм у момент вчинення правочину, який не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

пункту 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 4329,10 грн.

Висновки податкового органу пов'язуються із здійсненням позивачем господарського зобов'язання, яке виникло на підставі договору від 15.12.2010 № 16/12/10, укладеного між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Лоу Консалт", щодо надання звукового та світлового обладнання та забезпечення його роботи під час ділової зустрічі з журналістами. На думку посадових осіб податкового органу, які здійснювали перевірку, ніякі послуги контрагентом фактично не надавались, оскільки контрагент не має адміністративно-господарських можливостей для виконання зобов'язань за договором.

Податковий орган у своїх висновках також спирається на пояснення гр. ОСОБА_3 - директора Приватного підприємства "Юридичний консультант плюс", яке надає юридичні послуги з реєстрації юридичних осіб. Як відзначено в акті перевірки, вказана громадянка надала пояснення працівникам податкової міліції, що під час підготовки документів для реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоу Консалт", в якому засновником і директором є ОСОБА_4, вона мала взаємовідносини та спілкувалась з невідомою їй особою, а ОСОБА_4 особисто не бачила.

Крім того, податковий орган посилається на висновок спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Київській області, в якому експерт висловив думку про те, що підпис від імені ОСОБА_4 в договорі від 25.12.2009 № 359, виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою.

За результатами перевірки Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.12.2011 № 0033792320, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)" на загальну суму 4330,10 грн., з яких: 4329,10 грн. - за основним платежем; 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до вищестоящого податкового органу в порядку адміністративного оскарження, однак скаргу було залишено без розгляду.

У подальшому позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішенням до суду.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факт отримання послуг та оплати їх вартості, а також зробив спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців, що містить дані про юридичну особу контрагента - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лоу Консалт".

На вимогу суду позивач надав суду належним чином завірені копії таких документів: внутрішні документи, що обґрунтовують ділову мету заходу - зустрічі з журналістами (наказ на проведення заходу, план заходу, кошторис тощо); документи, що підтверджують дії, які вчинялися позивачем для перевірки добросовісності контрагента (копія свідоцтва про державну реєстрацію, протоколу про призначення директора, відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та відкритих інформаційних баз даних Державної податкової служби щодо ТОВ "Лоу Консалт"); договір від 15.12.2010 № 16/12/10; рахунок-фактуру від 23.12.2010 № 2312/1; акт прийому-передачі послуг від 31.01.2011 № 3112/04; податкову накладну від 27.01.2011 № 270106; перелік учасників заходу; фотографічні зображення фрагментів заходу із журналістами та елементи звукового та світлового обладнання, яке було надане контрагентом; звіт про проведений захід.

Під час судового розгляду встановлено, що в грудні 2010 року між позивачем (замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Лоу Консалт" (виконавець) укладено договір від 15.12.2010 № 16/12/10, згідно з яким виконавець зобов'язувався за плату надати звукове та світлове обладнання та забезпечити його роботу 16.12.2010 за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 14, "Будда бар" з 18:00 год. до 23:30 год. під час проведення ділової зустрічі з журналістами, а замовник зобов'язувався оплатити ці послуги не пізніше 31 січня 2011 року.

Вартість послуг за вказаним договором становить 25974,60 грн., у тому числі ПДВ - 4329,10 грн.

Факт надання послуг підтверджується актом прийому-передач послуг від 31.01.2011 № 3112/04, а також іншими доказами: переліком учасників; фотографічними зображеннями фрагментів заходу з журналістами та елементами звукового та світлового обладнання, яке надавалось контрагентом за договором від 15.12.2010 № 16/12/10; звітом про проведений захід.

В оплату за надані послуги позивач 27.01.2011 на підставі рахунку фактури від 23.12.2010 № 2312/1 перерахував на банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоу Консалт" кошти в сумі 25974,60 грн., у тому числі ПДВ - 4329,10 грн. Факт перерахування коштів відображено в акті перевірки відповідача, який містить посилання на банківську виписку від 27.01.2011, та не заперечується сторонами.

На підтвердження розрахунків та сплати в складі ціни послуг податку на додану вартість за вказаною господарською операцією позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоу Консалт" податкову накладну від 27.01.2011 № 270106 на суму 25974,60 грн., у тому числі ПДВ - 4329,10 грн.

