Рішення № 24110411, 22.05.2012, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/3356/12 Справа № 2-1/10 Головуючий у 1 й інстанції - Фаріна Н.Ю. Доповідач - Повєткін В.В. Категорія 56

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2012 р. Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

Головуючого судді: Повєткіна В.В.

суддів: Рудь В.В., Глущенко Н.Г.

при секретарі: Поздняковій Р.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2010 року

за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" та Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівці про визнання дій відповідачів такими, що вчинені з порушенням законодавства при встановленні сум відшкодування шкоди з одноразової допомоги та втраченого заробітку у зв'язку з пошкодженням здоров'я, стягнення недоплачених сум відшкодування шкоди, страхових виплат, моральної шкоди, стягнення компенсації у зв'язку з порушенням термінів виплати сум відшкодування шкоди, третя особа: Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Павлограді, -

В с т а н о в и в :

23 листопада 1998 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ВАТ «Павлоградвугілля», ВВД ФСС НВ та ПЗ України в м. Тернівці про визнання дій відповідачів такими, що вчинені з порушенням законодавства при встановленні сум відшкодування шкоди з одноразової допомоги та втраченого заробітку у зв'язку з пошкодженням здоров'я, стягнення недоплачених сум відшкодування шкоди, страхових виплат, моральної шкоди, стягнення компенсації у зв'язку з порушенням термінів виплати сум відшкодування шкоди посилаючись на те, що з 19 жовтня 1960 по 14 травня 1995 року знаходився у трудових відносинах з ВАТ «Павлоградвугілля», 12 березня 1975 року був травмований. 21 грудня 1994 року МСЕК встановила йому 15 % втрати професійної працездатності. Крім того, за час роботи на підприємстві отримав професійні захворювання: пиловий бронхіт 1 ступеню, деформуючий артоз колінних суглобів 1 ступеню. Згідно із висновком МСЕК від 20 грудня 1995 року встановлено 65 % втрати професійної працездатності, з яких 15% по травмі, 35% - пиловий бронхіт, 15 % - деформуючий артроз колінних суглобів, встановлена інвалідність 3-групи. 30 грудня 1994 року на підставі висновку МСЕК від 21 грудня 1994 року відповідач видав наказ № 844 про виплату позивачу одноразової допомоги у сумі 76329780,00 крб., виходячи із середньої заробітної плати по шахті - 5088652,00 крб., суми щомісячних виплат не вказані. Наказом № 1090 від 29 грудня 1996 року на підставі висновку МСЕК від 20 грудня 1995 року встановлена сума одноразової допомоги -1283000000,00 крб., виходячи із середньомісячного заробітку потерпілого -25660000,00 крб, та сума щомісячних платежів -13498000,00 крб., виходячи із середньомісячного заробітку потерпілого -26996000,00 крб. Наказом № 561 від 30 жовтня 1998 року про перерахунок виплат відшкодування шкоди, відповідач фактично визнав, що у наказі від 29 грудня 1996 року № 1090 суми виплат по відшкодуванню шкоди визначені в заниженому розмірі, оскільки взято середній заробіток - 269,96 грн., хоча слід було виходити із середнього заробітку - 323,14 грн. Але перерахунок одноразової допомоги та щомісячних платежів за період з 20 грудня 1995 року по 30 жовтня 1998 року не проведений. Позивач вважає, що ВАТ «Павлоградвугілля»призначило йому виплати відшкодування шкоди з порушенням п.12.27 «Тарифної угоди», п.22, п.28 Правил відшкодування шкоди, затверджених постановою КМУ від 23 червня 1993 року № 472 із змінами, внесеними постановою КМУ від 18 липня 1994 року № 492, від 03 жовтня 1997 року № 1100, невірно проведений розрахунок середньомісячного заробітку для призначення виплат відшкодування шкоди, після підвищення тарифних ставок перерахунок проведений не на всі коефіцієнти підвищення тарифних ставок. В результаті неправомірних дій ВАТ «Павлоградвугілля»особова справа позивача була передана до ВВД ФСС НВ та ПЗ України в м. Павлограді для продовження виплат відшкодування шкоди втраченого заробітку в заниженому розмірі. Уточнивши позовні вимоги, позивач просив стягнути на його користь з ВАТ «Павлоградвугілля»: недоплату по відшкодуванню шкоди з одноразової допомоги по професійному захворюванню у сумі 6687,00 грн.; недоплату по відшкодуванню шкоди втраченого заробітку за період з 21 грудня 1994 року по 01 квітня 2001 року у сумі 28690,78 грн.; компенсацію у зв'язку з порушенням термінів виплат сум відшкодування шкоди з одноразової допомоги по професійному захворюванню у сумі 36771,29 грн.; компенсацію та індексацію у зв'язку з порушенням термінів виплат сум відшкодування шкоди втраченого заробітку за період з 21 грудня 1994 року по 01 квітня 2001 року у сумі 86852,81 грн.; відшкодування моральної шкоди у сумі 100000,00 грн.; стягнути на його користь з ВВД НВ та ПЗ України в м. Тернівці недоплату відшкодування шкоди по щомісячним страховим виплатам за період з 01 квітня 2001 року по 01 жовтня 2010 року у сумі 99406,66 грн.; компенсацію у зв'язку з порушенням термінів виплат сум відшкодування шкоди щомісячних страхових виплат за період з 01 квітня 2001 року по 01 жовтня 2010 року у сумі 61947,59 грн.; зобов'язати ВВД НВ та ПЗ України в м. Тернівці виплачувати позивачу з 01 жовтня 2010р. щомісячну страхову виплату у сумі 2411,38 грн. до наступного перерахунку відповідно до вимог ч.2 ст.29 Закону України № 1105 (т.1 а.с.3-4, т.2 35-48,189-204, т.3 а.с.52-82,166-197, т.4 а.с.2-53).

Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 -відмовлено (т.4 а.с.73-91).

В апеляційній скарзі (т.4 а.с.101-106) ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, як необґрунтоване і ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, оскільки:

- судом при ухваленні рішення порушено п.3ч.1ст.268 ЦК України, ст.238 КЗпП України, ст.ст.61,213 ЦПК України, п.п.22,28,43 Правил відшкодування шкоди, затверджених постановою № 472 КМУ від 23 червня 1993 року;

- судом не визначено середньомісячний заробіток для нарахування розміру відшкодування шкоди та не досліджено недоплати, які виникають з нових розрахунків середньомісячного заробітку;

- судом не досліджено ряд локальних актів відповідача, які мали суттєве значення для розгляду спірного питання;

- судом безпідставно застосовано строк позовної давності, оскільки відповідно до п.3 ч.1 ст.268 ЦК України (ст.78 ЦК України в редакції 1963 року) строк позовної давності не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я;

- в порушення вимог п.3 ч.1 ст.215 ЦПК України судом не зазначено в рішенні нормативно правовий акт, на підставі якого вирішено справу, а також не визначено правовідносини, що виникли між сторонами.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2011 року рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2010 року скасоване та ухвалене нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2 (т.4 а.с.159-171).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 21 грудня 2011 року рішення скасоване рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2011 року та справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т.4 а.с. 328-331).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову до ВАТ «Павлоградвугілля», суд першої інстанції встановив, що позивач знаходився в трудових відносинах з відповідачем, за час яких він зазнав травму та отримав професійні захворювання, в результаті чого втрачено професійну працездатність та присвоєно інвалідність, але позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, передбаченого трудовим та цивільним законодавством, перебіг якого слід рахувати з моменту видання відповідачем ВАТ «Павлоградвугілля»наказів від 30 грудня 1994 року та 29 грудня 1996 року про призначення одноразової допомоги та виплат про відшкодування шкоди.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Відповідно до вимог ч.2 ст.43 Закону СРСР «Основи цивільного законодавства Союзу РСР і республік», діючих на час виникнення спірних правовідносин та звернення позивача до суду, позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої життю та здоров*ю громадянина, однак вимоги, заявлені після спливу строку позовної давності, задовольняються не більш ніж за три роки до подання позову.

