Постанова № 24114219, 11.05.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/915/12

Головуючий у 1-й інстанції: Вільчинський О.В.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача: Коломієць І.М.

відповідача: Бровченка Б.В., Гудінової Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайтек" ЛТД на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайтек" ЛТД про стягнення штрафних (фінансових) санкцій , -

В С Т А Н О В И В :

ДПІ у м.Вінниці звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ТОВ "Скайтек" ЛТД про стягнення штрафних (фінансових) санкцій. Позовні вимоги мотивовано тим, що за ТОВ "Скайтек" ЛТД рахується заборгованість зі сплати штрафних (фінансових) санкцій в загальній сумі 62220 грн. Оскільки зазначена сума добровільно не сплачена, просили стягнути її на користь Державного бюджету України.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.03.2012 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14.03.2012 року, а адміністративний позов залишити без розгляду, посилаючись при цьому на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, та порушення норм права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні апеляційним судом в порядку ст. 55 КАС України було замінено первісного позивача - ДПІ у м.Вінниці на належного позивача - правонаступника Вінницьку ОДПІ.

В судовому засіданні представники відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просили постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14.03.2012 року скасувати, дали пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнала у повному обсязі, проти її задоволення заперечила, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції -без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 23 січня 2012 року посадовими особами ДПІ У м. Вінниці проведено перевірку господарської одиниці за адресою вул. Ленінградська, 39, м. Вінниця, де здійснює підприємницьку діяльність ТОВ "Скайтек" ЛТД, щодо дотримання останнім порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами перевірки складено акт від 23.01.2012 р. № 8/02/28/23/20094747 (а.с.7). На підставі акту перевірки ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення-рішення форми "С" від 27.01.2012р. № 0000212340, яким до ТОВ "Скайтек" ЛТД застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 62 220 грн. (а.с.5). Вказане рішення разом із розрахунком фінансових санкцій відповідач отримав 30.01.2012р., про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.6).

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки штрафні (фінансові) санкції в сумі 62 220 грн. відповідачем добровільно не сплачені, то позовні вимоги податкового органу підлягають задоволенню. Колегія суддів апеляційного суду з цього приводу зазначає наступне.

Відповідно до п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Статтею 95 Податкового кодексу України визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно п. 20.1.18. ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

В силу п.п. 95.3., 95.4. ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що в Податковому кодексі України розрізняється процедура стягнення коштів за податковим боргом і процедура погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Відповідно до абзацу першого пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Зазначена норма Податкового кодексу України кореспондується з пунктом третім частини першої статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом.

Таким чином, процедура стягнення податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків може бути ініційована шляхом внесення подання в порядку статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з абзацом другим пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби, у свою чергу, звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податку виноситься за результатами розгляду відповідного позову податкового органу і не може бути ухвалене в порядку статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено можливість одночасного розгляду справи як у порядку позовного, так і в порядку особливого провадження, встановленого статтею 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України. Також Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає можливості роз'єднання вимог, які підлягають розгляду в порядку різних видів провадження.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в порядку позовного провадження підлягає розгляду саме позовна вимога про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Вимоги про стягнення податкового боргу з рахунків платника податків відкритих у банках, обслуговуючих відповідача, а так само за рахунок готівки, що йому належить, необхідно розглядати в спеціальному порядку, що визначений ст. 183-3 КАС України, за поданням податкового органу.

Зважаючи на те, що дана обставина не була врахована судом першої інстанції при вирішенні спору по суті, однак має істотне значення для його правильного вирішення, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку із невідповідністю обраного позивачем способу захисту права та невідповідністю форми звернення до суду за таким захистом.

Пунктом 3 частини 1 статті 198 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи.

Враховуючи встановлені порушення судом першої інстанції норм права, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайтек" ЛТД задовольнити частково .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайтек" ЛТД про стягнення штрафних (фінансових) санкцій, - скасувати .

Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог Вінницькій об'єднаній державній податковій інспекції.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "16" травня 2012 р. .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Залімський І. Г.