Згідно з даними акта перевірки від 12.12.2011 № 834/23-2/24924140, що також не заперечувалось сторонами в судовому засіданні, сума податку на додану вартість за січень 2011 року (4329,10 грн.) на підставі податкової накладної від 27.01.2011 № 270106, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Лоу Консалт", включена позивачем до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображена в реєстрі отриманих податкових накладних, та відповідає даним податкових декларацій з податку на додану вартість позивача за відповідний період.

З приводу юридичної особи контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоу Консалт" судом на підставі спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лоу Консалт" є юридичною особою, що зареєстрована 06.05.2009 Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області, стан юридичної особи - зареєстрована.

Судом установлено, що позивач перед укладенням договору вчинив низку дій щодо перевірки правосуб'єктності та добросовісності Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоу Консалт": одержав копії статутних документів; документів, що посвідчують повноваження представника контрагента; наявність державної реєстрації та стан юридичної особи контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість, а також відсутність відомостей про ризикованість взаємовідносин з вказаним підприємством згідно з даними Державної податкової служби; також надіслав до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області низку запитів щодо наявності розбіжностей з податкового кредиту в розрізі контрагентів відносно ТОВ "Лоу Консалт", відомостей щодо належності даного контрагента до "податкових ям" та одержання інших відомостей, які б запобігли укладенню нікчемних правочинів.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання визначено позивачу в зв'язку з формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту в складі ціни наданих послуг. Оскільки, на думку податкового органу, послуги фактично не надавались, а учасниками правочину переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, угода є нікчемною, тому формування податкового кредиту з податку на додану вартість вчинено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу висновків про нікчемність правочинів та прийнятого податкового повідомлення-рішення, яке оспорюється в даній справі.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, факти надання позивачу послуг та оплати їх вартості підтверджується документально, господарська операція належним чином відображена у бухгалтерському та податковому обліку та в податковій звітності позивача; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

З приводу пояснень ОСОБА_3 (особи, яка займалася реєстрацією Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоу Консалт"), одержаних працівниками податкової міліції, на які податковий орган посилається як на доказ нікчемності (недійсності) правочинів, укладених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лоу Консалт", суд зазначає, що дані свідчення до уваги не приймаються: з однієї сторони, вони не стосуються предмету доказування - здійснення господарської операції, з іншої сторони - є недопустимим доказом, оскільки відповідно до частини першої статті 217 Цивільного кодексу України рішення суду щодо недійсності правочину не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

При досліджені висновку спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Київській області від 14.04.2011 № 97 суд встановив, що вказане почеркознавче дослідження є недопустимим доказом, оскільки не відноситься до даної справи: дослідження здійснювалось відносно підпису ОСОБА_4 на іншому договорі (від 25.12.2009 № 359), який стосується інших господарських операцій за участю ТОВ "Лоу Консалт", і не стосуються відносин з Дочірнім підприємством "Ейвон Косметікс Юкрейн".

Суд також звертає увагу на інший аспект даної справи: правовідносини з приводу укладання та виконання договору поставки, який позивач вважає нікчемними, виникли між двома юридичними особами, а фізичні особи, які учиняли підписи на договорах та інших ділових паперах, діяли як представники цих юридичних осіб.

В силу частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як установлено під час судового розгляду, на момент укладення правочинів, які позивач вважає нікчемними, та на день судового розгляду справи обидві сторони правочину є правоздатними і перебувають в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Оскільки зобов'язання за договором надання послуг, укладеними між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лоу Консалт", мали реальний характер (послуги були виконані, отримані і оплачені замовником), то факт отримання послуг та грошей сторонами, відсутність взаємних претензій свідчить про те, що укладення правочину відповідало волі сторін договору (юридичних осіб).

Дії фізичних осіб - представників, які учиняли підписи на договорі та інших ділових паперах, у контексті правової оцінки правочину, що вчинений між двома юридичними особами, слід оцінювати з точки зору наявності у цих фізичних осіб відповідних повноважень на укладення правочину від імені юридичної особи.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

В силу частини другої статті 1158 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір.

Таким чином, сам лише факт того, що певна фізична особа учинила правочин (певні дії, що мають юридичне значення) в інтересах юридичної особи без її доручення або з перевищенням повноважень, не має наслідком нікчемності такого правочину, адже такого наслідку законом не передбачено.