Згідно з п.43 «Правил відшкодування власником підприємства, установи і орга-нізації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків», затверджених поста-новою КМУ № 472 від 23 червня 1993 року, якщо потерпілому або особам, які мають право на відшкодування шкоди, з вини власника своєчасно не визначено або не виплачено суми відшкодування шкоди, то ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого терміну і підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги у порядку, встановленому ст.34 Закону України «Про оплату праці».

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»в п.22 передбачено, що вимоги про перерахунок сум щомісячних платежів, раніше визна-чених судом або адміністрацією, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років, а в п.23 надане роз'яснення, що потерпілому або особам, які мають право на відшкодування шкоди, яким з вини власника своєчасно не визначено або не виплачено сум такого відшкодування, ці суми, обчислені відповідно до пунктів 14, 19, 22 «Правил…», виплачуються без обмеження будь-яким строком і підлягають кори-гуванню у зв'язку зі зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому ст.34 Закону України «Про оплату праці».

Зважаючи на те, що наказом № 1090 від 29 грудня 1996 року на підставі висновку МСЕК від 20 грудня 1995 року позивачу встановлено суму одноразової допомоги та суму щомісячних платежів, то 23 листопада 1998 року з позовом до відповідачів позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності.

Тому рішення суду першої інстанції в частині відмови позивачу у задоволенні позову до ВАТ «Павлоградвугілля»підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням норм матеріального права з ухваленням нового рішення в цій частині про часткове задоволення позову до ВАТ «Павлоградвугілля»з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, за висновком МСЕК від 20 грудня 1995 року позивачу встановлено 65 % втрати професійної працездатності, з яких 15 % по травмі та 50 % первинно по професійним захворюванням.

Відповідно до довідки про заробітну плату (т.1 а.с.67), довідки про підвищення тарифних ставок і окладів ВАТ «Павлоградвугілля»(т.2 а.с.73) із врахуванням щорічної винагороди за вислугу років (т.2 а.с.236-247) розмір середньомісячної заробітної плати станом на 12 грудня 1995 року згідно вимог позивача щодо визначення середньомісячного заробітку за 12 повних календарних місяців роботи, що передували стійкій втраті працездатності по профзахворюванню, тобто до грудня 1995 року, має складати 331,41 грн. з наступного розрахунку.

Відкоригована заробітна плата за лютий 1995 року - 15918900,00 х 1,1 х 1,36 = 23814674,00 крб.; за грудень 1994 року - 8738206,32 х 3,167 х 1,1 х 1,36 = 41400153,00 крб.; за листопад 1994 року - 5249212,32 х 3,167 х 1,1 х 1,36 = 24869886,00 крб.; за серпень 1994 року - 3794472,96 х 2,0 х 3,167 х 1,1 х 1,36 =35955150,00 крб.; за січень 1994 року -3034012,13 х 2,0 х 2,0 х 3,167 х 1,1 х 1,36 = 57498615,00 крб.; за грудень 1993 року -1991881,80 х 2,0 х 2,0 х 3,167 х 1,1 х 1,36 = 3774880500,00 крб.; за серпень 1993 року -216469,77 х 2,9 х 3,0 х 2,0 х 2,0 х 3,167 х 1,1 х 1,36 = 33690790,00 крб.; за липень 1993 року -210485,74 х 2,9 х 3,0 х 2,0 х 2,0 х 3,167 х 1,1 х 1,36 = 34704163,00 крб.; за січень 1993 року -103835,28 х 1,5 х 1,23 х 2,9 х 3,0 х 2,0 х 2,0 х 3,167 х 1,1 х 1,36 = 31586406,00 крб.; за серпень 1992 року 20247,33 х 2,96 х 1,5 х 1,23 х 2,9 х 3,0 х 2,0 х 2,0 х 3,167 х 1,1 х 1,36 = 18231179,00 крб.; за червень 1992 року -15464,78 х 1,65 х 2,96 х 1,5 х 1,23 х 2,9 х 3,0 х 2,0 х 2,0 х 3,167 х 1,1 х 1,36 = 22976013,00 крб.; за лютий 1992 року -11230,34 х 1,17 х 1,65 х 2,96 х 1,5 х 1,23 х 2,9 х 3,0 х 2,0 х 2,0 х 3,167 х 1,1 х 1,36 = 19521343,00 крб..

