Ухвала суду № 24089370, 26.03.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2012 р.Справа № 2а-1870/6111/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ПВКП "Компаньон" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.11.2011р. по справі № 2а-1870/6111/11

за позовом ПВКП"Компаньон"

до ДПІ в м. Суми

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПВКП Копманьон, звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ДПІ в м.Суми про скасування податкового повідомлення-рішення №0000521545 від 11.08.2011 року про збільшення суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 48397 грн. та застосовано суму штрафної (фінансової) санкції в розмірі 1 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2011 року в задоволенні адміністративного позову ПВКП Компаньон відмовлено в повному обсязі.

ПВКП Копманьон , не погоджуючись з вказаною постановою суду, подала апеляційну скаргу , вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи, судом невірно застосовані та порушені норми матеріального і процесуального права та просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2011 року , прийняти у справі нове рішення, скасувати податкове повідомлення-рішення №0000521545 від 11.08.2011 року.

ДПІ в м.Суми заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги та просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.11.2011 р. без змін.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та наполягав на їх задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено порушення ПВКП Копманьон п. 185.1 ст. 185. п. 187.1 ст.187,п.188.1 ст. 188,п.198.2,п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України щодо заниження суми податку на додану вартість , яка підлягає сплаті до бюджету за квітень 2011р. в сумі 48397,0 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками ДПІ в м. Суми проведена позапланова документальна виїзна перевірка ПВКП Компаньонз питань достовірності визначення показників податкової декларації з податку на додану вартість за період з 01.04.2011р. по 30.04.2011р., за результатами якої складено акт №5610/2312/31499398/71 від 25.07.2011р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185. п. 187.1 ст.187,п.188.1 ст. 188,п.198.2,п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість , яка підлягає сплаті до бюджету за квітень 2011р. в сумі 48397,0 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ в м. Суми прийнято податкове повідомлення-рішення №0000521545 від 11.08.2011 року про збільшення суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 48397 грн. та застосовано суму штрафної (фінансової) санкції в розмірі 1,0 грн.

Відповідно до вимог стаття 185.1 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1. ст.198 Податкового кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до пункту 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обовязковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України Про податок на додану вартість.

Колегією суддів встановлено та з матеріалів справи вбачається, що за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року ПВКП "Компаньон" задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість в сумі 195464,00 грн., згідно даних податкової декларації з податку на додану вартість від 19.05.2011 року №113413.

Перевіркою встановлено, що податковий кредит ПВКП "Компаньон" сформовано за рахунок придбання паливно-мастильних матеріалів, в тому числі і по господарським операціям з ТОВ "Лобос-Трейд".

Між ПВКП Компаньон та ТОВ Лобос-Трейд укладений договір купівлі-продажу № 29 від 14.02.2011 р.

Згідно п.1 договору ТОВ Лобос-Трейд зобов'язується поставити і передати у власність ПВКП Компаньон нафтопродукти, кількість яких обумовлюється усно, ціна - згідно виставленим рахункам, кількість - згідно виписаними накладними, якість товару повинна відповідати технічним умовам (ТУ) та державним стандартам, а ПВКП Компаньон зобов'язується прийняти вказаний товар і оплатити його.

Пунктом 2 договору передбачено, що ТОВ Лобос-Трейд постачає товар на умовах EXW (франко-склад постачальника), а датою поставки товару є дата передачі товару перевізнику, зазначена у видатковій накладній, а право власності на товар та ризик переходять від ТОВ Лобос-Трейддо ПВКП Компаньон в моменту передачі товару перевізнику .

Зі змісту договору вбачається , що зобов'язання по поставці товару покладено на постачальника - ТОВ Лобос-Трейд.

З матеріалів справи вбачається , що на виконання умов зазначеного вище договору ТОВ Лобос-Трейд виписано ПВКП Компаньон рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні .

Як вбачається з товарно-транспортних накладних поставка нафтопродуктів за вказаним договором із АЗС ТОВ Лобос-Трейд (м.Суми, вул. Чернігівська,3) на АЗС ПВКП Компаньон (м.Суми, вул. Машинобудівників,4) здійснювалась ТОВ Платан Сервіс.

Колегією суддів встановлено , що замовником зазначеної поставки товару виступало ПВКП Компаньон на підставі договору на автомобільні вантажні перевезення нафтопродуктів №21/1 від 01.01.2011р., укладеного між ПВКП Компаньон та ТОВ Платан Севіс.

Тобто, з наведених товарно-транспортних накладних не вбачається, що нафтопродукти перевозилися уповноваженими представниками постачальника товару саме - ТОВ Лобос-Трейд, як передбачено п. 1.1 Договору, укладеного між ПВКП Компаньон та ТОВ Лобос-Трейд № 29 від 14.02.2011 р. Крім того, умови даного договору не передбачають поставку, у тому числі перевезення товару до АЗС покупця саме за рахунок покупця - ПВКП Компаньон.

