Ухвала суду № 24097834, 18.04.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2012 р.Справа № 2-а-6817/10/1470

Категорія:Головуючий в 1 інстанції: Желєзна С.П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді -Осіпова Ю.В.,

суддів -Золотнікова О.С., Кравця О.О.,

при секретарі Коваленко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «Трипілля Північ»до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

30.09.2010 року ТОВ «Трипілля Північ»звернулося до окружного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва (правонаступник - ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС) про скасування податкового повідомлення-рішення №0021331720/0 від 09.08.2010 року, яким товариству визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 9075 грн., з яких 3025грн. -за основним платежем та 6050 грн. -за штрафними санкціями.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилався на проведення відповідачем перевірки з грубими порушеннями Закону України «Про державну податкову службу в Україні», та на безпідставність застосування до товариства штрафних (фінансових) санкцій, передбачених нормами Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2010 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва №0021331720/0 від 09.08.2010 року.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва (правонаступник - ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС) 25.11.2011р. подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального та матеріального права та просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.11.2010 року, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Трипілля Північ»у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника апелянта та перевіривши матеріали і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В період з 22.07.2010р. по 28.07.2010р. співробітниками ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в період з 28.01.2009р. по 28.07.2010р.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт від 02.08.2010р. №1216/23-600/36317669, в якому перевіряючи ми зазначено, що ТОВ «Трипілля Північ», в порушення приписів п.1.15 ст.1, пп.8.1.1 ст.8, пп. 11.1.2 п. 11.1 ст.11 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб»не утримало податок з доходів фізичних осіб з засновника юридичної особи - ОСОБА_1, яким до статутного фонду товариства було внесено як зазначено в акті перевірки нерухоме майно: ксерокс, телефон-факс, телефон мобільний, кондиціонер.

На підставі зазначеного акта перевірки, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0021331720/0 від 09.08.2010р., яким товариству «Трипілля Північ»було визначено суму податкового в'язання з податку з доходів з фізичних осіб в розмірі 9075,00грн., із яких 3025 грн. - за основним платежем та 6050 грн. - за штрафними санкціями, з посиланням на порушення позивачем, який не нарахував та не утримав дохід від придбаних засновником юридичної особи корпоративних прав, вимог п.1.15 ст.1, 1.1 п.8.1 ст.8, пп. 11.1.2 п.11.1 ст.11 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб».

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведена правомірність прийнятого ним рішення, у зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судова колегія погоджується з цими висновками суду першої інстанції і вважає їх обгрунтованими, виходячи з наступного.

Так, відповідно до п.11 ст.11 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні»4.12.1990р. №509-ХІІ, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України, мають право засовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Згідно з нормами підпункту 9.6.2 пункту 9.6 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", операції з внесення платником податку коштів та майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права вважаються придбанням інвестиційного активу. Подальший продаж окремого інвестиційного активу - є операцією платника податку з корпоративними правами, а позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу такого окремого інвестиційного активу та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу (з урахуванням норм пп. 9.6.4 вказаного пункту), є інвестиційним прибутком (пп.9.6.2 п.9.6 ст.9 зазначеного Закону №889), що є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб (пп.4.4.13 п.4.2 ст.4 цього Закону) при здійсненні платником податку зазначеної операції.

Також, відповідно до підпункту 9.6.6 пункту 9.6 статті 9 Закону №889, за наслідками звітного року до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами. Фінансові результати операцій з інвестиційними активами (пп.9.6.1 п.9.6 ст.9 Закону) обліковуються платником податку самостійно та окремо від інших доходів і витрат.

Враховуючи викладене, судова колегія, приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції, висновку про те, що згідно з прямими нормами Закону №889, вклад (внесок) фізичної особи у вигляді майна, що знаходиться у власності такої особи, до статутного фонду юридичної особи - резидента - є придбанням такою фізичною особою права власності на частку (пай) у статутному фонді такої юридичної особи, тобто є витратами, понесеними у зв'язку із придбанням інвестиційного активу і, відповідно, не є доходом згідно з нормами пункту 1.2 статті 1 Закону та не відноситься до операцій з купівлі-продажу майна відповідно до норм ст.ст.11,12 Закону №889.

Отже, системний аналіз правових норм, якими регулюються вказані правовідносини, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що:

- по-перше, в даному випадку ТОВ «Трипілля Північ»не виступає податковим агентом щодо засновника юридичної особи, а тому, не може утримувати податок з доходу фізичної особи - засновника юридичної особи в правовідносинах щодо внесення майна до статутного фонду ТОВ;

- по-друге, засновником було внесено до статутного фонду майно в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою, тобто на поворотній основі, а не продані як товар продавцем. А, тому, відповідно, придбані корпоративні права засновника не є доходом в розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Таким чином, на підставі вищезазначеного, судова колегія приходить до аналогічного висновку про протиправність прийнятого податковим органом рішення та відповідно, вважає правильним рішення суду 1-ї інстанції про задоволення позовних вимог.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також, разом з тим, слід зазначити, що згідно із приписами ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, у відповідності до ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

При цьому, у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що, в свою чергу, в даному випадку не було в повному обсязі зроблено відповідачем при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Отже, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2010 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Осіпов Ю.В.

Судді: Золотніков О.С.

Кравець О.О.