Відкоригована винагорода за вислугу років (1/12 частина) складає: за 1991 рік -1181,25 х 1,17 х 1,65 х 2,96 х 1,5 х 1,23 х 2,9 х 3,0 х 2,0 х 2,0 х 3,167 х 1,1 х 1,36 = 171111,00 крб.; за 1992 рік -53452,00 х 1,5 х 1,23 х 2,9 х 3,0 х 2,0 х 2,0 х 3,167 х 1,1 х 1,36 : 12 = 1354996,00 крб.; за 1993 рік -805376,00 х 2,0 х 2,0 х 3,167 х 1,1 х 1,36 : 12 = 1271912,00 крб.; за 1994 рік 6770000,00 х 3,167 х 1,1 х 1,36 : 12 = 2672927,00 крб.

Таким чином заробітна плата за 12 повних календарних місяців роботи з урахуванням відповідної частки винагороди за вислугу років складає:

- лютий 1995 року 23814674,00 + 2672927,00 = 26487601,00 крб.;

- грудень 1994 року 41400153,00 + 1271912,00 = 42672065,00 крб.;

- листопад 1994 року 24869886,00 + 1271912,00 = 26141798,00 крб.;

- серпень 1994 року 35955150,00 + 1271912,00 = 37227062,00 крб.;

- січень 1994 року 57498615,00 + 1271912,00 = 58770527,00 крб.;

- грудень 1993 року 37748805,00 + 1354996,00 = 39103801,00 крб.;

- серпень 1993 року 35690790,00 + 1354996,00 = 37045786,00 крб.;

- липень 1993 року 34704163,00 + 1354996,00 =36059159,00 крб.;

- січень 1993 року 31586406,00 +1354996,00 = 32941402,00 крб.;

- серпень 1992 року 18231179,00 + 171111,00 = 18402290,00 крб.;

- червень 1992 року 22976013,00 + 171111,00 = 23147124,00 крб.;

- лютий 1992 року 19521343,00 + 171111,00 = 19692454,00 крб.

Всього за 12 місяців -397691069,00 крб., а середньомісячна заробітна плата для розрахунку виплати складає 397691069,00 крб. : 12 міс. = 33140922,00 крб., що у перерахунку на гривню складає 331,41 грн. (33140922,00 крб. : 10000).

Виходячи із 65 % втрати професійної працездатності, розмір одноразової допомоги по професійному захворюванню відшкодування має становити 16570,50 грн. (331,41 грн. х 50). Наказом підприємства від 27 лютого 1996 року № 158 (т.1 а.с.133) на шахті проведено індексацію щомісячних виплат і одноразової допомоги з 01 січня 1996 року на коефіцієнт 1,12, тому одноразова допомога, яка була встановлена станом на грудень 1995 року, має бути підвищена на коефіцієнт 1,12 і складатиме 16570,00 грн. х 1,12 = 18558,96 грн.

Розмір щомісячних платежів з відшкодування шкоди з 12 грудня 1995 року повинен бути 331,41 грн. х 65 % = 215,42 грн.

Відповідно до п.28 «Правил відшкодування шкоди…»перерахунок розміру відшкодування шкоди повинен був проводитись у разі підвищення тарифних ставок на підприємстві. Таким чином, сума 215,42 грн. повинна була виплачуватись позивачу до чергового підвищення тарифних ставок на шахті.