За наведених обставин твердження податкового органу про порушення позивачем вимог частини п'ятої статті 203, частини першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є безпідставними.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт надання послуг позивачу з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоу Консалт" документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту надання послуг у судовому засіданні не були доказані, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції.

Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, є безпідставними.

З приводу вимог щодо визнання протиправними дії відповідача, вчинених у зв'язку із складанням акта документальної невиїзної позапланової перевірки від 12.12.2011 № 834/23-2/24924140, суд дійшов висновку, що в цій частині провадження у справі підлягає закриттю.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

При цьому, під рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, у розумінні частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, вважається таке владне рішення, дія чи бездіяльність, які спрямовані на врегулювання тих чи інших суспільних відносин у публічно-правовій сфері, мають обов'язковий характер і породжують певні правові наслідки.

Акти ревізій, документальних перевірок, дії службових осіб, вчинені у процесі чи за результатами перевірок тощо, не підлягають розгляду в судах у порядку адміністративного судочинства, оскільки вони не мають обов'язкового характеру.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

У процесуальному аспекті частиною третьою статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Однак, оскільки розгляд справи по суті має завершитися постановленням єдиного процесуального документу, який має вбирати в себе відповідь на всі питання, що мають бути вирішені судом у зв'язку з закінченням провадження у справі, ухвала, що передбачена частиною третьою статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, може постановлятися у формі окремого процесуального документа, якщо провадження у справі закривається щодо усіх позовних вимог.

Якщо ж судовим рішенням за результатами розгляду позову, що складається з декількох позовних вимог, передбачено різні процесуальні наслідки для різних позовних вимог, дотримуючись принципу процесуальної економії, суд має прийняти постанову, в резолютивній частині якої повинен надати остаточну відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду, а якщо позов задоволено частково - висновок суду про відмову в задоволенні решти позовних вимог, закриття провадження або залишення без розгляду позову в частині, що залишилась без задоволення.

Протилежний підхід, зважаючи на інстанційність розгляду адміністративних справ в Україні, матиме негативні наслідки для правопорядку, неодмінно призведе до появи випадків, коли адміністративна справа вирішена декількома рішеннями судів (що набрали законної сили), ці судові рішення можуть містити різні висновки і створювати невизначеність у спірних правовідносинах, що є неприпустимим.

За повної тотожності процесуального правового регулювання аналогічна правова позиція закріплена пунктом 9.4 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 10.12.1996 № 02-5/422 "Про судове рішення".

Крім того, аналіз судової практики Вищого адміністративного суду України свідчить про те, що у випадках, коли касаційний суд щодо частини позовних вимог вирішував позов по суті, а щодо іншої частини - закривав провадження у справі чи залишав позовну заяву без розгляду, різними колегіями суддів Вищого адміністративного суду України в різних справах приймався єдиний процесуальний документ - постанова (постанова від 05.05.2011 по справі № К-23765/10; постанова від 21.07.2010 по справі № К-49244/09; постанова від 08.04.2010 по справі № К-2598/07; постанова від 23.04.2009 по справі № К-17903/07; постанова від 23.04.2009 по справа № К-17903/07; постанова від 26.08.2008 по справі № К-35966/06). Жодного випадку прийняття двох процесуальних документів Вищим адміністративним судом України за результатами касаційного провадження в Єдиному державному реєстрі судових рішень не виявлено.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, а щодо позовних вимог про визнання протиправними дії відповідача, вчинених у зв'язку із складанням акта документальної невиїзної позапланової перевірки, - провадження у справі підлягає закриттю, про що слід зазначити у постанові суду.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 26.12.2011 № 0033792320, згідно з яким Дочірньому підприємству "Ейвон Косметікс Юкрейн" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)" на загальну суму 4330,10 грн., з яких: 4329,10 грн. - за основним платежем; 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В частині позовних вимог про визнання протиправними дій Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби, вчинених у зв'язку із складанням акта документальної невиїзної позапланової перевірки від 12.12.2011 № 834/23-2/24924140, - провадження у справі закрити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Ейвон Косметікс Юкрейн" сплачений ним судовий збір у сумі 107 (сто сім) гривень 30 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 18 травня 2012 р.