На виконання договору від 14.02.2011р. №29 ТОВ Лобос-Трейд виписано ПВКП Компаньон видаткову накладну від 05.04.2011р. на підставі рахунку-фактури №СФ-0000162 від 05.04.2011р. , видаткову накладну №РН-0000208 від 08.04.2011р. на підставі рахунку-фактури №СФ-0000162 від 05.04.2011р., видаткову накладну від 11.04.2011р. на підставі рахунку-фактури №СФ-0000182 від 11.04.2011р., видаткову накладну від 11.04.2011р. на підставі рахунку-фактури №СФ-0000180 від 08.04.2011р., видаткову накладну від 26.04.2011р. на підставі рахунку-фактури №СФ-0000215 від 26.04.2011р., видаткову накладну від 26.04.2011р. на підставі рахунку-фактури №СФ-0000216 від 26.04.2011р., видаткову накладну від 29.04.2011р. на підставі рахунку-фактури №СФ-0000231 від 28.04.2011р.

Тобто, колегія суддів зазначає , що на підставі одного рахунку-фактури №СФ-0000162 від 05.04.2011р. ТОВ Лобос-Трейд виписано ПВКП Компаньон дві видаткові накладні від 05.04.2011р. та від 08.04.2011р. з вказанням однакової назви, кількості та ціни.

При цьому, як вбачається із наданих рахунків-фактури від 08.04.2011р., 05.04.2011р., 28.04.2011р. виписані вони на підставі іншого договору №ДГ-0000024 від 11.03.2011р..

Крім того, з наданих рахунків та видаткової накладної від 08.04.2011р. взагалі неможливо встановити особу, яка їх виписала, оскільки відсутнє її прізвище.

Відповідно до ч.1 ст. 265 Цивільного кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.5, 6 ст.267 Цивільного кодексу України у договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем. Договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем.

Із п.2.4 Договору купівлі-продажу № 29 від 14.02.2011 р., укладеного між ПВКП Компаньон та ТОВ Лобос-Трейд, вбачається, що право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі товару перевізнику.

З матеріалів справи вбачається , що документи, які б підтверджували передачу перевізнику ТОВ Лобос-Трейд нафтопродуктів, і в подальшому від перевізника до ПВКП Компаньон у відсутні.

Позивачем зазначено , що на виконання укладеного договору виписувалися рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, які містяться в матеріалах справи, інші документи не складалися , тому можливості їх надання в підтвердження виконання зазначених господарських правовідносин не має.

Позивачем до суду не надано документів, які б беззаперечно підтверджували факт поставки та отримання товару на виконання договору укладеного 14.02.2011р. №29 , а саме між ПВКП Компаньон та ТОВ Лобос-Трейд.

Згідно положень ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони і з належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договору даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи наведене , суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недотримання між сторонам істотних умов договору та те , що договір не направлений на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Позивачем не надано жодного належного доказу в підтвердження реальності господарських операцій за договором, укладеним між ПВКП Компаньон та ТОВ Лобос-Трейд.

Посилання представника позивача як на доказ товарності операцій між ТОВ Лобос-Трейдта ПВКП Компаньон на реалізацію в подальшому придбаних нафтопродуктів іншим субєктам господарювання є безпідставними , оскільки належних доказів того, що реалізований товар контрагентам позивача є саме товаром, придбаним по господарським операціям з ТОВ Лобос-Трейд матеріали справи не містять.

З пояснень представника позивача, ПВКП Компаньонтривалий час, ще до укладення договору із ТОВ Лобос-Трейд, придбавало нафтопродукти у різних контрагентів, а ТОВ Лобос-Трейдє лише одним із них, таким чином позивачем завищено суму податкових зобовязань з податку на додану вартість за квітень 2011 р. в сумі 126933 грн. по вищезазначеним контрагентам з операцій по реалізації паливно-мастильних матеріалів, отриманих пвід ТОВ Лобос-Трейд.

Колегія суддів зазначає, що наслідки в бухгалтерському, відповідно в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що повязані з рухом активів, зміною зобовязань чи власного капіталі платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Тобто ,у разі фіктивності (безтоварності) операцій визначення податкового кредиту слід визнати безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку, а даному випадку у позивача, податкових накладних та доказів сплати продавцеві вартості товару з ПДВ.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

При цьому, в податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Дана позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 p. N 742/11/13-11, відповідно до якого витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Оскільки позивачем не доведено фактичного здійснення господарських операцій з придбання нафтопродуктів у ТОВ Лобос-Трейд, суд першої інстанції правомірно вважає, що надані до матеріалів справи первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні) всупереч приписам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не відображають реального змісту господарських операцій між ПВКП Компаньонта ТОВ Лобос-Трейд.

Тобто, у позивача відсутні підстави для формування податкового кредиту за квітень 2011 р. в сумі 175330,0 грн. за спірною угодою по даному контрагенту.

Колегія суддів дійшла висновку, що відповідач при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення - рішення діяв в межах своєї компетенції, обґрунтовано та законно, зазначене рішення прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства, є правомірним та не підлягає скасуванню, а позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правомірність прийнятого рішення.

Отже, колегія суддів переглянувши постанову суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, тому судове рішення відповідно до вимог ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає скасуванню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ПВКП "Компаньон" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.11.2011р. по справі № 2а-1870/6111/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис)Мельнікова Л.В. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.

Повний текст ухвали виготовлений 02.04.2012 р.