З 01 січня 1996 року розмір щомісячного відшкодування відповідно до наказу № 158 повинен бути підвищений на коефіцієнт 1,12, що складає 241,27 грн. (215,42 грн. х 1,12 = 241,27 грн).

З 01 квітня 1996 року на підприємстві проведено удосконалення структури заробітної плати і вона зросла в 1,065 рази (т.2 а.с.229), виходячи з чого розмір щомісячного відшкодування повинен бути 241,27 х 1,065 = 256,95 грн.

З 01 липня 1998 року на підприємстві підвищені тарифні ставки на коефіцієнт 1,1458, тому розмір щомісячного відшкодування повинен бути 256,95 грн. х 1,1458 = 294,41 грн. На цей час вже діяла норма п.28 «Правил відшкодування шкоди…»у редакції, затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 1997 року № 1100, згідно з якою «перарахований розмір втраченого заробітку у перарахунку на 100 % втрати професійної працездатності не може бути більшим від середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи». Оскільки перерахований розмір відшкодування шкоди з 01 липня 1998 року - 294,41 грн. на 100 % втрати професійної працездатності 294,41 : 65 % х 100 % = 452,93 грн. -перевищує середню заробітну плату відповідного працівника за липень 1998 року -436,00 грн. (т.1 а.с.140), то розмір відшкодування залишається 256,95 грн.

З 01 вересня 1999 року на підприємстві підвищені тарифні ставки на коефіцієнт 1,28, проте розмір щомісячного відшкодування залишається незмінним, оскільки реального зростання середньої заробітної плати відповідного працівника до липня 2000 року не було (т.1 а.с.119).

З 01 липня 2000 року тарифні ставки та оклади на підприємстві були підвищені на коефіцієнт 1,367 (т.1 а.с.118), тому розмір щомісячного відшкодування повинен бути 256,95 грн. х 1,367 = 351,25 грн. У перерахунку на 100 % втрати професійної працездатності цей розмір складає 351,25 : 65 % х 100 % = 540,38 грн., що не перевищує середню заробітну плату відповідного працівника за липень 2000 року, яка становила 606,00 грн. (т.1 а.с.119).

Таким чином, виходячи із вище визначених розмірів відшкодування шкоди і фактично виплачених сум підлягає стягненню недоплата підприємства ВАТ «Павлоградвугілля» одноразової допомоги у розмірі 5728,96 грн. (18558,96 грн. - 12830,00 грн.).

Підлягає стягненню недоплата підприємством ВАТ «Павлоградвугілля» щомісячних виплат відшкодування шкоди за період з 01 січня 1996 року по 31 березня 2001 року у розмірі 2321,22 грн. з розрахунку:

- за період 01 січня 1996 -31 березня 1996 - по розрахунку 241,27 грн. х 3 міс. = 723,81 грн., фактично виплачено 643,71 грн., недоплата 80,10 грн.;

- за період 01 квітня 1996 -30 червня 2000 - по розрахунку 256,95 грн. х 51 міс. = 13104,45 грн., фактично виплачено 11221,36 грн., недоплата 1883,09 грн.;

- за період 01 липня 2000 -31 березня 2001 - по розрахунку 351,25 грн. х 9 міс. = 3161,10 грн., фактично виплачено 2803,22 грн., недоплата 358,03 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з наказом відповідача № 1090 від 29 грудня 1996 року позивачу призначено одноразову допомогу у сумі 12830,00 грн., яку своєчасно виплачено не було.

Станом на 01 січня 1998 року залишок несплаченої призначеною наказом одноразової допомоги становить 12530,00 грн., станом на 01 лютого 1998 року -12280,00 грн., на 01 березня 1998 року -12080,00 грн., на 01 травня 1998 року -11330,00 грн., на 01 лютого 2002 року -10961,00 грн., залишок 5000,00 грн. виплачено в травні 2004 року.

Відповідно до п.43 «Правил відшкодування шкоди…», діючих на час виникнення спірних правовідносин, якщо потерпілому або особам, які мають право на відшкодування шкоди, з вини власника своєчасно не визначено або не виплачено суми відшкодування шкоди, то ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого терміну і підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги у порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».

Тобто у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги законодавством встановлений порядок коригування несвоєчасно виплаченого відшкодування шкоди здоров'ю в такому ж порядку, як для заробітної плати.

Згідно зі ст.34 Закону України «Про оплату праці»у зв'язку із порушенням строків виплати заробітної плати передбачена компенсація працівникам втрати частини заробітної плати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Порядок компенсації втрати частини заробітної плати на той час був встанов-лений «Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати», затвердженим постановою КМУ від 20 грудня 1997 року № 1427.

Згідно із п.2 цього «Положення…» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 1 січня 1998 року.

Виходячи із цього, компенсації підлягають суми відшкодування, які були нараховані після 01 січня 1998 року. Суми, недоплачені у період з 1996-1997 років, у тому числі одноразова допомога, не підлягають компенсації.

Таким чином компенсація (берется індекс інфляції в період невиплати доходу) від суми своєчасно невиплаченої суми одноразової допомоги, призначеної наказом відповідача, з 01 січня 2001 року по травень 2004 року становить:

З залишку 12280,00 грн. на 01.02.98 - 368,40 грн.: 12280,00 х 0,013 (індекс інфляції за 01-1998) = 368,40 грн.,

З залишку 12080,00 грн. на 01.03.98 - 22,66 грн.: 12080,00 х 0,002 (індекс інфляції за 03-1998) = 22,66 грн.,

З залишку 11330,00 грн. на 01.05.98 - 5506,38 грн.: 11330,00 х 0,486 (індекс інфляції з 05-1998 до 12-2001) = 5506,38 грн.,

З залишку 10961,00 грн. на 01.02.02 - 1698,95 грн.: 10961,00 х 0,155 (індекс інфляції з 02-2002 до 03-2004) = 1698,95 грн.,

а всього: з 01 січня 2001 року по травень 2004 року - 7596,39 грн.: 368,40 + 22,66 + 5506,38 + 1698,95 = 7596,39 грн.

Відповідно до вимог постанови КМУ від 21 грудня 1998 року № 2034 «Про індексацію грошових доходів громадян»підлягають задоволенню вимоги про стягнення суми індексації недоплачених підприємством ВАТ «Павлоградвугілля»щомісячних платежів, які були недонараховані підприємством.

Розмір індексації недоплачених підприємством ВАТ «Павлоградвугілля»щомісячних сум відшкодування шкоди відповідно до коефіцієнтів приросту споживчих цін за даними Держкомстату України станом на березень 2001 року становить:

Рік, місяцьРозмір недоплатиКоефіцієнт приросту споживчих цінСума компенсації01.199880,143,945316,1502.199880,143,935315,3903.199880,143,925314,5504.199880,143,863309,5805.199880,143,863309,58

06.199880,143,863309,58

07.199880,143,906313,0308.199880,143, 896312,2309.199880,143,717514,2110.199880,143,441275,7611.1998Переплата 307,53 12.199869,753,174221,39Всього за 1998 рік 3511,43 01.199969,753,118217,4802.199969,753,078214,6903.199969,753,039211,9704.199969,752,947205,5505.199969,752,853199,0006.199969,752,849198,7207.199969,752,888201,4408.199969,752,849198,7209.199969,752,797195,0910.199969,752,756192,2311.199969,752,651184,9012.199969,752,507174,86Всього за 1999 рік 2394,65 01.200029,302,36069,1502.200061,662,241138,1803.2000223,232,180486,6404.2000Переплата 99.91 05.200061,662,063127,2006.200061,661,952120,3607.2000166.041,934324,4408.2000166.041,954324,4409.2000Переплата 84,82 10.200082,421,842151,8211.200082,421,830150,8312.200082,421,785147,12Всього за 2000 рік 2040,18 01.200182,421,747143,9902.200182,421,731142,6703.200182,421,714141,27За період 01-03.2001 427,93

А всього за період з 01 січня 1998 року по 31 березня 2001 року (тобто до передачі справи з відшкодування шкоди до Фонду соціального страхування) з ВАТ «Павлоградвугілля»підлягає стягненню сума індексації недонарахованої ВАТ «Павлоградвугілля» суми щомісячних платежів у розмірі 8374,21 грн.

Також підлягає стягненню з ВАТ «Павлоградвугілля»сума індексації у розмірі 14875,47 грн. від суми недонарахованих та невиплачених ВАТ «Павлоградвугілля»щомісячних платежів за період з 01 квітня 2001 року по 30 вересня 2010 року, що станом на 01 квітня 2001 року становить 2321,22 грн., з розрахунку: (2321,22 грн. х 1,0328 - 2321,22 грн.) + (2321,22 грн. х 1,082 - 2321,22 грн.) + (2321,22 грн. х 1,123 - 2321,22 грн.) + (2321,22 грн. х 1,103 - 2321,22 грн.) + (2321,22 грн. х 1,116 - 2321,22 грн.) + (2321,22 грн. х 1,166 - 2321,22 грн.) + (2321,22 грн. х 1,223 - 2321,22 грн.) + (2321,22 грн. х 1,123 - 2321,22 грн.) + (2321,22 грн. х 1,0899 - 2321,22 грн.) = 14875,47 грн., де 1,0328 -індекс інфляції за період 01.04-31.12.2001 р., 1,082 -індекс інфляції за 2002 р., 1,123 -індекс інфляції за 2004 р., 1,103 -індекс інфляції за 2005 р., 1,116 - індекс інфляції за 2006 р., 1,166 -індекс інфляції за 2007 р., 1,223 -індекс інфляції за 2008 р., 1,123 -індекс інфляції за 2009 р., 1,0899 -індекс інфляції за період 01.01-30.09.2010 р.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповно-важеним ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як вбачається зі справи, внаслідок втрати професійної працездатності позивачу спричинена моральна шкода, оскільки він постійно змушений вживати лікарські препарати; стан його здоров'я став незадовільним; він часто лікується стаціонарно та амбулаторно; у нього сильні болі в суглобах, неспокійний сон, постійно тремтять руки, він втратив впевненість у майбутнє, часто перебуває у стані депресії, що обумовлює необхідність пристосуватися та вживати додаткових зусиль по організації свого життя.

Відповідно до п.11 «Правил відшкодування шкоди…», що діяли на час спірних правовідносин, моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі рішення суду, розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17,00 грн.) незалежно від інших будь-яких виплат.

З урахуванням наведеного та виходячи із принципів розумності та справедливості колегія суддів вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у розмірі 2000,00 грн.

В іншій частині підстави для задоволення позову ОСОБА_2 до ВАТ «Павлоградвугілля»відсутні.

Відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови позивачу у задоволенні позову до ВВД ФССНВУ в м. Тернівка.

Відмовляючи у задоволенні позову до ВВД ФССНВУ в м. Тернівка, суд першої інстанції встановив, що відповідач Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Тернівка і третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Павлограді робили перерахунки страхових виплат із застосуванням коефіцієнтів, що встановлюються Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, які прийняті Фондом у рамках своїх повноважень та відповідно до діючого законодавства.

Відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного Суду від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», апеляційний суд ухвалює рішення про зміну рішення суду першої інстанції у випадку, якщо помилки у рішенні стосуються фактичної сторони справи чи правового обґрунтування рішення і якщо помилки у неправильно прийнятому рішенні можливо усунути без його скасування, не змінюючи суть рішення.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про відмову стягнення недоплати відшкодування шкоди по щомісячним страховим виплатам за період з 01 квітня 2001 року по 01 жовтня 2010 року, компенсації у зв'язку з порушенням термінів виплат сум відшкодування шкоди щомісячних страхових виплат за цей період часу та зобов'язання ВВД НВ та ПЗ України в м. Тернівці виплачувати позивачу з 01 жовтня 2010 року щомісячну страхову виплату у сумі 2411,38 грн. до наступного перерахунку підлягає зміні в частині обгрунтування відмови у задоволенні позову.

Як вбачається зі справи позовні вимоги до ВВД ФССНВУ в м. Тернівка обгрунтовані неправильним нарахуванням розміру щомісячної страхової виплати з 01 квітня 2001 року, встановленої ВАТ «Павлоградвугілля»відповідно до справи, переданої до ВВД ФССНВУ в м. Тернівка.

Тобто само ВВД ФССНВУ в м. Тернівка розмір щомісячної страхової виплати з 01 квітня 2001 року не встановлювало.

Тому слід визнати, що перерахунки страхових виплат із застосуванням коефіцієнтів, що встановлюються Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, здійснювались правильно.

Відповідно до цього ВВД ФССНВУ в м. Тернівка не порушував в цій частині права та інтереси позивача.

А тому позовні вимоги позивача до ВВД ФССНВУ в м. Тернівка в зазначеній частині є передчасними.

При цьому слід зазначити, що вини ВВД ФССНВУ в м. Тернівка в порушенні термінів виплат більших, ніж були виплачені, сум відшкодування шкоди щомісячних страхових виплат за вказаний період часу, немає, оскільки розмір виплати цих сум ВВД ФССНВУ в м. Тернівка самостійно не встановлював, а виходив з розміру щомісячної страхової виплати з 01 квітня 2001 року переданого ВАТ «Павлоградвугілля».

З врахуванням частково задоволення позовних вимог до ВАТ «Павлоградвугілля»з нього на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 388,96 грн. з позовних вимог майнового характеру та 107,30 грн. за стягнення моральної шкоди, а всього 496,26 грн.

Не підлягає рогляду апеляційним судом клопотання ВВД ФССНВУ в м. Тернівка про поворот виконання рішення, оскільки рішенням апеляційного суду рішення суду першої інстанції в частині відмови позивачу в позові до ВВД ФССНВУ в м. Тернівка не скасоване і відповідно до ч.1 ст.281 ЦПК України провадження у справі в цій частині позову не закрите, позовні вимоги в цій частині без розгляду не залишені, в позові не відмовлено або в меншому розмірі ці позовні вимоги не були задоволені.

У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307,308,309,314,316 Цивільного процесу ального кодексу України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В :

Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2010 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" про стянення недоплаченої суми одноразової допомоги, недоплачених щомісячних платежів, компенсації своєчасно не виплачених одноразової допомоги і індексації щомісячних платежів та моральної шкоди - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товари-ства "Павлоградвугілля" в цій частині - задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_2 суму недоплаченої одноразової допомоги у розмірі 5728,96 грн., суму недоплачених щомісячних платежів за період з 01 січня 1996 року по 31 березня 2001 року у розмірі 2321,22 грн., компенсацію несвоєчасно виплаченої одноразової допомоги у розмірі 7596,39 грн., індексацію своєчасно не виплачених сум щомісячних платежів за період з 01 січня 1998 року по 31 березня 2001 року у розмірі 8374,21 грн., індексацію своєчасно не виплачених сум щомісячних платежів за період з 01 квітня 2001 року по 30 вересня 2010 року у розмірі 14875,47 грн., а всього 38896,25 грн., та моральну шкоду у розмірі 2000,00 грн.

В решті в задоволенні позову ОСОБА_2 до Відкритого акці-онерного товариства "Павлоградвугілля" в цій частині - відмовити.

Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2010 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Тернівці Дніпропетровської області змінити в частині обгрунтуваня відмови.

В решті рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2010 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Тернівці Дні-пропетровської області - залишити без змін.

Стягнути із ВАТ "Павлоградвугілля" судовий збір на користь держави у сумі 388,96 грн. та 107,30 грн., а всього 496,26 грн.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: